Рішення № 74446980, 07.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 травня 2018 року Справа № 808/997/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Запорізької міської ради

до районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району

про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Запорізької міської ради (далі – відповідач 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, в якому позивач просить суд,

-визнати протиправними дії Запорізької міської ради в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, щодо ненадання дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 та не видання свідоцтва про право власності на житло;

-зобов'язати Запорізьку міську раду в особі Районної адміністрації Запорізької міської Ради по Заводському району, прийняти пакет документів і провести приватизацію квартири АДРЕСА_1 за відсутністю ордеру на видану квартиру, та видати ОСОБА_1, свідоцтво про право власності на житло (квартиру).

В ході розгляду справи судом залучено до участі у справі в якості другого відповідача районну адміністрацію Запорізької міської ради по Заводському району (далі – відповідач 2).

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що він звернувся до КП «Запоріжремсервіс» із заявою на приватизацію житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_2. Після отримання всіх необхідних документів в березні 2018 року звернувся до районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району щодо приватизації вказаної квартири. Однак, йому відмовлено у зв’язку з відсутністю ордеру, який отримували за життя його бабка та дідусь у 1956 році, але його втрачено на цей час. На теперішній час житловий будинок знаходиться у комунальній власності та належить Запорізькій міській раді, перебуває на балансі «КП «Запоріжремсервіс», що надає позивачу право на безоплатну передачу вказаної квартири у власність. Ураховуючи вищевикладене, посилається також на п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань жилого комунального господарства України №396 від 15.12.2009, та вважає відмову відповідача в приватизації протиправною, а тому просить позов задовольнити повністю. Позивач в позовній заяві просить також про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 06.04.2018 відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначене перше судове засідання на 07 травня 2018 року.

23.04.2018 (вх.№ 12668 ) відповідачем подано заяву якою повідомляє, що Запорізька міська рада є неналежним відповідачем у справі, оскільки згідно Положення про районну адміністрацію Запорізької міської ради від 25.08.2016 №55, затвердженого рішенням міської ради від 22.06.2011 №29 зі змінами, повноваження приватизації житла віднесенні до компетенції районної адміністрації Запорізької міської ради.

27.04.2018 на адресу суду від відповідача 2 надійшли заперечення на адміністративний позов (№ 13618), у яких вимоги позивача визнає частково, в частині позовних вимог про визнання неправомірною відмову щодо надання дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_2 вимоги позивача не визнає. Посилається на п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян України № 396 від 16.12.2009 та вказує, що позивач не надав копію ордеру про надання житлової площі, тому оформити приватизацію без повного пакету документів у відповідача немає підстав. З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що відмова щодо надання дозволу на приватизацію не є неправомірною. Позовну вимогу в частині зобов’язання відповідача прийняти у ОСОБА_1 пакет документів без ордера на приватизацію квартири визнає. Враховуючи вищевикладене, просить позов задовольнити частково. Просить також розглянути справу без його участі.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1, з 06.01.1998 року по теперішній час, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою від 01.02.2018 №04-26/2-1728, виданою Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради.

В даному приміщенні зареєстрований та проживає по теперішній час лише позивач, що підтверджується відповідними довідками про реєстрацію місця проживання від 05.02.2018, копією паспорта та довідкою про склад сім’ї наймача квартири та займані ними приміщення від 06.02.2018 №758.

Квартира за адресою: АДРЕСА_3 складається з 2 кімнат жилою площею 29,1 кв. м, кухні площею 6,4 кв. м, 2-х коридорів площею 1,7 кв.м.; 4,2 кв. м. Загальна площа квартири 41,4 кв. м, що також підтверджується довідкою про склад сім’ї наймача квартири та займані ними приміщення від 06.02.2018 №758, виданою сектором роботи зі споживачами КП “Запоржремсервіс” ЗМР.

Житловий чек ОСОБА_1 не використовувався, у приватизаційних списках позивач не значиться, що підтверджується довідкою АТ “Ощадбанк” від 17.02.2017.

У лютому 2018 позивач звернувся до департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради з питання надання копії ордеру на квартиру за адресою: АДРЕСА_3, проте листом від 19.02.2018 № Ш-0930 було надано відповідь, що у відділі обліку та розподілу житлової площі департаменту, корінці ордерів на заселення зберігаються лише з 1984 року, тому надати запитувану інформацію не уявляється можливим.

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Районної адміністрації по Заводському району щодо приватизації житла та надав належним чином завірені копії документів, однак у відповіді № Ш-0099 від б/д позивачу повідомлено про відмову через відсутність повного пакету документів, а саме копії ордеру на надання житлової площі та повернуто надані ним документи.

Вважаючи відмову відповідача щодо надання дозволу на приватизацію квартири протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом статті 9 Житлового кодексу України від 30.06.1983 № 5464-X громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України “Про приватизацію державного житлового фонду” № 2482-XII від 19.06.1992 (далі – Закон № 2482-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2482-ХІІ приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Як встановлено частиною першою статті 2 Закону № 2482-ХІІ до об’єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

За приписами частини другої вищевказаної статті - не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до статті 8 Закону № 2482-ХІІ приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Згідно з частиною десятою статті 8 Закону України № 2482-ХІІ органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань жилого комунального господарства України №396 від 15.12.2009 (далі – Положення №396) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім’ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Відповідно до пункту 18 вказаного Положення громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок); жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім’ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім’ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Наявними матеріалами справи підтверджено, що відповідачем2 листом № Ш-0099 не було надано згоду позивачу на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_3 у зв’язку з тим, що у наданому пакеті документів, який не відповідає вимогам п. 18 Положення № 396 від 16.12.2009, а саме відсутня копія ордера про надання житлової площі. Відсутність у позивача ордеру підтверджується також останнім у адміністративному позові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, діяла в межах Закону України № 2482-ХІІ та Положення № 396 від 16.12.2009, тому позовні вимоги в частині визнання неправомірною відмову районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району щодо надання дозволу на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_3, задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги зобов’язати відповідача 2 прийняти у ОСОБА_1 пакет документів без ордера на приватизацію квартири відповідно до вимог Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, суд зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України № 2482-ХІІ кожний громадянин має право приватизувати займане ним житло.

Згідно із письмовими підтвердженнями позивача та довідки про реєстрацію місця проживання особи Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з 06.01.1998 по теперішній час.

З’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв’язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про неправомірність та необґрунтованість дій відповідача щодо не прийняття пакету документів у позивача на приватизацію житла у зв’язку з ненаданням копію ордеру на спірну квартиру.

Так, суд виходить з того, що відповідно до статті 58 Житлового кодексу України ордер, який видається громадянину на вільне жиле приміщення виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів на підставі відповідного рішення, є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

При цьому, відповідно до пункту 41 Положення про порядок надання жилої площі в УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 562 від 20.12.1974, та пункту 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в УРСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР № 470 від 11.12.1984, які діяли на час надання квартири, при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації.

Тобто ордер є документом з обмеженим строком дії і не підлягає зберіганню у наймача.

Разом з тим, судом встановлено, що ордер на право користування спірним житлом на теперішній час не зберігся, відомості про нього в Департаменті житлово-комунальних послуг відсутні через перебіг значного строку з моменту його видачі. У зв’язку з цим позивач з об’єктивних причин не міг надати його копію при зверненні до відповідача із заявою про приватизацію житла.

Із матеріалів справи також вбачається, що позивач на момент звернення з заявою про приватизацію житла був зареєстрований та проживав в спірній квартирі, раніше право на безоплатну приватизацію житла не використовував, значиться в списках АТ “Ощадбанк” на приватизацію.

Також суд вважає необхідним вказати, що орган приватизації може відмовити в здійсненні приватизації житла тільки у випадках, передбачених законом, зокрема, визначених в частиною другою статті 2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, якою визначено, що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов’язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Однак, як встановлено судом, відповідач відмовив позивачу в приватизації житла у зв’язку з відсутністю ордеру, тобто з підстав, не передбачених Законом.

Таким чином, виходячи з того, що позивач був вселений до квартири на законних підставах, законність їх проживання у квартирі ніхто не оспорює, позивач в установленому порядку звернувся із заявою про приватизацію житла, надав усі наявні у нього документи, надати копію ордеру на житло не зміг з об’єктивних причин, і відсутність ордеру не може бути підставою для відмови в приватизації житла, суд вважає, що порушене право позивача на житло підлягає захисту судом шляхом зобов’язання відповідача прийняти у позивача пакет документів без ордера на приватизацію квартири, яку займає позивач.

При цьому, судом враховано також, що у вказаній частині зобов’язання вчинити певні дії відповідачем 2 позовні вимоги визнані, а тому на підставі частини четвертої статті 189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 50% документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору у сумі 352,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 69009, АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Запорізької міської ради (місцезнаходження: 69105, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікайний код 04053915), до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району (69067, м.Запоріжжя, вул. Л.Чайкіної, б. 56) задовольнити частково.

Зобов’язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Заводському району прийняти у ОСОБА_1 пакет документів без ордера на приватизацію квартири АДРЕСА_5, відповідно до вимог Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 352,40 грн. (триста п’ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення складено у повному обсязі 07.05.2018.

Суддя Н.В.Стрельнікова