Постанова № 74440307, 10.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження в апеляційній інстанції №22-ц/796/1711/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді - доповідача: Білич І.М.

суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Довгопола А.В.

за участю: представника відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Гордона Олексія Вікторовича на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року ухвалене під головуванням судді Печерського районного суду міста Києва Гладун Х.А.

у справі № 757/17964/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - позивач, ПАТ «Укрсоцбанк») звертаючись з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10-29/2481 від 28.09.2006 року у розмірі 190 408,45 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24.01.2014 року еквівалентно 1 521 934,71 гривень. Обгрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2014 року позовні вимогиПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» було задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 190408,45 доларів США, що за курсом Нацбанку України станом на 24.01.2014 року еквівалентно 1521934,71 гривень заборгованості за кредитним договором №10-29/2481 від 28.09.2009 року, 3654,00гривень судових витрат.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2016 року було задоволено заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2014 року у даній справі, скасовано заочне рішення. Справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду від 15.03.2017року до спільного розгляду прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1про визнання недійсним кредитного договору № 10-29/2481 від 28.09.2006року

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 березня 2017 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ПАТ «;Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору недійсним залишено без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду позивачем за первісним позовом подано апеляційну скаргу. Де ставилосяпитання про його скасування та ухвалення нового про задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк» у повному обсязі. З посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

14.02.2018 року апеляційним судом отримано заперечення ОСОБА_2 що діє в інтересах ОСОБА_1 на апеляційну скаргу. В якому останній зазначає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності. Оскільки відповідно до умов кредитного договору( п. 4.5) початок 60 календарних днів, протягом яких відповідач мав в повному обсязі повернути позивачу грошові кошти, починається з дати несплати чергового платежу відповідачем, а саме з 29.08.2008 року та закінчується 28.10.2008 року. Наголошував, що застосування п.4.5. договору знаходиться у причинному наслідковому зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, оскільки такий пункт при настанні обумовлених ним відкладальних обставин, змінює строк виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402- VІІІ, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &quві;Про судоустрій і статус суддів&q? &; у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Представник відповідача у судовому засіданні не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.

Позивач будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в судове засідання не з'явився, поважність причин своєї неявки суду не повідомив (а.с. 248).

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи,що не з'явиласьв силу вимог ст. 372 ЦПК України.

Враховуючи, що подана апеляційна скарга не містить доводів, щодо невідповідності висновків суду в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним, то судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряється.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення з відповідача щомісячних платежів за кредитом, відсотків за користування кредитом, пені за тілом кредиту, пені за відсотками є безпідставними, оскільки у зв'язку неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов'язання( п.п. 4.5 кредитного договору) і позивач мав право з 27.01.2009 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом щодо захисту своїх порушених прав, однак позовну заяву подав лише у червні 2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Так, судом при розгляді справи було встановлено, що 28.08.2006 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 10-29/2481, згідно умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 76 972,00 доларів США, зі сплатою 13,0 % річних та погашенням суми основної заборгованості за кредитом та процентів за його використання строком до 28.09.2021 року.

Кредит надано позичальнику на інвестування квартири відповідно до договору № 05-5/09-02 про участь у Фонді фінансування будівництва від 14.09.2006 року та договору уступки майнових прав на нерухомість №05-05/06у від 27.09.2006 року, що укладений між позичальником та ТОВ «Фінансова установа « Інвестбуд ».

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. ст. 530, 631 ЦК України).

Згідно п. 1.1.1 кредитного договору, починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання кредиту, позичальник щомісячно 28 числа кожного місяця рівними частинами сплачує кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 983,00 долари США, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 28.09.2021 року, на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п.3.3.9 кредитного договору позичальник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його виконання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1. договору.

Відповідно до п. 3.3.10 достроково повернути кредит, погасити нараховані відсотки та сплатити можливі штрафні санкції у випадках передбачених п.п. 2.8.3.. 3.2.3., 4.4, 4.5, 5.4 цього договору.

Відповідно до ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі сплином цього строку.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заявлених позивачем ( банком) вимог виходив з того, що відповідач останній платіж за кредитним договором здійснив 28.11.2008 року, а тому за визначенням п. 4.5 договору строк користування кредитом вважався таким що сплив через 60 днів, тобто 27.01.2009 року. І оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено на 27.01.2009 року то саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, у той же час банк до суду звернувся лише в червні 2014 року , тобто з пропуском строку позовної давності, що є правовою підставою для відмови у позові.

Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було взято до уваги те, що відповідно до положень ч.3 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи що за умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Представник відповідача звертаючись в ході розгляду справи до суду з заявою про застосування строків позовної давності, просив суд застосувати їх до вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, так як вона нараховується позивачем починаючи з вересня 2008 року ( а.с. 152).

При цьому подана заява не містить у собі даних щодо необхідності застосування строків позовної давності і до вимоги в частині повернення наданих кредитних коштів, строк повернення яких умовами договору визначено - 28.09.2021 року, тобто не настав.

Крім того, повідомлення направлене позивачем в січні 2014 року на адресу відповідача ОСОБА_1 вказує, що позивач зазначав на необхідність повернення саме заборгованості по кредитному договору. ( а.с.26 -27). Будь-яких даних щодо зміни строку виконання зобов'язання в цілому банком відповідачу не висувалося.

Відтак до задоволення підлягали вимоги позивача в частині щодо стягнення наданих кредитних коштів в розмірі 62010, 28 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 24.01.2014 року - 495 648, 17 гривень.

Визначена позивачем при зверненні до суду сума заборгованості в розмірі 190 408, 45 доларів США не підтверджена розрахунками наданими позивачем. Текстовий зміст позовної заяви взагалі не містить у собі будь-яких визначених сум процентів, пені чи інших штрафних санкцій передбачених умовами кредитного договору укладеним між сторонами. Тому підтвердженою матеріалами даної справи є лише сума неповернутих кредитних коштів.

Відсутність у позовній заяві заявлених вимог позивача щодо стягнення заборгованості по відсоткам, пені та іншим штрафним санкціям які передбачені умовами укладеного договору, зазначення періоду такої заборгованості, як і їх розміру вказує на відсутність підстав щодо стягнення розміру заборгованості в сумі - 190 408 гривень. Відтак відсутні підстави для розгляду заяви відповідача щодо застосування строків позовної давності в частині стягнення такої заборгованості.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду в частині залишення без задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення за правилами ст. 376 ЦПК України про часткове задоволення заявлених позовних вимог, стягнення суми тіла кредиту з зазначених вище підстав.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, 374, 376, 381-383, 384, 387 ЦПК України, п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, ч.6 ст.147, п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &q?кр;Про судоустрій і статус суддів&q? в;, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Гордона Олексія Вікторовича задовольнити частково.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року скасувати в частині залишення без задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

та постановити нове судове рішення, за яким позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ін.НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) суму тіла кредиту в розмірі 62 010,28 доларів США за курсом НБУ станом на 24.01.2014 року (7.9930 гривень) еквівалентно 495 648,17 гривень.

У задоволенні інших вимог до ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 5481,00гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 травня 2018 року

Суддя - доповідач:

Судді: