Рішення № 74435137, 15.05.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/1027/18

н/п 2/640/1220/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

15 травня 2018 року Київський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Шаповал Є.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

23.01.2018 р. представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача частку суми матеріального збитку у розмірі 46509,34 грн. В обгрунтування вказаних вимог посилається на наступне. 02.10.2017 року о 18 год. 25 хв. у м. Харкові по вул. Героїв Праці в районі будинку №2 відповідач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не вибрала безпечну швидкість руху, в результаті чого втратила керування та скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, з послідуючим наїздом на велосипедиста ОСОБА_4 Постановою Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2017 року ОСОБА_2 було визнано винною у скоєнні даної ДТП, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві власності. Реальна вартість ремонту автомобіля у офіціального дилера автомобілів марки Хонда – ТОВ «альфа Моторз» складає 64079,35 грн., який було сплачено позивачем. Частину коштів у розмірі 17570,01 грн. позивачеві було відшкодовано ТДВ «МСК», де на момент вказаної ДТП була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача за договором АК/6992244 від 22.08.2017 року, та не відшкодована частка становить 46509,34 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Представник позивача ОСОБА_3 надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та надав згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін в заочному провадженні за згодою представника позивача та за наявними в справі доказами за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що 02.10.2017 року о 18 год. 25 хв. у м. Харкові по вул. Героїв Праці в районі будинку №2 відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не вибрала безпечну швидкість руху, в результаті чого втратила керування та скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, з послідуючим наїздом на велосипедиста ОСОБА_4, від чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.

За фактом вказаної ДТП було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно відповідача за ст. 124 КУпАП.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2017 року, яка набула чинності 08.12.2017 року, ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У зв’язку із заподіянням позивачеві матеріального збитку, спричиненого даною ДТП, позивач звернулась до суду.

Автомобіль HONDA CIVIC, р.н. НОМЕР_3 належить на праві власності позивачу, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

В результаті ДТП, позивачу була заподіяна матеріальна шкода, яка складає 64079,35 грн., яка була сплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується довідкою ТОВ «Альфа МОТОРЗ», та наданими до суду копіями квитанцій.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1187 ч.2 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз’яснень, викладених в Пленумі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» в п. 6 зазначено, що «особою, яка зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди ( п. 2.2. Правил дорожнього руху України)».

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України), відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Також у п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення ст. 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі

настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом статті 29 Закону України «Про загальнообов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).

Разом з тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Автомобіль відповідача на момент ДТП був забезпечений полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6992244 від 22.08.2017 року зі страховим лімітом 100 000 грн.

Позивачем було отримано від страхової компанії страхове відшкодування в розмірі 17570,01 грн.

Статтею 1194 ЦК України установлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача в розмірі 46509 грн. 34 коп. частини матеріального збитку підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 206,263-265 ЦПК України, ст. ст. 999, 1166, 1187, 1188 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, частину спричиненого матеріального збитку в розмірі 46509 (сорок шість тисяч п’ятсот дев’ять) гривень 34 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач – ОСОБА_1, місце перебування: АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4.

Відповідач – ОСОБА_2, місце перебування: АДРЕСА_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5.

Повний текст рішення складено 15 травня 2018 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ