Постанова № 74453099, 31.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №314/4688/16 Головуючий у 1 інстанції Беспалько Т.Д.

Провадження № 22-ц/778/2061/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 вересня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначало, що відповідно до укладеного договору № ZPVLGA0000001008 від 15.08.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, останній отримав кредит в розмірі 33576,00 Доларів США на термін до 15.08.2018 року та зобов'язувався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до умов кредитного договору позивачем було виконано свої зобов'язання, який надав відповідачу кредитні кошти у розмірі встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Станом на 24 травня 2016 року відповідач ОСОБА_3 має заборгованість за кредитним договором в розмірі 37618,75 доларів США, яка складається із наступного: 32214,30 доларів США - заборгованість за кредитом, 2589,18 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 635,91 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом, 378,51 доларів США - заборгованість з пені за користування кредитом і штрафи: 9, 95 доларів США - фіксована частина,1790,90 доларів США - процентна складова.

Просило суд стягнути з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 37618,75 доларів США., вирішити питання судових витрат.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 37240,24 доларів США, що за курсом 25,12 відповідно до службового розпорядження НБУ від 24.05.2016 року складає 935474, 82 грн. за кредитним договором № ZPVLGA0000001008 від 15.08. 2008 року укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 14174,74 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Судові витрати віднести за рахунок позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазн6ачив, що строк дії Кредитного договору закінчується 15 серпня 2018 року, через що вимога Позивача про дострокове погашення поточної заборгованості на майбутнє є безпідставною.

Суд першої інстанції безпідставно не врахував, що Позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за певними платежами.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з того, що Банк умови кредитного договору виконав в повному обсязі, грошові кошти в передбаченому договором розмірі видав відповідачу, але останній умови договору не виконала, у зв’язка уз чим утворилася заборгованість, яка підлягає частковому стягненню.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Встановлено, що відповідно до укладеного договору № ZPVLGA0000001008 від 15.08. 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, останній отримав кредит в розмірі 33576,00 Доларів США на термін до 15.08.2018 року та зобов'язувався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до умов кредитного договору позивачем було виконано свої зобов'язання, який надав відповідачу кредитні кошти у розмірі встановленому договором.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на 24 травня 2016 року відповідач ОСОБА_3 має заборгованість за кредитним договором в розмірі 37618,75 доларів США, яка складається із наступного: 32214,30 доларів США - заборгованість за кредитом; 2589,18 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 635,91 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 378,51 доларів США - заборгованість з пені за користування кредитом і штрафи: 9, 95 доларів США - фіксована частина, 1790,90 доларів США - процентна складова.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договорами, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягає сума заборгованості за кредитом у розмірі 37240,24 доларів США, а саме: 32214,30 доларів США - заборгованість за кредитом; 2589,18 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 635,91 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 9, 95 доларів США - фіксована частина

1790,90 доларів США - процентна складова, що за курсом 25,12 відповідно до службового розпорядження НБУ від 24.05.2016 року складає 935474, 82 грн. за кредитним договором № ZPVLGA0000001008 від 15.08. 2008 року укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3,

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відносно відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості по пені у розмірі 378, 51 доларів США у зв’язку з спливом терміну позовної давності в 1 рік. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором, то пені відповідачем сплачувалося з 19.01.2009 року по 06.11.2009 року.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки відповідно до п.5.5. Кредитного договору № ZPVLGA0000001008 від 15.08.2008 року, термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів за даним кредитним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

З наданого представником позивача ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_3 перестав виконувати свої зобов’язання за кредитним договором 30 травня 2012 року (а.с. 5зв). ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом 06.06.2016 року, тобто в межах строків позовної давності.

За таких обставин підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що вимога позивача про дострокове погашення поточної заборгованості є безпідставною також не заслуговує на увагу та не спростовує висновків суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має своє відображення у ОСОБА_5 заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст..ст.509, 526, 1054 ЦК України, ОСОБА_3 зобов’язання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення Відповідачем зобов’язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області відкрито апеляційне провадження і відстрочено ОСОБА_3 сплату судового збору в сумі 14 592 грн. 21 коп. за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом.

Відповідно до частини 1 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України, зокрема судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суд першої інстанції без змін, стягненню з ОСОБА_3 на користь держави підлягає судовий збір за подачу апеляційної скарги, який було відстрочено ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2018 року у сумі 14 592 грн. 21 коп.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 вересня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати в сумі 14 592 грн. 21 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: