Постанова № 74427382, 19.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2032/18 Справа № 199/1276/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ТОВ «Факторингова компанія «ОСОБА_1 плюс», третя особа Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради – про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, –

В С Т А Н О В И В:

В позові ОСОБА_2, посилаючись на незаконність Рішення приватного нотаріуса від 22.03.2016 року про реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності належної позивачці квартири, яку вона передала банку в іпотеку, - просила визнати дану реєстрацію незаконною, оскільки нотаріус провела реєстрацію речового права на нерухоме майно за наявності вже зареєстрованих обтяжень, не встановила відсутності суперечностей, факту подання документу, що підтверджує перехід права власності на предмет іпотеки, в тому числі, факту виконання відповідних умов правочину, з якими закон пов’язує можливість переходу права власності, не врахувала, що в квартирі зареєстровані та проживають малолітні діти, - чим порушила її та їхні права.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2017 року відмовлено в задоволені позову з тих підстав, що рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно було прийнято відповідачем на підставі згоди позивачки, передбаченої іпотечним договором.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення, посилаючись на допущену судом неповноту у з*ясуванні обставин справи, неврахування відсутності окремого договору між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя, порушення норм матеріального права, в тому числі, незастосування судом Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення незаконним, таким, що повинне бути скасованим з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 14 лютого 2007 року між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті на суму 38 000,00 доларів США, а позичальник зобов’язався повернути кредит у строк до 13 лютого 2012 року та сплатити відсотки за користування. В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором між вказаним банком та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 як майновий поручитель передала банку в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

За договором факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» передало ТОВ «ФК «ОСОБА_1 плюс» право вимоги за спірним кредитним договором та за іпотечним договором.

Встановлено, що за кредитним договором наявна прострочена заборгованість.

Рішенням від 22.03.2016 року про реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 право власності на спірну квартиру зареєстровано за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Свій висновок про законність такої реєстрації суд зробив на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 33, 36, 37 ЗУ «Про іпотеку»(станом на 2016р.), згідно яких –в зв*язку з невиконанням боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; врахував, що договір про іпотеку повністю чи у частині розділу «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя» не оспорювався, а також вважав, що за умовами договору іпотеки сторони домовилися про застосування позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки. При укладенні договору іпотеки, права малолітніх дітей порушені не були, а Мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Висновки райсуду як такі, що зроблені без повного врахування обставин справи, наданих доказів та вимог матеріального закону, не можна визнати обгрунтованими.

Так, роблячи висновок, що рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно було прийнято нотаріусом на підставі згоди позивачки, передбаченої іпотечним договором, районний суд невірно визначився із положеннями та дією у часі Закону України «Про іпотеку», а також іпотечного договору.

Так, іпотечний договір між сторонами укладений 14.02.2007року. У цей час діяв ЗУ «Про іпотеку» в редакції від 12.05.2006 року, який і регулював іпотечні правовідносини. Його статтями 36, 37 передбачалось, що позасудове врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між сторонами іпотечного договору… у порядку, встановленому статтею 37 Закону, згідно якої – договір про задоволення вимог іпотекодержателя (а ним вважається і відповідне застереження в іпотечному договорі), який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, є правовою підставою для реєстрації права власності.

Пунктом 4.2 іпотечного договору визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки ( які згідно п.4.5 є застереженням про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки), а саме: 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у порядку ст.37 Закону «Про іпотеку» (яка, як зазначалось вище, передбачає укладення окремого Договору); 2) продаж іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки; а із положень пункту 4.5 видно, що крім наведених способів можуть застосовуватись звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису чи до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Із перелічених способів у договорі не вбачається такий, який би давав право іпотеко- держателю задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Тобто, укладаючи у 2007році іпотечний договір, позивачка не узгоджувала з іпотекодержателем умови про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором -нотаріусом, а, значить, таку згоду вона не надавала, а надавала згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги у порядку, визначеному статтею 37 Закону, тобто в порядку укладення окремого договору про задоволення таких вимог, який і міг бути єдиною підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Наступні зміни, внесені у ст.37 Закону, по-перше, не відносяться до правовідносин, що виникли у 2007році, по-друге, не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки договором визначені конкретні способи переходу права власності до банку, які не містять способу, з яким звернувся до нотаріуса іпотекодержатель, а, крім того, цей спосіб та внесені у ст. 37 Закону зміни не знаходяться у відповідності до правил ст. 22 ч.3 Конституції України щодо заборони звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при внесенні змін до чинних законів.

За таких обставин, враховуючи відсутність укладеного сторонами Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто, у спосіб, визначений іпотечним договором, ненадання такого договору нотаріусу, залишення останньою без перевірки наявність чи відсутність факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов’язує можливість переходу права власності, - дії останньої щодо реєстрації за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності на спірну квартиру, власником якої залишалась позивачка, яка навіть не була сповіщена Товариством про його наміри, не можуть вважатись законними.

Висновок райсуду про те, що новою редакцією ст.ст. 36, 37 ЗУ «Про іпотеку» не було змінено встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише було їх уточнено, є таким, що протирічить закріпленим у цих нормах положенням.

Крім наведених порушень, суд 1-ї інстанції не звернув увагу на те, що вчиняючи дії з реєстрації за Товариством права власності на спірну нерухомість, нотаріус проігнорувала той факт, що на момент реєстраційної дії у Єдиному реєстрі заборон вже мався реєстраційний запис про заборону відчуження цього ж майна, що є порушенням ст 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( в редакції на час виникнення правовідносин).

Усі наведені обставини дають підстави для скасування у відповідності до ст.376пп.1, 3,4 ч.1 ЦПКУ судового рішення та ухвалення нового, яким позовні вимоги повинні бути задоволені.

В зв’язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_2 на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на її користь підлягає стягненню судовий збір по 672,00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу та позов ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2017 року – скасувати.

Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 13805484, вчинений 16.03.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28864170 від 22.03.2016 року про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ОСОБА_1 плюс» на користь ОСОБА_2 судовий збір по 672,00 грн. з кожного.

Постанова чинна з моменту прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 27 квітня 2018 року

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_5