Постанова № 74449683, 30.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/4/2018(м)

266/3040/15-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року Єдиний унікальний номер 266/3040/15-ц

Апеляційний суд Донецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.,

секретар - Герасимова Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі

апеляційну скаргу ОСОБА_1,

на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 квітня 2016 року, у складі судді Ікорської Є.С.,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

до ОСОБА_1, ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі – ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 10995,11 доларів США, що в еквіваленті станом на 26 червня 2015 року складає 232986,38 грн.

В обґрунтування позову вказувало, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 26 грудня 2006 року було укладено кредитний договір MRA0GK04005130 (далі – Кредитний договір), відповідно до якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 30001,88 доларів США на строк до 26 грудня 2017 року.

В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

У зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов’язань щодо повернення кредиту у розмірі та у строки, передбачені Кредитним договором, у останньої утворилась заборгованість станом на 26 червня 2015 року у розмірі 10995,11 доларів США, з яких 10636,82 доларів США – заборгованість за кредитом, 298,76 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом, 53,49 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 6,04 доларів СЩА – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Відповідно до умов укладених договорів, відповідачам відправлено вимогу про дострокове виконання кредитного договору, яка була залишена без задоволення.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 квітня 2016 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, що утворилась станом на 26 червня 2015 року, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 10989,07 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 298,76 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 53,49 доларів США, в загальній сумі 10989,07 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в дольовому порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 2329,86 грн., тобто 1164,93 грн. з кожного.

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполь Донецької області від 12 квітня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 07 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Зокрема зазначає, що суд першої інстанції не повідомив про час та місце розгляду справи відповідача, чим обмежив право останньої на доступ до правосуддя та на справедливий розгляд справи, а також позбавив можливості надати докази, які спростовують доводи позивача.

Суд не дослідив факт неврахування банком платежів на суму 265,04 доларів США, несвоєчасне здійснення списання коштів в погашення кредиту, та дійшов хибного висновку про стягнення з відповідачів комісії, оскільки умовами кредитного договору не передбачена сплата комісії у розмірі 54 доларів США щомісячно.

Судом помилково стягнуто залишок кредиту, виходячи з суми кредиту 30001,89, оскільки позивач підтвердив надання кредиту у розмірі лише 27000 доларів США. Сума, яку вимагає позивач розрахована з розміру кредиту в сумі 30001,88 доларів США, що також порушує умови договору поруки, відповідно до якого поручитель відповідає перед відповідачем лише в сумі 27000 доларів США.

Умовами кредитного договору передбачена місячна відсоткова ставка, а розрахунок заборгованості проведено не у відповідності з умовами кредитного договору, виходячи із річної відсоткової ставки.

Судом стягнута заборгованість за кредитом у більшому розмірі, ніж заявлено у позові.

Необґрунтованим є висновок суду про правомірність дострокового стягнення суми кредитного договору, оскільки матеріали справи не містять відповідного повідомлення позивача про дострокове погашення заборгованості та доказів його направлення.

Наявні в матеріалах справи копії повідомлення підписані особою, повноваження якої не встановлені та не додані до повідомлення. Такі повідомлення не містять відомостей про розірвання або зміну умов договору та позивач звернувся до суду з даним позовом до спливу строку повернення кредитних коштів достроково.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст.372 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідачів, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення судової повітки відповідачу ОСОБА_2, а відповідач ОСОБА_1 повідомлена відповідно до положень ч.5 ст.130 ЦПК України через її представника (т.3 а.с.206, 212), та звернулась із заявою про розгляд справи без її участі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 пояснив, що суд першої інстанції порушив право відповідачки на справедливий суд, не повідомив її про час і місце розгляду справи, позбавив її права надати докази на підтвердження заперечень проти вимог позивача. ОСОБА_1 повністю повернула кредитні кошті, передбачені договором, ніякої заборгованості у неї не існує. Доказів надання кредиту у суму 30001,88 доларів США матеріали справи не містять, і підстав для перерахування банком страхових платежів немає. Банком безпідставно проведено розрахунок заборгованості виходячи з річної процентної ставки та нарахування комісії, яка не передбачена кредитним договором.

Представник позивача – ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що відповідач ОСОБА_1 несвоєчасно і не в повному обсязі повертала кредитні кошти, у зв’язку з чим банком нараховувалась заборгованість на прострочену суму, виходячи з розміру процентної ставки 2,24 на місяць, що відповідно до умов договору становить 26,84 % річних. Крім того, відповідно до умов договору банк перераховував замість ОСОБА_1 страхові платежі, на суму яких за рахунок наданого кредиту збільшувалась кредитна заборгованість. Оскільки відповідач ОСОБА_2 поручався за виконання позичальником умов кредитного договору у повному обсязі як солідарний боржник, заборгованість підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3, який просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, заперечення представника позивача – ОСОБА_4, яка просила рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 грудня 2006 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № MRA0GK04005130, на підставі якого відповідачка отримала кредит у розмірі 30001,88 доларів США на термін до 26 грудня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (т.1 а.с.14-15).

З метою забезпечення виконання кредитного договору 26 грудня 2006 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № MRА0GK04005130, за умовами якого останній поручався перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі (а.с.17).

Зобов’язання відповідачі по кредитному договору та договору поруки не виконали. Станом на 26 червня 2015 року відповідачка має заборгованість в загальній сумі 10995,11 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом 10636,82 доларів США, заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 298,76 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 53,49 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором 6,04 доларів США (т.1 а.с.4-7).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» пеня не підлягає стягненню, оскільки відповідачі проживають саме на території проведення АТО.

Суд прийшов до висновку, що відповідачі умови кредитного договору належним чином не виконують, внаслідок чого станом на 26 червня 2015 року існує заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом 10 636,82 доларів США, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 298,76 доларів США, заборгованості за комісією за користування кредитом в сумі 53,49 доларів США, в загальній сумі 10 989,07 доларів США, що за курсом 21,19 відповідно до службового розпорядження НБУ від 26.06.2015 року складає 232 858, 39 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів, а в решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно з положеннями частини першої статті 158 ЦПК України 2004 року розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України 2004 року.

Частиною третьою статті 74 ЦПК України 2004 року передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Відповідно до частини п'ятої статті 74 ЦПК України 2004 року судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Таким чином, про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи у даному випадку може свідчити лише розписка.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 169 ЦПК України 2004 року суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 лютого 2016 року провадження по даній справі зупинялось та було поновлено ухвалою цього ж суду від 22 березня 2016 року, і призначено до розгляду на 29 березня 2016 року, про що відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 направлено повідомлення ( т.1 а.с.140 -142). У зв’язку з неявкою сторін в судове засідання розгляд справи було відкладено до 07 квітня 2016 року, про що сторонам направлено повідомлення (т.1 а.с.143, 144).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості про отримання відповідачем ОСОБА_1 листів суду щодо повідомлення її про дату, час і місце розгляду справи.

Ухвалюючи рішення в справі, суд першої інстанції зазначені вище вимоги законодавства до уваги не взяв, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_1, щодо якої відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, причини її неявки в судове засідання не з'ясував, порушив конституційне право ОСОБА_1 на участь у судовому розгляді, не забезпечив їй можливості надати суду докази та навести доводи, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу розглянуто неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов’язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Оскільки судом першої інстанції розгляд справи проведено без участі відповідачів, які не були повідомлені про час та місце розгляду справи, чим порушено їх конституційне право на участь у судовому розгляді, бути належним чином повідомленими про дату судового розгляду, і це є порушенням зазначених вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення і ухвалення нового рішення.

Ухвалюючи судове рішення апеляційний суд виходить з наступного.

За змістом ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання грошового зобов’язання. У разі неналежного виконання зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно зі ст.549 ЦК України боржник у разі порушення ним зобов’язань повинен сплатити кредитору неустойку (штраф, пеню), розмір якої згідно ст.551 ЦК України може бути встановлений договором.

Відповідно до частин 1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, та не оспорювалось сторонами, що 26 грудня 2006 року між «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № MRA0GK04005130 (далі – Кредитний договір) (т.1 а.с. 14-15, 23).

Відповідно до п.п. 1 кредитного договору банк зобов’язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 26 грудня 2006 року по 26 грудня 2017 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 27000 доларів США (далі - кредит) на наступні цілі: придбання жилої нерухомості, а також у розмірі 3001,89 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3., 2.2.7. даного договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п.3.11. даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного Договору.

Погашення заборгованості за вказаним договором мало здійснюватися в період з «5» по «10» число кожного місяця в такому порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти в сумі 395,41 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії.

Для виконання даного договору Банк відкриває Позичальникові «ОСОБА_1М.» рахунок 29092054023676 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості, кредитний рахунок 22338054002767, рахунок по відсотках 22386054001408, рахунок для обліку комісії і винагороди 35781054013497 ( п. 1.2. Кредитного договору).

Відповідно до заяви на видачу готівки № 1 від 26 грудня 2006 року та ордеру розпорядження від 26 грудня 2006 року видача грошових коштів відповідно до укладеного кредитного договору здійснена через касу в сумі 27000 доларів США (т.1 а.с. 48).

Згідно з п.2.2. Кредитного договору Позичальник зобов’язується використати Кредит на цілі, зазначені в п.1.1 даного Договору; сплачувати відсотки за користування Кредитом відповідно до п. 1.1, 3.1, 3.2 даного Договору. Повну сплату відсотків за користування Кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту; сплатити Банку винагороду і комісію згідно п.1.1 і п.6.2 даного Договору; погашення кредиту зробити в порядку, сумах і строки, передбачені п.1.1, 2.3 цього договору.

Позичальник надає Банку належним чином оформлені, згідно п.1.3 договори застави, іпотеки, поруки й т.ін. для забезпечення виконання зобов’язань за даним договором, Договір страхування заставного майна і Договір особистого страхування Позичальника.

У випадку не подання Позичальником Банку підтверджуючого документа про сплату чергових платежів по погоджених з Договорам страхування , Банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту відповідно до п.2.1.3. даного Договору.

Позичальник зобов’язується погасити суму кредиту, направленого на оплату чергового страхового платежу, і сплатити відсотки за його користування не пізніше 30 днів з дня перерахування Банком страхового платежу. У разі непогашення цієї частини кредиту в зазначений термін, вона вважається простроченою і Позичальник зобов’язаний сплати відсотки за її користування, відповідно до п. п. 3.2, 3.8 даного Договору (п.2.2.7. Кредитного договору).

Відповідно до п.2.2.10. Кредитного договору при настанні випадків, передбачених п.2.3.3. даного Договору Позичальник зобов’язаний достроково погасити заборгованість перед Банком у повному обсязі, а саме у разі порушення Позичальником зобов’язань, передбачених умовами даного Договору. При цьому Банк, на власний розсуд має право змінити умови договору – зажадати Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. Згідно ст.ст.212, 611, 651 ЦК України , щодо зобов’язань, строк виконання яких не настав, вважається що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату Позичальник зобов’язується повернути Банку суму кредиту(п.2.3.3. Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору за користування Кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення Кредиту Позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п. 1.1 даного Договору.

При порушенні Позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, передбачених пп. 1.1., 2.2.4, 2.3.3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування Кредитом у розмірі 2,24% на місяць, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за Кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договором відсотки сплачуються Позичальником щомісяця в період сплати понад зазначену в п. 1.1 суми щомісячного платежу за Кредитним договором ( у випадку погашення заборгованості шляхом надання щомісячного платежу й установлення його суми в п.1.1) (п.3.2. Кредитного договору).

Відповідно до п.3.3. Кредитного договору кошти, отримані від Позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно п.п.2.2.9, 2.3.8 цього договору, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі- простроченої комісії по кредиту, далі – простроченої винагороди, далі – прострочених відсотків, далі- простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилася (у т.ч. сума, надана Позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за кредитом (якщо інше не передбачено п.6.8), далі – комісії, далі – винагороди, далі – кредиту. Остаточне погашення заборгованості за кредитом виконується не пізніше дати, зазначеного в п.1.1. При несплаті винагороди, комісії ( у випадку її щомісячної сплати згідно п.1.1. даного договору або згідно п.3.11 договору), відсотків, і/або частини Кредиту до останнього дня Періоду сплати, вони вважаються простроченими.

Нарахування відсотків здійснюється в останню дату списання відсотків, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом – 360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісячно, за період з першої дати поточного періоду сплати включно. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми Кредиту (п. 3.4. Кредитного договору).

Згідно п.3.10. Кредитного договору у випадку, якщо дата погашення Кредиту й/ або сплати відсотків за користування Кредитом, винагороди, пені відповідно до даного Договору випадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в операційний день , що передує вихідному або святковим дням.

При порушенні Позичальником будь-якого зобов’язання, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 даного договору , Банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати ( п.4.1 Кредитного договору).

Згідно п.6.4. Кредитного договору розмір річної відсоткової ставки дорівнює дванадцяти місячним відсотковим ставкам.

З метою забезпечення виконання договору кредиту від 26.12.2006 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № MRА0GK04005130 (далі – договір поруки), за умовами якого останній поручався перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі (а.с.17).

Відповідно до п .4 договору поруки сторони передбачили , що у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно п. 5 договору поруки сторони домовились, що у разі невиконання боржником будь-якого зобов’язання, передбаченого п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного зобов’язання.

Поручитель зобов’язався виконати зобов’язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора, протягом 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 цього договору (п.6 договору поруки).

Згідно п.11 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов’язання за Кредитним договором.

Порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором (п.12 договору поруки).

Сторонами не оспорювалося, що позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу обумовлену договором суму кредитних коштів у розмірі 27000 доларів США шляхом видачі грошових коштів.

Заперечуючи проти позовних вимог позивача, відповідач ОСОБА_1 піддає сумніву надання їй кредитних коштів у розмірі 3001,89 доларів США, та зазначає, що у Банку відсутні докази, які підтверджують факт видачі кредиту у зазначеному розмірі на сплату страхових платежів, оскільки вона самостійно сплатила страхові платежі укладаючи договори страхування майна та особистого страхування, ці договори діяли по 25 грудня 2007 року, договорів страхування на інший строк вона не укладала і підстав для перерахування коштів щодо страхових платежів у банку не було.

З зазначеними запереченнями погодитися не можна враховуючи наступне.

26 грудня 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОСТРАХ» та ОСОБА_1 було укладено договір страхування майна № MRA0GK00026831 та особистого страхування № MRA0LK00026832 (т.1 а.с. 97 – 102).

Відповідно до п. 10, 11, 12.1, 12.4 Договору особистого страхування, цей договір діє до 25 грудня 2007 року і щорічно, з метою його лонгації на той же строк, до повного погашення кредитної заборгованості, у строк до 25 грудня, здійснюються страхові платежі у розмірі 681,75 грн.

Відповідно до п. 10, 11, 11.1, 11.5 Договору страхування майна, цей договір діє до 25 грудня 2007 року і щорічно, з метою його лонгації на той же строк до повного погашення кредитної заборгованості, у строк до 25 грудня, здійснюються страхові платежі у розмірі 696,39 грн.

Умовами Кредитного договору (п. 2.1.3.) передбачено, що Позичальник звертається до Банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до Договорів страхування, укладених відповідно до п.2.2.7 даного Договору, і доручає Банку щорічно перераховувати необхідно до цього суму коштів згідно Договорів страхування. Перерахування кредитних коштів Банк зобов’язується провадити у випадку не пред’явлення Позичальником документів , що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених Договорами страхування.

Перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється в національній валюті України. Якщо кредит надається в іноземній валюті , то позичальник доручає Банку одержати з каси Банку суму іноземної валюти наявними, необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі Договору страхування, укладеного згідно з п. 2.2.7 даного Договору, здійснити продаж у касі Банку наявної іноземної валюти за курсом її продажу, встановленому на день виконання даного доручення; отримані від продажу іноземної валюти кошти зарахувати від імені Позичальника на сплату чергового страхового платежу.

Отже, ОСОБА_1 було надано право вибору сплачувати страхові платежі самостійно або використовувати зазначені у кредитному договорі кредитні кошти у розмірі 3001,89 доларів на прописаних у договорі умовах. (т.1 а.с. 46,47, 97-102)

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 лише раз здійснила сплату страхових платежів по двом договорам страхування (26 грудня 2006 року) у спосіб, визначений договорами страхування. Подальша сплата страхових платежів проводились Банком за рахунок наданої кредитної лінії, що відображено у виписці за рахунками обліку за спірним кредитним договором ( т.3 а.с 37,103) та наданими апеляційному суду випискою по рахунку № 22338054002767 ОСОБА_1 та меморіальними ордерами (т.3 а.с. 213-217)

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Як вбачається зі змісту Кредитного договору в ньому передбачені всі істотні умови договору, які вимагались до такого виду договору на час його укладання, зокрема сума кредиту та валюта кредитування, процентна ставка за користування кредитними коштами, порядок погашення кредиту та сплати процентів, комісії (винагороди) , черговість зарахування платежів права та обов’язок обох сторін, їх відповідальність за порушення умов договору, строк дії договору.

При вирішенні даного спору апеляційний суд враховує положення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Через невиконання відповідачами умов Кредитного договору та договору поруки Банком було направлено на адресу відповідачів повідомлення від 28 червня 2015 року про те, що у позичальника утворилась прострочена заборгованість у розмірі 1446,48 доларів США, яку пропонується погасити протягом 5 днів з дня отримання повідомлення. В цьому листі банк попередив відповідачів, що у разі несплати простроченої заборгованості у вказаний строк банк відповідно до ст.1050 ЦК України, умов Кредитного договору та договору поруки вимагає погасити всю суму заборгованості достроково , а також сплатити нараховані проценти та штрафні санкції. Дані обставини підтверджуються реєстром поштових відправлень рекомендованим листом претензій боржникам (т.1 а.с. 9- 13).

Зазначені дії позивача узгоджуються з положеннями п.2.3.3 Кредитного договору та п.5 договору поруки.

Крім того, у п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Доводи апеляційної скарги щодо передчасного звернення Банком до суду з даним позовом, спростовуються даними щодо дати направлення боржникам повідомлень, а саме 8 липня 2015 року.

Доводи апеляційної скарги щодо не підтвердження повноважень представника Банку на підписання вказаних повідомлень, є безпідставними.

Після звернення Банком з даним позовом 18 грудня 2015 року, відповідачі не виконали вимоги Банку, достроково всю суму за кредитом, процентами, комісією не повернули.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Кредитним договором, утворилась заборгованість, яка згідно з розрахунком банку станом на 26 червня 2015 року складає 10995,11 дол. США, із яких: 10636,82 дол. США - заборгованість за кредитом; 298,76 дол. США -заборгованість за процентами за користування кредитом; 53,49 дол.США - заборгованість з комісії; 6,04 дол. США - пеня ( т.1 а. с.4 - 7).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, апеляційний суд вважає, що він проведений відповідно до умов укладено Кредитного договору.

Поточне сальдо на початок розрахунку визначено 27000 дол.США, збільшення якого щорічно відбувалось на суму сплачених Банком страхових платежів після спливу строку, наданого ОСОБА_1 для їх повернення.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного застосування при визначенні суми заборгованості річної відсоткової ставки 10,08%, замість місячної 0,84% є безпідставними та не узгоджуються з п.3.4., п.6.4. Кредитного договору, відповідно до яких нарахування процентів здійснюється виходячи з фактичної кількості днів користування Кредитом – 360 днів у році, а розмір річної відсоткової ставки дорівнює дванадцятимісячним відсотковим ставкам.

З наданого розрахунку також вбачається, що ОСОБА_1 допускала несвоєчасне повернення кредитних коштів, а саме відповідно до п.1.1. Кредитного договору у період з «5» по «10» число кожного місяця, та не в повному обсязі, що не спростовувалось її представником в апеляційному суді та вбачається з наданого ОСОБА_1 до апеляційної скарги розрахунком заборгованості (т.1 а.с.189 -193).

У зв’язку з порушенням ОСОБА_1 зобов’язань по погашенню кредиту, та виходом вперше на прострочку 25 січня 2008 року, Банком, на розмір простроченої заборгованості, нараховувалась підвищена процентна ставка відповідно до п.3.2. Кредитного договору, а саме 2,24% у місяць, що становить 26,84 % річних (2,24 % х 12).

Розподіл внесених ОСОБА_1 кредитних коштів проведено Банком відповідно до п.3.3. Кредитного договору, у тому числі на погашення комісії по 54 долари США щомісячно.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо безпідставного нарахування комісії, яка на думку ОСОБА_1 не передбачена умовами Кредитного договору.

Так, відповідно до п.1.1. Кредитного договору Банк надає ОСОБА_1 кредитні кошти, а остання крім іншого, зобов’язалась сплачувати щомісяця винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту.

З наданих до матеріалів справи виписок по рахунку за даним Кредитним договором ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості, Банк щомісячно нараховував та списував на погашення 54 долари США, зазначив ці суми як комісію.

Ніяких інших нарахувань, виходячи із розміру 0,20% від суми наданого кредиту, а саме винагороди, окрім сум, які Банком визначено як комісію, не проводилась, а тому ніяких зайвих вимог до відповідачів не пред’явлено.

Договір підписаний обома сторонами, відповідач ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в обумовленій у договорі сумі у доларах США, тривалий час виконувала умови договору, погашала кредит, сплачувала проценти за користування кредитом, комісією та проводила інші платежі відповідно до договору.

При укладенні договору сторони передбачили, що Позичальник щомісячно надає Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 395,41 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, до складу якого, крім іншого входить винагорода, комісія.

При цьому, з наданим до апеляційної скарги розрахунком відповідача ОСОБА_1, відповідно до якого остання повністю виконала свої зобов’язання перед позивачем погодитися не можна, оскільки він не відповідає умовам Кредитного договору, в ньому не враховано збільшення кредиту на суми, направлені банком на сплату страхових платежів, розрахунок проведено без застосування підвищеної процентної ставки у зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов’язань, та не відображено направлення коштів на погашення комісії ( винагороди).

Апеляційним судом за клопотанням представника відповідача була призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл.проф.М.С.Бокаріуса.

Відповідно до висновку судової економічної експертизи № 11241 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. ОСОБА_5 станом на 26 червня 2015 року, заборгованість по тілу кредиту, відсоткам, комісії, винагороді та пеня, складає 9709,84 дол. США, у тому числі: заборгованість за кредитом 9327 доларів США, за відсотками 269,63 доларів США, по комісії 108,00 доларів США, по пені 4,28 доларів США.

Згідно з проведеними розрахунками, в обсязі наданих на дослідження матеріалів, розрахунок ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтверджено в сумі 9709,84 доларів США (т.2 а.с. 17-32, т. 3 а.с. 133 – 148).

Разом з тим, прийняти до уваги зазначений розрахунок не можна, оскільки він проведений без врахування сплачених Банком страхових платежів за рахунок кредитних коштів після 25 грудня 2007 року, перерахування яких підтверджується матеріалами справи.

Допитаний в апеляційному суді експерт ОСОБА_6 підтвердив зазначені обставини та пояснив, якщо враховувати сплачені Банком кошти в рахунок сплати страхових платежів, на суму яких збільшувалось тіло кредиту, заборгованість за кредитом та процентами, визначені у експертному висновку, збільшиться.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що відповідачі узяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконали, є підстави для стягнення на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість, оскільки останній був ознайомлений з Кредитним договором, зобов’язався відповідати перед кредитором за виконання зобов’язань за цим Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, яка виникла станом на 26 червня 2015 року у розмірі: - за кредитом 10636,82 доларів США, що за курсом долара США до гривні України, встановленим Національним банком України на день ухвалення судового рішення (30 травня 2018 року) 26,0989, становить 277609,30 гривень; - за процентами у розмірі 298,76 доларів США, що за курсом НБУ становить 7797,31 гривень, за комісією (винагородою) у розмірі 53,49 доларів США, що за курсом НБУ становить 1396,03 гривень.

Вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з відповідачів пені задоволенню не підлягають враховуючи наступне.

Згідно ст. 2 Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 6,04 доларів США ( т.1 а.с.2,3)

Згідно матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач ОСОБА_2 – м. Маріполь вул. Комінтерна (Заводська),51 ( т.1 а.с. 17,18).

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р місто Маріуполь Донецької області відноситься до населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Отже, враховуючи те, що відповідачі є громадянами України, які зареєстровані та постійно проживають в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», штрафні санкції за укладеним ним кредитним договором нараховувати заборонено, а тому позов банку в частині стягнення пені є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» сплатив судовий збір у сумі 2329,86 грн. (т.1 а.с.1).

У зв’язку з частковим задоволенням позову, а саме на 99,94%, з відповідачів на корись ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у відшкодування судового збору підлягає стягненню по 1164 грн. 23 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 квітня 2016 року скасувати повністю.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання - 87500, АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання - 87500 місто Маріуполь, вулиця Заводська (Комінтерна), будинок 51) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження юридичної особи 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1 д) заборгованість за кредитним договором № MRAOGK 04005130 від 26 грудня 2006 року станом на 26 червня 2015 року, та яка складається із заборгованості за кредитом 10636 (десять тисяч шістсот тридцять шість) доларів США 82 центи, заборгованості по процентам за користуванням кредитом 298 (двісті дев’яносто вісім) доларів США 76 центи, заборгованості по комісії за користування кредитом 53 ( п’ятдесят три) доларів США 49 центи.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення пені відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» у відшкодування судового збору по 1164 гривні 23 копійки з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 4 червня 2018 року.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: С.А.Зайцева

ОСОБА_7