Постанова № 74432766, 30.05.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2018 року м. Кропивницький

справа № 396/1831/17

провадження № 22-ц/781/901/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів Карпенка О.Л., Черненка В.В.

за участю секретаря Бодопрост М.М.

учасники справи:

позивач – Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»

представник позивача за довіреністю – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

представник відповідача за довіреністю – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2018 року у складі судді Шепетько В.І. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі – банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Зазначав, що 08 червня 2011 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредитні кошти в сумі 1800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

ОСОБА_2 зобов’язання за кредитним договором не виконала. Станом на 30 вересня 2017 року виникла заборгованість в сумі 70949 грн. 28 коп., з яких: 1727 грн. 49 коп. - заборгованість за кредитом, 60567 грн. 06 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4800 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 3354 грн. 73 коп. – штраф (процентна складова).

Просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 70949 грн. 28 коп. та судові витрати в розмірі 1600 грн.

Заочним рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2017 року позов задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 70949 грн. 28 коп. та судові витрати в розмірі 1600 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 19 січня 2018 року подала заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2018 року заяву про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення скасовано, справу призначено до судового розгляду (а.с.85).

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2018 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено, оскільки банком не надано доказів укладення кредитного договору з позивачем.

В апеляційній скарзі банк просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що при оформленні анкети-заяви на отримання кредиту, що була підписана відповідачем, зазначено і з цим погодилась відповідач, що заява разом з Пам’яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між відповідачем і банком договір про надання банківських послуг. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Тобто зміст договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином не суперечить чинному законодавству. Під час підписання анкети-заяви відповідач ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку щодо умов кредитування, які надавались їй в письмовому вигляді, про що поставила свій підпис. Відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентам та неустойкою. Суду надавались докази на підтвердження заборгованості відповідача перед банком, а саме розрахунок заборгованості та виписка з карткового рахунку, з яких вбачається, що відповідач користувалась грошима, частково сплачувала заборгованість, що також свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнала свої зобов’язання за договором. Крім того, факт отримання кредитної картки та користування нею відповідач не заперечувала та просила застосувати позовну давність і саме з цих підстав відмовити в позові.

Апеляційне провадження відкрито 18 квітня 2018 року (а.с.153), розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 16 травня 2018 року (а.с.165). У зв’язку з відпусткою судді розгляд справи відкладено на 30 травня 2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін. 08 червня 2011 року вона дійсно отримала у позивача кредит у розмірі 1800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному з платежів, тобто за останні три роки. В 2013 році вона зверталась до банку за роз’ясненнями щодо суми заборгованості, оскільки вважала, що виплатила кредит в повному обсязі, а банк здійснює відносно неї шахрайські дії та вимагає кошти. Саме з квітня 2013 року вона перестала сплачувати кошти на погашення кредиту. Останній платіж, що перериває перебіг строку позовної давності був здійснений нею 19 квітня 2013 року, з цієї дати перебіг строку позовної давності починається заново і спливає 19 квітня 2016 року. Позивач звернувся до суду 19 жовтня 2017 року, тобто після спливу позовної давності (а.с.161-163).

В засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач та її представник про дату, час та місце розгляду справи повідомлені під розписку (а.с.176,177), в засідання апеляційного суду не прибули, у відзиві відповідач просила розглянути справу за її відсутності (а.с.163).

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позов є недоведеним, позивач не надав жодних оригіналів документів, а надані ним копії належним чином не завірені, проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.1 ст.631 ЦК України).

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

08 червня 2011 року відповідач подала банку анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та оформлення на її ім’я кредитної картки «Універсальна» з Своїм підписом на анкеті-заяві відповідач підтвердила факт ознайомлення з договором про надання банківських послуг до його укладення, та погодилася з його умовами, а також з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які затверджені 06 березня 2010 року, Тарифами банку. З Тарифами банку та довідкою про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» також ознайомлена під підпис (а.с.6,7,8-31,183).

Справжність свого підпису на заяві-анкеті, отримання кредитної картки та користування нею відповідач в суді першої інстанції не заперечувала, що підтверджується письмовим відзивом на позовну заяву, який надійшов у суд 20 лютого 2018 року та просила відмовити в позові саме з підстав спливу позовної давності (а.с.113-117), також оспорювала розмір заборгованості за кредитом, оскільки вважала, що кредит повністю погасила в квітні 2013 року.

Кредитну картку відповідач отримала 08 червня 2011 року. Відповідно до довідки про Умови кредитування (а.с.7) визначено процентну ставку за користування кредитом 30 відсотків річних, строк внесення щомісячного платежу до 25 число місяця, наступного за звітним, розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості становить 100 грн. на місяць, розмір штрафу за порушення строків платежів 500 грн. + 5% від ціни позову.

Довідкою банку та витягом з програмного забезпечення підтверджується термін дії кредитної картки квітень 2015 року (а.с.101,183). Позовна заява здана на пошту 22 жовтня 2017 року (а.с.102).

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. Відповідно до пунктів 3.1.1 та 33.1.3 Правил користування платіжною карткою карта дійсна до останнього календарного дня вказаного в картці місяця і по закінченню строку дії картки банк продовжує строк дії картки шляхом надання клієнту картки з новим строком дії, якщо від клієнта не надійшла письмова заява про закриття карткового рахунку.

Згідно з пунктом 5.4 правил користування платіжною карткою строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month), тобто в межах строку дії кредитної картки строк позовної давності не сплив,

Позивач зазначав, що взяті на себе зобов’язання за кредитним договором відповідач виконувала не належним чином, не в повному розмірі та не щомісячно вносила платежі на погашення заборгованості, тому вперше виникла заборгованість в лютому 2012 року, а потім зовсім припинила виконувати зобов’язання, останній платіж шляхом внесення готівки в сумі 200 грн. здійснила 06 листопада 2014 року, у зв'язку з чим станом на 30 вересня 2017 року виникла заборгованість в сумі 70949 грн.28 коп., яка складається із тіла кредиту 1727 грн.49 коп., процентів 60567 грн.06 коп. пені 4800 грн. , штрафів 500 грн. і 3354 грн.73 коп., що підтверджується розрахунком банку (а.с.4-5).

Факт внесення відповідачем 200 грн. 06 листопада 2014 року підтверджується розрахунком, а також випискою з особового рахунку, з якого вбачається, що через термінали м.Кіровограда відповідач неодноразово погашала заборгованість за кредитом (а.с.126-127).

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, колегія суддів зазначає, що на момент отримання кредиту відповідачем відсотки за користування кредитом нараховувались виключно на поточне та/або прострочене тіло кредиту. З вересня 2014 року позивачем змінено порядок нарахування відсотків за користування кредитом, зокрема до бази розрахунку включено вже нараховані відсотки та санкції за несвоєчасне виконання зобов’язань, а також процентну ставку визначено на рівні 34,8 %, з 01 квітня 2015 року – 43,20% (а. с. 5).

Виходячи з приписів параграфів 1, 2 глави 71 ЦК України, нарахування відсотків здійснюється виключно на поточне та/або прострочене тіло кредиту, тобто на суму кредиту фактично отриману позичальником. Зокрема, ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Крім того, відповідно до Довідки про умови кредитування, остання отримала кредит за відсотковою ставкою 3% в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості (а.с.6), право банку збільшувати процентну ставку та умови такого збільшення в цій довідці не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За таких обставин колегія суддів, виходячи з Довідки про умови кредитування та відсутності її письмової згоди на збільшення процентної ставки, приходить до висновку, що наведений в розрахунку розмір заборгованості за процентами в сумі 60567 грн.06 коп. є неправильним, проценти необхідно нараховувати виключно на тіло кредиту в розмірі 1727 грн.49 коп. за процентною ставкою 30% на рік, в межах строку позовної давності за період з 07 листопада 2014 року по 30 вересня 2017 року, що становить 1533 грн. 42 коп. та підтверджується таким розрахунком:

1727.49:100х30=518 грн.24 коп. – відсотки в рік; 518.24:365х 1080 днів, всього 1533 грн.42 коп. (а.с.182).

Правовий висновок щодо порядку та умов збільшення процентної ставки викладено Верховним Судом України в постанові від 30 листопада 2016 року у справі № 6-82цс16, в постанові від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374 цс 17.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку заборгованості щодо пені та штрафів колегією суддів встановлено, що за умовами, викладеними в Довідці про умови кредитування (а.с.115), пеня нараховується за несвоєчасне погашення заборгованості за кожний день прострочення при наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при сумі прострочення від 50 грн. та більше, а штраф нараховується при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов’язань, передбачених договором більш чим на 30 днів та розмір штрафу становить 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пеня і штраф є одним із видів цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування разом за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених в ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення (правовий висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, в постанові від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374 цс 17).

За таких обставин з урахуванням пояснень представника позивача колегія суддів приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь банку підлягає пеня в межах строку позовної давності в сумі 1000 грн.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково в сумі 4260 грн.91 коп.,

Суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 240 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382,384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити .

Скасувати рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2018 року.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання 27173, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 08 червня 2011 року станом на 30 вересня 2017 року в сумі 4260 грн.91 коп., яка складається із заборгованості за кредитом –1727 грн.49 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом – 1533 грн. 42 коп., пені – 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 240 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 04 червня 2018 року.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: О.Л.Карпенко

ОСОБА_4