Рішення № 74447493, 05.06.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р. справа № 809/569/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області до Державного підприємства "Кутське лісова господарство" про визнання бездіяльності протиправною щодо невиконання рішення Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 21 лютого - 13 березня 2018 року № 14 "Розгляд ухвал судів" та зобов’язання виконати дане рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Пістинська сільська рада Косівського району Івано-Франківської області (далі по тексту також – позивач, Пістинська сільська рада) 29.03.2018 звернулася в суд з адміністративним позовом до Державного підприємства "Кутське лісове господарство" (далі по тексту також – відповідач, ДП "Кутське лісове господарство") про визнання бездіяльності протиправною щодо невиконання рішення Пістинської сільської ради від 21 лютого - 13 березня 2018 року №14 "Розгляд ухвал судів" та зобов'язання виконати дане рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення вимог статей 19, 64, 86 Лісового кодексу України, як належний простійний користувач земель лісового фонду (далі по тексту також – лісокористувач), які відносяться до Пістинської сільської ради, не здійснює відповідні заходи щодо проведення господарської діяльності по попередженню незаконних рубок та дотримання санітарних правил в лісах. У зв’язку з вказаним позивач в межах повноважень, визначених статтею 33 Лісового кодексу України, статтею 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, статтею 33 "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняв рішення від 21 лютого - 13 березня 2018 року №14 "Розгляд ухвал судів" (далі по тексту також – рішення територіальної громади, рішення №14), згідно якого відповідача зобов'язано здійснити необхідні заходи для організації охорони і захисту лісів. Незважаючи не те, що таке рішення було доведено до відома лісокористувача, останній протиправно не виконав його у термін встановлений сільською радою та не повідомив про його виконання і вжиті заходи. Таку бездіяльність Державного підприємства "Кутське лісове господарство" позивач вважає протиправною та просить зобов’язати відповідача виконати дане рішення територіальної громади у тридцятиденний термін із дня набрання судового рішення законної сили.

За наслідками усунення позивачем недоліків позовної заяви Івано-Франківським окружним адміністративним судом 24.04.2018, на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також – КАС України) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с. 1-3).

Відповідач 02.05.2018 отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі (а.с. 45). ДП "Кутське лісове господарство" не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений пунктом 3 ухвали про відкриття провадження від 24.04.2018.

В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач, 11.05.2018, на виконання пункту 5 ухвали суду про відкриття провадження від 24.04.2018, подав через канцелярію суду витребувані судом докази, а саме: копії розпорядження обласної державної адміністрації від 05.04.1996; рішення обласної ради 29.12.1997; запрошення уповноваженої особи відповідача на засідання сесії, на якій безпосередньо прийнято рішення територіальної громади №14; протокол засідання сесії в день прийняття рішення територіальної громади №14; ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 і постанови Вищого господарського суду України від 29.08.2017 (а.с. 46-71).

Судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

На підставі положення частин 2, 8 статті 262 КАС України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 05.04.1996 за №238 ДП "Кутське лісове господарство" надано в постійне користування землі лісового фонду площею 23003 га (а.с 47).

Рішенням Івано-Франківської обласної ради від 29.12.1997 "Про переведення земель з однієї категорії до іншої" у відповідача вилучено 72,8 га земель лісового фонду (сільськогосподарські угіддя та землі іншого призначення) і включено до земель населених пунктів Косівського району Івано-Франківської області, частина із яких включена до земель позивача (а.с. 50).

Згідно наданих позивачем та наявних в матеріалах справи додатку до вказаного рішення обласної ради та Відомості ділянок, які вилучаються з земель лісового фонду Кутського держлісгоспу та передані сільським ОСОБА_1 району згідно рішення Івано-Франківської обласної ОСОБА_1 народних депутатів від 29.12.1997, позивачу передано всього 4,8 га земель (квартали 7, 8, 12), в тому числі сінокоси – 3,7 га, сади – 0,5 га, не вкриті лісовою рослинністю – 0,6 га (а.с. 48-49, 51-52).

Згідно листа ДП "Кутське лісове господарство" від 28.03.2017 за №01-3/130 відповідач надав інформацію щодо карто-схеми лісонасаджень лісгоспу в розрізі сільських рад, зокрема щодо Пістинської сільської ради – всього 1465 га, в тому числі лісові землі 1451 га, не лісові землі 14 га, з яких за ОСОБА_1 лісництвом обліковано 387 га, квартали №1; 3; 4, під охороною ОСОБА_2 природного парку "Гуцульщина" – 1078 га, колишні квартали ОСОБА_1 лісництва №7; 11; 12; 13; 14; 15; 15; 16 (а.с. 57-58).

Суд зазначає, що позивач і відповідач не надали доказів на підтвердження обставин належного правокористування (на праві постійного чи тимчасового використання) ДП "Кутське лісове господарство" земель лісового фонду на території Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, в тому числі щодо їх площі і складу, по при те, що ухвалою суду від 24.04.2018 (пункт 6 резолютивної частини) такі докази витребовувалися в розгляді даної справи (а.с. 2).

Незважаючи на те, що землі лісового фонду перебувають у користуванні відповідача, позивач вважає, що Пістинська сільська рада, як власник таких земель має право здійснювати контроль за їх використанням у питаннях правильності і своєчасності господарювання із метою запобігання поширення негативних явищ, пов’язаних із охороною навколишнього природного середовища.

Пістинська сільська рада на чотирнадцятій сесії сьомого демократично скликання прийняла рішення №14 "Розгляд ухвал судів", яке датовано 21 лютого - 13 березня 2018 року, згідно якого ДП "Кутське лісове господарство" зобов’язано:

- вжити невідкладних заходів щодо проведення господарської діяльності (згідно статті 19 Лісового кодексу України) на землях лісового фонду згідно кварталів, які відносяться до Пістинської сільської ради по матеріалах лісовпорядкувань 1997 року;

- вжити заходів щодо попередження незаконної рубки та дотримання санітарних правил лісів, які знаходяться на території Пістинської сільської ради;

- виконати наведені вище дії та передбачені законом заходи щодо приведення лісового фонду, який знаходиться в межах Пістинської сільської ради у термін до 23.02.2018. Надати звіт про вжиті заходи, про виконану роботу у письмовому вигляді на адресу Пістинської сільської ради у термін до 03.03.2018 (а.с. 39).

Не отримання від відповідача до 03.03.2018 письмового звіту про виконання рішення №14 від 21.02.-13.03.2018 позивач вважає протиправною бездіяльністю щодо невиконання законних вимог сільської ради по здійсненні контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів місцевого значення, відтворенням лісів.

Таку бездіяльність позивач оскаржує та просить в судовому порядку зобов’язати відповідача виконати рішення територіальної громади.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом вимог пунктів 3, 6 статті 33 Лісового кодексу України сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання, а також вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 94 Лісового кодексу України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

Пунктом "є" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України і абзацом 3 частини 1 статті 12 Закону України "Про охорону земель" визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами (стаття 189 Земельного кодексу України).

Згідно пункту "б" частини 1, частини 2 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (делеговані повноваження) належать здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;

До відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті "б" частини першої цієї статті, належить координація на відповідній території діяльності спеціально уповноважених державних органів управління з охорони природи.

Обґрунтовуючи право на звернення до адміністративного суду позивач вказує не те, що Пістинська сільська рада звернулася за захистом до суду у зв’язку із реалізацією функції контролю в сфері публічно-правових відносин, яке виразилося у прийнятті сільською радою відповідного рішення, обов’язкового, на переконання позивача, до виконання в силу статті 144 Конституції України.

Не досліджуючи питання правомірності прийняття позивачем рішення від 21 лютого - 13 березня 2018 року №14 "Розгляд ухвал судів" та визначених у ньому вимог, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Звернення до суду є способом реалізації компетенції такого суб'єкта, а тому повинно відбуватися в межах, у спосіб та в порядку, передбачених законом.

Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом.

Системний аналіз коментованих норм процесуального закону свідчить, що суб’єкту владних повноважень, в тому числі відповідним сільським радам, для звернення до суду недостатньо тільки володіти адміністративною правосуб’єктністю, а обов’язково повинна бути сукупність:

- наявності реального публічно-правового спору;

- надане суб’єкту владних повноважень на підставі закону право на звернення до суду для вирішення такого публічно-правового спору.

Саме законом визначається право на звернення суб’єкта владних повноважень до адміністративного суду, в тому числі з метою реалізації ним відповідної владної управлінської функції для вирішення спору.

Своє право на звернення до адміністративного суду Пістинська сільська рада, серед іншого, обґрунтовує положеннями частини 1 статті 103 Лісового кодексу України, за змістом яких спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів вирішуються в установленому порядку органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, судами.

Тобто, у встановленому законом порядку органами місцевого самоврядування і суди можуть вирішувати спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Також позивач посилається на частину 5 коментованої статті Кодексу, відповідно до якої у разі незгоди власників лісів і лісокористувачів з рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, чи органу місцевого самоврядування спір вирішується судом.

Суд зазначає, що вказане обґрунтування не є належним у зв’язку з наступним.

По-перше, позивач не навів норму закону, яка установлює відповідний порядок вирішення судом спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів за позовними вимогами, які заявлені Пістинською сільською радою.

По-друге, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження не згоди відповідача з рішенням позивача №14, що в свою чергу свідчить про відсутність відповідного спору.

Неналежним також є посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 за №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини 1 статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України, оскільки висновок даного рішення зводився до того, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органами місцевого самоврядування як суб’єктами владних повноважень, пов’язаних саме з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

В розгляді даної справи таке оскарження відсутнє.

Наявність права на звернення із позовною заявою, за якою адміністративний суд відкрив провадження у даній справі, Пістинська сільська рада додатково обґрунтовує частинами 1 і 3 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Зокрема, акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Суд звертає увагу, що вказані положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не містять норм, які надають право відповідному органу чи посадовій особі місцевого самоврядування звертатися до адміністративного суду з вимогою виконати в примусовому порядку відповідне рішення ради.

В свою чергу, частина 3 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає можливу відповідальність встановлену законом перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання відповідних рішень.

Втім такі правовідносини мають зовсім інший правовий зміст і характер.

Аналіз вказаного вище дає підстави дійти суду висновку, що Пістинська сільська рада не обґрунтувала із посиланням на конкретну норму закону власне право на звернення до адміністративного суду із таким позовом.

Також суд відзначає, що в преамбулі рішення №14 позивач зазначив підставою для його прийняття ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 (провадження №876/11704/17) та постанову Вищого господарського суду України від 29.08.2017 у справі №909/4/17 (а.с. 60-71). Крім того, позивач в такому рішенні визначив, що постійним лісокористувачем на території Пістинської сільської ради є ДП "Кутське лісове господарство".

Як встановлено судом постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 (провадження №876/11704/17) залишено без змін постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 у справі №809/807/17, яким першому заступнику прокурора Івано-Франківської області відмовлено у задоволенні позову до Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 природній парк "Гуцульщина", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДП "Кутське лісове господарство", про визнання протиправним та скасування рішення від 11-13.12.2013 "Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь" (а.с. 59-66).

В даній судові справі предметом дослідження та доказування були обставини щодо відсутності в ОСОБА_2 природного парку "Гуцульщина" відповідно оформленого у встановленому законом порядку належного права постійного лісокористування землями лісового фонду, які не пройшли встановлений процес вилучення із такого користування ДП "Кутське лісове господарство". У зв’язку із цим спірним питанням стало правомірність погодження саме ДП "Кутське лісове господарство" матеріалів доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь (відповідних зауважень), за наслідками погодження якого позивач прийняв рішення від 11-13.12.2013 "Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь".

Постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2017 у справі №909/4/17 залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2017, якою відмовлено у задоволенні позову Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській обласної до ОСОБА_2 природного парку "Гуцульщина" про стягнення 412 949,00 гривень штрафу, завданої навколишньому природному середовищу та об’єктам природно-заповідного фонду (а.с. 67-71).

При розгляді вказаної справи основним предметом дослідження було встановлення обставини чи є ОСОБА_2 природній парк "Гуцульщина" належним суб’єктом господарювання (лісокористувачем), який повинен нести відповідальність у вигляді 412 949,00 штрафу за недотримання вимог законодавства в частині незабезпечення охорони та захисту лісових насаджень та об’єктів природно-заповідного фонду у зв’язку із допущенням самовільних рубок на підпорядкованій парку території, не забезпеченні збереження не призначених для рубки дерев, не здійсненні комплексних заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, що негативно вплинуло на стан об’єктів природно-заповідного фонду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2017, серед іншого, встановлено, що "…на момент проведення Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській обласної перевірки постійним користувачем земельної ділянки, визначеної в Указі Президента України від 14.05.2002 за №456/2002, є Кутський державний лісгосп Державного комітету лісового господарства України. У вказаного землекористувача земельна ділянка не вилучалася, НПП "Гуцульщина" в постійне користування не надавалася, акт на право постійно користування цією земельною ділянкою НПП "Гуцульщина" не видавався і право лісокористування за ним на вказану землю не реєструвалося, що є підставою для висновку, що в розумінні діючого законодавства НПП "Гуцульщина" не є постійним користувачем лісової земельної ділянки, на якій здійснено вирубування дерев та засмічення відходами, а тому не є відповідальною за такі дії невстановлених осіб, відповідно до статей 19, 64, 86 Лісового кодексу України.

Діюче законодавство України не містить такого поняття як "фактичний постійний лісокористувач", тим більше не передбачено законом і існування у двох осіб одночасно права постійного користування однією і тією самою земельною ділянкою.

Матеріали лісовпорядкування, яке проведено в 2004 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням "Львівська державна лісовпорядна експедиція", які позивач просив витребувати в суді апеляційної інстанції, вищенаведеного висновку не спростують за будь-яких обставин. Так, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII прикінцевих положень Лісового кодексу України). Позивачем не доведено того, що державний акт на право постійного користування земельними ділянками, одержаний в установленому порядку державним лісогосподарським підприємством - Державне підприємство "Кутське лісове господарство", є скасованим, недійсним або нечинним, а відповідачу, відповідно, раніше надані у встановленому законом порядку земельні ділянки, зазначені в цьому акті. Тому законодавчий механізм підтвердження права постійного користування земельними ділянками планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування не включається у зв'язку з існуванням законного та легітимного постійного землекористувача.

В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що стосовно земельних ділянок на яких було здійснено незаконну порубку дерев та яка відповідно до Указу Президента України від 14.05.2002 за №456/2002 має бути виділена НПП "Гуцульщина", встановлення меж в натурі не проводилося, доказів протилежного позивачем не надано".

При розгляді даної справи суд зазначає, що резолютивними частинами судових рішень у справах №909/4/17 (господарське судочинство) і №809/807/17 (адміністративне судочинство) у відношенні до Державного підприємства "Кутське лісова господарство" і Пістинської сільської ради не прийнято жодних вимог.

Обставина щодо належного лісокористування Державним підприємством "Кутське лісова господарство" землями лісового фонду в межах Пістинської сільської ради є такою, що в силу вимог частини 4 статті 78 КАС України щодо відповідача встановлена постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 у справі №909/4/17 і постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 у справі №809/807/17.

В той же час, підлягає встановленню питання про юридичні та фактичні підстави, причини і мотиви прийняття позивачем рішення від 21 лютого - 13 березня 2018 року №14 "Розгляд ухвал судів".

Позивач не представив суду жодних доказів порушення законодавства Державним підприємством "Кутське лісова господарство" в межах Пістинської сільської ради в частині незабезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допущення встановленими чи невстановленими особами самовільних рубок на підпорядкованій відповідачу території, не забезпеченні збереження не призначених для рубки дерев, не здійсненні комплексних заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок.

Пістинська сільська рада не довела суду про наявність обставин відмови відповідача, допущення ним бездіяльності щодо виконання покладених на нього обов’язків лісокористувача, визначених статтями 19, 64, 86 Лісового кодексу України, наявність яких стимулювало позивача реалізовувати власні повноваження в частині прийняття рішення №14 з приводу здійснення, на переконання позивача, контролю за додержанням відповідачем земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів місцевого значення, відтворенням лісів.

Відсутність доведеності позивачем обставин щодо не вжиття відповідачем заходів з приводу не проведення господарської діяльності на землях лісового фонду, а також не вжиття заходів щодо попередження відповідачем незаконної рубки та дотримання санітарних правил лісів, згідно кварталів, які відносяться до Пістинської сільської ради по матеріалах лісовпорядкувань 1997 року, на переконання суду, є визначальною обставиною не тільки для прийняття відповідного рішення щодо здійснення самоврядного контролю, але й вимагати їх виконання в судовому порядку.

Обґрунтовуючи адміністративний позов Пістинська сільська рада зазначила, що невиконання відповідачем рішення №14 свідчить про порушення прав та інтересів позивача, які регламентовані Лісовим кодексом України, у зв’язку з чим сільська рада вимушено звернулася до суду за захистом своїх прав і інтересів, оскільки бездіяльність відповідача призводить до погіршення стану лісового фонду, які належать Пістинській сільській раді.

Як зазначив суд таких доказів погіршення стану лісового фонду саме на території Пістинської сільської ради, а не на всій території ОСОБА_2 природного парку "Гуцульщина" чи Державного підприємства "Кутське лісова господарство", позивач суду не надав.

Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо невиконання рішення №14, досліджуючи можливість його виконання взагалі, суд зазначає наступне.

Судом вже встановлено, що рішення сільської ради №14 "Розгляд ухвал судів" датовано 21 лютого - 13 березня 2018 року. Даним рішенням зобов’язано відповідача вжити відповідні заходи у термін до 23.02.2018, а також до 03.03.2018 надати позивачу звіт про вжиті заходи і виконану роботу у письмовому вигляді (а.с. 39, 54).

Ухвалою від 24.04.2018 судом витребувано у позивача протокол засідання сесії сільської ради за відповідний день, коли безпосередньо прийнято рішення №14 "Розгляд ухвал судів" (а.с. 3).

На виконання такої вимоги Пістинська сільська рада надала протокол №9 чотирнадцятої сесії сьомого демократичного скликання, за змістом пункту 3 якого до порядку денного та регламенту роботи включено питання "Розгляд ухвал судів". Слухали інформацію і виступи на тему "Про дотримання статті 19 Лісового кодексу України на території Пістинської сільської ради Державним підприємством "Кутське лісова господарство". Як результат вирішення даного питання прийнято рішення, що додано до протоколу" (а.с. 55).

З даного приводу суд звертає увагу, що датою засідання сесії чотирнадцятої сесії сьомого демократичного скликання сільської ради є – 13 березня 2018 року. Тобто, відповідач ні юридично, ні фактично не міг виконати рішення №14 у термін до 23.02.2018, а також до 03.03.2018.

Згідно вказаного протоколу, а також листа позивача до відповідача від 17.01.2018 за №8/1 на сесії ради від відповідача, як вважає позивач, був присутній лісничий ОСОБА_3, в той же час згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), станом на лютий і березень 2018 року, тимчасово виконуючий обов’язків директора був ОСОБА_4.

Саме вказана особа, а не ОСОБА_3, був і є особою, уповноваженою представляти Державне підприємство "Кутське лісова господарство"у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.

Крім того, позивач жодним чином не довів перед судом обставину про те, що рішення №14 було офіційно доведено до відома Державного підприємства "Кутське лісова господарство". Будь-яких доказів надіслання рішення поштовим зв’язком чи вручення його уповноваженій особі відповідача під розписку, позивач суду не надав.

Суд звертає увагу позивача на те, що виконання відповідних вимог законів України, які містять зобов’язальний характер, формують обсяг, зміст і характер поведінки, визначає завдання і функції, повноваження, в тому числі регламентовані статтями 19, 64, 86 Лісового кодексу України, є обов’язком суб’єктів відповідних правовідносин і не потребує додаткового рішення органу місцевого самоврядування для підсилення такого обов’язку, що визначений законом.

В свою чергу, невиконання такого обов’язку тягне за собою певну юридичну відповідальність, яка у конкретних правовідносинах застосовується належних органом, який безпосередньо здійснює надану державою функцію контролю за дотриманням суб’єктами правовідносин законодавства у тих чи інших правовідносинах.

У спірних правовідносинах, на переконання суду, відповідач наділений відповідним обсягом прав і обов’язків, визначених статтями 19, 64, 86 Лісового кодексу України, за невиконання яких як юридична особа, а також її посадові особи несуть відповідальність.

Наявність такої відповідальності перед територіальними громадами, в тому числі позивачем, також визначена частиною 3 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Пістинської сільської ради є не обґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач – Пістинська сільська рада Косівського району Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04354367), вул. Українська, с. Пистинь, Косівський район, Івано-Франківська область, 78633.

Відповідач – Державне підприємство "Кутське лісова господарство" (реєстраційний номер облікової картки платника податків 20562608), вул. Січових Стрільців, 1, смт. Яблунів, Косівський район, Івано-Франківська область, 78621.

Суддя /підпис/ ОСОБА_5