Ухвала суду № 74431164, 04.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7186/18

Провадження № 11-сс/779/189/2018

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів Повзла В.В., Кукурудза Б.І., Гандзюка В.П.,

з участю секретаря Кравчук І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

за участю прокурора Петріва А.І.,

захисника ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, обравши ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Мотивує такі вимоги тим, що, на її думку, встановлені в судовому засіданні фактичні дані в сукупності вказують на те, що ухвала слідчого судді постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що слідчим суддею не враховано того, що підозрюваний проживає разом із своїми перестарілими батьками, іншого працездатного члена сім`ї немає, тому він змушений допомагати батькам по господарству та матеріально їх утримувати. Зазначає, що ОСОБА_2 отримує грошові кошти шляхом надання послуг з ремонту транспортних засобів на території свого домоволодіння та витрачає їх на лікування та проживання своїх батьків. Посилається на те, що підозрюваний не має наміру переховуватися від органів досудового слідства, сприяє та буде сприяти досудовому розслідуванню, не буде чинити жодного тиску чи впливу на інших учасників процесу, не буде вчиняти інших кримінальних правопорушень, оскільки раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Крім цього вказує, що він має повагу серед своїх сусідів та жителів м. Здолбунів Рівненської області. Наголошує, що ОСОБА_2 добровільно видав радіоактивний матеріал співробітникам Управління СБУ в Івано-Франківській області, який єдиний можливий речовий доказ у кримінальному провадженні, а тому ризик схову, знищення чи спотворення документів, речей чи предметів є неможливим. Також ця обставина, у сукупності з тим, що підозрюваний має постійне місце проживання, вказує на те, що він не має наміру переховуватися від органів слідства чи суду, а також сприяв та буде сприяти органам слідства з метою встановлення істини по справі. Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Вказує, що слідчим суддею не враховано вимоги п.п. 3 і 4 Конвенції про захист прав на основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. Зазначає, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою повністю залишить підозрюваного без засобів для існування , а також останній не зможе проживати із сім’єю та утримувати її.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, до 23 липня 2018 року включно, визначено розмір застави в межах 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 281920 гривень.

Слідчий суддя виходив з того, що матеріалами клопотання встановлено, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. Можлива причетність ОСОБА_2 до скоєння злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності. Посилається на зміст ст. ст. 131-132, ч. 1 ст. 183, п. 4 ч. 2 ст. 183, ч. 1 ст. 194 КПК України. Вказує, що прокурором наведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Враховуючи, що ОСОБА_2 вчинив особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років позбавлення волі, дійшов висновку, що застосування до нього іншого більш м’якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_2, вважав за необхідне визначити заставу у розмірі 160 (ста шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 281920 (двісті вісімдесят одна тисяча дев’ятсот двадцять гривень) гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Під час апеляційного розгляду:

- захисник ОСОБА_1 просила задовольнити апеляційну скаргу та обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту;

- підозрюваний ОСОБА_2 підтримав вимоги апеляційної скарги захисника, з мотивів, викладених у ній;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, просив залишити її без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу слідчого судді залишити без змін, з наступних підстав.

На думку суду апеляційної інстанції висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим.

Так, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

25 травня 2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 265 КК України (а.п. 32-33), про те, що він вчинив незаконне зберігання радіоактивних матеріалів без передбаченого законом дозволу, за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.

ОСОБА_2, за попередньою домовленістю з особою чоловічої статі на ім’я Григорій та іншими невстановленими слідством особами, прийняв від останнього на зберігання радіоактивний матеріал. Вказане незаконне зберігання зазначеного радіоактивного матеріалу, без передбаченого законом дозволу, здійснювалося на території домоволодіння, яке знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Словацького 9, де фактично проживає ОСОБА_2

24 травня 2018 року, в ході проведення співробітниками Управління СБ України в Івано-Франківські області санкціонованого обшуку за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_2 (Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Словацького 9), останній, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій щодо незаконного обігу на території України радіоактивних матеріалів, добровільно видав працівникам УСБУ в області радіоактивний матеріал, який знаходився на його прибудинковій території. В подальшому слідчим, у відповідності до постанови Кабінету міністрів України від 02 червня 2003 року № 813 було залучено фахівців у сфері поводження з радіоактивними матеріалами, а саме спеціалістів з числа співробітників МНС, Держсанепідемслужби та Держатомрегулювання з метою проведення радіологічного обстеження виявленого предмету, добровільно наданого ОСОБА_2

Зазначається, що в ході проведення працівниками вищезазначених установ дослідження об’єкта добровільно наданого ОСОБА_2, було встановлено наступне:

- при дослідженні об’єкта співробітниками ГУ ДСНС України в Рівненській області із використанням дозиметра-радіометра універсального МКС-У №1007304 було отримано наступні показники: на відстані 3 м природній фон – 0,17 мкЗв/год (мікрозівертів на годину), на відстані 1 м від об’єкту – близько 1,7 мкЗв/год (мікрозівертів на годину), безпосередньо біля об’єкту – 2,49 мкЗв/год (мікрозівертів на годину);

- при дослідженні об’єкта співробітниками Північно-Західної державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки Держатомрегулювання із використанням пристрою Red Eye B20 № PN42506/85-SN0403 було отримано наступні показники: на відстані 3 м природній фон – 0,12 мкЗв/год (мікрозівертів на годину), на відстані 1 м від об’єкту – близько 0,3 мкЗв/год (мікрозівертів на годину), безпосередньо біля об’єкту – 23 мкЗв/год (мікрозівертів на годину);

- при дослідженні об’єкта співробітниками Рівненської обласної лабораторії Центру МОЗ України із використанням дозиметра ДРГ – 0,1Т1 № 101450062 було отримано наступні показники: на відстані 3 м – природній фон, на відстані 1 м від об’єкту – близько 60 мкР/год (мікроренген в годину), безпосередньо біля об’єкту – 610 мкР/год (мікроренген в годину). Природній гама фон на обстежуваній території становив 12-14 мкР/год (мікроренген в годину).

За результатами проведених досліджень спеціалістами залучених установ зроблено попередні висновки, згідно яких вищезазначений досліджуваний об’єкт являється радіоактивним матеріалом.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 слідчий суддя, правильно встановив, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 265 КК України.

Колегія суддів, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», N 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)» та те, що ч. 3 ст. 17 КПК України імперативно визначено, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 265 КК України, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, а саме: витягом з кримінального провадження № 22018090000000010 (а.п. 4-5), протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 23 травня 2018 року (а.п. 6-12), протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 травня 2018 року (а.п. 13-17), протоколом огляду від 23 травня 2018 року (а.п. 18-20), протоколом обшуку (а.п. 21-25), заявою ОСОБА_2 від 24 травня 2018 року (а.п. 29-30) та іншими матеріалами кримінального провадження.

На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку дійшов правильного висновку, що наявні у провадженні докази, свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

В той час, захисник в апеляційній скарзі не наводить жодних заперечень з приводу обґрунтованості підозри за ч. 3 ст. 265 КК України.

Також, як підтверджують матеріали клопотання слідчого та зміст оскарженої ухвали, слідчий суддя вмотивовано прийшов до висновку, дотримавшись вимог закону, навівши це по тексту ухвали, що в даному випадку мають місце відповідні ризики, а саме спроби підозрюваного здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню.

Позиція захисника про недоведеність наявності у кримінальному провадженні ризиків, визначених ст. 177 КПК України, спростовується сукупністю відомостей, які містяться в клопотанні та долучених до нього доказах, якими доведено наявність відповідних ризиків.

Те, що ОСОБА_2 добровільно видав радіоактивний матеріал співробітникам Управління СБУ в Івано-Франківській області, не може свідчити про відсутність ризиків – переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та перешкоджати кримінальному провадженню.

Доводи захисника про те, що підозрюваний ОСОБА_2 не має наміру переховуватися від органів досудового слідства, сприяє та буде сприяти досудовому розслідуванню, не буде чинити жодного тиску чи впливу на інших учасників процесу, не буде вчиняти інших кримінальних правопорушень, оскільки раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, за відсутності доказів, які б спростовували ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає обраною позицією захисту.

Як вбачається із матеріалів, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 265 КК України, санкція якого передбачає показання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Суд першої інстанції в повній мірі взяв до уваги відомості, що були в матеріалах клопотання відносно особи підозрюваного.

З приводу доводів захисника про те, що підозрюваний ОСОБА_2 проживає разом із своїми перестарілими батьками, яких утримує та за якими доглядає, отримує грошові кошти шляхом надання послуг з ремонту транспортних засобів на території свого домоволодіння, має повагу серед своїх сусідів та жителів м. Здолбунів Рівненської області, суд апеляційної інстанції зазначає, що ці факти самі по собі не є підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки жодним чином не виключають наявних та достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не впливають на правильність висновків суду в цій частині.

Із змісту ухвали слідчого судді вбачається, що сторона обвинувачення навела переконливі доводи того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, буде недостатнім та не забезпечить запобігання ризикам, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України

Крім того, стороною захисту не зазначено належного обґрунтування про можливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню виникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з врахуванням даних про його особу, та тяжкості злочину, відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано прийняв рішення про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя дотримався вимог закону та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

На даний час підстав для обрання щодо підозрюваного ОСОБА_2 інших більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі у вигляді домашнього арешту, колегія суддів не вбачає, що не перешкоджає у подальшому прийняття такого рішення в порядку передбаченому КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя дійшов правильного висновку про розмір застави, як альтернативного виду запобіжного заходу, - 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_2 покладених на нього обов'язків під умовою звернення внесених коштів в дохід держави в разі невиконання цих обов'язків, забезпечить виконання завдань кримінального провадження, а також є помірним та пропорційним щодо нього та обставин злочину, в якому він підозрюється.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 12, 176-178, 182, 183, 194, 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, - відмовити.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

ОСОБА_4

ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло