Постанова № 74427361, 12.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1915/18 Справа № 204/7057/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 47

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 – про усунення перешкод у користуванні власністю, –

В С Т А Н О В И В:

В позові ОСОБА_2 просить усунути перешкоди у здійсненні та розпорядженні її власністю – земельною ділянкою, розташованою АДРЕСА_1, шляхом відновлення стану земельної ділянки, зобов’язавши ОСОБА_3 перенести свій паркан на колишнє місце, звільнивши частину належної їй ділянки.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав недоведеності здійснених відповідачем перешкод у розпорядженні спірною земельною ділянкою, а саме, що спірний паркан перенесено на частину земельної ділянки позивачки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення, посилаючись на його незаконність, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, зазначає, що судом не було враховано, що вона зверталася зі скаргою до ВК Красногвардійської районної ради, перевіркою були встановлені вказані порушення, відповідач визнав факт незаконного перенесення паркану та захвату частини її землі, суддя не роз’яснив їй право заявити клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, чим порушив вимоги ст. 27 ЦПК України.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення законним, таким, що повинне бути залишене без змін, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.01.2001р. ОСОБА_2 та її сестра ОСОБА_4 отримали у спадщину в рівних частках житловий будинок в м. Дніпропетровську, вул. Богданова, буд.81. Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, позивачці з її сестрою належить 0,0558 кв.м земельної ділянки. Територія домоволодіння огорожена та має два окремі виходи: з вул.Богданова та вул.Волховської.

Земельна ділянка відповідача не приватизована. Встановлено, що у 2013 році він замінив старий дерев*яний паркан.

Перевіряючи твердження позивачки про те, що в результаті заміни паркану, відповідач зайняв частину її земельної ділянки, суд 1-ї інстанції прийшов до висновку, що позивачкою не доведено належними доказами, що спірний паркан знаходиться саме на її земельній ділянці.

Такий висновок є обґрунтованим з огляду на слідуючі обставини.

Відповідач, визнаючи факт заміни старого паркану на новий, в той же час, не визнавав, що цією обставиною він порушив права позивачки, зайнявши частину її землі..

Згідно з вимогами ч.3 ст.10, ч.ч.1,4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наданий позивачкою на підтвердження своїх вимог Акт №93-13 від 13 листопада 2013 року, складений робочою групою з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Красногвардійського району м.Дніпропетровська за підписом однієї особи, зі змісту якого випливає, що при візуальному огляді вбачається зайняття ОСОБА_3 частини приватизованої земельної ділянки позивачки, - обгрунтовано не був прийнятий районним судом до уваги в якості належного доказу, оскільки цей документ не відповідає положенням закону: ст.ст.58,59 ЦПКУ (норми, що діяли на час розгляду справи) щодо належності та допустимості доказів.

Суд вірно вважав, що по даним правовідносинам належним засобом доказування є висновок судової земельно-технічної експертизи. В зв*язку з цим, як вбачається з матеріалів справи, під час її розгляду суд роз’яснив право сторін заявити клопотання про призначення такої експертизи. Однак, від її проведення позивачка ОСОБА_2 відмовилася. Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог не надала.

За таких обставин позовні вимоги як недоведені, а, значить, необґрунтовані, були вірно залишені судом без задоволення.

.

Доводи апелянта у скарзі про те, що судом не було враховано, що з приводу незаконних дій відповідача вона зверталася зі скаргою до ВК Красногвардійської районної ради, Акт перевірки, Державний акт на землю, - є безпідставними за наведених вище підстав, а саме, в зв*язку з тим, що ці обставини та документи не є належними та достатніми для підтвердження саме факту захвату відповідачем чужої землі.

Твердження ОСОБА_2 у скарзі, що суддя не роз’яснила їй право заявити клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, є голослівним, надуманим, оскільки воно спростовуються матеріалами справи, а саме технічною фіксацією судового засідання від 05 грудня 2017 року, в якому позивачці було роз’яснено, окрім інших прав, право на призначення по справі судової експертизи, оскільки суд не володіє спеціальними знаннями у сфері геодезії. Вказане право позивачці було зрозуміле, однак вона відмовилася від проведення експертиза по справі. Крім того, судом було роз’яснено, що у разі відмови в суді першої інстанції від проведення експертизи, заявити вказане клопотання в апеляційній інстанції сторони не матимуть такого права.

Посилання ОСОБА_2 на, начебто, визнання відповідачем факту зайняття частини її землі, не могло б вплинути на ухвалення рішення на її користь, оскільки лише експертиза могла б дати відповідь на питання щодо конкретних розмірів незаконно зайнятої земельної ділянки позивачки.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального законів повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв’язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, сплачений апелянтом судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року – залишити без змін.

Постанова чинна з моменту прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 20 квітня 2018 року.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_5