Постанова № 74429416, 01.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 452/2238/17 Головуючий у 1 інстанції: Карнасевич Г.І.

Провадження № 22-ц/783/784/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: 55

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого – Павлишина О.Ф.,

суддів – Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретар Бохонко Е.Р.,

за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на заочне рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року, ухваленого судом у складі судді Карнасевич Г.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення неодержаної заробітної плати,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 62861 грн. 82 коп., та 5000 грн. заподіяної моральної шкоди. В підтвердження заявлених позовних вимог посилався на те, що згідно наказу № 110 від 27.11.2008 року був прийнятий на посаду електрозварювальника ручного зварювання IV- го розряду Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства. 04.10.2013 року звільнений з роботи по п.2 ст. 36 КЗпП України (наказ № 147 від 04.10.2013 року). Відповідач з квітня 2010 року по день звільнення з роботи проводив йому нарахування та виплату заробітної плати в порушення чинного в Україні законодавства про оплату праці, які були виявлені територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області. Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути з відповідача в його користь вказану заборгованість по заробітній платі згідно представленого ним розрахунку за період з квітня 2010 року по вересень 2013 року.

Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто із Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, ідентифікаційний код юридичної особи 05514293, адреса місцезнаходження: 81400, м. Самбір Львівської області, вул. Шевченка, 59А, в користь ОСОБА_2 неодержану заробітну плату в розмірі 62861 гривню 82 копійки (сума вказана без відрахування податку та обов'язкових платежів). Стягнуто із Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, ідентифікаційний код юридичної особи 05514293, адреса місцезнаходження: 81400, м. Самбір Львівської області, вул. Шевченка, 59А, в користь ОСОБА_2 3000 гривень моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто із Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства в дохід держави судовий збір в розмірі 640 грн.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05 лютого 2018 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Заочне рішення суду оскаржило Самбірське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства.

В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з’ясовано обставини справи. Посилається на ч. 3 ст. 118 ЦПК України в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі, згідно якої позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати в розмірі 62861 грн. 82 коп., відсутня ухвала суду про відмову у прийнятті такої заяви та/або ухвала про скасування судового наказу та вважає, що судом відкрито провадження з порушенням норм процесуального права. Стверджує, що у зв’язку з тим, що представник відповідача не брав участь у судовому засіданні, останній був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, а саме ознайомитись з позовними вимогами, надати пояснення, заперечення, взяти участь у вивченні доказів, що є важливим для всебічного, повного, об’єктивного розгляду справи. Звертає увагу на те, що відповідно до розрахунку невиплаченої зарплати Самбірським ВУВКГ ОСОБА_2 за період з липня 2010 року по серпень 2013 року розмір невиплаченої йому заробітної плати становить 47052 грн. 46 коп., що суттєво відрізняється від суми, розрахованої самим позивачем та взятої до уваги судом при ухваленні рішення. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Оскільки відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, за відсутності обставин, що унеможливлюють розгляд справи в порядку спрощеного провадження, та ціну позову, яка є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму, розгляд справи проводиться судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 27.11.2008 року по 04.10.2013 року працював на посаді електрозварювальника ручного зварювання IV- го розряду Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства.

Сторонами не заперечується факт заборгованості по заробітній платі виробничого управління перед ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами; а згідно частини четвертої цієї норми Закону, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції правильно взяв до уваги й розрахунок, наданий позивачем, за спірний період (з квітня 2010 року і до дня звільнення 04.10.2013 року).

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги те, що такий розрахунок підлягає проведенню на підставі погодинної тарифної ставки для робітників електрозварювальної ручної зварки IV розряду за такою формулою:

(мінімальна заробітна плата : на середню норму годин) х 1,35 і міжрозрядний тарифний коефіцієнт) х 1,8 (кількість мінімальних тарифних ставок робітника 1-го розряду в місячній тарифній ставці) х 1,2 (коефіцієнт росту згідно Територіальної угоди укладеної між Львівською обласною державною адміністрацією, об’єднанням роботодавців та профспілковими об’єднаннями Львівської області на 2012-2014 роки).

Судом також правильно враховано Додаток № 21 та № 2 до Колективного договору Самбірського ВУВКГ прийнятого на зборах трудового колективу 15.04.2010 року згідно яких, електрозварювальнику ручної роботи проводиться доплата за шкідливі умови праці передбачено 12 % доплати за шкідливі умови праці.

Посилання в апеляційній скарзі Самбірського ВУВКГ що розрахунок Самбірського ВУВКГ суттєво відрізняється від суми, розрахованої самим позивачем, є безпідставним, так з розрахунку позивача (а.с.11-15) вбачається, що такий проведено на підставі довідки про заробітну плату позивача по справі, яка видана останньому відповідачем (а.с.21-23), а розрахунок, на який посилається Самбірське ВУВКГ (а.с.100-101) не відповідає в частині даних про фактично нараховану заробітну плату даним вказаної довідки, виданої відповідачем. А відтак, оскільки відповідачем не подано доказів на спростування даних, виданої ним довідки, немає підстав вважати належним доказом поданий ним розрахунок.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги Самбірського ВУВКГ про те, що позивач не звертався в порядку ст. 96 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу, оскільки вказана обставина не є обов’язковою підставою для скасування рішення відповідно до ст.376 ЦПК України.

Як роз’яснив Верховний суд України у п.9 Постанови Пленуму від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової ) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів вважає обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 3000 гривень, оскільки судом першої інстанції встановлено, що право позивача щодо отримання заробітної плати у належному розмірі було порушено. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, врахував характер і глибину моральних страждань позивача та інші обставини, що мають істотне значення, що відповідає роз’ясненням, викладеним у п.9 вищевказаної постанови.

Заочне рішення судом ухвалено відповідно до вимог, встановлених Главою 8 ЦПК України, у редакції чинній на момент ухвалення рішення, і заяву про перегляд заочного рішення судом першої інстанції правильно залишено без задоволення, оскільки обставин, що передбачені ч. 1 ст. 232 ЦПК України і тягнуть скасування заочного рішення, не було встановлено.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства залишити без задоволення.

Заочне рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 01 червня 2018 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

ОСОБА_4