Рішення № 74426298, 10.05.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3837/17

№ 2-а/183/25/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщені Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про:

-визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними;

-визнання відмови управління Пенсійного фонду України у перерахунку пенсії з врахуванням сум відпускних та лікарняних в тих місяцях, за які ці виплати нараховані та врахування усіх довідок про заробітну плату, що надійшли після призначення пенсії неправомірною;

-визнання відмови управління Пенсійного фонду України у перерахунку пенсії з урахуванням середньомісячної заробітної плати за річний обліковий період підсумованого робочого часу неправомірною;

-визнання відмови управління Пенсійного фонду України у перерахунку пенсії з урахуванням усіх сум з яких проводилися відрахування у Пенсійний фонд (процентна надбавка) неправомірною;

-визнання неправомірними дій відповідача;

-зобов’язання управління Пенсійного фонду України зробити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01 березня 2017 року з врахуванням «Архивной справки 01.03.2010 №870-К «Об отпускных», «Архівні копії 15.04.2010 року, особових рахунків ОСОБА_1 за 1996, 1997, 1998 та 1999 роки» із врахуванням наступних сум заробітної плати помісячно: березень 1996 року - 5799358 руб. (відпускні); квітень 1996 року - 5099036 руб. (відпускні); січень 1997 року - 1660927 руб. (зар.плата) + 2735703 руб. (лікарняні) = 4396630 руб.; лютий 1997 року - 4 948 873 руб. (відпускні); березень 1997 року - 5155077 руб. (відпускні); квітень 1997 року - 795589 руб. (зар.плата) + 5567482 руб. (відпускні) = 6363071 руб.; жовтень 1997 року - 3418109 руб. (відпускні); листопад 1997 року - 5468974 руб. (відпускні); грудень 1997 року - 2050865 руб. (відпускні) + 4354854 руб. (зар.плата) = 6405719 руб.; лютий 1998 року – 3075,90 руб. (лікарняні); січень 1999 року – 4803,34 руб. (лікарняні); жовтень 1999 року – 3412,31 руб. (лікарняні); листопад 1999 року,- 4094,79 руб. (лікарняні);

-зобов’язання управління Пенсійного фонду України зробити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з дня призначення пенсії, тобто з 06 жовтня 2009 року, врахувавши неправомірно виключені суми північних (процентних) надбавок;

-зобов’язання управління Пенсійного фонду України зробити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01 березня 2017 року (згідно з пунктом 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), зарахувавши за період з 12 вересня 1992 року по 16 січня 2001 року місячну заробітну плату визначену шляхом ділення суми заробітної плати, виплаченої за результатами роботи за відповідний рік (згідно первинних документів), на кількість місяців виконання такої роботи у цьому році;

-зобов’язання управління Пенсійного фонду України при обчисленні розміру пенсії врахувати стаж роботи ОСОБА_1 з 12 вересня 1992 року по 30 листопада 1999 року, з 01 грудня 1999 року по 16 січня 2001 року, та з 30 січня 2001 року по 31 грудня 2002 року в півтора кратному розмірі та провести перерахунок пенсії з першого числа місяця, у якому була подана відповідна заява відповідачу, тобто з 01 березня 2017 року;

-зобов’язання управління Пенсійного фонду України при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 врахувати безпідставно вилучені суми районного коефіцієнта та провести перерахунок пенсії з першого числа місяця, у якому була подана відповідна заява відповідачу, тобто з 01 березня 2017 року;

-зобов’язання управління Пенсійного фонду України провести з 01 березня 2017 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 1993 року по 13 липня 1998 року без обмеження розміру заробітку для обчислення пенсії сумою, що не перевищує 5.6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум;

- зобов’язати відповідача виплатити заборгованість, що утворилася,

в с т а н о в и в:

позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України № 142644 від 02 березня 2010 року позивачу призначена пенсія з 06 жовтня 2009 року. Його загальний стаж роботи складає 38 років та два місяця. З них 20 років робота у важких та небезпечних умовах по Списку № 2 (згідно трудової книжки). При цьому, 16 років ця робота проводилася в умовах місцевості, що прирівняна до районів Крайньої Півночі. 28 лютого 2017 року позивач ознайомився з пенсійною справою в приміщенні Управління Пенсійного фонду України та з’ясував, що крім наданих ним довідок у пенсійній справі містяться довідки, які надійшли поштою за запитом ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України вже після призначення пенсії та залишилися ніяким чином не враховані. 15 березня 2017 року позивач звернувся до ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням неврахованих довідок. Проте Новомосковське об’єднане Управління Пенсійного фонду України не прийняло рішення про перерахунок пенсії на протязі 10 днів, не повідомило позивача про результати розгляду заяви у встановлені строки. 18 квітня 2017 року позивач отримав письмову відмову, в якій не отримав відповіді на вимогу провести обчислення розміру пенсії з урахуванням середньомісячної заробітної плати за річний обліковий період підсумованого робочого часу. 10 травня 2017 року позивач повторно звернувся до ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України з заявою про надання довідок, обчислення стажу роботи у 1.5 кратному розмірі та перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячної заробітної плати за річний обліковий період підсумованого робочого часу, отримавши уточнюючі довідки, в яких вказано про те, що з 12 вересня 1992 року по 16 січня 2001 року він працював вахтовим методом з підсумковим обліком робочого часу. 26 червня 2017 року позивач отримав поштою лист - відповідь ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України від 09 червня 2017 року з датою на конверті – 22 червня 2017 року, який містить відмову у перерахунку пенсії. Вважає відмову ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України у перерахунку пенсії незаконною, такою, що порушує його конституційне право на отримання пенсії у передбаченому діючим законодавством розмірі.

Вказує, що пенсія йому призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». При розрахунку пенсії за місяці відпусток була врахована заробітна плата (відпускні) у розмірі 0 (нуль). Тобто, практично не була врахована заробітна плата за усі вісім місяців відпусток за 1996 - 1999 роки. Відповідно, коефіцієнт заробітку за місяці відпусток також дорівнює нулю, що значно знизило розмір призначеної пенсії. Також не були враховані лікарняні. Обчислення розміру призначеної пенсії проводилося на основі Архівної довідки від 09 листопада 2009 року №3940-М», виданої Архівним відділом м. Нягань Російської Федерації. У цій довідці відпускні та лікарняні відображені не в тому місяці за який вони нараховані, а в тому місяці в якому вони нараховані, тобто відпускні - перед відпусткою, а лікарняні - після хвороби. При нарахуванні пенсії працівниками відповідача невірно обраховано суми відпускних та лікарняних, не враховано дані архівних довідок, виданих працівниками архівного відділу та отриманих Управлінням після нарахування пенсії. При цьому, працівники архівної установи не мали можливості розшифрувати виплачені суми за видами заробітку для вірного врахування відпускних та лікарняних, так як форма архівної довідки цього не передбачала. Тому, для вірного врахування відпускних, надіслали додатково Архівну довідку від 01 березня 2010 року №870-К «Об отпускных», надіслали Архівні копії 15 квітня 2010 року особових рахунків ОСОБА_1 за 1996, 1997, 1998 та 1999 роки. Вказує, що працівниками відповідача під час розрахунку розміру пенсії вчинено дії, не передбачені наданими їм повноваженнями.

Окрім того, зазначає, що з 12 вересня 1992 року по 16 січня 2001 року він працював у НГДУ «Талинскнефть» у Російській Федерації (Ханти-Мансійський автономний округ) у Західному Сибіру вахтовим методом роботи з підсумованим обліком робочого часу при річному обліковому періоді та виконував роботу, термін виконання якої перевищував календарний місяць. За цей час його декілька разів переводили з однієї посади на іншу, в тому ж самому цеху, або до іншого цеху НГДУ (нафтогазовидобувне підприємство) «Талинскнефть». При цьому ні метод роботи (вахтовий), ні облік робочого часу (підсумований за рік) не змінювалися. При цьому, з усіх сум отриманих доходів під час праці позивача були сплачені внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. На працю за означеними умовами свідчить запис у його трудовій книжці на сторінці 15 про прийняття на роботу вахтовим методом, виплата спочатку надбавки за пересувний характер роботи, а потім - надбавки за вахтовий метод роботи та дорожних за дні в дорозі між вахтами. Доказом того, що обліковим періодом був саме рік, є значне перевищення, фактично відпрацьованого часу над нормативним за окремі місяці та квартали. Тривалість виконання роботи (тривалість вахти) з 12 вересня 1992 року по 16 січня 2001 року перевищувала календарний місяць, а на підприємстві був запроваджений річний обліковий період підсумованого робочого часу. Заробітна плата, що підлягає зарахуванню для обчислення пенсії помісячно, повинна визначатися шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи за відповідний рік, на кількість місяців виконання такої роботи у цьому році. Водночас, відповідачем невірно проведено розрахунок пенсії позивача, використано інші показники, ніж повинні до врахування. При цьому не враховано процентну надбавку до заробітної плати за стаж роботи в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях. При розрахунку розміру пенсії працівники відповідача безпідставно виключили північну (процентну) надбавку з суми «всього нараховано» за усі місяці підрахунку. Більш того, заробітну плату у зазначений період позивач отримував за працю на посадах, що відповідають Списку № 2 робіт у важких та небезпечних умовах, до того ж в умовах місцевості, що прирівняна до районів Крайньої Півночі. У результаті обмежень та неврахувань, які застосували працівники відповідача при розрахунку розміру пенсії, більше 80% заробітної плати залишилися неврахованими.

Також посилається на те, що у листі відповіді 29 березня 2017 року № М-32 «Про розгляд звернення» відповідачем відмовлено позивачу у пільговому обчисленні стажу роботи у півтора кратному розмірі, посилаючись на п.110 «Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій», що затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року, згідно з яким підставою пільгового обчислення стажу може бути лише надання трудового договору на строк три чи п’ять років. Водночас, вказане положення не є чинним, оскільки не містить відмітки про чинність та є спеціальний закон, який регулює дані правовідносини. Крім того, враховуючи місце його праці обчислення пільгового стажу роботи має бути здійснене згідно з законодавством Російської Федерації. Стаж роботи позивача за Списком № 2, без врахування частини відпрацьованої у місцевості, яка прирівняна до районів Крайньої Півночі, складає 5 років 4 місяці. Загальний стаж відпрацьований в районах Крайньої Півночі, згідно законодавства Російської Федерації (а саме згідно цього законодавства, у відповідності з міжнародним договором має бути проведене обчислення) складає 17 років та 8 місяців. При цьому, на час отримання ним заробітної плати період з 01 січня 1993 року по 13 липня 1998 року обмежень максимальної величини заробітної плати, яка враховується для призначення пенсії, не існувало.

Щодо клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду вказує на дату отримання листа-відповіді відповідача, перебування на лікуванні.

В судовому засіданні 17 квітня 2018 року змінено відповідача у справі з ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідач заперечив проти задоволення позову, про що надав суду відзив. Згідно з відзивом вказав, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, робота по списку №2, з 06 жовтня 2009 року. На момент призначення пенсії за віком, стаж роботи по списку №2, що давав право на пенсію складав 12 років 6 місяців 9 днів. При призначенні пенсії, період роботи з 12 вересня 1992 року по 30 листопада 1999 року був зарахований до стажу на загальних підставах. Зарахувати період з 12 вересня 1992 року по 30 листопада 1999 згідно архівної довідки №1609-М від 15 квітня 2010 року, яка надійшла після призначення пенсії, як період роботи по списку №2 було не доцільно, з наступних причин: стаж роботи по Списку №2, згідно з чинним законодавством враховується в одинарному розмірі, а для права на пенсію (на момент призначення пенсії) пільгового стажу було достатньо. Для обчислення пенсії враховується довідка про заробітну плату № 3940-М від 09 листопада 2009 року. Завірені архівні копії особових рахунків за 1996, 1997, 1998 та 1999 роки для обчислення пенсії не можуть бути враховані, оскільки фахівці Пенсійного фонду не мають права змінювати дані довідки про заробітну плату, так як відповідальність за правильність її заповнення несуть посадові особи, які підписали дану довідку. Посилаючись на норми п.110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року вказує, що позивачем не надано документів, які б свідчили про наявність підстав для пільгового обчислення стажу роботи.

Адміністративний позов у відповідності до положень п.10 ч.1 ст.1 Розділу VІІ КАС України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII розглянута за правилами чинного КАС України з урахуванням вимог до заяви, в редакції КАС України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Враховуючи предмет позову та положення ст.263 КАС України, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, суд вважає за можливе ухвалити рішення в порядку спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження).

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 перебував на обліку ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України (на час розгляду справи - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) та отримує пенсію за віком, робота по списку № 2, з 06 жовтня 2009 року. Розпорядженням ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України № 142644 від 02 березня 2010 року позивачу призначена пенсія з 06 жовтня 2009 року. Під час призначення пенсії за віком відповідачем враховано, що стаж роботи по списку № 2, що давав право на пенсію, складав 12 років 6 місяців 9 днів. Період роботи з 12 вересня 1992 по 30 листопада 1999 було зараховано до стажу на загальних підставах /а.с.20, 121/.

Також суду надано дані щодо сум заробітної плати, враховані при розрахунку пенсій позивача за період з 01 червня 1994 року по 01 лютого 2004 року /а.с.31-32/. Архівні довідки від 09 листопада 2009 року № 3940-М, від 01 березня 2010 року № 870-К, від 15 квітня 2010 року № 1609-М, 15 квітня 2010 року № 1610-М, від 09 листопада 2009 року № 3942-М, архівні копії відомостей про нарахування заробітної плати, видані Архівним відділом Адміністрації міста Нягані щодо сум нарахованих доходів із вказівкою перебування позивача на вахтовому методі роботи, дорожніх, відпускних, лікарняних, віднесення місцевості, в якій працював позивач до місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі /а.с.83-86, 87-89, 90-91, 92-97, 117, 118/.

15 березня 2017 року позивач звернувся до ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії. В заяві зазначив, що при підрахунку стажу згідно зі Списком № 2 не врахований період з 12 вересня 1992 року по 30 січня 1999 року; обчислення розміру призначеної пенсії проводилося на основі «Архивной справки 09.11.2009 №3940-М», що видана Архівним відділом м. Нягань. На запит Управління пенсійного фонду в м. Новомосковськ Архівний відділ м. Нягань надіслав також завірені «Архівні копії 15.04.2010 року особових рахунків ОСОБА_1 за 1996, 1997, 1998 та 1999 роки», які надійшли після призначення пенсії та залишилися невраховані. Просив: при обчисленні розміру пенсії, врахувати заробітну плату згідно завірених «Архівних копій 15.04.2010 року особових рахунків ОСОБА_1 за 1996, 1997, 1998 та 1999 роки»; обчислити розмір пенсії згідно «Архівних копій 15.04.2010 року Особових рахунків ОСОБА_1 за 1996. 1997, 1998 та 1999 роки», врахувавши усі суми з яких проводилися відповідні відрахування у Пенсійний фонд; провести обчислення розміру пенсії з урахуванням середньомісячної заробітної плати за річний обліковий період підсумованого робочого часу за періоди роботи з 12 вересня1992 року по 30 листопада 1999 року; врахувати стаж роботи у півтора кратному розмірі; провести перерахунок та обчислити розмір пенсії та стаж з урахуванням архівних довідок та особових рахунків, які знаходяться у пенсійній справі, у термін згідно пункту 4 та пункту 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» /а.с.18-19/.

ОСОБА_2 ОУПФУ Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року № М-32 позивача повідомлено, що зарахувати період з 12 вересня 1992 року по 30 листопада 1999 року, згідно з архівною довідкою №1609-М від 15 квітня 2010 року, яка надійшла після призначення пенсії, як період роботи по списку №2 було не доцільно, з наступних причин: стаж роботи по Списку №2, згідно чинного законодавства, враховується в одинарному розмірі, а для права на пенсію (на момент призначення пенсії) пільгового стажу було достатньо. Для обчислення пенсії враховується довідка про заробітну плату № 3940-М від 09 листопада 2009 року. Відповідно до Постанови Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» п.3 розділу II, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року, із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Довідка завіряється печаткою і двома підписами відповідальних осіб. Враховуючи зазначене, завірені архівні копії особових рахунків за 1996, 1997, 1998 та 1999 роки для обчислення пенсії не можуть бути враховані, оскільки фахівці Пенсійного фонду не мають права змінювати дані довідки про заробітну плату, так як відповідальність за правильність її заповнення несуть посадові особи, які підписали дану довідку. Стосовно не зарахування періодів роботи в районах Крайньої Півночі з 12.09.1992 по 30.11.1999, з 30.01.2001 по 28.02.2002, згідно з довідками від 15.04.2010 №1609-М та №1610-М в півтора кратному розмірі, повідомлено, що відповідно до п.110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972, пільги щодо обчислення стажу надавалися працівникам, які направлялися в експедиції для роботи в районах Крайньої Півночі і місцевості, прирівняних до районів Крайньої Півночі, при умові, якщо ці працівники уклали трудові договори про роботу в цих місцевостях на строк не менше трьох років. Пільгове обчислення стажу роботи проводиться на підставі таких документів: трудової книжки, якщо в ній містяться відомості про право на пільги по обчисленню стажу; копії договору, укладеного на 3 роки, в тому числі й у разі, якщо не зазначено, що особа користувалася пільгами по обчисленню стажу; довідки, у якій зазначено, що особа працювала на підставі строкового трудового договору, укладеного не менше ніж на 3 роки; свідоцтва про бронювання житла у зв'язку з роботою на Крайній Півночі на підставі строкового договору; інших документів, які підтверджують роботу в зазначених місцевостях, на підставі строкового договору, укладеного на 3 роки. Таким чином пільгове обчислення стажу роботи поширювалося на працівників цих місцевостей за умови, що вони уклали письмові трудові договори. На теперішній час пенсія призначена та виплачується згідно норм чинного пенсійного законодавства /а.с.20/.

10 травня 2017 року позивач повторно звернувся до ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України з заявою про надання довідок, обчислення стажу роботи у 1.5 кратному розмірі та перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячної заробітної плати за річний обліковий період підсумованого робочого часу /а.с.21/. В заяві вказав, що отримавши уточнюючі довідки, в яких вказано про те, що з 12 вересня 1992 року по 16 січня 2001 року він працював вахтовим методом з підсумковим обліком робочого часу, просить врахувати стаж з 01 грудня 1999 року по 16 січня 2001 року у півтора кратному розмірі, врахувати його по Списку № 2 та провести відповідний перерахунок призначеної пенсії у зв’язку з збільшенням стажу роботи та провести перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячної заробітної плати за річний обліковий період підсумованого робочого часу.

26 червня 2017 року позивач отримав поштою лист-відповідь ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України від 09 червня 2017 року, який містить відмову у перерахунку пенсії /а.с.29/.

З трудової книжки позивача /а.с.48-52/ вбачається, що:

03 вересня 1992 року позивач звільнений за п.5 ст.63 КЗПП України за переводом до НГДУ «Талінськнафта» за узгодженням між керівниками;

12 вересня 1992 року позивача прийнято майстром по підземному ремонту свердловин в порядку переводу в цех підземного ремонту свердловин вахтовим методом НГВУ «Талінськнафта»;

01 квітня 1994 року у зв’язку з розпорядженням Держкомітету по управлінню майном РФ від 16 лютого 1993 року Виробниче об’єднання «Красноленінськнафтогаз» перетворене в АТВТ «Кондпетролекс»;

03 червня 1994 року позивача переведено оператором з видобування нафти і газу 4 розряду в цех видобування нафти і газу № 7;

01 липня 1994 року - переведено майстром з видобування нафти і газу в цьому-ж цеху;

01 лютого 1998 року - переведено оператором з видобування нафти і газу 5 розряду в цьому-ж цеху в порядку перестановки робітників при скороченні штату;

11 серпня 1998 року - перепорядкований цеху видобування нафти і газу № 3 без зміни професії;

30 листопада 1999 року, в зв’язку з продажем підприємства,- звільнений в порядку переводу до НГВУ «Талінськнафта» ВАТ «ТНК-Нягань»;

01 грудня 1999 року - прийнятий в порядку переводу оператором по видобуванню нафти і газу 5 розряду цеху видобування нафти і газу № 3;

16 січня 2000 року - переведений майстром по капітальному ремонту свердловин в цех підвищення нафтовіддачі пластів та капітального ремонту свердловин;

26 квітня 2000 року - перепорядкований без суттєвих змін умов праці в цех підземного ремонту свердловин;

01 грудня 2000 року НГВУ «Талінськнафта» ВАТ «ТНК-Нягань» перепорядковане НГВУ «Красноленінськнафта» ВАТ «ТНК-Нягань»;

16 січня 2001 року - звільнений за власним бажанням;

30 січня 2001 року позивача прийнято на посаду керівного інженера в центральну інженерно-технологічну службу ТОВ «Інтернафтогазсервіс» місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі;

01 червня 2001 року переведений на посаду заступника начальника РІТС-1;

28 лютого 2002 року – звільнений за переводом до ТОВ «КНГ-Сервіс»;

01 березня 2002 року позивач прийнятий в порядку переводу з ТОВ «Інтернафтогазсервіс» на посаду керівного інженера-технолога в центральну інженерно-технологічну службу ТОВ «КНГ-Сервіс» місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі;

31 грудня 2002 року позивач звільнений за власним бажанням.

При цьому, з архівної довідки від 12 квітня 2017 року № И-СП-05091, виданої АТ «РН-Няганьнафтогаз» вбачається, що у документах АТ «РН-Няганьнефтегаз», в особових картках форми Т-2, в наказах по особовому складу, значиться ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, період роботи: з 01.12.1999 по 16.01.2001 в ВАТ «ТНК-Нягань». Дані довідки підтверджуються відомості щодо періодів праці, вказаних в трудовій книжці позивача. Вказано, що адміністративні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати не вказані, на курси підвищення кваліфікації з повним або частковим відривом від виробництва не направлявся, простоїв з вини роботодавця, як і з вини працівника, не було, суміщення професій не виявлено. Документів, що спростовують повну зайнятість, не виявлено. Робоча посада позивача надає право на дострокове призначення страхової пенсії. Згідно з відомостями по нарахуванню заробітної платні, табелями обліку робочого часу встановлено, що ОСОБА_1 за період роботи з 01.12.1999 по 16.01.2001 проводилися нарахування заробітної плати в режимі змінного графіка роботи при виробленні повних робочих місяців за вахтовим методом роботи, при підсумованого обліку робочого часу. Річний баланс робочого часу при вахтовому методі роботи, при підсумованому обліку робочого часу, вироблений. Відповідно до Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які поширюється дія Указів Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та 26.09.1967 про пільги для осіб, які працюють в цих районах і місцевостях, підтверджених постановою РМ СРСР від 11.10.1967 № 1029 (в редакції постанови СМ СРСР від 03.01.1983 № 12), дана місцевість місто Нягань Тюменська область Ханти-Мансійський автономний округ-Югра відноситься до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі /а.с.22-23/.

З архівної довідки від 13 квітня 2017 року № 746 Архівного відділу Адміністрації міста Нягані вбачається, що у документах архівного фонду для нафтогазовидобувного управління «Талінскнафта» ВАТ «Кондпетролеум» в особових картках форми Т-2, в наказах по особовому складу, в особових рахунках по нарахуванню заробітної плати, значиться ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дані довідки підтверджують відомості щодо періодів праці, вказаних в трудовій книжці позивача. Вказано робочий час, фактично відпрацьований на підприємстві. Зазначено, що вимушену відпустку без збереження заробітної плати з 01.02. по 31.05.1994 (наказ від 01.02.1994 №241-к); а/о з 26.04.1996 по 13.05.1996 (нак. №1608-к, дата не вказана) / так в особовій картці, наказ відсутній/; а/о з 15.01.1997 по 19.01.19987 (нак. №150-к від 14.01.1997) /так в особовій картці, наказ відсутній/. Скорочення в архівній довідці дані відповідно до їх вживання в тексті документа. Інформація про кількість відпрацьованих днів за період вересня 1992 по липень 1993, з жовтня 1993 по травень 1994 надана з особової картки форми Т-2 /особові рахунки по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 за вищевказані періоди відсутні, причини відсутності невідомі/. Документів, що спростовують повну зайнятість, не виявлено. Трудові договори, укладені між працівниками підприємства та керівництвом підприємства на муніципальне зберігання не надійшли. Наявні на зберіганні документи з особового складу (накази, особисті картки (форма Т-2), особові рахунки по нарахуванню заробітної плати) не містять інформацію про порядок обчислення трудового стажу. Місцевість місто Нягань Тюменська область Ханти-Мансійський автономний округ-Югра відноситься до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, де встановлений районний коефіцієнт 1.7 для виробничої галузі, 1.5 для невиробничої /а.с.24-25/.

З особової картки позивача, долученої до довідки від 13 квітня 2017 року, архівної довідки Архівного відділу Адміністрації міста Нягані від 13 квітня 2017 року № 246/3 вбачаються періоди відпусток ОСОБА_1, періоди перебування позивача на лікуванні /а.с.26, 27-28/.

Також матеріали справи свідчать, що у період з 05 липня 2017 року по 14 липня 2017 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні /а.с.30/.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги, відзив позивача, надані докази свідчать, що між сторонами виник спір, пов’язаний із діями відповідача щодо неперахування пенсії позивачу із визначенням при перерахунку складових доходу позивача, обставин та умов роботи позивача за період з 12 вересня 1992 року по 31 грудня 2002 року.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступних норм законодавства.

За ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтями 73, 74, 75, 76 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Щодо роботи вахтовим методом та зобов’язання перерахунку шляхом ділення суми заробітної плати, виплаченої за результатами роботи за відповідний рік на кількість місяців виконання такої роботи у цьому році.

Відповідно до частин другої та третьої статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в дію цієї Угоди. Обчислення пенсій здійснюється виходячи із заробітної плати (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року № 290/95-ВР, трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Матеріали справи підтверджують, що позивач працював на підприємствах у Російській Федерації вахтовим методом в періоди: з 12 вересня 1992 року по 30 листопада 1999 року, з 01 грудня 1999 року по 16 січня 2001 року, з 31 грудня 2001 року по 31 грудня 2002 року.

Згідно з статтею 104 Трудового кодексу Російської Федерації коли за умовами виробництва (роботи) у приватного підприємця, в підприємства в цілому або при виконанні окремих видів робіт не може бути дотримана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу з того, щоб тривалість робочого часу за звітний період (місяць, квартал та інші періоди) не перевищували нормального числа робочих годин. Обліковий період не може перевищувати одного року.

Відповідно до статті 300 Трудового кодексу Російської Федерації при вахтовому методі роботи встановлюється підсумований облік робочого часу за місяць, квартал чи інший триваліший період, але не більше ніж за один рік. Підсумований період охоплює весь робочий час, час в дорозі від місця знаходження роботодавця або від пункту збору до місця виконання роботи і назад, а також час відпочинку, що припадає на даний календарний проміжок часу. Роботодавець зобов'язаний вести облік робочого часу і часу відпочинку кожного працівника, працюючого вахтовим методом, по місяцях і за весь обліковий період.

Враховуючи викладене, вказані періоди роботи позивача за вахтовим методом підлягають підсумованому обліку, з врахуванням при обчисленні пенсії середньомісячної заробітної плати за річний обліковий період підсумованого робочого часу за періоди роботи по вахтовому методу, що необхідно врахувати при обчисленні пенсії позивача.

Щодо коефіцієнту надбавки, районного коефіцієнта та стажу роботи.

Відповідно до п. 5 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Цим же пунктом передбачено, що до ухвалення відповідного закону період роботи до 01.01.1991 року у вказаних районах та місцевостях колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген зараховувати до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним до 01.01.1991 року.

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, було встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР від 01.08.1945 «Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі», від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967.

Відповідно до вищевказаних Указів Президії Верховної Ради СРСР пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в таких районах та місцевостях.

П.«д» ст.5 зазначеного Указу від 10.02.1960 передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати таку додаткову пільгу: зараховувати один рік роботи в таких районах та місцевостях за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в зазначені райони та місцевості за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Відповідно до положень п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за період роботи до 01.01.1991 на Крайній Півночі та в місцевостях, прирівняних до її районів колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в таких районах та місцевостях. Таким чином, із системного аналізу наведених норм випливає, що трудовий договір не є єдиним документом, який може підтвердити роботу в зазначених районах та місцевостях.

Ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 вищеназваної постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 №148 працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожен рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, до 01.03.1960 зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 зараховувати за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Питання врахування періодів роботи у вказаних районах колишнього Союзу РСР, а потім - Російської Федерації після 01.01.1991 до стажу при призначенні пенсії на території України регулюються нормами міжнародних угод, підписаних Україною та Російською Федерацією. Із норм таких угод вбачається, що обчислення стажу згідно із законодавством, що діє на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Таким чином, стаж роботи позивача має бути обчислений згідно із законодавством держави, на території якої відбулась трудова діяльність. В 1991-2001 роках на території РФ був чинний Закон РСФСР «Про державні пенсії в РСФСР» від 20.11.1990 року № 340-1 (діяв з 01.01.1992 по 31.12.2001), на підставі якого період роботи в районах Крайньої Півночі зараховується в трудовий стаж в півторакратному розмірі. Аналогічні приписи містяться і в Федеральному Законі від 15.12.2001 року № 166-ФЗ «Про державне пенсійне забезпечення в Російській Федерації», яким охоплюється період роботи позивача до 01.12.1994 року.

Згідно із статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5.6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір та обов'язкове державне пенсійне страхування», об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених підпунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці». Таким чином, об'єктом оподаткування є заробітна плата з урахуванням районного коефіцієнта.

Частиною 1 статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що перерахунок пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюються за нормами цього Закону на підставі документів, про вік, страховий стаж, заробітну плату (доходів) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до абзаців 2 та 3 статті 6 «Угоди між урядами України і Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначаються сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Враховуючи відомості трудової книжки та довідок, що підтверджують стаж роботи та отримувані пільги під час роботи в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі позивача, наявні підстави для висновку про необхідність зарахування стажу за періоди роботи з 12.09.1992 по 31.11.1999, з о1.12.1999 по 16.01.2001, з 30.01.2001 до 31.12.2002 з врахуванням сум районного коефіцієнту та північної надбавки до складових частин пенсії позивача.

Щодо застосування коефіцієнту заробітку суд виходить з наступного.

Згідно з Конституцією України та чинного законодавства України, міжнародна угода, ратифікована Верховною Радою України має перевагу над чинним законодавством України, в тому числі і в галузі пенсійного забезпечення.

Отже, згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення, пенсійне забезпечення громадян держав - учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Для визначення права на пенсію громадянам держав учасників Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до введення в дію цієї Угоди. Обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходи) за періоди, які зараховуються до трудового стажу.

Як встановлено судом, позивач працював в районах Крайньої Півночі та подав відповідачу довідки про заробітну плату, відповідно на нього поширюється дія Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 і він має право на врахування районного коефіцієнту та північної надбавки при обчисленні пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 календарних місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно з ч. 2 ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Враховуючи раніше діючу редакцію ст. 66 Закону України Про пенсійне забезпечення» було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включалися всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески. І тільки з 10.06.2003 року. До вище вказаної статті Законом України від 22.05.2003 року були внесені зміни, якими передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу) на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Отже, на час отримання позивачем заробітної плати період з 01.01.1993 по 13.07.1998 обмежень максимальної величини заробітної плати не існувало, так як були встановлені лише 13.07.1998 року Постановою КМУ №1064 «Про встановлення максимальної величини, фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів».

Внаслідок чого наявні підстави для висновку, що відповідачем протиправно застосовано при розрахунку пенсії позивачу в період з 01.01.1993 по 13.07.1998 коефіцієнт заробітку у 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні.

Щодо врахування сум відпускних та лікарняних.

З наданого суду розрахунку складових заробітної плати позивача /а.с.31/ та з архівних довідок № 3940-М, 870-К, 1609-М, архівних копій рахунків вбачається, що заслуговують на увагу доводи позивача про те, що при врахуванні складових заробітної плати для призначення пенсії відповідачем не враховано за відповідні місяці, в яких позивач перебував у відпустках та на лікарняному сум відпускних та лікарняних. Водночас, означені суми відпускних та лікарняних, з огляду на наданий розрахунок складових,- врахований під час нарахування за той місяць, в якому вони фактично були сплачені. При цьому, як свідчить архівна довідка від 15.04.2010 № 1609-М, відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1 в період з 12.09.1992 по 30.11.1999 не надавались.

Згідно з п.37 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі – Порядок № 22-1) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, відстрочку часу її призначення, перерахунок та відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Підпунктами «б», «в» пункту 38 Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі

А згідно пункту 39 Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Після надходження даних про сплату страхових внесків проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з моменту призначення пенсії.

Згідно з пунктом 1.6.1. «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, під час заповнення форм державних статистичних спостережень слід мати на увазі такі особливості обліку та відображення суми фонду оплати праці: нарахування відображаються за календарний місяць (з першого до останнього числа місяця). Наприклад, суми нарахувань за час відпусток, на відміну від порядку їхньої фактичної виплати, розподіляються пропорційно часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці.

Також, згідно пункту 8.3 «Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 10.06.2004 № 7-6, сума нарахованої заробітної плати (доходу): Усього - у поля колонки (щомісячно): для застрахованих осіб, які належать до категорій з кодами 1-3, 10-14, вносяться щомісячні загальні суми фактично нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) працівника, що включають виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності. При цьому, згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року за N 5 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, до зазначених сум слід включати кошти, нараховані за дні відпустки. Суми коштів, нараховані за щорічні та додаткові відпустки, вносяться до поля відповідного місяця тільки в сумі, що припадає на дні відпустки у цьому місяці. Суми, що припадають на дні відпустки в наступному місяці, включаються до поля наступного місяця. Суми заробітної плати (доходу) мають бути враховані у місяці, за який вони нараховані. Суми, нараховані за дні тимчасової непрацездатності або відпустки, розносяться за правилами, які наведено для реквізиту 17.

Крім того, згідно з підпунктами 5.1.7, 5.2.3 пункту 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1, застосування максимальної величини, установленої законодавством, при нарахуванні страхових внесків на суми виплат, зазначених у пунктах 4.1 та 4.2 цієї Інструкції (залежно від умов договору), період яких більше одного місяця (допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, оплата щорічної відпустки), здійснюється окремо за кожний місяць. Нарахування страхових внесків на суми доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, що включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу, період яких більше одного місяця (допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, оплата щорічної відпустки), здійснюється за ставкою, що діє на момент їх нарахування. При цьому, застосування максимальної величини здійснюється окремо за кожний місяць.

Отже, згідно з чинним законодавством, суми нарахувань за час відпусток, на відміну від порядку їхньої фактичної виплати, розподіляються пропорційно часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці. Аналогічно розподіляються і суми нарахувань лікарняних.

Внаслідок викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем після отримання архівних довідок не здійснили всебічний, повний і об’єктивний їх розгляд та правову експертизу змісту та не прийняли рішення про перерахунок призначеної пенсії на протязі 10 днів після отримання документів.

Однак, задоволення позову саме в такій редакції, як вказано позивачем, з урахуванням висновку суду про фактичне врахування сум лікарняних та відпускних відповідачем, однак не в належні періоди складових доходу позивача, врахованих при обчисленні пенсії та без виключення відповідних сум зі складу інших періодів призведе до порушення норм законодавства. Внаслідок чого позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Відтак, суд приходить до висновку, що під час відмови в перерахунку пенсії позивачу із врахуванням всіх складових заробітної плати, обчисленої у відповідному порядку та розмірі, отриманих довідок відповідачем порушено вимоги законодавства, які регулюють порядок призначення та розрахунку пенсії, чим порушені майнові права позивача та . Позивачем підтверджено належними та допустимими доказами факт порушення його прав відповідачем, а тому – наявні підстави для задоволення позову частково.

Також суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання відмови в перерахунку пенсії та зобов’язання вчинення дій щодо проведення перерахунку 3 01 березня 2017 року з огляду на дати отримання відомостей про порушене право, доказів, які підтверджують порушення та надали змогу позивачу їх встановити.

Водночас, суд вважає що стосовно позовних вимог про зобов’язання управління Пенсійного фонду України зробити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з дня призначення пенсії, тобто з 06 жовтня 2009 року, врахувавши неправомірно виключені суми північних (процентних) надбавок позивачем пропущено строк позовної давності. При цьому, доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску позивач не надав, клопотання про поновлення такого строку не заявляв.

Так, за ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Нарахування пенсії у розмірі, яку позивач отримував та щодо якої просить здійснити перерахунок відбулося 02 березня 2010 року. Позивач у встановлений строк рішення про нарахування пенсії у встановленому розмірі не оскаржив. Отримував пенсію, як періодичний щомісячний платіж. Заяв про її перерахунок до 15 березня 2017 року не подавав.

Відтак, суд приходить до висновку, що позов в цій частині за період з 06 жовтня 2009 року по 01 березня 2017 року (дата звернення з заявою про перерахунок) підлягає залишенню без розгляду.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат суд враховує те, що позивач подав заяву про звільнення від сплати судового збору, судом відкрито провадження у справі, позов задоволено та положення статті 139 КАС України, а тому судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 120, 123, 139, 241-246, 250, 240, 262, 263 КАС України, суд -

вирішив:

позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_2; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро; ЄДРПОУ 21910427) – задовольнити частково.

Визнати дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії із врахуванням всіх складових заробітної плати, обчисленої у відповідному порядку та розмірі, отриманих довідок про складові заробітної плати ОСОБА_1 - неправомірними.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року із врахуванням:

- Архівної довідки від 01.03.2010 №870-К «Про відпускні», Архівних копій від 15.04.2010, особових рахунків ОСОБА_1 за 1996, 1997, 1998 та 1999 роки із включенням сум нарахованих відпускних та лікарняних пропорційно до часу, що припадає на відповідні дні відпустки та дні перебування на лікарняному;

-стажу роботи ОСОБА_1 з 12 вересня 1992 року по 30 листопада 1999 року, з 01 грудня 1999 року по 16 січня 2001 року, та з 30 січня 2001 року по 31 грудня 2002 року в розмірі кратному 1,5;

-районного коефіцієнта до заробітної плати за роботу у місцевості, що прирівняна до районів Крайньої Півночі та північних (процентних) надбавок;

-середньомісячної заробітної плати за річний обліковий період підсумованого робочого часу за періоди роботи по вахтовому методу з 12 вересня 1992 року по 16 січня 2001 року, з 01 березня 2002 року по 31 грудня 2002 року,

та без обмеження при перерахунку розміру заробітку для обчислення пенсії за період з 01 січня 1993 року по 13 липня 1998 року сумою, що не перевищує 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання, з вирахуванням фактично отриманих сум.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України зробити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з 06 жовтня 2009 року до 01 березня 2017 року, врахувавши неправомірно виключені суми північних (процентних) надбавок - залишити без розгляду.

В решті позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.О. Парфьонов