Рішення № 74447165, 31.05.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

31 травня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1130/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді – Петросян К.Є.,

за участю: секретаря судового засідання – Грищенко М.І.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Луганське обласне відділення ФСЗІ або позивач) до приватного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” (далі ПАТ «АМК» або відповідач, в якому позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарську санкцію за 2017 рік у сумі 13 465676,81 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 17.04.2018 по 17.04.2018 у розмірі 7526,02 грн, разом 13 473202,84 грн.

Ухвалою суду від 23 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 812/1130/18.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне.

20 лютого 2018 року позивачем направлено до державної служби зайнятості запит про надання відповідачем інформації про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови у працевлаштуванні осіб, направлених для працевлаштування та здійснення роботодавцем замовлення на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед застрахованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю.

02 березня 2018 року на адресу позивача надійшла відповідь на запит, з якої вбачається, що відповідач у 2017 році подавав до служби зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, але не кожного місяця, замовлень до центру зайнятості на професійне навчання або перепідготовку осіб з інвалідністю не направляв.

Отже, на думку позивача, відповідачем здійснено не всі можливі заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, адже у разі подання державній службі зайнятості лише інформації про попит на робочу силу (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю (форма 3-ПН) не можна вважати, що роботодавець зробив усе можливе для працевлаштування фахівця з інвалідністю.

Відповідач, на думку позивача, скористався лише найпростішим варіантом з численних передбачених законодавством заходів спрямованих на виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом подання до центру зайнятості звітної форми 3-ПН.

Враховуючи інформацію за звітом 10-ПІ за 2017 рік, що був надісланий відповідачем, на думку позивача, вбачається не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році відповідачем, у зв'язку з чим останньому нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 13 465 676,81 грн, яку відповідач, враховуючи норму ч.4 ст.20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», повинен був сплатити до 15 квітня 2018 року, про що був повідомлений позивачем листом від 19.02.2018 за № 03-10/184.

У зв’язку з тим, що адміністративно-господарські санкції сплачені не були, позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення відповідачем сплати адміністративно-господарської санкції з 17.04.2018 по 17.04.2018 з урахуванням облікової ставки НБУ у розмірі 17 % річних за кожен день прострочення.

Позивач зазначає, що відповідачем було порушено норми законодавства, яке регулює працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв’язку з чим просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарську санкцію за 2017 рік у сумі 13465676,81 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 17.04.2018 по 17.04.2018 у розмірі 7526,02 грн, разом 13 473 202,84 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні пред’явленому позову та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти позову, 15.05.2018 та 17.05.2018 надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого суду пояснив наступне (а.с. 42-47, 148-153).

ПАТ «АМК» були створені робочі місця для інвалідів - підсобний робочий у структурних підрозділах підприємства. Створення робочих місць у кількості 469 штатних одиниць підтверджується доповненнями до штатного розпису, які затверджені наказом підприємства від 26 грудня 2016 року № 803.

Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів, інформування підприємством уповноважених органів щодо наявності на підприємстві робочих місць для працевлаштування осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, не супроводжується обов’язком підприємства займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування на створених робочих місцях для працівників-інвалідів на підприємстві.

ПAT «АМК» здійснив всі залежні від нього заходи щодо утворення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме: своєчасно надав Фонду інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою № 10-ПІ, протягом 2017 року ПАТ «АМК» щомісячно інформував Сєвєродонецький міський центр зайнятості шляхом надання звітів про вакансії для працевлаштування інвалідів за формою 3-ПН.

Також, колективним договором ПАТ «АМК» передбачені заходи соціального захисту інвалідів. На думку відповідача, ПАТ «АМК» було вжито всіх можливих заходів з метою виконання приписів Закону № 875 шляхом забезпечення нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання Фонду інвалідів звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, щомісячне інформування центру зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

Відмов з боку ПАТ «АМК» у працевлаштуванні інвалідів не було, навпаки, протягом 2017 року ПАТ «АМК» самостійно було здійснено працевлаштування інвалідів (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5А.) на підприємстві у відповідності з медичними рекомендаціями.

Крім того, з квітня 2014 року по теперішній час підприємство ПАТ «АМК» знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції. Внаслідок озброєних зіткнень було пошкоджено інфраструктуру Донецької залізниці, лінії електропередач, шо негативно вплинуло на виробничий процес ПАТ «АМК», а також стало підставою для консервації виробництва ПАТ «АМК» з 11 серпня 2014 року, але не зважаючи на такі обставини ПАТ «АМК» залишив вакансії для працевлаштування інвалідів та звітував про це до служби зайнятості весь час протягом 2014 року та по теперішній час.

Відповідач зазначає, що враховуючи прийняття ПАТ «АМК» всіх заходів по створенню робочих місць для інвалідів, підприємство не може бути притягнуто до відповідальності у зв’язку з тим, що орган уповноважений на здійснення працевлаштування, тобто Державна служба зайнятості, не направила необхідну кількість осіб з інвалідністю для працевлаштування на підприємстві.

З огляду на вищевикладене, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат», ідентифікаційний код 05441447, є юридичною особою та зареєстроване у якості роботодавця Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 27.05.2011 за № 44/112/33, що підтверджується довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 27.05.2011 № 310 (а.с.12).

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ПАТ «АМК» за 2017 рік від 09.02.2018 форми № 10-ПІ, наданого до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 11 353 особи, з них кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - 454 особи (а.с.14).

Позивачем нараховано адміністративно-господарську санкцію за невиконання ПАТ «АМК» нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2017 рік у розмірі 13 465 676,81 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 7526,02 грн (а.с.20).

Листом від 19.02.2018 № 03-10/184 позивач попередив відповідача про нарахування адміністративно – господарської санкції у розмірі 13 465 675,02 грн (а.с.18,19).

На запит Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 20.02.2018 № 04-02/190 Сєвєродонецьким міським центром зайнятості 27.02.2018 надано інформацію, якою повідомлено, що від ПАТ «АМК» надходила інформація про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», а саме: 14.04.2017 - 277 вакансій, 26.04.2017 - 279 вакансій, 07.06.2017 - 279 вакансій, 14.07.2017 - 277 вакансій, 11.08.2017 - 276 вакансій, 31.08.2017 - 273 вакансії, 12.10.2017 - 274 вакансії, 30.10.2017 - 274 вакансії, 29.11.2017 - 280 вакансій. Відмов підприємства у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за направленням центру зайнятості не було (а.с.15-17).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з

інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” від 21.03.1991 №875-ХII (далі – Закон № 875).

За змістом статті 20 Закону №875 Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно частини 1 статті 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За змістом частин 2 та 3 статті 19 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю; самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частинами 9 та 10 статті 19 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, а у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Отже, виходячи з наведених вимог закону, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в постановах від 20 червня 2011 року по справі №21-60а11, від 26 червня 2012 року по справі №21-105а12, від 02 квітня 2013 року по справі №21-95а13, від 16 квітня 2013 року по справі №21-81а13.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону №875).

Як вбачається зі звіту форми 10-ПІ, який надісланий відповідачем на адресу позивача 14.02.2018 та отримано останнім 19.02.2018, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2017 році складала 11353 особи (а.с.14, 157-159).

Таким чином, обов’язок підприємства щодо створення нормативу робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю у кількості 454 робочих місця виник з січня 2017 року.

20.02.2017 відповідачем на адресу позивача направлено лист від 14.02.2017 №047/016-11, відповідно до якого позивач просить направити на ПАТ «АМК» 280 інвалідів для працевлаштування та зазначено, що позивач має 469 місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, на 189 з яких працюють особи з інвалідністю. Вказаний лист отримано позивачем 22.02.2017 (а.с.155, 155 на звороті).

Аналогічного листа від 24.02.2018 № 047/016-16 було надіслано відповідачем до Сєвєродонецького міського центру зайнятості та отримано останнім 09.03.2017 (а.с.156, 156 на звороті).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем щомісячно направлялась звітність форми 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” до Сєвєродонецького міського центру зайнятості, яка отримана останнім, а саме:

- листом від 27.12.2016, отриманого центром зайнятості 05.01.2017 направлено звітність на січень 2017 року, де зазначено кількість вакансій 307 одиниць (а.с.160-165);

- від 25.01.2017, отриманого центром зайнятості 09.02.2017 звітність на лютий 2017 року, де зазначено кількість вакансій 282 одиниці (а.с.166-171);

- від 24.02.2017, отриманого центром зайнятості 09.03.2017 звітність на березень 2017 року, де зазначено кількість вакансій 280 одиниць (а.с.172-176);

- від 27.03.2017, отриманого центром зайнятості 14.04.2017 звітність на квітень 2017 року, де зазначено кількість вакансій 277 одиниць (а.с.177-180);

- від 26.04.2017, отриманого центром зайнятості 26.04.2017 звітність на травень 2017 року, де зазначено кількість вакансій 279 одиниць (а.с.181-184);

- від 26.05.2017, отриманого центром зайнятості 07.06.2017 звітність на червень 2017 року, де зазначено кількість вакансій 279 одиниць (а.с.185-189);

- від 26.06.2017, отриманого центром зайнятості 14.07.2017 звітність на липень 2017 року, де зазначено кількість вакансій 277 одиниць (а.с.190-194);

- від 26.07.2017, отриманого центром зайнятості 11.08.2017 звітність на серпень 2017 року, де зазначено кількість вакансій 276 одиниць (а.с.195-199);

- від 25.08.2017, отриманого центром зайнятості 31.08.2017 звітність за вересень 2017 року, де зазначено кількість вакансій 273 одиниці (а.с.200-204);

- від 26.09.2017, отриманого центром зайнятості 12.10.2017 звітність на жовтень 2017 року, де зазначено кількість вакансій 274 одиниці (а.с.205-209);

- від 25.10.2017, отриманого центром зайнятості 30.10.2017 звітність на листопад 2017 року, де зазначено кількість вакансій 274 одиниць (а.с.210-213);

- від 24.11.2017, отриманого центром зайнятості 30.11.2017 звітність на грудень 2017 року, де зазначено кількість вакансій 307 одиниць 280 (а.с.214-217).

Відповідно до п.5 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013 №316 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, 5 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідачем на виконання Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, щодо надання до центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю, у відповідності із Порядком подання форми звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, своєчасно було подано до Сєвєродонецького міського центру зайнятості звітність форми № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” за 2017 рік.

У вищевказаних звітах роботодавцем було визначено потребу в робочій силі (вакансії) у кількості 262 вакансії, тобто у кількості навіть більшій, ніж передбачено чинним законодавством, тобто відповідач створив робоче місце для осіб з інвалідністю та надавав інформацію до місцевого центру зайнятості у відповідності до норм чинного законодавства.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем дотримано законодавчо встановлений обов’язок щодо створення ним 262 робочих місця для осіб з інвалідністю у 2017 році.

Крім того, ПАТ «АМК» приймало участь у ярмарку вакансій для осіб з інвалідністю 08.09.2017 та 01.12.2017, що вбачається з листа Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 03.05.2018 № 13/06-1356 (а.с.31).

Доказів того, що ПАТ «АМК» відмовило у працевлаштуванні хоча б одній особі з обмеженими можливостями (особі з інвалідністю), яка до нього звернулася, або що центром зайнятості направлялися відповідні особи, але не були працевлаштовані з його вини, суду надано не було.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що на виконання вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” відповідачем у 2017 році було створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

До того ж матеріалами справи підтверджено працевлаштування відповідачем протягом 2017 року осіб з інвалідністю відповідно до наказів про прийняття на роботу, а саме: наказ від 27.02.2017 № 55/к відносно ОСОБА_3, наказ від 27.02.2017 № 55/к відносно ОСОБА_4 та від 27.02.2017 № 55/к відносно ОСОБА_5 (а.с.218-220).

Судом також враховується та обставина, що відповідач з квітня 2014 року по теперішній час знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції у м.Алчевську Луганської області на території, тимчасово не підконтрольній Українській владі , що також викликає труднощі у пошуку та працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 218 ГК України підставою настання господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та, якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що обов’язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування, при цьому відповідальність за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, наступає у разі, якщо відповідач не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 02.04.2013 у справі № 21-95а13 та від 26.06.2012 у справі № 21-105а12.

Оскільки звітність ПАТ «АМК» у 2017 році за формою 3-ПН надавалася до центру зайнятості – вакансії у кількості більшої ніж 262 одиниці, відповідач у 2017 році приймав участь у ярмарках вакансій для осіб з інвалідністю, які відбулись 08.09.2017 та 01.12.2017, відсутні докази того, що ПАТ «АМК» відмовило у працевлаштуванні хоча б одній особі з обмеженими можливостями (особі з інвалідністю), яка до нього звернулася, або що центром зайнятості направлялися відповідні особи, але не були працевлаштовані з його вини, суд приходить до висновку, що дії відповідача у своїй сукупності свідчать про відсутність вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, суд вважає, що ПАТ «АМК» вжило усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у необхідній кількості, та, відповідно, безпосереднього працевлаштування осіб з інвалідністю на вказані робочі місця, а тому воно не може бути притягнуте до відповідальності.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Оскільки позивачем не доведено правомірність застосованих штрафних санкцій та, відповідно, правомірність нарахування пені через не доведення наявності об'єкту для її обчислення, зазначене свідчить також про передчасність та безпідставність заявлення пені до стягнення.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, зважаючи на те, що доводи позивача стосовно наявності у відповідача обов'язку сплачувати адміністративно - господарські санкції та пеню у визначеному розмірі не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 КАС України правові підстави для повернення судового збору позивачу чи його стягнення з відповідача на користь позивача відсутні.

Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 32, 72-77, 90, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 05 червня 2018 року.

Суддя ОСОБА_6