Ухвала суду № 74426142, 01.06.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/7722/14-ц

Провадження №6/0203/48/2018

УХВАЛА

01 червня 2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа, виданого у цивільній справі №203/7722/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, таким, що не підлягає виконанню,

у с т а н о в и в:

13 квітня 2018 року боржниця звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа, виданого у цивільній справі №203/7722/14-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, таким, що не підлягає виконанню. Заявлені вимоги боржниця обґрунтувала тим, що рішенням суду від 19.11.2015 року з неї було стягнуто кошти. Рішення набрало законної сили 01.12.2015 року, проте виконавчий документ стягувач отримав лише 20.02.2017 року. Згідно з виконавчим листом строк пред’явлення його до виконання закінчився 01.12.2016 року. Незважаючи на це на підставі вказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження. Викладене стало причиною звернення боржниці із заявою про визнання виданого виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (а.с. 150).

Представник боржниці у судовому засіданні подану заяву підтримав, пояснивши, що підстав для відкриття провадження за виданим виконавчим документом не існувало через закінчення строку його пред’явлення до виконання. При цьому стягувач не звертався до суду із заявою про поновлення такого строку.

Представниця стягувача у суду заперечувала проти задоволення заяви, обґрунтувавши таку позицію приписами пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII).

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку про те, що подана заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 432 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Судом встановлено, що 19.11.2015 року у справі було ухвалене заочне рішення, яким з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 15.06.2007 року №2007-ПМ-67, а також компенсацію судових витрат загальною сумою 2 086 453,60 грн. Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» був присутній у судовому засіданні і наполягав на задоволенні позову (а.с.а.с. 125 – 127).

14 грудня 2016 року представниця ПАТ КБ «ПриватБанк» уперше після ухвалення рішення звернулася до суду із заявою про видачу їй його копії (а.с. 142).

20 лютого 2017 року на підставі ухваленого рішення представникові позивача було видано виконавчий лист, згідно з яким рішення набрало законної сили 01.12.2015 року, а строк його пред’явлення до виконання – до 01.12.2016 року (а.с. 151).

05 жовтня 2017 року на підставі виданого виконавчого листа Центральним відділом державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження №54839440 (а.с. 152).

Згідно зі статтею 22 Закону України 21.04.1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження», який діяв на час набрання заочним рішенням від 19.11.2015 року, виконавчі документи, видані судом, можуть бути пред’явлені до виконання протягом року від наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Керуючись саме цією нормою, суд, складаючи виконавчий лист, зазначив у ньому строк пред’явлення до виконання – до 01.12.2016 року.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність у державного виконавця підстав для відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, строк пред’явлення якого до виконання закінчився.

При цьому судом було встановлено, що стягувач на виконання частини 6 статті 12 Закону №1404-VIII не звертався до суду із заявою про поновлення йому пропущеного строку.

Суд критично ставиться до посилань представниці стягувача на пункт 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII як на підставу, що дає державному виконавцю право відкрити виконавче провадження без поновлення порушеного строку.

Так, у відповідності з частиною 1 статті 12 Закону №1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016 року, виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років.

За правилами, встановленими пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Судом встановлено, що виконавчий лист був виданий 20.02.2017 року, тобто після набрання чинності Законом №1404-VIII, отже підстав для застосування до нього строку, визначеного частиною 1 статті 12 Закону №1404-VIII, не існує.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне подану боржницею заяву задовольнити, визнавши виданий щодо неї виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

При цьому суд роз’яснює стягувачеві його право на звернення до суду із заявою про поновлення строку пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Керуючись статтями 258 – 260, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Визнати виконавчий лист, виданий у цивільній справі №203/7722/14-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 15 червня 2007 року №2007-ПМ-67, а також компенсації судових витрат, загальною сумою 2 086 453,60 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Учасник справи, я кому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Повна ухвала складена 04 червня 2018 року.

Суддя М.О. Католікян