Постанова № 74436685, 30.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Харків

справа № 645/3657/17

провадження № 22-ц/790/2268/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Кругової С.С., Маміна О.В.,

за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О.

учасники справи:

позивача - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,

з апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова,

ухвалене 01 лютого 2018 року,

під головуванням судді Бондарєвої І.В., в залі суду в місті Харкові,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПАТ "УкрСиббанк", ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.09.2007 р. вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 13.08.2008 року її чоловік, ОСОБА_2, перебуваючи з позивачем у шлюбі, уклав з АКІБ «УкрСиббанк» кредитний договір, який того ж дня було забезпечено порукою позивача та іпотекою житла - квартири за адресою: АДРЕСА_1. Ані договір поруки, який укладала позивач, ані кредитний договір не містять відомостей про забезпечення останнього іпотекою.

Зазначає, що вказана квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Так, у договорі купівлі-продажу квартири зазначено, що купівля квартири здійснюється за рахунок спільних коштів подружжя. При укладенні кредитного та іпотечного договорів чоловік позивача надавав банку свій паспорт з відміткою про реєстрацію шлюбу. Також, при укладенні позивачем договору поруки позивач надавала банку і свій паспорт, який також містить відповідну відмітку. Між тим, позивач як співвласник квартири, письмової нотаріально посвідченої згоди на передачу квартири в іпотеку не надавав.

Також позивач вважає недійсним і договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається відповідне застереження в іпотечному договорі і яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, оскільки позивачем не надавалась і додаткова згода на включення такого застереження до договору іпотеки.

Просить суд визнати не дійсними посвідчені нотаріально 13.08.2008 договір іпотеки як такий, що суперечить ЦК України та Закону України «Про іпотеку», та договір про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку від 13.08.2008.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 01 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_2 про визнання договору недійсним - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у тексті правочину не зазначено про згоду позивача на укладення такого правочину. Звертає увагу на те, що представником відповідача було надано до суду копію згоди позивача на укладення оспорюваного правочину, однак оригіналу вказаного документу суду надано не було. Також апелянт не погоджується із висновком суду про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, у вигляді окремого документу 13.08.2008 року не укладався, у зв'язку із чим відсутній предмет позову. Оскільки застереження про задоволення вимог іпотекожержателя є окремим від договору іпотеки договором, за яким відбувається розпорядження спільним майном та на його укладення потрібне окрема згода іншого із подружжя. Однак такої згоди позивачем не було надано.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що підстави, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не підтверджені наданими нею доказами та спростовуються доказами, наданими відповідачем ПАТ «УкрСиббанк».

Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.08.2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11383140000, предметом якого визначено зобов'язання Банку надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, долар США у сумі 48 000, 00 доларів, що дорівнює еквіваленту 232540, 80 гривень за курсом НБУ на день укладання Договору.

В свою чергу позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за користування у порядку та на умовах, зазначених у Договорі. Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, цільове призначення кредиту - для особистих потреб, а саме: придбання житлової нерухомості.

Відповідно до розділу 2 Кредитного договору, забезпеченням кредиту виступає застава нерухомості, яка складається з квартири АДРЕСА_1; порука ОСОБА_1, порука ОСОБА_3

Того ж дня, 13.08.2008 р., на забезпечення виконання грошових зобов'язань боржника за Договором про надання споживчого кредиту, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 як Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки.

Пункт 5 вказаного договору іпотеки містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання (а.с.10).

Також судом встановлено, що на час укладання кредитного договору ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1, копія якого долучена до справи.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як на підставу недійсності правочинів позивачка посилається на те, що оспорювані договори укладені без її згоди, вказує що застереження про задоволення вимог іпотекожержателя є окремим від договору іпотеки договором, за яким відбувається розпорядження спільним майном та на його укладення потрібне окрема згода іншого із подружжя.

Матеріали справи містять копію нотаріально посвідченої заяви від 13.08.2008, згідно якої позивач ОСОБА_1 надала свою згоду чоловікові ОСОБА_2 на купівлю квартири АДРЕСА_1 та на передачу її в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк». (а.с.31-32).

ОСОБА_1 клопотання про витребування посвідченої копії такої заяви або копії нотаріальної справи суду не заявляла, до суду не з*являється.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 30 березня у справі № 6-533цс16, відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно положень ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою сторін. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за взаємною згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використано в інтересах сім'ї.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа ? контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2, який уклав договір щодо спільного майна, та контрагент за таким договором - ПАТ "УкрСиббанк", діяли недобросовісно, без згоди ОСОБА_1

Як свідчать матеріали справи, при укладанні договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, сторонами було дотримано вимоги, які необхідні для його дійсності, що встановлені ст. 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчиняли правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, про що свідчать підписи сторін договору, правочин вчинено у встановленій законом - письмовій формі, він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивачем не спростовано, що укладаючи договір іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотек держателя, вона та ОСОБА_2 діяли сумісно, будучи обізнаними про дії кожного з подружжя.

Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова, ухвалене 01 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття , але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.В. Маміна

Повний текст постанови складено 01.06.2018.