Рішення № 7444829, 16.01.2010, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 42 А

Справа № 2-4300/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(Заочне)

08 вересня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Соколова О.М.,

при секретарі: Івановій Н.П.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу №1011/0305247000445001 від 25 вересня 2008 року та №1011/0305248000445002 від 25 вересня 2008 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача 468 508 грн. 00 коп. , за договором банківського вкладу №1011/0305247000445001 від 25 вересня 2008 року та 166800грн. 00 коп. за договором банківського вкладу №1011/0305248000445002 від 25 вересня 2008 року, 50 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, 8 251 грн. 20 коп. в якості відшкодування витрат юридичних та поштових послуг. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 25 вересня 2008 року між ним, та відповідачем було укладено договори банківського вкладу №1011/0305247000445001 та № .№1011/0305248000445002. Позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення її суми вкладу, однак відповідач відмовився виплатити суму вкладу та передбачені відсотки за використання вкладу, чим порушив умови вказаних договорів.

В судове засідання відповідач не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договори банківського вкладу №1011/0305247000445001від 25 вересня 2008 року, сума вкладу 468 508 грн. 00 коп. та .№1011/0305248000445002 від 25 вересня 2008 року, сума вкладу 166800 грн. 00 коп.

26 січня 2009 року позивач звернувся до банку до відповідача із заявою про повернення вкладів, в звязку з закінченням строку дії договорів банківського вкладу №1011/0305247000445001від 25 вересня 2008 та .№1011/0305248000445002 від 25 вересня 2008 року. До даного часу вклади позивачу не повернено.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобовязаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно вимог ч. 3 ст. 1060 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Оскільки, вимоги ч. ч. 2, 3 ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладений вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобовязання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобовязання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

За таких обставин, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_3 , в частині стягнення 468508 грн. 00 коп. , за договором банківського вкладу №1011/0305247000445001від 25 вересня 2008 року та 166800 грн. 00 коп. за договором банківського вкладу .№1011/0305248000445002 від 25 вересня 2008 року є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про відшкодування завданої йому з боку відповідача моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

В матеріалах справи, позивачем не наведені належні обґрунтування позовних вимог немайнового характеру, не наведено доказів, які підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказано з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Не підлягає задоволенню і вимога позивача, про стягнення з відповідача 8251 грн. 20 коп. витрат на правову допомогу, оскільки граничні розміри компенсації витрат, повязаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, диференційована в залежності від платника. Так, якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи, проте позивачем не надано, такого розрахунку. Таким чином, квитанція, що міститься в матеріалах справи, не може вважатись документальним підтвердженням судових витрат на юридичну допомогу, що згідно з правилом ч. 1 ст.88 ЦПК України виключає можливість стягнення вказаної грошової суми.

Оскільки суд частково задовольняє позов, то з відповідача, згідно із ст. 88 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню 30 грн. 00 коп. у відшкодування понесених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та на користь держави 1700 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 23, 525, 526, 530, 614, 615, 1060, 1167ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу №1011/0305247000445001 від 25 вересня 2008 року та №1011/0305248000445002 від 25 вересня 2008 року задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” код ЄДРПОУ, 19357325, МФО 321024, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, на користь ОСОБА_3 468508 (чотириста шістдесят вісім пятсот вісім) грн. 00 коп. заборгованості за договором банківського вкладу №1011/0305247000445001 від 25 вересня 2008 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” код ЄДРПОУ, 19357325, МФО 321024, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, на користь ОСОБА_3 166800 (сто шістдесят шість вісімсот) грн. 00 коп. заборгованості за договором банківського вкладу №1011/0305248000445002 від 25 вересня 2008 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” код ЄДРПОУ, 19357325, МФО 321024, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, на користь ОСОБА_3 30 (тридцять) грн. 00 коп. витрат на інформаціно- технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” код ЄДРПОУ, 19357325, МФО 321024, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, на користь держави 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. судового збору

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмоою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги

Суддя О.М. Соколов