Рішення № 74426308, 24.04.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6043/17

№ 2/183/1022/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

24 квітня 2018 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділу реєстрації та обліку громадян ОСОБА_3 комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про:

визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком, розташованим за адресою: будинок № 17 по вул. Дорожна в місті Новомосковську Дніпропетровської області,

встановив:

позивач звернулася до суду з означеним позовом.

В обґрунтування позову з посиланням на ст.41 Конституції України, ст.ст.156, 162 ЖК України, 321, 391, 405 ЦК України зазначає, що вона є власником будинку № 17 по вул. Дорожна в місті Новомосковську Дніпропетровської області на підставі свідоцтва про право власності від 28 січня 1986 року, виданого на виконання рішення ОСОБА_3 комітету Новомосковської міської Ради депутатів трудящих № 580 від 15 листопада 1985 року, взамін договору купівлі-продажу, посвідченого 16 квітня 1971 року, зареєстрованого в Новомосковському БТІ за № 5598 - 47ДЗ стр. 102. Зазначає, що має онука - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який в липні 2011 року попросив позивача зареєструвати його в належному позивачу будинку, оскільки йому потрібно було ставати на облік у військовий комісаріат і 12 липня 2011 року, зі згоди позивача відповідач був зареєстрований, хоча жодного дня він в будинку не жив. Оскільки онук не проживає в будинку, він не приймає участі в утриманні будинку, як того вимагає ст. 162 ЖК України. З онуком в позивача немає ніякого правочину щодо користування житловим приміщенням. Із-за реєстрації онука позивач не може розпорядитися будинком і оформити субсидію на комунальні платежі, так як враховуються всі прибутки зареєстрованих в будинку осіб, а позивач є пенсіонером і їй самій тяжко утримувати будинок. Відповідач жодного дня не проживав в будинку, а проживав то в батька в с. Сурсько-Литовському, то у його матері, тому виникає необхідність звернутися в суд з цим позовом.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надавши заяву про підтримання вимог позову та про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності, відзив на позов не надавав.

В судовому засіданні 24 квітня 2018 року здійснено заміну третьої особи у справі з ОСОБА_3 комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області на Відділ реєстрації та обліку громадян ОСОБА_3 комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області.

Представники третьої особи у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності, пояснення на позов не надали.

В судовому засіданні 24 квітня 2018 року прийнято відмову представника позивача від допиту заявлених свідків.

Позовна заява у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з’явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив, судом ухвалено провести заочний розгляд справи.

У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач є власником будинку № 17 по вул. Дорожна в місті Новомосковську Дніпропетровської області /а.с.11, 12-16/, перебуває на ДСП обліку сімейного лікаря /а.с.6/.

Також, у вказаному будинку, окрім позивача та членів її сім’ї зареєстровано з 21 липня 2011 року ОСОБА_2 /а.с.18-22, 27/, який є онуком позивача /а.с.10, 21-22/.

При цьому, з акту від 20 листопада 2017 року, складеного головою квартального комітету кварталу № 16 м. Новомосковська у присутності мешканців будинків № 19, 18 по вул. Дорожній у м. Новомосковську Дніпропетровської області вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинку № 17 по вул. Дорожна в місті Новомосковську Дніпропетровської області не проживав та не проживає з 12 липня 2011 року по час складення акту /а.с.17/.

За таких обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем виник спір з приводу наявності чи відсутності права відповідача користуватися спірним житловим приміщенням.

При вирішенні спору суд виходить з таких норм законодавства.

У відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно зі ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 156 ЖК України визначає, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до ст.162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

У відповідності до п.39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року, члени сім’ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК України). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК України. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім’ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім’ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Так, згідно матеріалів справи не вбачається наявності договору чи заповіту, на підставі яких встановлено сервітут відповідача щодо користування житловим приміщенням, належним позивачу, матеріали справи свідчать про відсутність відповідача у житловому приміщенні, що належить позивачу більше, ніж 1 рік.

За таких обставин, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження поважності причин не проживання відповідача у спірному житловому приміщенні понад 1 рік, не містять договору чи іншої угоди, якою-б було встановлено інші, ніж визначено наведеними положеннями законодавства правові підстави для проживання відповідача в житловому приміщенні, належному позивачу, а зібрані у справі докази та їх оцінка свідчать про фактичне таке не проживання, - наявні підстав для визнання відповідача, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за вищезазначеною адресою. При цьому, реєстрація відповідача в спірному житловому приміщенні порушує майнові права позивача, пов’язані з необхідністю оплати комунальних послуг за особу, яка цим майном не користується.

Внаслідок викладеного, суд вважає, що аргументи позивача про втрату відповідачем права користування, наведені ним в якості підстав для звернення з позовом обґрунтовані, підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, відповідач без належних правових підстав значиться таким, що зареєстрований у житловому приміщенні та наявні підстави для задоволення позову про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 640,00 гривень, тому відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 640,00 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 281-282 ЦПК України, суд -

вирішив:

позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2; зареєстрованої: ІНФОРМАЦІЯ_3; РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_3), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділу реєстрації та обліку громадян ОСОБА_3 комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області (вул. Гетьманська, 14 м. Новомосковськ Дніпропетровської області; ЄДРПОУ 04052206), – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням – будинком, розташованим за адресою: вул. Дорожна, 17 в м. Новомосковськ Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Суддя Д.О. Парфьонов