Рішення № 74447836, 29.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 р. № 820/1509/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шляхової О.М.

при секретарі судового засідання - Молчанової О.М.

за участі представників сторін:

позивача - не прибув.

відповідача МО - ОСОБА_1,

відповідача ХОВК - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження із викликом осіб адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (пров. Джутовий, буд. 1,м. Харків,61019, код ЄДРПОУ2444113919) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ08166355) , Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м.Київ,03168, код ЄДРПОУ00034022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 9 протоколу №12 від 02.02.2018р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_2 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

- зобов’язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги згідно: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

- зобов’язати Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 згідно вимог: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

- зобов’язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

- зобов’язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум від 02.02.2018р. протокол №12 п.9, відповідно до якого комісія дійшла висновку про відмову в призначені та виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги з мотивів, що інвалідність позивачу встановлена понад 3-х місячний термін та зміна інвалідності позивачу відбулася понад дворічний термін та згідно п. 4 ст. 16-3 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» доплата одноразової грошової допомоги у зв’язку зі змінами не здійснюється, заявником не подано документ про обставини поранення та згідно п. 6 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та пп.4. п. 2 Порядку 499 ОСОБА_2 не має право на призначення одноразової грошової допомоги.

Позивач вважає, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум від 02.02.2018р. протокол №12 п. 9, є протиправними, що підтверджується відповідними доводами та фактами, а саме: позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, ЗЧМТ та захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що також підтверджується довідкою МСЕК. Зазначає, що п.п. 4 п. 2 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» передбачено право звільнених осіб з військової служби на отримання одноразової грошової допомоги інвалідність, яким встановлена з причини поранення, контузії та захворювання пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби. Ним надавався повний перелік документів в тому числі і документи про обставини поранення.

Судовим рішенням по справі №642/4580/17, яке набрало законної сили та є остаточними встановлено, що позивач має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги від Міністерства оборони України згідно пп.4 п.2 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та підстави для відмови в призначенні одноразової грошової допомоги згідно ст. 16-4 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» - відсутні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року відкрито спрощене провадження із викликом осіб у судове засідання.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем – Харківським обласним військовим комісаріатом – надано відзив на позов (а.с. 33), в якому зазначається, що ХОВК проти позовних вимог заперечує, оскільки постановою Ленінського районного суду м. Харкова із позовом до Харківського обласного військового комісаріату із вимогою зобов’язати відповідача подати висновок та документи до нього до міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 та Наказу МОУ від 14.08.2014 р. № 530. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 09.09.2017 року позов задоволено. Зазначена постанова суду набула чинності та виконана в повному обсязі. За таких обставин вважає, що зазначена справа в частині зобов’язання військкомату – підлягає закриттю.

Через канцелярію суду представником відповідача – Міністерства оборони України –також подано відзив на позов, в якому Міністерство оборони позовні вимоги позивача не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 42-48).

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що з 19.04.2010 року під час первинного огляду органами МСЕК позивачу вперше встановлено III групу інвалідності у зв‘язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК серія ХАР-08 № 017456. З 01.05.2016 року під час повторного огляду органами МСЕК позивачу з тих же підстав була підтверджена III група інвалідності, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК від 23.05.2016 року.

Оскільки, позивачу первинно встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, - 19.04.2010 року, а з 01.05.2016 року позивачу з тих же підстав лише підтверджено (навіть не встановлено вищу або нижчу групу, а саме підтверджено) III групу інвалідності, то при вирішенні питання щодо наявності права і щодо порядку виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, що діяло на день первинного встановлення йому інвалідності, а саме: Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції станом на 19.04.2010 року та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (Порядок № 499).

Крім того, позивач звернувся з позовними вимогами про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги саме у відповідності з «Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, то, виходячи з викладених у відзиві правових підстав та судової практики, його позовні вимоги є незаконними та задоволенню не підлягають.

Представником позивача через канцелярію суду подана відповідь на відзив, в якій представник позивача висловив свою незгоду із відзивом на позов, зокрема зазначивши, що міністерство оборони України помилково застосовує норми права не до належного суб’єкта, вважає, що позиція представника МОУ суперечить приписам ст. 24 Конституції України (а.с. 55-57).

У судове засідання, призначене на 29.05.2018 року прибули представник відповідача – Міністерства оборони України. Позивач, його представник, представник відповідача – Харківського обласного військкомату, повідомлені належним чином про дату та місце судового засідання – не прибули. Представником позивача надана заява про розгляд справи № 820/1509/18 без його присутності та присутності позивача (а.с. 39).

Суд, вивчивши доводи позову, відзивів на позов та відповіді на відзив, заслухавши пояснення представника прибувшого відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, під час проходження строкової військової служби у Збройних Силах колишнього СРСР у період з 15.04.1985 року по 10.05.1987 року, приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджується військовим квитком, архівною довідкою (а.с. 24-25).

З 19.04.2010 року під час первинного огляду органами МСЕК позивачу вперше встановлено III групу інвалідності у зв‘язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК серія ХАР-08 № 017456.

З 01.05.2016 року під час повторного огляду органами МСЕК позивачу з тих же підстав була підтверджена III група інвалідності, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК від 23.05.2016 року. (а.с.14). Згідно довідки МСЕК серія 12 ААА № 118392 від 23.05.2016 р. позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з причин поранення, ЗЧМТ та захворюваннями, що пов’язані з виконанням обов’язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.

Згідно витягу з протоколу № 101 від 23 січня 2013 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень контузій, травм, каліцтв у позивач поранення ЗЧМТ,- контузія головного мозку і захворювання пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с. 15).

Позивач подав до Харківського обласного військового комісаріату заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надавши всі необхідні документи.

Розглянувши подані документи, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби 02.02.2018 р. прийняла рішення, оформлене протоколом № 12, п. 9 - про відмову в призначені та виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги з мотивів, що інвалідність позивачу встановлена понад 3-х місячний термін та зміна інвалідності позивачу відбулася понад дворічний термін та згідно п. 4 ст. 16-3 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» доплата одноразової грошової допомоги у зв’язку зі змінами не здійснюється, заявником не подано документ про обставини поранення та згідно п. 6 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та пп.4. п. 2 Порядку 499 ОСОБА_2 не має право на призначення одноразової грошової допомоги.

Вказане рішення було оскаржене позивачем до суду.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне:

Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формувань, а також членів їх сімей.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини між сторонами в справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), що були чинними на день виникнення таких відносин.

Приписами статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 3 вказаного Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно приписів статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно частини 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу первинно ІІІ групи інвалідності) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

На виконання ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України 28.05.2008 була прийнята Постанова № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травм або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», яка визначила порядок та умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги на час встановлення позивачу первинно ІІІ групи інвалідності визначались постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008р.

Відповідно до підпункту 4 п. 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України № 499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Виходячи із буквального тлумачення статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовців виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержання каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа №21-446а14 та від 21.04.2015 справа №21-135а15.

Судом встановлено, що інвалідність позивача дійсно настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії. III група інвалідності первинно була встановлена позивачу в 2010 році (19.04.2010 р.), тобто в термін, значно більший ніж через три місяці після звільнення у 1987 році зі строкової військової служби.

Таким чином, на момент встановлення позивачу інвалідності у 2010 році, чинне законодавство України не передбачало виплату одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби.

Відповідно до п. 6 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий зі військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на день встановлення позі інвалідності 19.04.2010 року) - у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої п. 5 цієї статті.

Судом встановлено, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності виникло з 19.04.2010 року, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія ХАР-08 № 017456.

Як вже зазначалось, відповідно до підпункту 4 п. 2 Порядку, затвердженого зазначеною постановою Кабінету Міністрів України № 499, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Саме тому, пунктом 3 (абзац третій) Порядку № 499 вимагається подання довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності.

Отже, оскільки позивачем в порушення пункту 3 (абзац третій) Порядку № 499 не була надана до уповноваженого органу довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності, то можливість визначити розмір одноразової грошової допомоги у відсотках десятирічного грошового забезпечення для її призначення позивачу (у разі наявності права на її призначення) у Міністерства оборони України об'єктивно була відсутньою.

Таким чином, є очевидним, що вказана вище обставина є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача.

За приписами частини шостої статті 16-3 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою до відповідача), одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

На день подання позивачем зазначеної заяви механізм розгляду таких звернень та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначався правовими нормами постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок № 975).

Разом з тим, пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що особи, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Тобто, одноразова грошова допомога повинна призначатися і виплачуватися в порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Позивач отримав право на призначення одноразової допомоги з 19.04.2010 року, а тому її призначення та виплата повинна здійснюватися відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499.

Дія постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 не поширюється на позивача, оскільки набрала чинності 24.01.2014 року, тобто після встановлення позивачу третьої групи інвалідності.

Між іншим, судом також встановлено, що за призначенням одноразової грошової допомоги у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 позивач не звертався.

Так, позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та згідно Порядку №975 у зв’язку із підтвердженням йому другої групи інвалідності.

Проте, як встановлено судовим розглядом з висновку експерта, викладеного в Акті судово-медичного дослідження від 28.01.2010 року № 491-АЯ/09, вбачається, що жодної обставини або факту останній не встановлює, не підтверджує та не спростовує, лише зазначає, що рубці на тілі могли утворитися в результаті вогнепальних (осколкових) поранень, які могли бути отримані у період і при обставинах, вказаних особою, що освідчується. Інакше кажучи, останній лише допускає можливість їх отримання при обставинах зі слів позивача, однак не встановлює цей факт достовірно.

Таким чином, зі змісту висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи також не вбачається жодної причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, у зв’язку з чим вказаний документ також не може слугувати підтвердженням вищевказаних обставин.

За таких обставин, виходячи з того, що позивачем подано заяву про призначення одноразової грошової допомоги у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про відмову в призначення одноразової грошової допомоги саме за вказаним Порядком.

Між іншим, щодо тверджень позивача про наявність у нього права на призначення одноразової грошової допомоги у зв‘язку із підтвердженням йому при повторному огляді III групи інвалідності з 01.05.2016 року, то суд наголошує на наступному.

Так, нормами пункту 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 Порядку № 975 імперативно та однозначно визначено наступне: Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплачених суми.

У разі зміни групи інвалідності її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв’язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Таким чином, враховуючи той факт, що підвищення групи інвалідності відбулося та, що після первинного встановлення позивачу 19.04.2010 року інвалідності ( групи) вже минуло більше 2 (двох) років, то відповідно до норм пункту 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 Порядку № 975 виплата одноразової грошової допомоги у зв‘язку із підтвердженням позивачу під час повторного огляду з 01.05.2016 року III групи інвалідності - не здійснюється.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач дійшов помилкових висновків про наявність у нього права призначення і виплату одноразової грошової допомоги та про протиправність такої відмови Міністерством оборони України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 8 статті 1б3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» імперативно визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Довідки до акт, огляду МСЕК серія ХАР-08 № 017456 III групу інвалідності позивачу було встановлено з 19.04.2010 року, а відповідно до Довідки до акта огляду МСЕК Серії 12 ААА № 118392 від 23.05.2016 року позивачу лише підтверджено ІІІ групу інвалідності з 01.05.2016 року, при цьому, із заявок про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із наявністю інвалідності позивач звернувся лише 18 серпня 2017 року тобто вже після збігу трирічного строку з дати встановлення 19.04.2010 року інвалідності.

Таким чином, є очевидним, що позивач у будь-якому випадку прострочив строк, встановлений Законом для реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги, адже зазначений законодавчо визначений строк безумовно повинен застосовуватись відповідно до діючого п. 8 ст. 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки є процесуальний строком.

Отже, вказаний вище факт є підставою для відмови позивачу в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1. ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, отже, вимоги позивача щодо встановлення судового контролю у вигляді: зобов’язання Харківського обласного військового комісаріату подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення та зобов’язання Міністерство оборони України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання цього судового рішення відповідно до ст. 382 КАС України - також задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 19, 139, 241-247, 250, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (пров. Джутовий, буд. 1,м. Харків, 61019) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052), Міністерства Оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 04 травня 2018 року.

Суддя Шляхова О.М