Рішення № 74443742, 30.05.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1140/17

Провадження №2/148/163/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30 травня 2018 року м. Тульчин

Суддя Тульчинського районного суду

Вінницької області ОСОБА_1

за участю: секретаря Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк»), за участі третіх осіб - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Тульчинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - Тульчинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

До Тульчинського районного суду Вінницької області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивовано тим, що 08.06.2017 позивачем отримано з Тульчинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області постанову про відкриття виконавчого провадження № 54059964 від 02.06.2017, на підставі виконавчого напису № НОМЕР_1 197997, вчиненого 29.09.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Згідно вказаного виконавчого напису з позивача підлягають стягненню грошові кошти у сумі 119656,19 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VIU0SK00000729 від 12.04.2005, укладеного з ПАТ КБ «ПриватБанк» та 1350 грн. за вчинення напису.

Позивач вважає даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки всі зобов’язання за договором № VIU0SK00000729 від 12.04.2005, вона виконала ще у 2005 році та до 08.06.2017 будь-яких претензій з даного приводу до неї ніхто не пред'являв.

Крім того, виконавчий напис від 29.09.2017 вчинено з врахуванням вимог за період понад три роки, а також без документів, які могли б свідчити про безспірність вимог відповідача.

Вказані обставини змусили ОСОБА_2 звернутися до суду з даним позовом, просить визнати виконавчий напис № НОМЕР_1 197997 від 29.09.2016, вчинений 29.09.2016 нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № VIU0SK00000729 від 12.04.2005, укладеним з ПАТ КБ «ПриватБанк».

Позивач у судове засідання не з’явилася, однак надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності і відсутності її представника, у якій вказала, що позов підтримує і просить його задовольнити.

Представник відповідача – ПАТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з’явився і відомостей про причини неявки суду не повідомив, хоча повідомлявся про час і місце розгляду справи належним чином.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, однак надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності .

Представник третьої особи – Тульчинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницької області у судове засідання не з’явився, однак надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин, суд ухвалив, розглянути справу заочно за відсутності відповідача на підставі наявних у справі даних і доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 29.09.2016, з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № VIU0SK00000729 від 12.04.2005, у сумі 119656,19 грн., а також витрати на вчинення виконавчого напису у сумі 1350 грн. (а.с. 86).

У відповідності до постанови від 02.06.2017, винесеної державним виконавцем Тульчинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницької області, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження (а.с. 5).

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України (далі – ЗУ) «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Статтею 87 ЗУ «Про нотаріат», передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 ЗУ «Про нотаріат»).

Пунктом 2 Постанови КМУ «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 19.06.1999, передбачено вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, яким передбачено, що для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно матеріалів справи під час вчинення виконавчого напису нотаріус керувався: заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 30.08.2016, розрахунком заборгованості за кредитним договором за № VIU0SK00000729 від 12.04.2005, договором № VIU0SK00000729 від 12.04.2005, письмовою вимогою (а.с. 87 – 92).

Правова позиція щодо визначення документів такими, які підтверджують безспірність заборгованості, сформована Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ, а також Вищим Господарським судом України в ухвалі ВССУ від 15.06.2011 за № 6-4882св11 та в постанові ВГСУ від 27.10.2011 за № 5015/1965/11. Безспірність заборгованості можуть підтверджувати виключно первинні бухгалтерські документи, оформлені у відповідності зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Іншими словами таким бухгалтерським документом може бути виписка по рахунку.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» № 2 від 31.01.1992, при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної постанови, передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що позивач отримувала від банку вимогу про усунення порушення із зазначенням у ній стислого змісту порушених зобов'язань та тим самим вона позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення.

Долучені до матеріалів справи описи та реєстри поштових відправлень (а.с. 93 – 94) не є належним підтвердженням вручення вимоги позивачу, оскільки не містять жодних відомостей про такі обставини, що свідчить про те, що нотаріусом не перевірено факту отримання ОСОБА_2 вказаної вимоги.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172 від 19.06.1999, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а перевіряє наявність необхідних документів (такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 20.05.2015 прийнятій у справі № 6-158цс15).

За таких обставин, суд вважає, що у нотаріус на момент вчинення виконавчого напису не мав підстав вважати, що розмір заборгованості перед банком, а також суми пені, комісії, відсотків, штрафів зазначених у написі, є безспірними.

Крім того, вчиняючи оспорюваний виконавчий напис від 29.09.2016 та стягуючи з ОСОБА_2 заборгованість за період з 12.04.2005 – 29.07.2016, нотаріус не врахував положення ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», згідно якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктом 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України за № 296/5 від 22.02.2012, встановлено, що строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Судом встановлено, що за кредитним договором від 30.08.2007, позивач отримав кошти у сумі 5000 грн. з кінцевим терміном повернення 10.04.2007. Таким чином, право примусового стягнення боргу у відповідача стосовно щомісячних платежів виникло після несплати відповідного чергового платежу, а щодо повернення кредиту в цілому - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач в ході розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

У зв’язку з чим, аналізуючи все вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про те, що вчиняючи виконавчий напис № НОМЕР_1 197997 від 29.09.2016, нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 не встановив факту безспірності вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та не врахував вимоги ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», що у свою чергу свідчить про обґрунтованість вимог ОСОБА_2 в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача в слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору на суму 640 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 19, 23, 76 - 81, 95, 141, 352, 354 ЦПК України, ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 253, 256, 257, 258, 261, 266, 267, 268 Цивільного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за № НОМЕР_1 197997 від 29.09.2016, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості у сумі 119656,19 грн. за кредитним договором № VIU0SK00000729 від 12.04.2005.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», розташованого, за адресою: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області, а відповідач може подати до Тульчинського районного суду Вінницької області заяву про перегляд заочного рішення у строк тридцять днів з дня його проголошення.

Суддя: