Постанова № 74427473, 29.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1626/18 Справа № 192/1344/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приват Банк» на заочне рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2 - про стягнення кредитної заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач у позові посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 11 березня 2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В зв’язку з неналежним виконанням відповідачкою кредитних зобов’язань, Банк просив суд стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 10 864,09 грн.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати вказане рішення, посилаючись на його необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, вказує, що відповідачка участі у розгляді справи не приймала, заперечень не подавала, а, значить, не заперечувала проти заявленого банком позову.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення незаконним, таким, що підлягає скасуванню з частковим задоволенням позовних вимог, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, районний суд виходив з недоведеності вказаних вимог, оскільки Банком не було надано доказів отримання відповідачкою кредиту, кредитна заява була укладена не з ОСОБА_2, а із ОСОБА_3.

Однак, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони зроблені у порушення вимог закону, наявних доказів та дійсних обставин справи.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем в якості обґрунтування отримання ОСОБА_2 кредиту в розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22.80 % на рік, було надано заяву, яка укладена між ПАТ КБ «ПриватБанк» як позикодавцем, який є правонаступником ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3.

У справі наявна копія паспорта ОСОБА_2, з якої вбачається, що вона в 2011 році вийшла заміж за ОСОБА_4,що свідчить про зміну прізвища відповідачки з «Залевська» на «Ромашко». Крім того, адреси місця проживання/реєстрації, а також дата, місяць та рік народження відповідачки, які зазначені у Заяві на отримання кредиту, є тотожними з тими, що містяться у наданій банком копії паспорту ОСОБА_2

Як судом першої інстанції, так і апеляційною інстанцією на адресу відповідачки направлялись копія позовної заяви, повістки про виклик в судові засідання, отримувала які та розписувалась особисто ОСОБА_2, при цьому остання заперечень проти позову, проти розрахунку суми боргу і того, що кредитні правовідносини були оформлені не з нею, а з іншою особою,- ні суду 1-ї інстанції, ні апеляційної,- не надала.

Викладене дає підстави вважати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є однією особою, що районним судом було залишено без уваги та належної оцінки, а тому його висновок про недоведеність позовних вимог Банку є необґрунтованим..

В силу ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 як позичальник, свої зобов’язання за кредитним договором щодо повернення кредиту не виконала, протилежне не спростувала, у зв’язку з чим станом на 31 липня 2017 року її кредитна заборгованість становить 10 864,09 грн., з яких: 484,10 грн. – заборгованість за кредитом, 6 275,86 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 3 348,70 грн. – заборгованість по пені та комісії, штраф в сумі 250,00 грн. (фіксована частина) та 505,43 грн. (процентна складова).

Право кредитора вимагати від боржника повернення кредиту передбачене ст.1050 ЦК України.

Що ж стосується вимог Банку про стягнення з відповідачки пені в розмірі 3 348,70 грн., - враховуючи положення ч.3 ст.551 ЦК України, яка передбачає зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо вона значно перевищує розмір збитків і є неспівмірною стосовно заборгованості за кредитом, апеляційний суд вважає за можливе зменшити її розмір до 500,00 грн..

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

За положеннями ст.. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Так як штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором- свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.. 61 Конституції України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог, що стосуються стягнення на користь Банку штрафів у розмірі 505,43 грн. та 250,00 грн..

Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки на користь Банку становить7 259,96 грн., яка складається з: 484,10 грн. – заборгованість за кредитом, 6 275,86 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 500,00 грн.. – заборгованість за пенею.

Зважаючи на викладене, висновки, зазначені у судовому рішенні, зроблені в результаті неповного з*ясування обставин справи, а тому апеляційний суд вважає, що районний суд ухвалив незаконне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, є підстави для його скасування з частковим задоволенням позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, виходячи з часткового задоволення позову, з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненнюсудовий збір у сумі 551,20 грн..

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу та позов ПАТ КБ «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Заочне рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 11 березня 2008 року в розмірі 7 259,96 грн., з яких: 484,10 грн. – заборгованість за кредитом, 6 275,86 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 500,00 грн.. – заборгованість за пенею.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 551,20 грн .

Постанова чинна з моменту прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 06 квітня 2018 року.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_5