Постанова № 74427363, 12.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1951/18 Справа № 187/988/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 47

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Петриківська селищна рада - про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2Ф в позові просить суд усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 0,03 га, що знаходиться за адресою: сел. Мала Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області, вул. Тиха, буд. № 11,шляхом зобов’язання ОСОБА_3 знести самовільно збудований житловий будинок, відновити попередній стан ділянки та стягнути на її користь з відповідача матеріальні збитки у розмірі 19 140 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн..Посилається на те, що у 2005р. погодилась на пропозицію відповідача продати належний їй будинок за 1000долл.США, однак він передав їй лише 250долл. Оскільки не відбулося повного розрахунку,- нотаріальний договір не був укладений. У 2014році відповідач самочинно зруйнував будинок та побудував новий, чим порушив її право на земельну ділянку та завдав збитки у сумі 19 140грн.( еквівалент 750долл.на час поді позову).

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Суд мотивував рішення тим, що факт порушення відповідачем умов домовленості сторін щодо придбання будинку не знайшов підтвердження, позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди є безпідставними.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення, посилаючись на, неповне з’ясування судом обставин справи та ненадання їм належної оцінки, порушення норм матеріального та процесуального права, вказує, що суд безпідставно не врахував докази, на які позивачка посилалась, визнаючи розмір заподіяних їй матеріальних збитків, надавши перевагу поясненням відповідача.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення законним, таким, що повинне бути залишене без змін, а скарга без задоволення, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно копії свідоцтва про право власності від 21.03.1997 року, житловий будинок, розташований за адресою: с.Червонопартизанське Петриківського району, Дніпропетровської області, вул. Тиха, буд. 11, належав ОСОБА_2

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 0,03 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою вул. Тиха, буд. 11, належить на праві власності ОСОБА_2 Підстава виникнення права власності - рішення Петриківської селищної ради № 32 від 17.05.1994 року. Право власності зареєстроване 09.02.2017 року.

Розпискою від 19.03.2005 року, виконаною ОСОБА_2, підтверджено, що вона отримала від ОСОБА_3 250 доларів США за вартість спірного будинку. Мова про те, що ця сума є авансовою, у розписці не йде.

Із технічного паспорту на будинок за адресою: с. Червонопартизанське Петриківського району, Дніпропетровської області, вул. Тиха, буд. 11, складеного 04.02.2016 року, вбачається, що за вказаною адресою житловий будинок А-1 самовільно знесений та самовільно збудований житловий будинок В-1.

Про непридатність для проживання у будинку стверджував допитаний свідок ОСОБА_4 В той же час, свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона в період з 1997 по 2000 рік проживала у спірному будинку, при цьому він був у задовільному стані. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6, який був допитаний як свідок, пояснив, що у 2005 році відповідач звернувся до позивача з пропозицією придбати у неї будинок по вул. Тиха, буд. 11 за 1000 доларів США, однак передав лише 250 доларів США, а решту коштів до цього часу не повернув.

Однак, Актом обстеження будівель від 01 серпня 2005 року підтверджено, що вказаний будинок знаходиться в аварійному, занедбаному стані, не підлягає ремонту, підлягає знесенню та зняттю з балансу БТІ.

Даний Акт є свідченням того, що метою придбання відповідачем будинку було не бажання проживати в ньому, а мати землю для будівництва нового будинку, що не могло бути незрозумілим для позивачки.

Пред’являючи позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, позивачка посилається на ту обставину, що відповідач, зруйнувавши належний їй будинок, спричинив їй збиток, розмір якого становить різниця між сумою коштів, за яку сторони домовилися здійснити купівлю-продаж будинку (1000 доларів США) та фактично сплаченими коштами відповідачем (250 доларів США).

Наведене дає підстави вважати, що претензії позивачки до відповідача у більшій мірі викликані бажанням отримати грошову суму, як вона вважає, за проданий будинок.

Враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення відповідачем умов домовленості сторін при придбанні будинку, райсуд обгрунтовано вважав, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Позовна вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов’язання ОСОБА_3 знести самовільно збудований житловий будинок райсудом правильно залишена без задоволення.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Судом встановлено, що рішенням Петриківської селищної ради № 32 від 17.05.1994 року, позивачу було передано земельну ділянку по вул. Тиха, 11 в загальному розмірі 0,48 га, а право власності визнано за позивачкою на земельну ділянку площею 0,03 га. Крім того, зареєструвала вона цю землю 13.02.2017.. Спірний будинок збудований у 2014-2016 роках, тобто, на час продажу старого будинку і будівництва нового земля не була у її власності.

Згідно ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу 1990 року, що був чинним на час передачі позивачу земельної ділянки у власність, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Докази, що підтверджують встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі, місце розташування самочинно збудованого будинку саме на земельній ділянці позивачки, - відсутні, площа земельної ділянки до передачі її у власність та реєстрації та після цього є різною.

Крім того, позивачка фактично продаючи старий будинок, фактично погодилась з передачею у користування земельної ділянки під цим будинком. Та обставина, що новий будинок побудований на місці старого, підтверджена самою позивачкою у її позовній заяві.

Більш того, матеріали справи містять рішення Петриківської селищної ради від 04.04.2017р., яке не оспорено позивачкою, та яким ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у власність.

За наведених обставин райсуд обгрунтовано відмовив ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог щодо зобов'язання відповідача знести самовільно збудований житловий будинок, а тому є законним і рішення в частині відмови й у вимогах про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20 000.00 грн.

Доводи апелянта в скарзі про те, що суд безпідставно не врахував докази, на які позивачка посилалась, визнаючи розмір заподіяних їй матеріальних збитків, надавши перевагу поясненням відповідача, - є такими, що не відповідають дійсним обставинам, оскільки всі матеріали справи судом уважно вивчені, їм надана правильна оцінка, справа розглянута повно та всебічно. На доводи апелянта щодо земельної ділянки відповідь надана вище.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року – залишити без змін.

Постанова чинна з моменту прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 13 квітня 2018 року.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_7