Рішення № 74434834, 04.06.2018, Близнюківський районний суд Харківської області

Справа №612/175/18

Провадження № 2/612/122/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі - головуючого судді Мороза О.І., за участю секретаря судового засідання Коняєвої Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт. Близнюки Харківської області цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 “ПРИВАТБАНК”, представник - ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК” (надалі – ОСОБА_1), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступне.

12.01.2010 ОСОБА_4 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг та підписав заяву б/н, згідно якої він отримав кредит у розмірі 6000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

18.02. 2016 ОСОБА_5 помер.

Свої зобов’язання ОСОБА_1 виконав повністю. ОСОБА_4 порушив умови Договору і, станом на 18.02. 2016 – день смерті, мав заборгованість перед Банком на загальну суму 21903,64 гривень.

В силу ст.ст. 608,1218,1219,1268 ЦК України, спадкоємцем ОСОБА_4 є ОСОБА_3 як такий що постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вважається таким що її прийняв, оскільки у шестимісячний термін не заявив про відмову від неї.

Банк як кредитор, на вимогу ч.2 ст. 1281 ЦК України у шестимісячний строк після того як дізнався про смерть ОСОБА_4, направив претензію до Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області на підставі якої і була заведена спадкова справа.

28.10. 2017 до спадкоємця ОСОБА_3 Банком було направлено лист-претензію з пред’явленими вимогами на виконання якої тим жодних дій не вчинено.

Вважають, що ОСОБА_3 перед Банком відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України має відповідати в межах вартості майна отриманого у спадщину.

Посилаючись на наведене і просять стягнути із відповідача заборгованість перед Банком на загальну суму 21903,64 грн., а крім того суму сплаченого судового збору - 1762,00 грн.

В порядку ч.5 ст. 279 ЦПК України, з ініціативи суду, сторони про дату, час та місце судового засідання повідомлялися своєчасно судовими повістками про виклик, але в судове засідання не з’явилися.

Позивач надав до суду письмову заяву в якій просить справу розглядати за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про проведення судових засідань повідомлявся за місцем проживання, яке вказане в позовній заяві. Згідно інформації Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою, вказаною у позовній заяві.

ОСОБА_3 судовими повістками викликався до суду на 07.05. 2018 та 04.06. 2018 але до суду не з’явився. Із довідок органу поштового зв’язку вбачається, що ОСОБА_3 за зазначеною адресою не проживає.

Також, відповідно до ч.10 ст. 187 ЦПК України, крім наведеного вище, суд здійснив виклик відповідача через оголошення на офіційному Веб-порталі судової влади України.

Отже є підстави вважати що відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Зі згоди позивача, яка викладена в його письмовій заяві, суд виніс ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Частиною 8 ст. 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, з’ясувавши обставини справи, приходить до наступного.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є публічним акціонерним товариством, юридичною особою та має банківську ліцензію на надання банківських послуг.

ОСОБА_3 є громадянином України, про що свідчить фотокопія його паспорту.

12.10. 2010 між Банком та ОСОБА_4 укладено договір №б/н (надалі – ОСОБА_6), за яким він отримав кредит у розмірі 6000,00 гривень на умовах, як викладено вище.

За твердженням позивача ОСОБА_6 складається із заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» які викладені на зазначеному банківському сайті (а.с.7-23).

Свої зобов’язання щодо надання кредиту ОСОБА_1 виконав.

Банк зазначає, що в порушення умов Договору, станом на 22.02. 2016 розмір загальної заборгованості позичальника перед Банком становить 21903,64 грв., яка складається із наступного:

- заборгованість за кредитом- 5133,10 грн.,

- заборгованість за відсотками-16770,54 грн.,

Розмір заборгованості підтверджується наданим розрахунком.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Банку достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно пункту 3.1.1. Умов і правил надання банківських послуг карта дійсна до останнього календарного дня місяця зазначеного на карті. Термін її дії може бути продовжений Банком якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії картки) не надійшла письмова заява позичальника про закриття рахунку(п.3.1.3).

Сторони зобов'язані дотримуватися умов укладеної угоди та виконувати взяті на себе зобов'язання у встановлений угодою строк (термін) її виконання, що передбачено статтями 526-530 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02. 2016 позичальник ОСОБА_4 помер. Актовий запис про смерть - №08 від 22.02. 2016. (а.с.18).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно.

Банк стверджує, що на момент смерті разом із ним проживав ОСОБА_3 – відповідач по справі. Разом із цим цю обставину доводить тільки тим, що в паспортах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зазначене однакове місце реєстрації(а.с.16,17).

Згідно із ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст. ст. 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

28.10. 2017 до спадкоємця ОСОБА_3 Банком було направлено лист-претензію з пред’явленими вимогами.(а.с.24-28).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно частин 1, 3, 5 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було направлено претензію кредитора до Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області з метою виявлення спадкоємців після померлого ОСОБА_4 та включення кредиторської вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в спадкову масу.

Із відповіді Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області від 16.05. 2017 № 696/102-14 вбачається, що на підставі цієї претензії заведена спадкова справа за

№1192017. Спадкоємці ОСОБА_4 за отриманням спадщини не зверталися. У разі їх звернення вказана претензія буде доведена до їх відома(а.с.23).

Таким чином, позивачем не надано доказів що відповідач ОСОБА_3 на час відкриття спадщини постійно проживав разом із ОСОБА_4 Відмітки в їх паспортах є свідченням лише їх місця реєстрації.

Також судом установлено, що як спадкоємець ОСОБА_3 до нотаріальної контори з приводу прийняття, оформлення спадщини не звертався.

Не надано доказів про наявність спадкового майна, його кількість, вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № б/н від 12 січня 2010 оскільки позивачем не доведено що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини постійно проживав разом із ОСОБА_4 а отже є таким, що прийняв спадщину та не надано доказів щодо наявності спадкової маси, її вартості, яку фактично прийняла ОСОБА_3 після смерті боржника ОСОБА_4

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, в порушення зазначених вимог закону, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин , на які він посилається, як на підставу для задоволення позову.

На підставі ст.ст. 526, 626,627,628, 629, 1049, 1050, 1054, 1055, 1216,1218,1268,1297 ЦК України, ст.ст. 4,5,10,12,13,19,23,34,8,141,175,176,211,229,235, ч.2 ст. 247, ст. ст. 258, 259, 265, 268, 280-282, 354,355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову представника ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 “ПРИВАТБАНК” ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Близнюківський районний суд Харківської області до Апеляційного суду Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.І. Мороз