Рішення № 74450164, 04.06.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1624/18

РІШЕННЯ

іменем України

04 червня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з 01.02.2018 року в розмірі 70% грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї, відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач відмовив їй у призначенні пенсії по втраті годувальника після смерті чоловіка, ОСОБА_2, який помер 04 грудня 2014 року з посиланням на пункт «г» статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року, де зазначено що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановленого цим законом поширюються на військовозобов'язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, і які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей. Однак, позивач вважає, що її чоловік помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, вона, як його дружина, перебувала на його утриманні, та має право на пенсію по втраті годувальника. Відповідно до статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», передбачено, що розмір пенсії по втраті годувальника в розмірі 70% грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати здійснити нарахування та виплату пенсії по втраті годувальника.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року відкрито провадження у справі за даним позовом. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження). Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, згідно якого Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області заперечує проти задоволення позову, та зазначає, що підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника з 01.02.2018 року в розмірі 70% грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї, відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" немає, оскільки згідно статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50% пенсії.

Крім того, у відзиві на позов відповідач вказав про необхідність розгляду даної справи з викликом сторін.

Суд зазначає, що частинами п'ятою - шостою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, зважаючи на те, що дана справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України, відсутня необхідність призначати розгляд справи в судовому засіданні. Тому, клопотання відповідача до задоволення не підлягає.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_2, який помер 04 грудня 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. Вони проживали до його смерті однією сім'єю та ОСОБА_1 перебувала на утриманні чоловіка, вдруге заміж не виходила.

У 1988 році ОСОБА_2 як військовозобов'язаного, було призвано на військові збори, для виконання військового обов'язку по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також у період з 07.05.1988 року по 24.09.1988 року у складі військової частини 55064 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження.

Згідно довідки МСЕ від 12.10.2006 року та експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії № 07 від 21.09.2006 року ОСОБА_3 отримав ІІ групу інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

04 грудня 2014 року ОСОБА_3 помер.

Відповідно до експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії № 20 від 29.12.2014 року, ОСОБА_3 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 21.09.2007 року та на день смерті чоловіка 04.12.2014 року була непрацездатною за віком.

02 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2.

12 лютого 2018 року Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому розглянуло заяву позивача та надало відповідь на її звернення, в якій зазначило, що до кола осіб, які мають право на призначення пенсії за нормами статті 3 пункту "г" Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» віднесені військовозобов'язані, призвані на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей. Оскільки дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на осіб, які брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як військовозобов'язаних, призваних на військові збори і ставших інвалідами внаслідок захворювання отриманого під час виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не поширюється. А тому, враховуючи зазначене, призначити пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» немає законних підстав.

Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців (тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань), працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов'язані, призвані на військові збори.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Частина перша статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

При цьому, ч. 1 ст. 10 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_4), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Пункт 1 частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає, що непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Таким чином, для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника необхідно саме досягнення пенсійного віку, який передбачений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

ОСОБА_3 був призваний на військові збори у 1988 році для ліквідації наслідків наслідків Чорнобильської катастрофи, і 12.10.2006 року визнаний інвалідом ІІ групи від захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою серії МСЕ № 058947.

Згідно положень пункту "а" частини 1 статті 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім'ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.

ОСОБА_3, виконуючи обов'язки військової служби помер від захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії № 20 від 29.12.2014 року, а саме, що захворювання пов'язане з виконанням обов'язку по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до довідки МСЕК від 12.10.2006 року ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності, захворювання пов'язане з виконанням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Тому, на підставі досліджених доказів, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 отримав каліцтво, пов'язане з виконанням військового обов'язку при ліквідації наслідків на ЧАЕС, а відповідно дружина, котра знаходилась на його утриманні та має право на пенсію по втраті годувальника.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача в обґрунтування відзиву на те, що ОСОБА_3 не був військовослужбовцем, оскільки згідно примітки до ст. 10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” військовозобов'язані, призвані на військові збори для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є військовослужбовцями.

Отже, враховуючи зазначене, оскільки позивач є дружиною військовозобов'язаного, який був призваний на військові збори та помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, знаходилась на його утриманні, досягла 50 - річного віку, після смерті чоловіка повторний шлюб не брала, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на пенсію по втраті годувальника, внаслідок чого позовні вимоги позивач в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника та зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника в розмірі 70% грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї, відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" належать до задоволення.

Щодо вимог позивача про призначення їй пенсії по втраті годувальника з 01 лютого 2018 року, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до органу пенсійного фонду про призначення їй пенсії по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 - 02 лютого 2018 року, а тому аналізуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення зазначеної пенсії з 02.02.2018 року.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно присудити 704,80 грн. судових витрат.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з 02.02.2018 року в розмірі 70% грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї, відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В решті позову відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 29000, РНОКПП - НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 21318350).

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_5 "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_5