Рішення № 74447373, 24.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року м. Київ № 810/4337/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Касьянової О.В.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представників сторін:

від відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа- підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 05.07.2017 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено процедуру проведення фактичної перевірки, оскільки позивачу не було направлено, ані копії наказу про проведення перевірки, ані службових посвідчень осіб, які проводили перевірку та перевірка проводилась без участі позивача.

Позивач також зазначає, що відповідачем не було надано йому для підписання Акт перевірки, у зв’язку з чим він був позбавлений права та можливості подати відповідні заперечення на висновки викладені в Акті, оскільки не отримував Акт.

Крім того, позивач не погоджується з висновками Акта перевірки від 20.06.2017 № 277/10-36-40/НОМЕР_2 та вказав, що працівники Головного управління ДФС у Київській області прийшли до хибного висновку про порушення ст. 11 закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (із змінами і доповненнями), оскільки питання реалізації алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку переднього зразка, строк придатності яких минув, є порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», контроль за додержанням якого, зокрема, контроль щодо реалізації продукції в межах строку придатності, покладено на Держспоживінспекцію України та її територіальні органи.

Також позивач зазначив, що віднесення алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу, а саме реалізований з порушенням терміну придатності для споживання не свідчить про те, що такий продукт є немаркованим маркою акцизного податку, або вона є недійсною.

За наведених обставин, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Позивач у судовому засіданні 24.05.2018 підтримав доводи викладені в адміністративному позові та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позову не визнав, стверджував, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів заперечень представник відповідача посилався на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що позивача зареєстровано суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою 21.02.1994 (№ 23540170000000646), як платник податків на час проведення перевірки перебував на обліку у Бориспільській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Судом встановлено, що 20.06.2017 працівниками контролюючого органу на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 30.05.2017 № 944 та направлень на перевірку від 19.06.2017 № 574, № 575 була проведена фактична перевірка магазина, що розташований за адресою: вул. Дніпровська 20-А, с Кийлів, Бориспільський район, Київська область, суб’єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_2).

Перевірку здійснено у присутності продавця ОСОБА_3, за результатами якої 20.06.2017 складений Акт фактичної перевірки № 277/10-36-40/НОМЕР_2.

Висновком зазначеного Акта було встановленно, порушення позивачем положень статті 11 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів № 481/95-ВР від 19.12.1995 року».

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв’язку з тим, що у ході проведення перевірки було встановлено «…факт реалізації пляшки горілки особливої «Український Могорич на бруньках», 0.5 л, 40% об., виробництва ТОВ «Одеський ЛГЗ» по ціні 69,80 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 20.06.17 р. № 0012, термін придатності 12 місяців, дата виготовлення 14.08.2015 р., яка маркована маркою акцизного податку попереднього зразка 15 АААГ № 036520 « 02/15», 14,106 грн. Відповідно до наявного маркування на пляшці – алкогольний напій є з простроченим терміном придатності споживання. У відповідності до пункту 4 статті 11 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів № 481/95-ВР від 19.12.1995 року» у разі зміни зразка марок акцизного податку, алкогольні напої марковані марками попереднього зразка, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Таким чином, встановлено факт реалізації алкогольного напою, маркованого недійсною (не встановленого зразка) маркою акцизного податку, чим порушено вимоги статті 11 ЗУ № 481/95-ВР від 19.12.1995…».

05.07.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі висновків Акта фактичної перевірки від 20.06.2017 № 277/10-36-40/НОМЕР_2 прийнято податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_1, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені, у розмірі 17 000 грн. (на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V і абзацу 16 ч.2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).

Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи, що воно прийнято відповідачем за відсутності порушень, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Основним законодавчим актом, який урегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Права контролюючого органу визначені статтею 20 Податкового кодексу України, так підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 вказаної статті встановлено, що контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлено статтею 80 Податкового кодексу України.

Так, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 зазначеної статті).

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (підпункт пункт 80.2.1 пункту 80.2); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт пункт 80.2.2 пункту 80.2); письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт пункт 80.2.3 пункту 80.2); неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (підпункт пункт 80.2.4 пункту 80.2); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт пункт 80.2.5 пункту 80.2); у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (підпункт пункт 80.2.6 пункту 80.2); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт пункт 80.2.7 пункту 80.2).

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Положеннями пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як встановлено судом та не заперечується ані позивачем, ані відповідачем фактична перевірка магазина позивача відбулася на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 30.05.2017 № 944 та направлень на перевірку від 19.06.2017 № 574 та № 575.

З зазначеного наказу, вбачається, що фактична перевірка суб’єктів господарювання проведена на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до 2 абзацу пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів (визначених в зазначеному пункті) або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Аналогічної думки дійшов Верховни Суди України у постанові від 24.12.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, перевірка відбувалась у присутності продавця магазина ОСОБА_3., представник позивача, під час пред’явлення наказу та направлень на перевірку не знайшов в них порушень та допустив до перевірки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем на законних підставах проведено перевірку.

Стосовно посилань позивача про хибність висновку про порушення ст. 11 закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (із змінами і доповненнями), суд зазначає про таке.

Відповідно до преамбули Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі – ЗУ від 19.12.1995 № 481/95-ВР) цей закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЗУ від 19.12.1995 № 481/95-ВР маркування алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, які реалізуються в Україні, здійснюється таким чином: на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, які реалізуються через торговельну мережу, в доступній для споживача формі згідно з чинним законодавством про мови вказуються: загальна та власна назви виробу; найменування виробника (у разі зміни найменування виробника у зв’язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв’язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство виробник має право зазначати на етикетці своє попереднє найменування протягом 18 місяців з дня зміни його найменування у зв’язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв’язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство); знак для товарів і послуг; географічна назва місця виготовлення виробу, якщо найменування виробника не відображає місця розташування суб'єкта господарювання; вміст спирту (% об.); місткість посуду; вміст цукру (якщо це регламентується нормативними документами); позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України).

Штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки, або контретикетки, або пляшки (іншого посуду).

На видимій стороні етикетки, або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду) виробу повинні бути зазначені дата виготовлення виробу, код суб'єкта господарювання та номер ліцензії на виробництво.

Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, здійснюється виключно у передбачену діючими стандартами скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, з вмістом спирту етилового понад 8,5% об'ємних одиниць здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,18 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,275 л, 0,33 л, 0,35 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше.

Продукція, призначена для експорту, маркується згідно з умовами відповідної угоди на експорт.

Згідно з положеннями частини 4 статті 11 ЗУ від 19.12.1995 № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Зміни до цієї статті набирають чинності не раніше ніж через 18 місяців від дня опублікування закону, яким передбачено внесення таких змін.

При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Встановлені цією статтею вимоги до місткості тари (посуду) не застосовуються до алкогольних напоїв імпортного виробництва.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991року № 1023-XII для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до неї при продажу, і який вважається гарантійним строком.

Строк придатності обчислюється починаючи від дати виготовлення, яка також зазначається на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання.

Продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що перевіркою зафіксовано факт реалізації пляшки горілки особливої «Український Могорич на бруньках», 0.5 л, 40% об., виробництва ТОВ «Одеський ЛГЗ» по ціні 69,80 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 20.06.17 р. № 0012, термін придатності 12 місяців, дата виготовлення 14.08.2015 р., яка маркована маркою акцизного податку попереднього зразка 15 АААГ № 036520 « 02/15», 14,106 грн.

Отже, враховуючи той факт, що датою розливу горілки є 14.08.2015, термін придатності складає 12 місяців, а пляшка горілки була реалізована 20.06.2017, суд дійшов висновку, що позивач під час перевірки реалізував пляшку горілки поза межами терміну придатності вказаної горілки для споживання.

Крім того, відповідно до пункту 226.3 статті 226 Податкового кодексу України виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно із змістом пункту 5 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251, на кожну марку наносяться такі реквізити: «слова "УКРАЇНА", "ОСОБА_4 ПОДАТКУ", "ТЮТЮНОВІ ВИРОБИ" (для тютюнових виробів); ® позначення виду марки, що складається з початкових літер слів "алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція)" - "АВ ЛГП", "алкоголь вітчизняний (виноробна продукція)" - "АВ ВП", "алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція)" - "АІ ЛГП", "алкоголь імпортний (виноробна продукція)" - "АІ ВП", "тютюн вітчизняний з фільтром" - "ТВ ЗФ", "тютюн вітчизняний без фільтра" - "ТВ БФ", "тютюн імпортний з фільтром" - "ТІ ЗФ", "тютюн імпортний без фільтра" - "ТІ БФ"; індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв) або двозначне та однозначне числа (рік і квартал, у якому вироблено марки для тютюнових виробів) через скісну риску та сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Кабінет Міністрів України, постановою від 14.05.2015 № 296 «Деякі питання запровадження марок акцизного податку нового зразка для алкогольних напоїв і тютюнових виробів» затвердив нові зразки марок акцизного податку для алкогольних напоїв і тютюнових виробів вітчизняного та імпортного виробництва та виключив пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2014 р. № 627 "Деякі питання запровадження марок акцизного податку нового зразка для алкогольних напоїв і тютюнових виробів" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 95, ст. 2726).

Відмінною ознакою нових марок акцизного податку є відсутність на них срібної голографічної стрічки.

У судовому засіданні 17.04.2018 позивачем було надано суду для огляду пляшку горілки яка була реалізована під час перевірки.

Крім того, в матеріалах справи містяться ксерокопії фотографій пляшки горілки.

При огляді вказаної пляшки, судом встановлено, що акцизна марка 15 АААГ № 036520 « 02/15», 14,106 грн. містить срібну голографічну стрічку.

З огляду на ту обставину, що на час продажу вказаної пляшки горілки термін придатності горілки сплив, суд дійшов висновку, що позивачем було реалізовано пляшку горілки яка маркована недійсною (не встановленого зразка) маркою акцизного податку, чим порушено вимоги статті 11 ЗУ № 481/95-ВР від 19.12.1995.

Згідно з положеннями частини 2 статті 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000 гривень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовно до позивача штрафні санкції у розмірі 17 000 гривень.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи той факт, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, відшкодуванню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 04 червня 2018 р.