Постанова № 74430738, 29.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 681/788/14-ц

Провадження № 22-ц/792/357/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Купельського А.В. (суддя-доповідач),

Спірідонової Т.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Гриньова А.М.

за участю учасників справи: представника апелянтів ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на заочне рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2015 року (суддя Дідек М.Б.) у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

в с т а н о в и в :

У квітні 2014 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі по тексту - Банк), звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що 13 червня 2008 року між ним та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №HMPWGA00000874, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 26017,86 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13 червня 2028 року.

В забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним договором, того ж дня між Банком та відповідачами було укладено договір іпотеки №HMPWGA00000874, згідно з яким в іпотеку було надано квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачам на праві власності на підставі свідоцтва про право власності.

ОСОБА_7, в порушення норм закону та умов кредитного договору, належним чином кошти не повертав, у зв'язку з чим станом на 14 квітня 2014 року утворилась заборгованість - 2726,77 доларів США, що еквівалентно 35366,26 грн. (за курсом 12,97 грн. за 1 долар), яка складається з наступного:

-470,81 долар - заборгованість за кредитом;

-87,45 доларів - заборгованість по процентах за користування кредитом;

-1466,19 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

-554,12 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

а також штрафи відповідно до договору:

-19,28 долара США - штраф (фіксована частина);

-128,93 долара США - штраф (процентна складова).

У зв'язку з цим позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 41,20 кв. м, житловою площею 29,50 кв. м шляхом продажу предмета іпотеки з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікату правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Також позивач просив суд виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, що є предметом іпотеки, та стягнути з відповідачів судові витрати.

27 червня 2014 року місцевим судом прийнято рішення, яким у позові відмовлено. Вказане рішення залишено без змін ухвалою колегії суддів апеляційного суду від 18 вересня 2014 року. Однак, ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року рішення судів обох інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заочним рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2015 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HMPWGA00000874 від 13 червня 2008 року в розмірі 2726,77 доларів США, що за курсом 12,97 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 14 квітня 2014року складає 35366,26 грн. Звернуто стягнення на квартиру загальною площею 41,20 кв. м, житловою площею 26,50 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачам, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки №HMPWGA00000874 від 13 червня 2008 року публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу іпотеки. Виселлено ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з квартири НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" судові витрати по справі, а саме сплачений позивачем судовий збір в сумі 118,91грн. з кожного.

Ухвалою суду першої інстанції від 9 січня 2018 року заяву відповідачів про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вважають вказане рішення незаконним та необґрунтованим, судом неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки, неправильно застосовано норми матеріального та порушені норми процесуального права.

Посилаються на те, що не були належним чином повідомлені про розгляд справи у суді 14 травня 2015 року, і належні докази їх повідомлення про час і місце розгляду справи у справі відсутні. З матеріалів справи вбачається, що представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Але у справі відсутня письмова згода позивача чи його представника на заочний розгляд даної справи. Таким чином, судом при заочному розгляді справи грубо порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування заочного рішення.

Крім того, на думку апелянтів, судом неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи. Станом на 23 жовтня 2012 року у відповідачів був залишок по тілу кредиту - 25272,54 доларів США та нараховані проценти - 115,91 долар США, разом 25388,45 доларів США (це разом з нарахуванням винагороди за резервування).

Як зазначають відповідачі, 12 листопада 2012 року ними достроково повністю погашено кредит у розмірі 25377,39 доларів США, що підтверджується довідкою Банку та квитанціями відповідачів. Оригінали квитанцій знаходяться у відповідачів.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011, яким розтлумачено положення ЗУ «Про захист прав споживачів», які поширюються на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, апелянти відмічають, що сплата винагороди за резервування кредитних ресурсів не є самостійним зобов'язанням за вказаним кредитним договором, а є похідним від основного кредитного зобов'язання. У зв'язку з виконанням відповідачем обов'язку по поверненню суми кредиту у позивача після цього відпала потреба у резервуванні таких ресурсів, відповідно дії позивача по нарахуванню такої винагороди неправомірні, оскільки ним фактично поставлено питання про сплату винагороди за послугу, яка вже не надається. Таким чином, нарахування відповідачам щомісячної оплати винагороди за резервування коштів є незаконним і не підлягає оплаті.

Щодо виселення апелянти вказують на те, що особам, яких виселяють із жилого будинку, яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено у рішенні суду. При цьому апелянти посилаються на ухвали ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 та 23 грудня 2015 року, 6 квітня 2016 року, а також постанову ВСУ від 18 березня 2015 року.

За доводами апелянтів вони стали власниками квартири задовго до отримання кредиту у 1996 році.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 13 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 26017,86 доларів США з сплатою 15% за користування кредитними коштами та з кінцевим строком повернення кредиту до 13 червня 2028 року (т. 1 а. с. 11-13).

13 червня 2008року між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 ОСОБА_8 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Загальна площа вказаної квартири становить 41,20 кв.м. (т. 1 а. с. 18-20). ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_8 (т.2 а. с 22).

Згідно адресних довідок Полонського районного сектору УДМС України в Хмельницькій області №32/312 від 25 березня 2015 року ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, у квартирі, що є предметом іпотеки. ОСОБА_8 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 153-156).

Згідно довідки КП БТІ Полонського району Хмельницької області №317 від 15 вересня 2014 року станом на 31 грудня 2012 року квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована в рівних долях за: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане Полонською міською радою 23 квітня 1996 року (т. 1 а. с. 105).

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за вихідним № 30.1.0.0/2-850 від 10 березня 2014 року направив кожному з відповідачів письмову вимогу про повернення суми кредиту в повному обсязі, роз'яснив, відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», наслідки невиконання зобов'язання і намір звернути стягнення на предмет іпотеки (т. 1 а. с. 9).

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що в порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_7 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, в результаті чого утворилась заборгованість. Посилаючись на норми закону та положення договору іпотеки, суд визнав позов обґрунтованим.

Також судом у мотивувальній частині рішення було зазначено, що оскільки спірна квартира є предметом іпотеки та використовується відповідачами як місце постійного проживання, загальна площа якої не перевищує 140 кв. м, то ці обставини є підставою у зв'язку із задоволенням позову для визначення порядку його виконання, та зазначив, що рішення не підлягає примусовому виконанню на період дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що набрав чинності 7 червня 2014 року.

З таким висновком Апеляційний суд Хмельницької області погоджується частково.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 та ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої позовні вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з п. 22 договору іпотеки, укладеного між сторонами, іпотекодержатель має право в разі порушення іпотекодавцем зобов'язань звернути стягнення на предмет іпотеки.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя, відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК України, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України № 1304-VІІ, згідно з пунктом 1 статті 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа його не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Оскільки спірна квартира, яка є предметом іпотеки, використовується відповідачами як місце постійного проживання, загальна площа якої не перевищує 140 кв. м., апеляційний суд вважає, що ці обставини є підставою у зв'язку із задоволенням позову для визначення порядку його виконання, зокрема із зазначенням вказівки на те, що рішення не підлягає примусовому виконанню на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що набрав чинності 7 червня 2014 року.

Така ж правова позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 25 березня 2015 року у справі №6-44цс15.

Посилання апелянтів про те, що в матеріалах справи відсутня письмова згода позивача чи його представника на заочний розгляд даної справи є необґрунтованим. На аркуші справи 42 т.1 міститься заява представника Банку про розгляд справи в порядку заочного провадження.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду посилання апелянтів на те, що вони не були належним чином повідомлені про судове засідання, призначене на 14 травня 2015 року, і належні докази їх повідомлення про час і місце розгляду справи у справі відсутні. Позов до суду надійшов 28 квітня 2014 року. Відповідачі вперше особисто отримали судове повідомлення про виклик до суду 13 травня 2014 року. 25 травня 2014 року до суду надійшла заява ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи (т.1 а. с. 40, 43, 45, 106-109). Судом було вжито усіх заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, зокрема, останнім були направлені судові повістки на 28 квітня 2015 року, проте, вони повернулись за закінченням терміну зберігання. Водночас, слід зауважити, що особи, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України, чинного на момент ухвалення заочного рішення, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Принаймні, слід було цікавитись ходом розгляду даної справи, вживати заходів щодо отримання рекомендованих повідомлень з судовими повістками, відправлених місцевим судом.

29 квітня 2015 року судом, у відповідності до ст. 76 ЦПК України (попередньої редакції) було направлено запит №848 начальнику Полонської ЖЕК з метою вручення відповідачам судових повісток з додатками (т. 1 а. с. 180). Проте, як вбачається з акту Полонської ЖЕК від 8 травня 2015 року ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та інші особи, які з ними проживають, за адресою АДРЕСА_1, були відсутні (т. 1 а. с. 171-179). Тому зазначене посилання є необґрунтованим та не може бути свідченням грубого порушення норми процесуального права.

Посилання апелянтів на те, що судом неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, що 12 листопада 2012 року ними достроково повністю погашено кредит у розмірі 25377,39 доларів США, що підтверджується довідкою Банку та квитанціями відповідачів, і що оригінали квитанцій знаходяться у відповідачів, не можуть слугувати підставою для скасування заочного рішення. Так, вказані оригінали квитанцій в матеріалах справи на час постановлення заочного рішення були відсутні. Відповідачі не були позбавлені можливості надати зазначені документи до суду. Документи, що підтверджують сплату боргу і його відсутність не надані і до апеляційного суду. Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, чинного на момент ухвалення рішення, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У суді першої інстанції зазначені апелянтами квитанції до матеріалів справи долучені не були.

Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки по рахунку (т.1 а. с. 6-8, т.2 а.с. 73-78) на 12 листопада 2012 року у ОСОБА_7 наявна заборгованість по кредитному договору №HMPWGA00000874 від 13 червня 2008 року у сумі 310. 48 дол. США.

Посилання апелянтів, що 310,48 дол. США є нарахування відповідачам щомісячної оплати винагороди за резервування коштів, є необґрунтованим, в матеріалах справи відсутні докази, що зазначені кошти нараховувались в якості винагороди за резервування коштів.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду про задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, квартиру НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, є обґрунтованим.

Між тим, висновок суду в частині виселення відповідачів з квартири є таким, що суперечить вимогам закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР та ст. ст. 39, 40 Закону «Про іпотеку» для виселення відповідачів із зазначеної квартири позивачу слід зазначити інше житло, яке могло бути надано відповідачу одночасно з виселенням його з квартири, оскільки в іпотеку передано квартиру, яка була придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів.

За таких обставин заочне рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2015 року в частині виселення відповідачів квартири слід скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позову про виселення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Хмельницької області

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Заочне рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2015 року в частині виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з квартири НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, скасувати та ухвалите нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з квартири НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне судове рішення складено 1 червня 2018 року.

Судді: /підписи/ А.В. Купельський

Т.В. Спірідонова

Т.О. Янчук

Згідно з оригіналом:

суддя Апеляційного суду

Хмельницької області А.В. Купельський

______________

Головуючий у першій інстанції - Дідек М.Б. Категорія: 19

Доповідач - Купельський А.В.