Рішення № 74426295, 21.05.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6759/17

Провадження № 2/0182/1015/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21.05.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого: судді Тихомирова І.В.

за участю: секретаря: Рахуба О.Г.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення стягнення аліментів на утримання дітей з батька та стягнення аліментів на утримання дітей з матері, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про припинення стягнення аліментів на утримання дітей з батька та стягнення аліментів на утримання дітей з матері.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, за час спільного сумісного проживання з відповідачем в них народилися діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно виконавчого листа № 2/0182/2239/2016, виданого 10 червня 2016 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області, позивач зобов’язаний сплачувати на користь відповідача ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітніх дітей: сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менш 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до повноліття дітей.

В жовтні 2017 року позивач повернувся із заробітків та йому стало відомо, що відповідач ухилилася від виконання своїх обов’язків по вихованню та утриманню дітей, залишила їх своїй матері та веде асоціальний спосіб життя.

01 листопада 2017 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8 була посвідчена заява ОСОБА_4 в якій вона підтвердила факт, що не забезпечує своїх малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, необхідним харчуванням, медичним доглядом, не спілкується з ними в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, тому дає згоду на позбавлення її батьківських прав на дітей.

Таким чином, з жовтня 2017 року по теперішній час малолітні діти проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 та перебувають на його повному утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

У зв’язку з наведеними обставинами, позивач просить суд припинити з 01 листопада 2017 року стягнення з нього аліментів на користь відповідача ОСОБА_4 на утримання дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які стягуються з нього на підставі виконавчого листа, виданого 10 червня 2016 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області по справі № 182/1916/16-ц.

Також вважає, що з відповідача ОСОБА_4 мають бути стягнуті на його користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину певного віку щомісяця, до досягнення ними повноліття.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала та в своєму відзиві на позов від 10 квітня 2018 року зазначила, що після народження дітей, позивач відмовився добровільно надавати їй матеріальну допомогу на їх утримання, тому вона була вимушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. Оскільки вона знаходилась у дуже скрутному матеріальному становищі, тому з вересня 2017 року влаштувала дітей до дитячого садочку та працевлаштувалася.

На даний час відповідач працює в ТОВ "Щедро" на посаді аналітика консолідованої інформації.

Перебуваючи у пригніченому стані вона у присутності позивача підписала у нотаріуса заяву про надання згоди на позбавлення її батьківських прав. В свою чергу позивач в рахунок погашення заборгованості по аліментам передав їй 17 000,00 грн., після чого нею була подана до Нікопольського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області відповідна заява про припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1

28 лютого 2018 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_9 була посвідчена заява ОСОБА_4 про скасування заяви про згоду на позбавлення батьківських прав, реєстровий № 309, складену нею 01 листопада 2017 року.

Крім того, позивач чинить їй перешкоди у спілкуванні з дітьми, чим порушує її права на виховання дітей, вважає діти повинні проживати з нею.

Також зазначила, що вона щонеділі залишає своїй матері 1000,00 грн. для оплати дитячого садочку, та для забезпечення дітей необхідним одягом, ліками та харчуванням.

Позивач мешкає в квартирі, яка належить на праві власності її матері ОСОБА_10, яка самостійно несе витрати на оплату житлово-комунальних послуг.

Під час судового засідання 21 травня 2018 року позивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказів не приймаючи до уваги їх відповідь на відзив від 17 травня 2018 року, оскільки на час розгляду справи вона не була отримана відповідачем.

В судовому засіданні позивач пояснив, що на даний час він самостійно виховує та забезпечує дітей, інколи допомагають з дітьми батьки відповідача. ОСОБА_4 не приймає участі в утримання дітей. Також підтвердив, що дійсно за їх спільною домовленістю він з дітьми проживає в квартирі, яка належить батькам відповідача, оскільки діти відвідують дитячий садок, який розташований поблизу. Однак в нього також є власна однокімнатна квартира.

Крім того зазначив, що він не чинить ОСОБА_4 перешкоди в спілкуванні з дітьми. Відповідач з жовтня 2017 року разом з ними не проживає, про що було складено відповідний ОСОБА_9.

Представник відповідача ОСОБА_3 зазначив, що відповідач перебувала у скрутному матеріальному положенні, тому змушена була залишити дітей та влаштуватися на роботу. На даний час відповідач проживає в м. Дніпрі з чоловіком та залишає свої матері 1000,00 грн. щотижня на утримання дітей та їх потреб.

У зв'язку з наведеними обставинами ОСОБА_3 просив суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_4 в повному обсязі.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом, сторони проживали разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу та за час спільного проживання в них народилися діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11,12).

Відповідно до виконавчого листа № 2/0182/2239/2016, виданого 10 червня 2016 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області, позивач зобов’язаний сплачувати на користь відповідача ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітніх дітей: сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менш 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до повноліття дітей (а.с.10).

В жовтні 2017 року позивач повернувся із заробітків, після чого йому стало відомо, що відповідач ухилилася від виконання своїх батьківських обов’язків, тобто фактично самоусунулася від виховання та утримання дітей, не надає жодної матеріальної та моральної підтримки, діти проживали разом з бабусею ОСОБА_10 та перебували на її утриманні.

Отже з жовтня 2017 року по теперішній час малолітні діти проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.62).

Під час судового засідання, даний факт представником відповідача не оспорювався.

ОСОБА_4 з 22 жовтня 2017 року не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується відповідним ОСОБА_9 № 116 від 14 травня 2018 року, затвердженим директором ТОВ "КК "ДомКом Ніополь" ОСОБА_11 (а.с.63)

До того ж, представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що зараз ОСОБА_4 з чоловіком проживає в м. Дніпро.

01 листопада 2017 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8 була посвідчена заява ОСОБА_4 в якій вона підтвердила факт, що не забезпечує своїх малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, необхідним харчуванням, медичним доглядом, не спілкується з ними в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, тому дає згоду на позбавлення її батьківських прав на дітей. Вказана заява була посвідчена за реєстровим № 854 (а.с.15).

Однак 28 лютого 2018 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_9 була посвідчена заява ОСОБА_4 про скасування заяви про згоду на позбавлення батьківських прав, реєстровий № 309, складену нею 01 листопада 2017 року (а.с.43).

На даний час ОСОБА_1 самостійно займається вихованням дітей піклується про їх фізичний і духовних розвиток, сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, створює відповідні умови для їх розвитку.

Суд не може прийняти доводи відповідача про те, що позивач чинить їй перешкоди у спілкуванні з дітьми, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_4 суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В той же час доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача та доводили заперечення відповідача, останнім суду не надано.

Таким чином, суд приходить висновку, що відповідач ОСОБА_4 розпорядилися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже враховуючи те, що малолітні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з жовтня 2017 року проживають з позивачем, суд вважає доцільним припинити з 01 листопада 2017 року стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_4на утримання дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Обов'язком батьків у відповідності до положень СК України є утримання та забезпечення дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Суд даючи оцінку доказам наявним у матеріалах справи, дійшов висновку про те, що відповідач має обов’язок надавати допомогу на утримання своїх малолітніх дітей.

При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальне становище позивача; матеріальне становище відповідача, яка зараз працює в ТОВ "Щедро" на посаді аналітика консолідованої інформації (а.с.47) та має змогу натавати матеріальну допомогу на утримання дітей.

За таких обставин, суд з огляду на вимоги розумності та справедливості, приходить висновку, що з ОСОБА_4 повинні бути стягнуті аліменти у примусовому порядку в розмірі 1/3 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину певного віку щомісяця, починаючи з 23 листопада 2017 року до досягнення повноліття найстаршою дитиною – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що відповідає положенням ч. 2 ст. 183 СК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір в сумі 704,80 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12,13,18,62,64,76,81,89,141,263-265,268 ЦПК України ст. ст. 180,181,183 СК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Припинити з 01 листопада 2017 року стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліментів, які стягуються з нього на підставі виконавчого листа, виданого 10 червня 2016 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області по справі № 182/1916/16-ц на утримання дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Виконавчий лист, виданий 10 червня 2016 року на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по цивільній справі № 182/1916/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, повернути до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2), аліменти на утримання дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину певного віку щомісяця, починаючи з 23 листопада 2017 року до досягнення ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) на користь держави.

Повний текст рішення суду складено 04 червня 2018 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно підпункту 15.5 Перехідних положеньЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набув чинності 15 грудня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: ОСОБА_12