Рішення № 74424207, 30.05.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Унікальний номер справи 333/5884/17

Номер провадження 2/333/260/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

м. Запоріжжя 30 травня 2018 р.

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: суддя Фунжий О.А., за участю секретаря судового засідання Лященко В.А., представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, -

В с т а н о в и в :

6 жовтня 2017 р. позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 червня 2014 р. між позивачем як фізичною особою-підприємцем та відповідачем укладено договір про надання юридичних послуг. За цим договором замовник доручив, а виконавець зобов’язався надати замовнику правову допомогу з юридичних питань, а замовник – прийняти послуги та своєчасно їх оплатити. Згідно додатку № 1 до договору до складу юридичних послуг відносився супровід в Європейському суді з прав людини скарги по судовій адміністративній справі відповідача щодо перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи. Договором передбачено, що винагорода у випадку позитивного вирішення проблемного питання складає 50% від фактично отриманих заявником сум компенсацій, яка сплачується в десятиденний термін від дня отримання замовником цих виплат. Відповідач видав позивачеві довіреність на представництво інтересів в Європейському суді з прав людини, який всю кореспонденцію направляв позивачеві. Згідно з умовами договору позивач виконала відповідну роботу, за наслідками якої 17 листопада 2016 р. Європейський суд з прав людини у справі «Тихонов та інші проти України» виніс рішення про виплату державою на користь відповідача компенсації в розмірі 1 000 Євро. В січні 2017 р. відповідач отримав вказану компенсацію за курсом Національного банку України, що складає 27 836 грн., однак передбачену договором винагороду в розмірі 13 918 грн. сплачувати позивачеві відмовився. З наведених підстав позивач просила суд стягнути з відповідача винагороду в сумі 13 918 грн., штраф у розмірі 20% від суми винагороди, передбачений п. 6.3 договору, в сумі 2 783,60 грн.; пеню, передбачену п.6.4 договору, у розмірі 1% від суми затриманого платежу за кожен календарний день затримки, в сумі 32 568,12 грн.; усього 49 269,72 грн., а також витрати на сплату судового зору в сумі 640 грн.

Ухвалою судді від 31 жовтня 2017 р. відкрито провадження у справі, її призначено до розгляду в судовому засіданні. (а.с. 34)

Ухвалою судді від 31 жовтня 2017 р. за клопотанням позивача від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України витребувані дані про виплату відповідачеві компенсації за рішенням Європейського суду з прав людини. (а.с. 36)

Ухвалою суду від 12 лютого 2018 р. в зв’язку з набранням чинності змін до ЦПК України визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, встановлено строк для подачі сторонами заяв по суті позову. (а.с. 51-52)

У встановлений судом строк сторони заяви по суті позову суду не надали, в зв’язку з чим відповідно до ст. 178 ч.8 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача надала клопотання позивача про відмову від частини позовних вимог та їх зменшення, яким відмовилась від стягнення з відповідача штрафу в сумі 2 783,60 грн. та зменшила розмір пені до 6 082 грн.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та їх обгрунтування, наполягаючи на задоволені позову.

Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що у 2001 р. відповідач звернувся до адвоката ОСОБА_6 з питання надання юридичної допомоги. 7 лютого вони уклали договір про надання правової допомоги з питання стягнення одноразової грошової допомоги учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у судовому порядку. На той час позивач ОСОБА_7 працювала у адвоката ОСОБА_6 найманим працівником, їй ОСОБА_6 доручив виконувати певні роботи за договором про надання правової допомоги ОСОБА_5 Позивач за дорученням ОСОБА_6 готувала документи, заяви до національних судів. В 2013 р. ОСОБА_7 в рамках договору про надання правової допомоги, укладеному між адвокатом ОСОБА_6 та ОСОБА_5 подала скаргу до Європейського суду з прав людини. В 2014 р. ОСОБА_4 припинила відносини з ОСОБА_6, викликала ОСОБА_5, запропонувала укласти з нею договір про надання правової допомоги. Чи підписував ОСОБА_5 такий договір з ОСОБА_4, відповідач йому не повідомив. Після отримання ОСОБА_5 компенсації за рішенням Європейського суду з прав людини він сплатив ОСОБА_6 винагороду, передбачену договором про надання правової допомоги, тому вважає, що ОСОБА_4 нічого не винен.

Позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, розподіл обов’язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на сторону, яка посилається на ці обставини.

Суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення відповідачем оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів позивача, які підлягали би захисту в обраний спосіб; позивач не довів обставин, що підтверджують наявність складу правопорушення, на які він посилається як на обґрунтування своїх вимог.

На підтвердження договірних відносин між позивачем та відповідачем позивач надала суду копію договору про надання юридичних послуг, укладеного 26 червня 2014 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) та ОСОБА_5 (замовник). (а.с. 6-7)

За цим договором виконавець (ОСОБА_4О.) приймає зобов’язання надати юридичні послуги замовнику (ОСОБА_5М.), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані юридичні послуги на умовах та в строки, передбачені умовами договору. Склад і обсяг надання юридичних послуг визначаються на підставі замовлення на надання юридичних послуг (додаток №1), що узгоджено та затверджено сторонами.

Відповідно додатку №1 до вказаного договору замовнику надаються послуги з супроводу справи ОСОБА_5 №2а-4022/11 щодо виплати допомоги на оздоровлення як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у Європейському суді з прав людини. Винагорода розраховується від фактично отриманих замовником сум компенсації та будь-яких інших виплат, що стосуються захисту прав замовника щодо виплати допомоги на оздоровлення як особі у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 50%.

Згідно повідомлення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в проваджені відділу примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження по виконанню рішення, виданого 17 листопада 2016 р. Європейським судом з прав людини у справі «Тихонова та інші проти України», де ОСОБА_5 є одним із заявників. В ході виконання вищевказаного рішення Суду з держави на користь ОСОБА_5 стягнуто кошти в сумі 27 836,63 грн. (еквівалент 1 000 Євро), які перераховані на рахунок останнього платіжним доручення від 27 січня 2017 р. (а.с. 47)

В судовому засіданні встановлено, що свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_4 отримала 29 червня 2016 р., тобто на дату укладення договору про надання юридичних послуг права на здійснення адвокатської діяльності не мала. З цих підстав для вирішення спору суд застосовує положення цивільного законодавства щодо договору про надання послуг.

Відповідно до ст. 901, 902, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На підтвердження виконання робіт за вказаним вище договором про надання юридичних послуг позивач надала суду копії листа заступника начальника управління від 18 березня 2011 р. (а.с. 9), адміністративного позову ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, датованого 21 квітня 2011 р. (а.с.10-11), постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2011 р. за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення по Комунарському району Запорізької міської ради (а.с. 12), заяви ОСОБА_5 про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання від 14 червня 2013 р. (а.с. 13), виконавчого листа, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя 4 вересня 2013 р. (а.с. 14), ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 7 жовтня 2013 р. про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання (а.с. 15), довіреності ОСОБА_5 від 26 червня 2014 р. на уповноваження ОСОБА_4 представляти його інтереси при розгляді в Європейському суді з прав людини, а також у будь-якому іншому наступному проваджені, передбаченому Європейською Конвенцією з прав людини, стосовно його скарги, представленою відповідно до ст. 34 Конвенції проти України (а.с. 16), заяви ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 від 26 грудня 2013 р. в Європейський суд з прав людини про намір подати скаргу до суду (а.с. 17), листа секретаріату Європейського суду з прав людини від 6 березня 2014 р. (а.с. 18), листів Європейського суду з прав людини англійською мовою від 8 грудня 2016 р., 16 жовтня 2015 р. (а.с.19, 20), заяви ОСОБА_5 до Міністерства юстиції України від 15 січня 2017 р. (а.с.21), листа заступника директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без дати (а.с. 22), листа ОСОБА_8 на ім’я ОСОБА_5 від 22 серпня 2017 р. (а.с. 23)

Надані позивачем копії договору про надання юридичних послуг від 26 червня 2014 р. та перелічених вище документів на підтвердження виконання цього договору суд вважає неналежними та недопустимими доказом з таких підстав.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

В порушення зазначених вимог процесуального законодавства копія договору про надання юридичних послуг від 26 червня 2014 р., додана до позовної заяви, належним чином не завірена; оригінал договору для огляду суду не надано; підпис виконавця (позивача ОСОБА_4О.) у договорі відсутня; копії перелічених вище документів на підтвердження виконання договору про надання юридичних послуг належним чином не завірені; їх оригінали для огляду суду не надано.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд також звертає увагу на те, що копія договору про надання юридичних послуг датована 26 червня 2014 р., а на підтвердження виконання цього договору позивачем надано копії документів, датовані до цієї дати; згідно п. 3.1 вказаного договору здача-приймання наданих юридичних послуг за цим договором оформлюється актом здачі-прийняття наданих послуг, однак такий акт суду не надано.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, надав суду належним чином завірені копію договору про надання правової допомоги № 425 від 7 лютого 2011 р., укладений між адвокатом ОСОБА_6 та ОСОБА_5. (а.с. 72-73)

Згідно цьому договору замовник (ОСОБА_5М.) доручає, а виконавець (адвокат ОСОБА_6М.) зобов’язується надати замовнику у відповідності до умов договору правову допомогу з юридичних питань, які цікавлять замовника, а замовник зі свого боку зобов’язаний прийняти вказані послуги та своєчасно їх оплатити. Замовник звертається до виконавця за юридичною допомогою з питання стягнення одноразової грошової допомоги учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС у судовому порядку. Гонорар (винагорода) та витрати на правову допомогу сплачуються замовником у разі позитивного вирішення питання в п’ятиденний строк з моменту утримання коштів (витрат). За надання юридичних послуг, передбачених цим договором, замовник сплачує виконавцю суму грошової винагороди у розмірі 15% від фактично отриманої суми одноразової грошової допомоги на підставі судового рішення та суми моральної шкоди, виплаченої на підставі рішення Європейського суду з прав людини. (а.с. 72-73)

Представник відповідача також надав суду копію доручення від 7 лютого 2011 р., яким уповноважив ОСОБА_4 представляти інтереси ОСОБА_5 на підставі п. 2.5. договору № 425 від 7 лютого 2011 р. про надання юридичних послуг та ст. 56, 58, 59 КАС України, ст. 38, 40, 42 ЦПК України. (а.с. 74)

Згідно п. 2.5. вказаного договору виконавець має право доручати реалізацію своїх повноважень, прав та обов’язків згідно цього договору будь-якій третій особі на свій розсуд. (а.с. 72)

На підтвердження надання юридичних послуг за договором від 7 лютого 2011 р. представник відповідача надав суду копію акту виконаних робіт, що передбачено п. 3.3. зазначеного договору. (а.с. 75)

Вказані вище докази, надані представником відповідача, суд приймає до уваги як належні та допустимі відповідно до вимог ст. 77, 78 ЦПК України.

Аналізуючи надані сторонами докази, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено факту укладення з відповідачем договору про надання юридичних послуг та надання нею послуг за цим договором, що є підставою для відмови у задоволені позову.

Керуючисьст. 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

У задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне судове рішення складено 8 червня 2018 р.

Суддя О.А.Фунжий