Рішення № 74438044, 25.05.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18833/17

Провадження № 2/752/1842/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 травня 2018 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Мирошниченко О.В.

за участю секретаря Мархотка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Уніка Життя» про стягнення суми страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

18.09.2017 року позивач звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 32 815,14 грн. та 5 000 грн. моральної шкоди, з підстав незаконної відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування життя з участю в інвестиційному доході, укладеним 02.07.2015 року між відповідачем та чоловіком позивача - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що відмова у виплаті за договором добровільного страхування життя є законною та обґрунтованою, оскільки чоловіком позивача при укладення договору страхування зазначено недостовірні відомості щодо стану його здоров'я, а саме - не вказано про наявність тяжкого хронічного захворювання серця.

Заслухавши пояснення та заперечення учасників справи, суд надходить до наступного.

02.07.2015 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Уніка Життя» укладено договір страхування життя з участю в інвестиційному доході за програмою страхування «Райффайзен Старт» (далі - Договір страхування) (а.с. 60-63).

Програма страхування «Райффайзен Старт», передбачена Правилами добровільного страхування життя ПрАТ «Страхова компанія «Уніка Життя», затвердженими Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 19.11.2008 року (далі - Правила страхування) (а.с. 64-67).

За Договором страхування, умовами здійснення страхової виплати, є: смерть застрахованої особи; дожиття застрахованої особи до 00.00.00 03.07.2025 року.

Вигодонабувачем за Договором страхування є позивач ОСОБА_1

Згідно положень ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Одним із видів добровільного страхування є, зокрема, страхування життя.

Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

При укладенні Договору страхування, ОСОБА_2 підтвердив ознайомлення та згоду з Правилами страхування, що стверджується заявою № РБ019222 від 02.07.2015 року (а.с. 57-58).

Крім іншого, у поданій заяві № РБ019222 від 02.07.2015 року, ОСОБА_2 також підтвердив, що вся інформація, надана ним у заяві, є правдивою та достовірною, що засвідчено підписом останнього.

При підписанні вказаної заяви, ОСОБА_2 був ознайомлений і зі змістом розділу 2 заяви, за змістом якого страхувальник зобов'язаний надати страховику повну та правдиву інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику. Відповіді на запитання, що містяться у заяві на страхування, повинні бути правдивими та подані у повному обсязі. У противному випадку, страховик залишає за собою право розірвати договорі страхування чи відмовити у здійсненні страхової виплати.

Страхувальник несе особисту відповідальність за повноту та правдивість наданих відповідей (а.с. 58).

Відповідаючи на запитання у анкеті про стан здоров'я, 02.07.2015 року ОСОБА_2 зазначив: «На даний час та за останні п'ять років я не маю/не мав серйозних захворювань або фізичних розладів. Не є/ не був у лікарні більше чотирьох тижнів…» (а.с. 59).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 70).

17.03.2017 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка життя» із заявою про виплати суми страхового відшкодування, як вигодо набувачу за Договором страхування (а.с. 68-69).

Листом від 20.06.2017 року відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування за Договором страхування на підставі ст. 26 Закону України «Про страхування» та п.п. 11.9.3 Правил страхування, у зв'язку із наданням страхувальником неправдивих відомостей щодо стану здоров'я, а саме - не зазначення страхувальником наявності у нього тяжкого хронічного захворювання серця, що в подальшому стало причиною смерті (а.с. 17).

При заповненні заяви на страхування та анкети про стан здоров'я 02.07.2015 року страхувальник зазначив, що «На даний час та за останні п'ять років я не маю/не мав серйозних захворювань або фізичних розладів. Не є/ не був у лікарні більше чотирьох тижнів…» (а.с. 59).

Згідно п.п. 2.3 Розділу 2 Правил страхування, особами, застрахованими згідно з цими Правилами, не можуть бути, зокрема, особи, які мають онкологічні захворювання та/або тяжкі форми захворювання серцево-судинної системи.

Згідно довідки про причину смерті № 56 від ІНФОРМАЦІЯ_1, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок дилатаційної кардіоміопатії, набряку легень, гострої серцево-судинної недостатності (а.с. 64).

Згідно виписки з історії хвороби стаціонарного хворого № 7012889, ОСОБА_2 10.06.2009 року був госпіталізований до Олександрівської клінічної лікарні м. Києва з діагнозом: токсично-постміокардитична дилатаційна кардіоміопатія. Відносна літерально-трикуспідальна недостатність ІІІ ст. легенева гіпертензія ІІІ-ІІ ст. змішаного ґенезу. СН ІІБ - ІІІ ст. із зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (а.с. 78).

Листом Олександрівської клінічної лікарні м. Києва від 06.06.2017 року підтверджено відомості, вказані у виписці з історії хвороби стаціонарного хворого № 7012889, ОСОБА_2 Також, зазначено, що ОСОБА_2 у період з 10.06.2009 року по 19.06.2009 року проходив лікування в інфарктному відділенні № 2 Олександрівської клінічної лікарні м. Києва. Після проведеного лікування при виписці з відділення ОСОБА_2 було видано виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 7012889 (а.с. 75).

Листом Олександрівської клінічної лікарні м. Києва від 14.06.2017 року повторно підтверджено діагноз ОСОБА_2 та відомості, вказані у виписці з історії хвороби стаціонарного хворого № 7012889 (а.с. 77).

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 7706427 Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, вбачається, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 11.11.2015 року по 14.11.2015 року, з діагнозом дилатаційна кардіоміопатія. Гостра серцева недостатність на тлі декомпенсації хронічної серцевої недостатності (а.с. 84).

Згідно листа Олександрівської клінічної лікарні м. Києва від 22.02.2018 року, адміністрацією лікарні підтверджено на запити відповідача перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в інфарктному відділенні № 2 лікарні в період часу з 10.06.2009 року по 19.06.2009 року. Додатково повідомлено, що згідно записів з медичної картки хворого, пацієнт ОСОБА_2 вважав себе хворим з 33 років, коли почала турбувати задишка, в 2009 році було діагностовано дилатацію порожнин серця зі зниженням фракції викиду (а.с. 143).

Аналізуючи вказані письмові докази, суд вважає доведеними наступні обставини.

По-перше, ОСОБА_2 на момент укладення Договору страхування, тобто станом на 02.07.2015 року, був обізнаний про наявність у нього такого захворювання, як дилатаційна кардіоміопатія, серцева недостатність з 2009 року, внаслідок якого двічі перебував на стаціонарному лікуванні у інфарктному відділенні № 2 Олександрівської клінічної лікарні м. Києва.

По-друге, при заповненні заяви на страхування, в тому числі і анкети про стан здоров'я, ОСОБА_2 не вказав про наявність у нього зазначеного вище захворювання, зазначивши, що на час заповнення та за останні п'ять років не мав серйозних захворювань.

Відповідно до п.п. 11.9.3 Правил страхування, підставою для відмови страховим у страховій виплаті є, зокрема, подання страхувальником (застрахованою особою), свідомо неправдивих відомостей щодо питань, викладених у Розділі 7 цих Правил.

Відповідно до розділу 7 Правил страхування, страховик бере на себе зобов'язання щодо страхового захисту лише за умови, якщо заявник відповів на всі питання, які містяться у заяві на страхування (у тому числі у анкеті про стан здоров'я застрахованої особи) правдиво та повністю. Зокрема, це стосується питань щодо поточних або колишніх захворювань, порушень здоров'я, скарг на стан здоров'я. Особа, яка підписала заяву на страхування, несе відповідальність за правильність та правдивість інформації, вказаної у заяві на страхування.

Враховуючи викладене суд надходить до висновку про те, що відмова відповідача у виплаті суми страхування позивачу за Договором страхування за вказаним страховим випадком є такою, що ґрунтується на вимогах закону, а тому відсутні підстави для задоволення позову та стягнення суми страхового відшкодування на користь позивача.

Крім того, суд зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Особа (фізична або юридична) має право вимагати компенсації завданої їй моральної шкоди в будь-якому випадку порушення її прав незалежно від того, чи передбачене таке право договором або законом.

Так, під моральною шкодою Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, розуміються втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявність обставин, які є підставою для стягнення моральної шкоди з відповідача.

Керуючись ст. ст. 82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 266 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 04.06.2018 року.

Суддя