Постанова № 74431985, 31.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/4804/17 Головуючий у І інстанції Петришин Н. М.Провадження № 22-ц/780/1880/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1.Категорія 23 31.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Матвієнко Ю.О., Суханової Є.М.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2018 року у справі за позовом комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, -

встановив:

У серпні 2017 року позивач комунальне підприємство «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради звернувся з вищезазначеним позовом. Свій позов позивач обґрунтовував тим, що надає послуги з централізованого опалення будинку за адресою: село Семиполки, вул. Гвардійська, 82, та між позивачем та відповідачем встановлені фактичні договірні відносини з надання послуг із забезпечення теплової енергії на підставі відкритого особового рахунку №9776. Відповідач користується послугами, але не виконує зобов’язання по сплаті цих послуг, тому станом на 01 серпня 2017 року виникла заборгованість на суму 21 256, 83 грн., яку позивач просив стягнути із відповідача.

Крім того, посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач просив стягнути із відповідача нараховану суму інфляційних збитків у розмірі 8 802, 11 грн. та 3% річних у розмірі 1 480, 87 грн.

У ході розгляду справи позивач просив зменшити розмір позовних вимог у зв’язку із частковим погашенням боргу відповідачем у розмірі 4 594, 58 грн., та просив стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 16 870,16 грн., а також суму інфляційних збитків у розмірі 8 802, 11 грн. та 3% річних у розмірі 1 480,87 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Києво-Святошинська тепломережа» КОР заборгованість за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 12 219,28 грн., суму інфляційних збитків у розмірі 3 681,65 грн., та три проценти річних у розмірі 552,30 грн.

Також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що рішенням Семиполківської сільської ради Київської області від №108 від 30 вересня 2010 року надано дозвіл на надання послуг із теплопостачання по військовому містечку №1 села Семиполки Броварського району Київської області Комунальному підприємству «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (а.с84).

Матеріали справи містять копії договорів оренди майна котельні на території військового містечка №1 с. Семиполки Броварського району від 02.01.2010 року, 07.06.2010 року, 07.06.2011 року, 01.01.2013 року, 01.01.2014 року, які укладались між сільським головою с. Семиполки «орендодавець» і Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради «орендар», та від 01.01.2017 року, укладений між Виконавчим комітетом Калитянської селищної ради і Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради. Предметом цих договорів є передача орендарю у строкове платне користування котельні, обладнання та мережі теплопостачання військового містечка №1 в селі Семиполки. Відповідно до п. 1.3 останнього договору майно передається в оренду з метою виробництва та постачання теплової енергії.

Відповідно до розрахунку заборгованості за особовим рахунком №9776, у АДРЕСА_1, власник ОСОБА_2, за період із січня 2010 року по листопад 2017 року існує заборгованість за надані послуги у розмірі 16 870, 16 грн. (а.с.19-23,103-104)

Стаття 1 Закону України «Про теплопостачання» містить визначення, що постачання теплової енергії (теплопостачання) – господарська діяльність, пов’язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин), п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі – Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Отже, як вбачається з викладених обставин, позивач із січня 2010 року надає послуги щодо централізованого опалення житлового будинку № 82 по вул. Гвардійській у селі Семиполки, в тому числі й відповідачу в квартиру №27.

За спірний період з січня 2010 року по листопад 2017 року, з урахування сплачених відповідачем сум, існує заборгованість за надані послуги у квартиру №27 по вул. Гвардійській у с. Семиполки у розмірі 16 870,16 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає у своїй апеляційній скарзі та вказував у суді першої інстанції, що її квартира відключена від централізованого теплопостачання, що підтверджується рішенням Калитянської селищної ради №56 від 29 вересня 2016 року та Актом про відключення від 10.10.2016 року.

Суд першої інстанції дав оцінку даним обставинам та керувався наступним.

У п.п. 24, 25 зазначених вище Правил передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі – Порядок).

Згідно із п. п. 2.1-2.7 Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі – ЦО і ГВП) його власник повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії по розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі – Комісія) із письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП, у якій зазначає причини відключення. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких йому слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦО. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦО виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі ЦО і подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

При цьому обов’язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (п. 2.2 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 року №4»).

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціювання будівельної техніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, споживачі можуть відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення, постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року №169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Матеріали справи не містять доказів, зокрема, копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж централізованого теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла.

Так, згідно рішення виконавчого комітету Калитянської селищної ради №56 від 29 вересня 2016 року надано дозвіл ОСОБА_2 на відключення від централізованого опалення та виготовлення проектної документації на встановлення газового автономного опалення у квартирі АДРЕСА_2 у в/м с. Семиполки Броварського району Київської області.

Відповідно до Акту про відключення від мереж центрального опалення, складеного 10 жовтня 2016 року комісією в присутності квартиронаймача ОСОБА_2 проведено огляд правильності відключення від мереж центрального опалення в квартирі АДРЕСА_3, у в/м с. Семиполки, встановлено, що батареї опалення в кімнатах і кухні відрізані від мережі центрального опалення, труби заварені, труби центрального опалення, які проходять через квартиру ізольовані утеплювачем «перфлекс». Комісія вважає, що роботи по відключенню від центральної тепломережі виконані відповідно до технічних умов. Із даного Акту видно, що він складений за відсутності представника позивача.

Як вбачається із вищевказаного рішення та акту, хоч вони і здійснені представником органу місцевого самоврядування, проте, відключення від мережі централізованого опалення відбулось за відсутності представника позивача, технічних умов на відключення від позивача відповідач не отримував, а також матеріали справи не містять доказів, що цілий будинок відключений від централізованого опалення. Таке відключенні здійснене із порушенням вимог чинного законодавства, яке регулює порядок відключення від мереж ЦО.

Саме такий правовий висновок у подібних спірних правовідносинах сформований Верховним Судом України при розгляді справи №6-1192цс-15 від 11.11.2015 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином, КП «Києво-Святошинська тепломережа» КОР виконало свої зобов’язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов’язаний оплатити надані послуги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовних вимог про стягнення із відповідача заборгованості за надані послуги за період з 01.01.2013 року по 16.11.2017 року у розмірі 12 219 (дванадцять тисяч двісті дев’ятнадцять) грн. 28 коп. ( з урахуванням сплаченої відповідачем заборгованості у листопаді 2017 року у розмірі 4 594, 58 грн.)

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки позивача щодо інфляційних втрат та трьох процентів річних, наведені у позовній заяві, суд вважає правильними, однак, з урахуванням періоду за який стягується заборгованість за надані послуги, стягненню із відповідача підлягає сума інфляційних збитків у розмірі 3 681 (три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 65 коп. та три проценти річних у розмірі 552 (п’ятсот п’ятдесят дві) грн. 30 коп.

У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що договір про надання послуг з централізованого опалення №9776 від 18.05.2012 року був розірваний ще у травні 2015 року, проте, як вже було зазначено вище, відключення від мережі централізованого опалення відбулось за відсутності представника позивача, технічних умов на відключення від позивача відповідач не отримував, а також матеріали справи не містять доказів, що цілий будинок відключений від централізованого опалення. Таке відключення здійснене із порушенням вимог чинного законодавства, яке регулює порядок відключення від мереж ЦО. Матеріали справи не містять доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж централізованого теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла.

Також апелянт зазначає, що 16.09.2016 року направив поштою позивачу претензію про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення №9776 від 18.05.2012 року. Матеріали справи містять відповідь на претензію про неможливість розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення, матеріали справи містять вихідний лист № 2415 від 05 жовтня 2016 року, який було надіслано поштою.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони не містять жодних доказів щодо спростування висновків суду про законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції судового рішення. Колегія суддів не вбачає інших підстав для скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. 7, 374, 375, 376 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2018 року- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Матвієнко Ю.О.

ОСОБА_3