Рішення № 74446341, 01.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 р. Справа№805/1620/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов’язання надати дозвіл на розробку проекту,

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов’язання надати дозвіл на розробку проекту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у серпні 2017 року звернулась з письмової заявою до відповідача із клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області. Результатом розгляду вищевказаного клопотання став лист Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 31 серпня 2017 року за № Д-3981/0-2844/6-17 в якому зазначено не бажання надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 2 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Костянтинівського району Донецької області, за межами населеного пункту Маркове.

Вважає, що відповідач безпідставно відмовив їй в розгляді клопотання про надання земельної ділянки. Просила зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою споруд протягом 1 місяця з часу проголошення остаточного рішення за цим позовом; зобов’язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1, не інакше, як у спосіб, передбачений приписами спеціальних норм Земельного Кодексу України, що у подальшому унеможливить здійснювати відповідачем порушення прав позивача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву про зобов’язання вчинити певні дії, в якій, зокрема, зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області діяло в межах діючого законодавства, а саме: Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області; Земельного Кодексу України та Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Отже, відповідач зазначив, що місце розташування об’єкта не відповідає вимогам прийнятого відповідного до Земельного кодексу України нормативно – правового акту Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ним, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 413. Відповідач також зазначив, що стратегія удосконалення також зазначає, що Держгеокадастр та його територіальні органи повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції. Пункт 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 898 Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками визначає Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру потрібно забезпечити розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельної ділянок. Відповідач також окремо зазначив, що право надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні є дискреційним повноваженням, а тому задоволення позовної вимоги про зобов’язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, 02 серпня 2017 року звернулась з письмовою заявою до Головного управління Держгеокадастра в Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

31 серпня 2017 року листом за № Д-3981/0-2844/6-17 Головне управління Держгеокадастра в Донецькій області повідомило позивача про відмову у надані їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 2 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Костянтинівського району Донецької області, за межами населеного пункту Маркове.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про землеустрій» визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що суб'єктами землеустрою є: органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі.

Статтею 5 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що об'єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно-територіальних одиниць або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного Кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення та землі житлової та громадської забудови.

Громадянами України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм, визначених цим Кодексом. Таким чином, кожна особа має право на отримання із земель державної власності земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства і за правилами встановленими діючим законодавством.

Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом частини четвертої цієї статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

У частині шостій статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» визначено, що громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частини першої статті 56 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач має у власності земельну ділянку площею 0,02720 га в межах згідно з планом, в тому числі 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,0220 га для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, серії І-ДН № 023510 від 10.06.1996, виданого на підставі рішення Новоартемівської сільської ради від 15.12.1995 року, зареєстрована в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 10.

Статтею 1 Закону України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Приписами статті 80 Земельного Кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі – продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно – правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені ст. 122 Земельного кодексу України.

Частиною 4 статті 122 Земельного Кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного Кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Відповідно до частини 2 ст. 123 Земельного Кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають ряд необхідних елементів, серед яких останнім у виключному переліку, встановленому частиною 3 вказаної статті, є матеріали погодження проекту землеустрою.

Частинами 7-8 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 Земельного Кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом частин 4, 5, 6 статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Таким чином, розглядаючи питання про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний суб'єкт владних повноважень може прийняти одне з двох рішень: або погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі відповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, або відмовити у погодженні, проте, лише у разі невідповідності проекту наведеним вимогам.

Як зазначалося вище, відповідач листом від 31.08.2017 року за № Д-3981/0-2844/6-17 відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 2 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Костянтинівського району Донецької області, за межами населеного пункту Маркове.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного Кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених положень діючого законодавства, рішення відповідного органу щодо затвердження проекту землеустрою приймається відповідачем на виконання наданих йому повноважень.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186 – 1 Земельного кодексу України, тому суд вважає, що у даному випадку ефективним захистом прав та законних інтересів позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається позивачу у власність є зобов'язання відповідача повторно розглянути його клопотання від 02 серпня 2017 про затвердження розробленого проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність з урахуванням встановлених судом обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволені позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов’язання надати дозвіл на розробку проекту – задовольнити частково.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, 13, код ЄДРПОУ 39767332) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. С. Коршуна, 2-20, ІПН НОМЕР_1) від 02 серпня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, з урахування встановлених судом обставин.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, 13, код ЄДРПОУ 39767332) на користь ОСОБА_1 (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. С. Коршуна, 2-20, ІПН НОМЕР_1), судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.