Рішення № 74449944, 22.05.2018, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/2490/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.05.2018 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючий-суддя Рішко Г.І., секретар судового засідання Стрижак О.М., за участю представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1, відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

роглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та поділ майна,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Свої вимоги мотивує тим, що 06.10.2007 року він уклав шлюб з ОСОБА_5, який був зареєстрований у виконкомі Квасівської сільської ради Берегівського району. Від шлюбу у сторін народилася одна дитина — донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 Сторони не змогли створити справжню сім’ю, мають різні характери з різними поглядами. З самого початку їхнього подружнього життя позивач знаходився на заробітках, вони бачилися рідко, що призвело до того, що почуття один до одного охололи. У 2015 році відповідачка також поїхала на заробітки, а йому стало відомо, що ОСОБА_2 знайшла собі там коханця. 15.02.2016 року сторони припинили фактичні шлюбні відносини, їхній шлюб існує тільки формально. Просить суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2

В свою чергу 22.11.2016 року адвокат ОСОБА_3, яка представляє інтереси ОСОБА_2, подала до суду письмове заперечення на позов, яке 09.11.2017 року доповнене та уточнене, та зустрічну позовну заяву. Мотивувала його тим, що ОСОБА_2 погоджується на розірвання шлюбу, але не згідна з мотивами та причиною розірвання шлюбу, на які вказує ОСОБА_4 Вказує, що причиною розірвання шлюбу є зрада позивача. В жовтні 2015 року вона дізналася, що її чоловік зраджує подружню вірність, проживає в Чехії з іншою жінкою. Крім позову про розірвання шлюбу адвокат ОСОБА_3 вважає за необхідне вирішити питання про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 Зазначає, що ОСОБА_4 тривалий час працює в Чехії на заводі, його заробітна плата в середньому складає 30000,00 грн. Пропонує стягувати з ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки в твердій грошовій сумі по 5000,00 грн., оскільки останній є молодий за віком, здоровий, не хворіє, на утриманні не має крім доньки інших дітей та непрацездатних осіб. ОСОБА_6 навчається в третьому класі, потребує цих коштів для духовного та фізичного забезпечення, а також для лікування. Крім стягнення аліментів, адвокат ОСОБА_3 бажає вирішити питання про поділ майна подружжя. Вказує, що за час проживання у шлюбі позивачка з відповідачем придбали майно, а саме: автомобіль марки “Fiat-Fiorino”, 2008 р.в., зареєстрований за ОСОБА_4, ринкова вартість 160000, 00 грн., карабін для полювання “Ремінгтон 750”, зареєтрований за ОСОБА_4, вартістю 26000,00 грн. та житловий будинок в с.Квасово, вул.Головна, 31 Берегівського району, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,2381 га. Вказаний будинок за час шлюбу був реконструйований і на даний час від вважається як незавершений будівництвом готовністю 90 відсотків. Після погіршення сімейних відносин, ОСОБА_4 відкликав всю документацію для узаконення реконструкції, відібрав ключі від дружини і заборонив їй заходити в будинок. Представник ОСОБА_3 вважає, що так як спірний об’єкт незавершеного будівництва придбаний та реконструйований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, що є підставою для визнання за позивачкою права на 1/2 частину спільного сумісного майна на об’єкт незавершеного будівництва. Просила об’єднати в одне провадження первісну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу із зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Остаточно прийняти рішення яким розірвати шлюбу між сторонами, стягувати з ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі по 5000,00 грн. щомісячно та поділити по половині рухоме майно (автомобіль марки “Fiat-Fiorino”, 2008 р.в., карабін для полювання “Ремінгтон 750”), стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за частку в спільно нажитому майні за час перебування в шлюбі в рухомому майні в сумі 93000,00 грн.; визнати за ОСОБА_2 право на 1/2 частину спільно нажитого майна з відповідачем ОСОБА_4, а саме 1/2 частину незавершеного будівництвом будинку з надвірними спорудами з готовністю 90 відсотків по вул.Головна в с.Квасово Берегівського району та поділити його згідно висновку судового експерта №255/05-17 від 27.07.2017 року. Крім того, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2381 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по вул.Головна, №31 в с.Квасово Берегівського району, виділити їй в одноосібне користування земельні ділянки площами S3=61,1 кв.м., S4=17,0 кв.м., S5=43,6 кв.м. та S7=917,2 кв.м., шо становить в загальному 1038,9 кв.м., а ОСОБА_4 - S2-123 кв.м., S6-37,5 кв.м. та S8 - 878,4 кв.м., що становить в загальному 1038,9 кв.м. В спільному користуванні сторін залишити земельну ділянку площею S-303,2 кв.м.з ворота з хвірткою під №1, огорожа під №2 довжиною 4,95 м, колодязь під №3, вбиральня під літерою «Л» та навіс під літерою «М». Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати: судовий збір на суму 4881,02 грн., за забезпечення позову на суму 320,00 грн. та витрати по проведенню експертизи в розмірі 10592,00 грн.

Ухвалою суду від 16.12.2016 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та поділ майна подружжя прийнято та об’єднано з первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

09.11.2017 року позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 подано до суду заперечення проти зустрічного позову в цивільній справі №299/2490/16-ц. Вказує, що зустрічна позовна заява підлягає задоволенню лише в частині розірвання шлюбу та частково — в частині стягнення аліментів. Вказує, що він має нерегулярний, мінливий дохід і згідний сплачувати аліменти на утримання доньки в розмірі по 800,00 грн. щомісячно. Вважає, що ОСОБА_2 хоче покласти весь тягар утримання неповнолітньої доньки на нього, але оскільки він готовий добровільно сплачувати аліменти на утримання своєї доньки і ніколи не відмовлявся від їх сплати, то задоволення зустрічного позову в частині стягнення аліментів є неможливим, оскільки в даному випадку відсутній спір з даного приводу. Крім того, зазначає, що і справді в період перебування сторін у шлюбі ним було придбано спірний житловий будинок. В липні 2016 року ним було розпочато реконструкцію будинку, однак на той час сторони вже не підтримували шлюбні відносини, не вели спільне господарство та проживали окремо, що спростовує твердження ОСОБА_2 про здійснення його реконструкції за спільні кошти. Просить суд відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на частину нерухомого майна.

В свою чергу адвокатом ОСОБА_3 було подано до суду відповідь на заперечення проти зустрічного позову. Спростовуючи заперечення ОСОБА_4 про неприйняття участі ОСОБА_2 в реконструкції спірного будинку в 2016 році зазначила наступне. Сторони спільно проживали до початку вересня 2016 року. 16.09.2016 року ОСОБА_4 подав до суду позовну заяву про розірвання шлюбу, в якій зазначив, що вони 15.02.2016 року припинили шлюбні відносини, а лише в липні 2016 року розпочав реконструкцію спірного будинку на підставі будівельного паспорту від 17.06.2016 року та повідомлення про початок виконання будівельних робіт. В дійсності в кінці 2015 року ОСОБА_2 стало відомо про зраду чоловіка, існування іншої жінки. Сторони самовільно розпочали реконструкцію будинку в 2013 році, без виготовлення документації, а коли між сторонами виникли негаразди, ОСОБА_2 наполягала на виготовленні будівельного паспорту, у зв’язку з чим він виготовлений саме 2016 року. Вказане можуть підтвердити свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Спростуванням заперечення на зустрічну позовну заяву є: фотографії з датами 03.05.2015 року та 23.08.2015 року, на яких спірний будинок вже реконструйований, договір на виготовлення та постачання товару від 10.08.2013 року. Доказами доходів ОСОБА_2, що підтверджує фінансову участь її в реконструкції будинку є індивідуальні відомості про застраховану особу ПФУ за період 2010 року включно по 2016 рік. ОСОБА_4 на підтвердження своїх заперечень не надано жодного обгрунтування та доказу, який би свідчив, що будинок він реконструював один без дружини. Адвокат ОСОБА_3 вважає, що заперечення на зустрічну позовну заяву не заслуговує на увагу.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1, який діє на підставі Договору про надання правової допомоги №46Ц/16 від 16.09.2016 року, підтримав позовні вимоги позивача ОСОБА_4, просив суд задоволити позовні вимоги та розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Що стосується зустрічних позовних вимог - просив відмовити в їх задоволенні повністю з підстав, які викладені в запереченні на позовну заяву. Додав, що ОСОБА_4 готовий добровільно сплачувати аліменти на утримання своєї доньки і ніколи не відмовлявся від їх сплати, у зв“язку з чим зустрічний позов в частині стягнення аліментів є неможливим, оскільки в даному випадку відсутній спір. Крім того додав, що реконструкцію будинку здійснювалася не за спільні кошти сторін, і розпочалася в той період, коли сторони вже не підтримували шлюбні відносини, не вели спільне господарство та проживали окремо.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 не заперечила відносно задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу з ОСОБА_4, однак не з тих підстав, на які вказує позивач ОСОБА_4 в первісному позові. Вказала, що причиною розладу у сім“ї стала зрада чоловіка, а саме ОСОБА_4, який перебуваючи на заробітках за кордоном почав проживати з іншою жінкою. Просила задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Представник відповідача за первісним позовом адвокат ОСОБА_3, яка діє на підставі Договору про надання послуг адвокатом у цивільному процесі від 21.11.2016 року, в судовому засідання заявлені зустрічні позовні вимоги, враховуючи доповнення до них, просила задовольнити повністю, саме стягувати з ОСОБА_4 аліменти на утримання спільної доньки сторін - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 5000,00 грн. щомісячно до повноліття дитини, здійснити поділ спільно нажитого майна шляхом, який запропоновано судовим експертом згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №255/05-17 від 27.07.2017 року та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати. Відносно заявлених вимог первісного позову не заперечила, однак звернула увагу на мотиви та підстави з яких ОСОБА_4 бажає розірвати шлюб.

Будучи допитаним у судовому засіданні ОСОБА_7 як свідок, підтвердив, що в 2014 році виконував ремонтні роботи по встановленню парового опалення, а також роботи по підведенню водопостачання в будинку. У травні він отримав аванс, а в серпні почав ремонтні роботи. Він закуповував необхідні матеріали, а ОСОБА_4 оплачував.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він є батьком позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 Спірний будинок будувався за його допомогою, він на власному транспорті привозив в с.Квасово цеглу та дерево. Перебудова будинку розпочалася в 2013 році і тривала близько двох років, виконувалися роботи із заміни криші, усилення фундаменту, мінялася штукатурка, добудовувалися надвірні споруди.

Заслухавши сторони, покази свідків, дослідивши подані письмові докази, оцінивши досліджені докази у їх сукупності, з“ясувавши усі фактичні обставини, що необхідні для вирішення справи, суд прийшов до наступного висновку.

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що сторони уклали шлюб 06.10.2007 року, про що у виконкомі Квасівської сільської ради Берегівського району Закарпатській області зроблено актовий запис №02, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-ФМ №034078 від 06.10.2007 року.

Як встановлено судом, і ці обставини сторонами не оспорювалися, від шлюбних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 16.04.2008 року народилася дитина - дочка ОСОБА_11. Про цей факт свідчить також копія відповідного свідоцтва серії 1-ФМ №102565, виданого 21.04.2008 року виконкомом Квасівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

Починаючи з лютого 2016 року сторони припинили фактичні шлюбні відносини, ведуть різні побут і господарство, тобто сімейно-шлюбні відносини між ними є формальними. При цьому малолітня дитина знаходиться на утриманні матері, що не заперечується й позивачем.

Встановлено, що одруження виявилось невдалим, причиною розпаду шлюбу є те, що у сторін виявились різні характери, відсутнє взаємопорозуміння.

У відповідності до ст.51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік за змістом ст.55 СК України зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість (ч.ч.3, 4 ст.56 СК України).

У ч.2 ст.112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд звертає увагу на те, що справа про розірвання шлюбу перебуває на розгляді у суді з вересня 2016 року, однак станом на даний час примирення між сторонами так і не відбулось, що виключає потребу у вжитті заходів для примирення.

З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, з врахуванням того, що подальше збереження шлюбу між сторонами є недоцільним, оскільки у період з часу звернення позивача до суду та розгляду справи у суді його наміри розірвати шлюб не змінилися, суд встановив справжнє прагнення позивача до розірвання шлюбу, а відтак приходить до переконання, що розірвання шлюбу не суперечить інтересам сторін, після цього не будуть порушені їх особисті та майнові права, у зв'язку із чим первісний позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_12 про стягнення аліментів та поділу майна, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обв'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Норми ч. 3 ст. 181 СК України передбачають присудження за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліменти) у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Судом встановлено та документально підтверджено, що від шлюбних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 16.04.2008 року народилася дитина - дочка ОСОБА_11. Дитина перебуває на утриманні позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що відповідач ОСОБА_4 має матеріальну можливість сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 5000,00 грн. так як працює за кордоном, приховує свої доходи та розмір заробітку.

Відповідач за зустрічним позовом заперечуючи проти заявлених вимогах зазначає, що він ніколи не відмовлявся від сплати аліментів на утримання доньки і готовий добровільно їх сплачувати.

Встановлюючи розмір аліментів, що підлягають стягненню, суд виходить з наступного.

За змістом ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних осіб; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, а також інші обставини, що мають істотне значення для справи.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З матеріалів справи слідує, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований. Між тим, він є працездатним, фізично розвинутим і здоровим молодим чоловіком, який, за наявності відповідного бажання для того, має змогу працевлаштуватися і одержувати певні доходи. Він не має інших дітей та осіб, які перебували би на його утриманні.

Суд критично оцінює доводи ОСОБА_2 про отримання доходу відповідачем до 30000,00 грн. за відсутності належних та допустимих доказів. Критично оцінюється і твердження ОСОБА_4 щодо можливості сплати аліментів лише в розмірі 800,00 грн. з врахуванням тривалих поїздок його за межі України.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років становить 1860,00 гривень. Отже, за наведеного у справі стягнення з відповідача 1500,00 гривень аліментів на утримання малолітньої дитини повністю відповідає встановленим фактам та вимогам закону.

Таким чином, враховуючи викладене вище, а також те, що дитина у зазначеному віці потребує значних витрат на утримання, зокрема, харчування, одяг, інші речі щоденного вжитку, суд, керуючись інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення, вважає за можливе стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини — доньки ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі по 1500,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі зустрічного позову і до досягнення дитиною повноліття.

Суд зауважує, що позивач за первісним позовом у разі зміни його чи боржника матеріального чи сімейного стану має право звернутися до суду із позовною заявою про збільшення розміру визначених судом аліментів. Це передбачено ст.192 СК України та п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 № "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року.

Вирішуючи питання про поділ майна, яке спільно нажите сторонами в шлюбі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та документально підтверджено, що сторони уклали шлюб 06.10.2007 року, про що у виконкомі Квасівської сільської ради Берегівського району Закарпатській області зроблено актовий запис №02, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-ФМ №034078 від 06.10.2007 року.

Знаходячись у шлюбі сторони за спільні кошти придбали легковий автомобіль марки “Fiat-Fiorino”, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску.

Як вбачається з листа начальника Територіального сервісного центру 2146 Регіонального сервісного центру в Закарпатській області №31/7/6-981 від 14.09.2016 року транспортний засіб “Fiat-Fiorino”, д/знак НОМЕР_2, 2008 року виробництва, 14.08.2014 року зареєстровано за громадянином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканцем с.Квасово, вул.Пушкіна, 81 Берегівського району. Вказаний ТЗ зареєстровано на підставі довідки-рахунку ВІА №561054 від 31.07.2014 року, виданий ТОВ “ПОСТ” та свідоцтва про реєстрацію СХХ№255084-31.07.2014 року (а.с.60).

Крім того, судом встановлено, що громадянин ОСОБА_4, перереєстрував 20.10.2016 року мисливську нарізну зброю марки “Remington-750 SYN”, калібру 308 win, №RR-03517V. Дана обставина підтверджується листом начальника Управління превентивної діяльності ГУ НП в Закарпатській області №221/106/8-2018 від 02.02.2018 року.

Закріплення певного нерухомого або рухомого майна лише за одним з подружжя не означає, що інший з подружжя не має на нього права. Незалежно від реєстрації права власності на майно на ім»я одного з подружжя, майно вважається спільним, якщо воно набуте за час шлюбу, на загальних підставах.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 не довів обставин на спростування зазначеної презумпції.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» відзначив, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, для визначення якої при необхідності призначається експертиза.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 в зустрічному позові зазначила середню ринкову вартість автомобіля на час розгляду справи в суді в розмірі 160000,00 грн., а мисливської нарізної зброї в розмірі 26000,00 грн., про що в судовому засіданні не заперечив представник відповідача за зустрічним позовом.

Враховуючи вказану представником позивача за зустрічним позовом вартість спірного автомобіля, яка складає 160000,00 грн., та мисливської нарізної зброї, яка складає 26000,00 грн., суд приймає їх у такому розмірі, враховуючи, що відповідач за зустрічним позовом не надав суду докази, які б підтверджували іншу вартість вказаного автомобіля та зброї.

Легковий автомобіль марки “Fiat-Fiorino”, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, в силу ч.2 ст.183 ЦК України є неподільною річчю, яку неможливо поділити без втрати його цільового призначення, а тому на підставі ч.2 ст.364 ЦК України необхідно стягнути з позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на користь відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості 1/2 частини ринкової вартості майна.

Мисливська нарізна зброя марки “Remington-750 SYN”, калібру 308 win, №RR-03517V, в силу ч.2 ст.183 ЦК України є неподільною річчю, яку неможливо поділити без втрати її цільового призначення, а тому на підставі ч.2 ст.364 ЦК України необхідно стягнути з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини ринкової вартості майна.

Що стосується поділу нерухомого майна, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як зазначає представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 у зустрічному позові, за час спільного проживання сторонами придбано також нерухоме майно. Так, згідно договору купівлі-продажу від 30.04.2011 року сторони по справі придбали житловий будинок від ОСОБА_13, який розташований в с.Квасово по вул.Головна (раніше Леніна), 31 Берегівського району. Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,2381 га з цільовим призначенням для обслуговування будинку та господарських будівель. Договір купівлі-продажу укладався з відповідачем ОСОБА_4, тому на підставі рішення 10 сесії 6 скликання №40/3 від 10.07.2011 року Квасівської сільської ради ОСОБА_4 було надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,2381 га.

Як вбачається із Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №516729 від 21.12.2011 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,2381 га, яка розташована в с.Квасово, вул.Леніна, 31 Берегівського району.

Вказаний спірний будинок під час шлюбу був реконструйований і на даний час рахується як незавершений будівництвом.

З довідки т.в.о директора КП “Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської районної ради” №156 від 18.10.2016 року, готовність незавершеного будівництвом житлового будинку “А” в с.Квасово по вул.Головна (раніше Леніна), 31, в цілому становить 90% (а.с.59).

В ході судового розгляду встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_4 проживав з дружиною до початку вересня 2016 року. 16.09.2016 року подав позовну заяву про розірвання шлюбу до суду. В заяві ним зазначено, що сторони припинили шлюбно-сімейні відносини, а лише в липні 2016 року року розпочав реконструкцію спірного будинку на підставі будівельного паспорта на реконструкцію житлового будинку та будівництво господарських будівель від 17.06.2016 року та повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Однак, на спростування твердження ОСОБА_4 про початок реконструкції спірного будинку в 2016 році, суд бере до уваги покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10, які допитані в судовому засіданні та безпосередньо брали участь в реконструкції спірного будинку і підтвердили той факт, що реконструкція почалася у 2013 році і тривала близько 2 років.

У відповіді на заперечення проти зустрічного позову адвокат ОСОБА_3 зазначила, що реконструкцію будинку сторони розпочали самовільно у 2013 році, без виготовлення документації. Коли між сторонами загострилися відносини, сторони вирішили самочинну реконструкцію будинку узаконити, ОСОБА_4 виготовив проект реконструкції будинку та будівництва господарських будівель, виготовив будівельний паспорт, який виданий завідувачем сектору містобудування та архітектури Берегівської РДА 17.06.2016 року.

В судовому засіданні досліджено 4 фотографії реконструйованого житлового будинку по вул.Головна, 31 в с.Квасово датовані 03.05.2015 р. та 23.08.2015 р.

Підтвердженням перебудови спірного будинку в період 2013-2015 р. є: договір на виготовлення та постачання товару, укладеного 10.08.2013 року на суму 1630,00 доларів США; рахунок-фактура №ТТ-0000182 від 08.02.2014 року, що підтверджує придбання матеріалів для установлення парового опалення та водопостачання в будинку; замовлення покупця №1063 від 23.08.2014 року, виписані на майстра ОСОБА_7; три чеки та п’ять рахунків про придбання різних будівельних матеріалів, які використовувалися при реконструкції спірного будинку.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Стаття 63 СК України вказує що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч.1 ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Вказана норма кореспондується із ч.2 ст.372 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

За позовом дружини, членів сім’ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 7 вересня 2016 року у справі №6-47цс16.

Пунктами 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року, № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

На підставі поданих адвокатом ОСОБА_3 доказів встановлено, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 працювала педагогом в школі, отримувала заробітну плату. З індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України за період з 2010 по 2016 роки слідує, що ОСОБА_2 постійно без перерви працювала та мала наступні доходи: в 2010 році — 13948,51 грн., в 2011 — 18676,60 грн., в 2012 — 24896,76 грн., в 2013 — 28565,25 грн., в 2014 — 34872,43 грн., в 2015 — 38404,89 грн., в 2016 — 37368,96 грн.

Судом не взято до уваги подані адвокатом ОСОБА_1 довідки про доходи ОСОБА_4 за період 2011-2015 роки та їх переклад, оскільки не доведено, що вони містять інформацію саме про позивача за первісним позовом ОСОБА_4, РНОК НОМЕР_3.

Проаналізувавши досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає доведеним, що житловий будинок з надвірними будівлями по вул.Головна, 31 в с.Квасово, належить ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбаваючи вказаний житловий будинок за договором купівлі-продажу від 30.04.2011 року, частки сторін у праві власності на нерухоме майно не визначались, та вказане домоволодіння було придбане сторонами під час їхнього перебування у шлюбі.

Для з'ясування технічної можливості поділу будинку №31 по вул.Головна в с.Квасове Берегівського району по справі було проведено судово будівельну-технічну експертизу.

Згідно висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №255/05-17 від 27.07.2017 року з технічної точки зору поділити незавершений будівництвом будинок по вул.Головній, 31 в с.Квасово в натурі по половині у відповідності до розміру часток кожного із співвласників (по 1/2 частки) є можливим.

З даним висновком експерта щодо проведеної судової будівельно-технічної експертизи, адвокат ОСОБА_3, яка представляє позивача за первісним позовом, погодилась, уточнила позовні вимоги та так само, як зазначено у висновку експерта просила поділити будинок за адресою: вул.Головна, 31 в с.Квасове.

Натомість ОСОБА_4 свій можливий варіант поділу спірного домоволодіння не надав, не вважає об’єкт нерухомості в с.Квасове по вул.Головна, 31 спільним майном подружжя, посилаючись на те, що спірне домоволодіння придбано ним за власні кошти та в період коли сторони вже не вели спільне господарство та проживали окремо.

Відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 в судовому засіданні не доведено і не надано належних і допустимих документальних доказів, які б безсумнівно і беззастережно підтвердили, що спірний житловий будинок придбаний за його особисті кошти.

Враховуючи висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи №255/05-17 від 27.07.2017 року суд погоджується із запропонованим експертом варіантом розподілу житлового будинку незавершеного будівництва в ідеальних частках, та вважає можливим виділити у порядку поділу майна подружжя ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку за адресою: с.Квасово, вул.Головна, 31 Берегівського району згідно План-схеми №6 в Додатку 6 до висновку експерта всього 82,8 кв.м., та виділити ОСОБА_4 1/2 частину вказаного житлового будинку згідно План-схеми №6 в Додатку №6 до висновку експерта, всього 79,7 кв.м. З господарських споруд залишити ОСОБА_2 в одноосібне користування котельню під літерою «И», гараж лід літерою «Н» та частину господарської будівлі під літерою «О» площею 16,2 кв.м. ОСОБА_4 залишити в одноосібне користування огорожу під №2 довжиною 10,75 м, господарську будівлю під лігерою «З», сарай під літерою «К» та частину господарської будівлі під літерою «О» площею 31,3 кв.м. В спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити ворога з хвірткою під №1, огорожа під №2 довжиною 4,95 м, колодязь під №3, вбиральня лід літерою «Л» та навіс під літерою «М». Провести ремонтно-будівельні роботи сторонами згідно Висновку судово-будівельної експертизи.

За положеннями статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Разом з тим, виходячи зі статті 120 ЗК України та 377 ЦК України, при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об'єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників спільної власності на ці будівлі та споруди. Аналогічне право в учасників спільної власності на будівлі і споруди виникає при приватизації земельних ділянок, на яких останні знаходяться.

Таким чином, оскільки до ОСОБА_2 перейшло право власності на 1/2 частину житлового будинку, до неї переходить і право власності на 1/2 частину земельної ділянки без зміни її цільового призначення.

Суд вважає можливим виділити у порядку поділу майна подружжя ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2381 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вулиці Головна, №31 в с.Квасово Берегівського району, виділити в одноосібне користування земельні ділянки площами S3=61,1 кв.м., S4=17,0 кв.м., S5=43,6 кв.м. та S7=917,2 кв.м., шо становить в загальному 1038,9 кв.м. ОСОБА_4 виділити в одноосібне користування земельні ділянки площами S2-123,0 кв.м., S6-37,5 кв.м. та S8 - 878,4 кв.м., що становить в загальному 1038,9 кв.м. В спільному користуванні сторін залишити земельну ділянку площею S1-303,2 кв.м., ворота з хвірткою під №1, огорожа під №2 довжиною 4,95 м, колодязь під №3, вбиральня під літерою «Л» та навіс під літерою «М».

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що первісний позов ОСОБА_4 про розірвання шлюбу необхідно задовольнити повністю, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів та поділ майна подружжя задовольнити частково.

Згідно ст.141 ч.1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки розмір сплаченого позивачем за зустрічним позовом судового збору відповідає змісту заявлених нею позовних вимог, які задоволені частково, то сплачені судові витрати пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача, в сумі 5707,82 грн., що складається з : 551,20 грн. за позовну вимогу про стягнення аліментів, 4881,02 грн. за позовну вимогу про поділ майна, 275,60 грн. за забезпечення позову.

Також, у відповідності до ст. 137 ЦПК України з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати по справі, які підтверджені документально, а саме витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 10592,00 грн.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 43, 49, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_4 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.

Шлюб, зареєстрований 06.10.2007 року у виконкомі Квасівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області за актовим записом №02 між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_7 — розірвати.

Зустрічний позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів та поділ майна задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОК НОМЕР_3, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_8, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОК НОМЕР_4, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_9, аліменти на утримання одної дитини — доньки ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі по 1500,00 (одна тисяча п’ятсот грн. 00 коп.) гривень щомісячно, яка підлягає індексації, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі зустрічного позову - 22.11.2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Поділити спільне майно подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності, залишивши ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОК НОМЕР_3, уродженцю та мешканцю с.Квасово, вул.Пушкіна, 81 Берегівського району Закарпатської області, наступне рухоме майно:

- мисливську нарізну зброю марки “Remington-750 SYN”, калібру 308 win, №RR-03517V, вартістю 26000,00 (двадцять шість тисяч грн. 00 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОК НОМЕР_3, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_8, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОК НОМЕР_4, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_9 половину вартості мисливської нарізної зброї марки “Remington-750 SYN”, калібру 308 win, №RR-03517V, що становить 13000,00 (тринадцять тисяч грн. 00 коп.) грн.

Поділити спільне майно подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності, залишивши ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОК НОМЕР_4, уродженці та мешканці с.Нове Село, вул.Центральна, 33 Виноградівського району Закарпатської області наступне рухоме майно:

- автомобіль марки “Fiat-Fiorino”, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 160000,00 (сто шістдесят тисяч грн. 00 коп.) грн., зареєстрований за ОСОБА_2 Олексанром Олександровичем на підставі свідоцтва про реєстрацію СХХ№255084 від 31.07.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОК НОМЕР_4, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_9 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОК НОМЕР_3, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_8, половину вартості автомобіля марки “Fiat-Fiorino”, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, що становить 80000,00 (вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) грн.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОК НОМЕР_4, уродженкою та мешканкою с.Нове Село, вул.Центральна, 33 Виноградівського району Закарпатської області право на 1/2 частину спільно нажитого майна з ОСОБА_4, а саме на 1/2 частину незавершеного будівництвом будинку з надвірними спорудами з процентом готовності 90 відсотків по вулиці Головній, № 31 в с.Квасово Берегівського району Закарпатської області.

Поділити реально між сторонами по половині незавершений будівництвом будинок з надвірними спорудами по вулиці Головна, №31 в с.Квасово Берегівського району Закарпатської області згідно Висновку судового експерта №255/05-17 від 27 липня 2017 р., а саме: ОСОБА_2 виділити квартиру №1 з приміщеннями:

перший поверх (див. План-схему №6 - в Додатку 6 до даного Висновку):

- коридор під літерою «1'» площею 1,7 кв.м.;

- кухня під літерою «2'» площею 9,3 кв.м.;

- коридор під літерою «3'» площею 18,5 кв.м.;

- житлова кімната під літерою «4'» площею 17,1 кв.м.

Всього по першому поверсі 46,6 кв.м.

другий поверх (див. План-схему№7 - в Додатку 7 до даного Висновку);

- коридор під літерою «5'» площею 10,4 кв.м.;

- санвузол під літерою «6'» площею 8,0 кв.м.;

житлова кімната під літерою «7'» площею 17,8 кв.м.

Всього по другому поверсі 36,2 кв.м.

Всього по квартирі №1 - 82,8 кв.м.

ОСОБА_4 виділити квартиру №2 з приміщеннями:

перший поверх (див. План-схему №6 в Додатку 6 до даного Висновку):

- коридор під літерою «1''» площею 8,5 кв. м.;

- кухня під літерою «2''» площею 10,6 кв.м.;

- коридор під літерою «3''» площею 10,0 кв.м.,

- житлова кімната під літерою «4''» площею 20,5 кв.м.

Всього по першому поверсі 49.6 кв.м.

Другий поверх (див. План-схему №6 -в Додатку 6 до даного Висновку):

- коридор під літерою «5''» площею 12,8 кв.м.;

- санвузол під літерою «6''» площею 4,1 кв.м.;

- житлова кімната під літерою «7''» площею 13,2 кв.м.

Всього по другому поверсі: 30,1 кв.м.

Всього по квартирі №2 - 79,7 кв.м.

З господарських споруд залишити ОСОБА_2 в одноосібне користування котельню під літерою «И», гараж лід літерою «Н» та частину господарської будівлі під літерою «О» площею 16,2 кв.м.

ОСОБА_4 залишити в одноосібне користування огорожу під №2 довжиною 10,75 м, господарську будівлю під лігерою «З», сарай під літерою «К» та частину господарської будівлі під літерою «О» площею 31,3 кв.м.

В спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити ворога з хвірткою під №1, огорожа під №2 довжиною 4,95 м, колодязь під №3, вбиральня лід літерою «Л» та навіс під літерою «М».

Провести ремонтно-будівельні роботи сторонами згідно Висновку судово-будівельної експертизи.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОК НОМЕР_4, уродженкою та мешканкою с.Нове Село, вул.Центральна, 33 Виноградівського району Закарпатської області, право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2381 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вулиці Головна, №31 в с.Квасово Берегівського району Закарпатської області.

ОСОБА_2 виділити в одноосібне користування земельні ділянки площами S3=61,1 кв.м., S4=17,0 кв.м., S5=43,6 кв.м. та S7=917,2 кв.м., шо становить в загальному 1038,9 кв.м.

ОСОБА_4 виділити в одноосібне користування земельні ділянки площами S2-123,0 кв.м., S6-37,5 кв.м. та S8 - 878,4 кв.м., що становить в загальному 1038,9 кв.м.

В спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити земельну ділянку площею S1-303,2 кв.м., ворота з хвірткою під №1, огорожа під №2 довжиною 4,95 м, колодязь під №3, вбиральня під літерою «Л» та навіс під літерою «М».

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОК НОМЕР_3, в дохід держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів в розмірі 551,20 (п’ятсот п’ятдесят одна грн. 20 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОК НОМЕР_3, в користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОК НОМЕР_4, судовий збір за позовну вимогу про поділ майна в розмірі 4881,02 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят одна грн. 02 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОК НОМЕР_3, в користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОК НОМЕР_4, судовий збір за забезпечення позову в розмірі 275,60 (двісті сімдесят п’ять грн. 60 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОК НОМЕР_3, в користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОК НОМЕР_4, витрати за проведення судової експертизи в розмірі 10592,00 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто дві грн. 00 коп.) грн.

В іншій частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили скасувати арешт на автомобіль марки “Fiat-Fiorino”, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_4; на незавершений будівництвом будинок з надвірними спорудами по вулиці Головній, № 31 в с.Квасово Берегівського району Закарпатської області, земельну ділянку площею 0,2381 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вулиці Головній (колишня вулиця Леніна) №31 в с.Квасово Берегівського району Закарпатської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4, накладений ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області №299/2490/16-ц від 03.01.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п.15.5 п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

ГоловуючийОСОБА_14