Постанова № 74427425, 10.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2112/18 Справа № 204/5753/17 Головуючий у 1 й інстанції - Тітова І. В. Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія 52

10 травня 2018 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2018 рік травень 10 дня Колегія суддів у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Пономарь З.М., Посунся Н.Є.,

при секретарі - Бондаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету - служба у справах дітей Чечелівської районної у місті Дніпро ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету служби у справах дітей Чечелівської районної у місті Дніпро ради, про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що від шлюбу з відповідачем вона має двох дітей : неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

07.09.2005 року рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська шлюб з відповідачем було розірвано, стосунків після розлучення сторони не мають.

Позивачка вказує, що фактично шлюбні стосунки з відповідачем було припинено з липня 2004 року. З того часу, вони з відповідачем проживають окремо, діти проживають разом з нею. ОСОБА_2 з моменту окремого проживання ніколи не приймав участі у вихованні та утриманні дітей.

Спорів стосовно міста проживання дітей між сторонами не було. ОСОБА_2 не заперечував, що діти будуть проживати разом з матір'ю. Весь цей час, відповідач життям доньки не цікавився, не телефонував, не виявляв бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні. На сьогоднішній день дочці майже п'ятнадцять років, однак, батько з нею не спілкується, донька за всі ці роки пам'ятає зустріч з батьком один раз. Також в спілкуванні з матір'ю донька ніколи про батька не питала та ним не цікавилась.

З чотирьох років донька займається художньою гімнастикою, вона є ученицею спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з художньої гімнастики. Настя чемпіонка України серед кандидатів у майстри спорту у групових вправах 2016 року, бронзова призерка чемпіонату України з індивідуальної першості, срібна призерка чемпіонату України у групових вправах, багаторазова чемпіонка Дніпропетровської області у індивідуальній першості та групових вправах, багаторазова переможниця міжнародних та всеукраїнських турнірів, бронзова призерка Всеукраїнського турніру в рамках Кубка Дерюгіної 2017, член збірної команди Дніпропетровської області з 2011 року, резерв збірної України з 2015 року, член юнацької збірної України з художньої гімнастики з 2017 року.

Посилаючись таким чином на вказані обставини, а також на те, що ОСОБА_4 робить дуже великі успіхи у спорті та привносить вагомий внесок на підтримку спортивного престижу України у міжнародних змаганнях, тоді як батько дитини не тільки ніколи не допомагав їй ані дієвою участю у цьому, ані матеріальним забезпеченням виховання, утримання, лікування, дозвілля, навчання, розвитку та тренування доньки і сина, але й вчиняє перешкоди у розвитку її спортивної кар'єри, відмовляючись надавати дозвіл на виїзд доньки за кордон на змагання, позивачка вимушена була звернутись з даним позовом до суду, в якому просила позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 позбавлений батьківських прав щодо неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діючий через свого представника за нотаріально оформленою 12.12.2017 року довіреністю ОСОБА_7, посилаючись на допущені порушення норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування всіх фактичних обставин справи, не вірну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з послідуючим ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, суд першої інстанції посилався на висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної в місті Дніпро ради від 10.11.2017 року № 1148 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 і ОСОБА_13, щодо відсутності у відповідача перешкод для спілкування з донькою.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можливо, оскільки він зроблений поверхово, без належного з'ясування дійсних обставин та в порушення вимог норм матеріального права.

Відповідно до положень частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він :

1)не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування ;

2)ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини ;

3)жорстоко поводяться з дитиною ;

4)є хронічними алкоголіками або наркоманами ;

5)вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва ;

6)засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року з послідуючими змінами, роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема : не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негайно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання ; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення ; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей ; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі ; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу ; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

За пунктом 15 цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України слідує, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В той же час, як видно з показань свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13, та на які суд першої інстанції також посилається в своєму рішенні « Позивачка хотіла щоб відповідач бачився з донькою у її присутності. Вони ходили в Органи опіки в 2004 - 2005 роках, мати не давала спілкуватись з дітьми. Син присилає їй гроші на дітей і вона їм купує подарунки. Відповідач проти того, щоб його донька займалася великим спортом».

Крім того, у зв'язку з погіршенням здоров'я ОСОБА_2, в результаті якої він почав хворіти на важку форму алергії та за висновками спеціалістів потребував термінової зміни клімату, внаслідок чого і переїхав з новою родиною спочатку до Криму, а згодом до Болгарії, ОСОБА_2, незважаючи на це підтримував зв'язок зі своїми дітьми, спілкувався за допомогою телефону, скайпу, електронної пошти, а під час візитів до Дніпропетровську, проживав разом зі своєю мамою та постійно бачив своїх дітей.

17 лютого 2014 року ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 нотаріально спільно посвідчували заяву щодо надання згоди на багаторазові поїздки дитини до Російської Федерації, Білорусі, Молдови, Грузії, Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Узбекистану, країн Балтії : Латвії, Литви, Естонії, Туреччини, Кіпру, Греції, Єгипту, країн Шенгенської угоди : Угорщини, Словенії, Словаччини, Боснії і Герцеговини, Чорногорії, Болгарії, Чехії, Австрії, Польщі, Німеччини, Великобританії, Ірландії, Франції, Румунії, Хорватії, Італії, Іспанії, Португалії, Бельгії, Японії, Фінляндії, Швеції, Швейцарії, Ізраїлю, Канади, США та інших країн де можуть проходити спортивні змагання малолітньої дитини в період з 17 лютого 2014 року по 17 лютого 2017 року, і на момент подання ОСОБА_3 позовної заяви до суду, дозвіл на виїзд дитини за кордон ще був діючий.

Однак, як стверджує відповідач в своїй апеляційній скарзі, наприкінці 2016 року стосунки між ним та позивачкою погіршились через те, що він виказував своє турбування з приводу фізичного стану здоров'я дитини та на необхідність належного її навчання, оскільки у зв'язку з постійним виїздом на збори та змагання дитина не відвідує школу тижнями і навіть місяцями, тоді як мати дитини наполягає на професійному зайнятті донькою художньою гімнастикою, але що судом першої інстанції не було належним чином з'ясовано та прийнято до уваги при постановці рішення по суті, яке за таких обставини не може залишатися в силі і підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно своєї доньки ОСОБА_4, як крайнього заходу впливу.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету - служба у справах дітей Чечелівської районної у місті Дніпро ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий :

Судді :