Постанова № 74431987, 29.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/2497/17 Головуючий у І інстанції Унятицький Д. Є.Провадження № 22-ц/780/1953/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 23 29.05.2018

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року м. Київ

справа № 360/2497/17

провадження № 22ц/780/1953/18

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

ОСОБА_1 . (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарі - Тимошевській С.І.

сторони:

позивач – ОСОБА_4

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Пайове товариство «Світлана»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайове товариство «Світлана» на рішення Бородянського районного суду Київської області від 12 лютого 2018 року про здійснення тлумачення змісту договору у складі судді Унятицького Д.Є., повний текст складено 22.02.2018р.

встановила:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України:

пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується;

пункт 9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом мотивуючи тим, що 02 квітня 2008 року між ним та ТОВ «Пайове Товариство «Світлана» укладено договір про співробітництво, за умовами якого учасники договору зобов’язались спільно діяти для досягнення спільних господарських цілей – одержання прибутку в галузі торгівельної діяльності. Далі позивач зазначив, що відповідно до п.2.2.4 вказаного договору сторони домовились про те, що «Товариство зобов'язується, виходячи з положень розділів ІІ та ІV Статуту товариства – «Статутний фонд товариства» та «Власність товариства», що відповідають вимогам чинного законодавства України; в рахунок компенсації за частку в майні ОСОБА_4, що закріпляється за іншими засновниками Товариства, а також належних йому дивідендів по результатам щорічної діяльності Товариства, виплачувати ОСОБА_4 щорічно тверду грошову суму двадцять тисяч гривень з урахуванням індексу інфляції. Виплата цієї суми проводиться до 20 серпня поточного року». Проте позивач вважає, що виплати за п. 2.2.4 Договору нараховуються невірно у зв’язку із чим у вересні 2017 року він звернувся з листом до ТОВ щодо порядку виплати по результатам щорічної діяльності Товариства на його користь твердої суми з урахуванням індексу інфляції шляхом коригування розміру річної виплати за попередній рік на індекс інфляції за поточний рік, але відповідач відмовив, оскільки вважає що здійснював всі виплати відповідно до п.2.2.4 договору. Тому, позивач вважає, що між сторонами виник спір щодо розуміння умов договору у зв’язку з чим просив суд здійснити тлумачення змісту договору про співробітництво від 02 квітня 2008 року, а саме змісту п.2.2.4 розділу 2 договору про співробітництво щодо розуміння розміру виплат «по результатам щорічної діяльності Товариства ОСОБА_4 щорічно твердої грошової суми двадцять тисяч гривень з урахуванням індексу інфляції» та порядку індексації зазначених виплат.

Директор ТОВ ОСОБА_5 в суді проти позову заперечувала, оскільки з моменту підписання договору товариство щороку виплачувало ОСОБА_4 вказану фіксовану суму та нараховане відповідно до річного індексу інфляції за попередній рік інфляційне збільшення до даної суми.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 12 лютого 2018 року позов задоволено, здійснено тлумачення пункту 2.2.4 Договору про співробітництво, укладеного 02 квітня 2008 року наступним чином: «Товариство зобов'язується, виходячи з положень розділів ІІ та IV Статуту товариства – «Статутний фонд товариства» та «Власність товариства», що відповідають вимогам чинного законодавства України, в рахунок компенсації за частку в майні ОСОБА_4, що закріплюється за іншими засновниками Товариства, а також належних йому дивідендів по результатам щорічної діяльності Товариства виплачувати ОСОБА_4 щорічно тверду грошову суму двадцять тисяч гривень з урахуванням індексу інфляції за період з 02 квітня 2008 року по місяць, що передує даті виплати.» та вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідач, ТОВ «Пайове Товариство «Світлана», подав апеляційну скаргу посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення та порушенням судом норм матеріального права. Зокрема апелянт зазначає, що позивач вперше звернувся до ТОВ із зверненням про невірне нарахування індексу інфляції за весь період дії договору у 2017 році, при тому що всі роки починаючи з моменту підписання договору справно отримував визначені у п.2.2.4 кошти і претензій не було. Далі апелянт зазначив, що виходячи зі змісту позовної заяви спір виник у зв’язку із тим, що позивачу неправильно нараховували щорічну суму інфляції, а не через невірне тлумачення Договору, тому вважає, що суд при ухваленні рішення не звернув увагу на те, що вимоги позивача не направлені на встановлення змісту волі учасників правочину, а стосуються зміни змісту Договору на свою користь. Крім того, апелянт не погоджується з тим, що суд при ухваленні рішення застосував ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка стосується відносин боржника та кредитора, однак боргу перед позивачем у ТОВ немає, також посилання на Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, вважає безпідставним, оскільки вказаними нормативними актами визначено конкретно, які саме доходи підлягають індексації, серед цих доходів відсутній такий дохід, як компенсація за частку в майні Товариства, а також дивіденди по результатам щорічної діяльності Товариства. Зазначає також, що у резолютивній частині рішення судом визначено нову умову договору, а саме щодо періоду виплати індексу інфляції, що суперечить нормі визначеній у статті 213 ЦК України, оскільки тлумачення не може створювати нових умов, а тільки роз’яснює вже існуючі умови договору, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 14.02.2018 року. Враховуючи зазначене відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою, позивач ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, в яком зазначив, що рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Зокрема позивач зазначає, що необхідність звернення до суду з таким позовом виникла у зв’язку з тим, що сторони договору неоднаково розуміють даний правочин, а саме п.2.2.4 Договору.

Щодо застосування судом норм ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядку проведення індексації грошових доходів населення, зазначив, що судом в даному випадку правомірно застосовано аналогію закону у зв’язку із тим, що питання порядку проведення розрахунків індексації не врегульовано діючим законодавством.

Також вважає посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 року необґрунтованим, оскільки за змістом позовних вимог та змістом обов’язків дана справа відрізняється від справи, рішення за якою оскаржується.

В суді апеляційної інстанції адвокат ОСОБА_6, представник відповідача ТОВ «Пайове Товариство «Світлана», скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 заперечував проти скарги, посилався на її безпідставність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, розглянувши матеріали цивільної справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення вищезазначеним вимогам не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про співробітництво, який був підписаний сторонами, а отже були узгоджені всі умови договору. Відповідно до зазначених умов договору відповідач по результатам щорічної діяльності здійснював виплати позивачу у твердій грошовій сумі з урахуванням індексу інфляції в строки визначені договором.

Так, відповідно до п.2.2.4 Договору «Товариство зобов'язується, виходячи з положень розділів ІІ та ІV Статуту товариства – «Статутний фонд товариства» та «Власність товариства», що відповідають вимогам чинного законодавства України; в рахунок компенсації за частку в майні ОСОБА_4, що закріпляється за іншими засновниками Товариства, а також належних йому дивідендів по результатам щорічної діяльності Товариства, виплачувати ОСОБА_4 щорічно тверду грошову суму двадцять тисяч гривень з урахуванням індексу інфляції. Виплата цієї суми проводиться до 20 серпня поточного року».

04 вересня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до ТОВ «Пайове Товариство «Світлана», посилаючись що ТОВ невірно виконує свої договірні зобов’язання в частині нарахування індексу інфляції тому просив перерахувати виплати з урахуванням індексу інфляції за весь період дії договору шляхом множення індексів інфляції за кожний рік на час щорічної виплати обумовленої суми, про що зазначив у своєму зверненні до ТОВ ( а.с.9).

Відповідач не погодився з розрахунками позивача, посилаючись на те, що заборгованості перед позивачем у відповідача немає, все нараховувалось і виплачувалось вчасно відповідно до умов договору майже 10 років тому вважають що даному випадку індекс інфляції не може застосовуватись ( а.с. 20,22).

Предметом позову ОСОБА_4 є вимога про тлумачення змісту договору щодо розуміння розміру виплат «по результатам щорічної діяльності Товариства ОСОБА_4 щорічно твердої грошової суми двадцять тисяч гривень з урахуванням індексу інфляції» та порядку індексації зазначених виплат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами по різному тлумачиться пункт 2.2.4. Договору, кінцевий результат якого може вплинути на його виконання, тому необхідно протлумачити умови вказаного пункту договору.

Проте з таким висновком судова колегія не може погодитись, з наступних підстав.

За змістом ч.1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Правила тлумачення змісту правочину визначено частиною 3 цієї норми, яка передбачає, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

За змістом ч. 4 ст. 213 ЦК України якщо за правилами, встановленими частиною 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частини у способи, передбачені ст. 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Тлумачення не може створювати нових умов, а може тільки роз'яснювати вже існуючі умови договору.

З огляду на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про співробітництво був укладений сторонами 02.04.2008 р. і виконувався сторонами без будь-яких суперечностей або неясностей до 04 вересня 2017 року, коли позивач звернувся до відповідача з пропозицією перерахувати виплати з урахуванням індексу інфляції за весь період дії договору шляхом множення індексів інфляції за кожний рік на час щорічної виплати обумовленої суми.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у змісті договору про співробітництво відсутні будь-які формулювання, які б ускладнювали виконання цього договору, оскільки сторони не заперечують обізнаності з умовами договору щодо способу його виконання, а також враховуючи те, що сторони приступили до виконання і тривалий час виконували умови договору без будь яких заперечень, тому судова колегія дійшла висновку, що підстав для тлумачення умов договору немає.

Доводи позивача про те, що суд належним чином дослідив питання невизначеності такої істотної умови договору як спосіб виконання договору, є необґрунтованими, оскільки при тлумаченні умов договору суд не має права створювати нові його умови, які відсутні у змісті такого договору, а лише роз'яснює вже існуючі умови.

З'ясування судом обставин відповідності чи невідповідності договору вимогам закону, зокрема стосовно визначення сторонами договору його умов, не є предметом судового розгляду в межах вирішення спору про тлумачення змісту правочину за правилами ст. 213 ЦК України.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги про тлумачення п.2.2.4 Договору зводяться до зміни умов договору щодо порядку нарахування та виплати індексу інфляції, що не відповідає правилам тлумачення умов договору, тому колегія вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про можливість задоволення позову.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до ст.376 ЦПК України.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 ЦПК України, колегія судів, -

постановила :

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Пайове товариство «Світлана» задовольнити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 12 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4.

Судові витрати у розмірі 1600 грн. сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайове товариство «Світлана» за подачу апеляційної скарги компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: І.В.Іванова

Судді:

ОСОБА_3

ОСОБА_2