Рішення № 74442474, 30.05.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/583/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (представники за довіреностями);

від відповідача: ОСОБА_3 (представник за довіреністю);

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 39);

до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Южненської міської ради (65481, Одеська обл., м. Южне, пр-т Миру, буд. 26);

про стягнення 92 064,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: позивач – Публічне акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” (надалі – ПАТ „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком”) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 623/18) до відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Южненської міської ради (надалі – УПСЗН), в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 92 064,98 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року, відповідач є головним розпорядником коштів бюджетного фінансування, отже, на нього покладено обов’язок щодо відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян. Між тим, як зазначає позивач, Управління праці та соціального захисту населення Южненської міської ради у добровільному порядку не відшкодовує понесені позивачем витрати у сумі 92 064,98 грн. за період з 01.01.2016р. по 01.01.2017 р., у зв’язку з відсутністю фінансування з державного бюджету за відповідною бюджетною програмою, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою суду від 02.04.2018 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/583/18 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням розгляду справи в судовому засіданні на 25.04.2018 року.

25.04.2018 року до суду від УПСЗН ради надійшли клопотання вх. ГСОО №2-2132/18 та №2-2133/18, в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких останній просить суд залучити Верховну раду України та Кабінет Міністрів України до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

В обґрунтування поданих клопотань відповідач посилається на те, що відповідно до п. 4 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної ради України належить затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання, тоді як згідно з п. 6 ст. 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній раді України звіт про його виконання, а отже, з огляду на положення ст. 102 Бюджетного кодексу України, якою не передбачено субвенцію на надання компенсації витрат за надання послуг зв’язку громадянам пільгових категорій, зазначені особи мають бути залучені до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

У судовому засіданні від 25.04.2018 року судом було розглянуто заявлені відповідачем клопотання в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України та у їх задоволені відмовлено, шляхом проголошення протокольної ухвали та було зазначено, що підстави відмови у задоволенні клопотань будуть викладенні у рішенні суду.

Відмовляючи у задоволенні вищезазначених клопотань суд виходив з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Згідно ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Отже, у заявах про залучення третіх осіб повинно бути зазначено, на яких підставах третіх осіб належить допустити до участі у справі.

Разом з тим, за змістом поданого клопотання не вбачається яким чином рішення з даного господарського спору може вплинути на права та обов'язки Верховної ради України та Кабінету Міністрів України та який юридичний інтерес мають вказані особи у даній справі, а лише зазначено про компетенцію та повноваження зазначених осіб щодо розроблення та затвердження Державного бюджету України.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що підстави для залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Верховної ради України та Кабінету Міністрів України - відсутні.

Ухвалою суду від 25.04.2018 року, в порядку ст.ст. 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 30.05.2018 року.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. ГСОО №8629/18 від 25.04.2018р.) при цьому посилався на те, що компенсація витрат за надання послуг зв'язку громадянам пільгових категорій УПСЗН у спірний період не здійснювалась, оскільки Законом України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” субвенція з Державного бюджету України місцевим бюджетам на надання пільг з телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) не була передбачена, в зв’язку з чим фінансування на відшкодування пільг у 2016 році за вказані послуги з місцевого бюджету не проводилось. При цьому, відповідач наполягає на тому, що ст. 102 Бюджетного кодексу України, передбачено вичерпний перелік субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту та субвенція на надання компенсації витрат за надання послуг зв'язку (телекомунікаційних послуг) громадянам пільгових категорій відсутня. Водночас відповідач стверджує, що за приписами ст. 170, 176 Цивільного кодексу України, а також за відсутності кошторисних призначень на відповідний рік та договірних правовідносин між сторонами у справі, у УПСЗН не виникло зобов’язання щодо надання компенсації витрат за надання послуг зв’язку (телекомунікаційних послуг) громадянам пільгових категорій. З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги ПАТ „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

07.05.2018 року до канцелярії суду надійшла від позивача відповідь на відзив (вх. ГСОО №9180/18), згідно якої позивач, зокрема, наполягає на виконанні ним у спірний період обов’язку з надання послуг на пільгових умовах відповідним категоріям громадян у відповідності до ст. 63 Закону України „Про телекомунікації” та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295, а також Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”. Крім того, зазначає, що за приписами ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, відсутність недофінансування відповідача коштами субвенції з державного бюджету не є підставою для його звільнення від виконання зобов’язань перед позивачем щодо компенсації втрат за надання послуг на пільговій основі.

Представники позивача у судовому засіданні від 30.05.2018 року заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд у задоволені заявлених позовних вимог ПАТ „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому зазначив про відсутність необхідності у відповідача надавати письмові заперечення на відповідь на відзив, оскільки УПСЗН свої заперечення по суті спору викладено у відзиві на позов.

В судовому засіданні 30.05.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду та повідомлено сторонам, що повне рішення буде складено 04.06.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000р. №2017-III встановлено, що пільги щодо оплати послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законом України від 28.02.1991 р. № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України від 20.12.1991 р. № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Законом України від 23.03.2000 р. № 1584-III “Про жертви нацистських переслідувань”, Законом України від 26.04.2001 р. № 2402-III “Про охорону дитинства”, Законом України від 24.03.1998 р. № 203/98-ВР “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 року N 1280-IV, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

У п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р. (надалі - Правила) визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Отже, ПАТ “Укртелеком” є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України “Про телекомунікації”, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2016 року Одеською філією ПАТ "Укртелеком" були надані послуги зв’язку на пільгових умовах населенню м. Южне Одеської області на суму 92 064,98 грн.

Факт надання цих послуг Одеською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх відповідними категоріями населення, підтверджується актами звірки розрахунків за спірний період (а.с. 15-26), пов'язаних з наданням пільг громадянам м. Южне за 2016 рік всього на суму 92064,98 грн.

Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 р., підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

З огляду на зазначене, позивач направляв відповідачу, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти, що підтверджується супровідними листами, які містяться в матеріалах справи.

Отже, матеріалами справи встановлено, що позивач надав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів у період з 01.01.2016 року по 01.01.2017 року, на загальну суму 92064,98 грн. у відповідності до відомостей зазначених у розрахунках щодо вартості послуг, наданих пільговикам за формою "2-пільга" (а.с.55-116).

Так, відповідно до приписів ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Зокрема, п. 2 Постанови №256 від 04.03.2002р. визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку, затвердженого Постановою №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг міста Южне Одеської області є Управління праці та соціального захисту населення Южненської міської ради, а тому, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку, затвердженого Постановою №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Згідно ч. 1 п. 8 Порядку, затвердженого Постановою №256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п’ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку, затвердженого Постановою №256).

Як встановлено судом, відповідачем не відшкодовано вартість телекомунікаційних послуг, які надавались позивачем на пільгових умовах за період з 01.01.2016 р. по 01.01.2017р. на загальну суму 92 064,98 грн.

При цьому суд зазначає, що за наведеним вище законодавством та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117, УПСЗН є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги.

Тоді, як у спірних правовідносинах відповідач посилається на те, що УПСЗН не мало підстав та фінансових джерел здійснити відшкодування виплат за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, які проживають у м. Южне, а тому вина останнього відсутня.

Разом з тим, відповідач не заперечує факту надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, не оспорює їхнього обсягу, підставності надання, правильності обчислення, тощо.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, УПСЗН, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення м. Южне Одеської області, зобов'язане здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем, внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

При цьому, посилання відповідача на те, що у місцевому бюджеті не передбачені витрати, пов'язані із наданням пільг на послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, суд оцінює критично, оскільки законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зі змісту ст. 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, УПСЗН відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Разом з тим, листом від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Тоді як, телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за спірний період надавались позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Водночас, відсутність укладених між сторонами у справі договірних правовідносин про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг за 2016 рік, як і не підписання відповідачем актів звіряння розрахунків, не може бути підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від законодавчо встановленого обов'язку компенсувати вартість фактично спожитих пільговими категоріями населення послуг.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПАТ „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 92 064,98 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Южненської міської ради (65481, Одеська обл., м. Южне, пр-т Миру, 26; код ЄДРПОУ 22492021) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (65023, Одеська область, м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 39 01186691) заборгованість у розмірі 92 064 /дев’яносто дві тисячі шістдесят чотири/ грн. 98 коп. та 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 червня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська