Постанова № 74423459, 30.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 240/273/17 Номер провадження 22-ц/775/736/2018

Категорія 23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Соломахи Л.І., Санікової О.С.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області у залі судового засідання № 4 цивільну справу номер 240/273/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрівка-Агро» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрівка-Агро» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрівка-Агро» на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 30 січня 2018 року (суддя - Щербак Ю.В.), -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрівка-Агро» (далі - ТОВ «Олександрівка-Агро») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 24 квітня 2012 року було укладено договір оренди землі з ОСОБА_4 строком на 13 років. Вказаний договір зареєстровано у відділі Держкомзему в Олександрівському районі Донецької області 11 липня 2012 року за № 142038384001556. Об`єктом договору є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № НОМЕР_1, площею 12,87 га, що розташована на території Криничанської сільської ради Олександрівського району Донецької області.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали вказану земельну ділянку у власність в порядку спадкування за законом після смерті власника землі ОСОБА_4 в розмірі по 1/2 частині кожен. Всупереч укладеному договору оренди, спірна земельна ділянка, з літа 2016 року використовується відповідачами на їх власний розсуд. Відповідачі з цього часу самовільно зайняли земельну ділянку та стали її самостійно обробляти, вирощуючи сільгоспкультури.

Посилаючись на умови договору оренди, норми земельного законодавства (ст. 24, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 148-1 ЗК України) позивач зазначив, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі, орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. На підставі викладеного, позивач просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом заборони вчинення відповідачами дій, пов'язаних з обробкою спірної земельної ділянки.

Відповідачі звернулися із зустрічним позовом до ТОВ «Олександрівка-Агро» про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 24 квітня 2012 року між ТОВ «Олександрівка-Агро» та ОСОБА_3, обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказали, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла їх мати - ОСОБА_4, яка залишила у спадок земельну ділянку, площею 12,8709 га, кадастровий № НОМЕР_1 за державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 3 грудня 2004 року. Відповідачі за первісним позовом, будучі спадкоємцями за законом першої черги спадкування, прийняли спадщину та отримали свідоцтва про право на спадщину - земельну ділянку за вказаним кадастровим номером в розмірі по 1/2 частині кожний. Їм відомо, що за життя їх мати передала належну їй земельну ділянку в оренду ТОВ «Агрофірма «Агротіс» за договором оренди землі № 8/80 від 29 грудня 2004 року зі строком оренди до грудня 2016 року. Після закінчення строку оренди вони стали використовувати успадковану земельну ділянку на власний розсуд.

У квітні 2017 року їм стало відомо про укладений матір'ю договір оренди з ТОВ «Олександрівка-Агро» від 24 квітня 2012 року строком на 13 років.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Олександрівка-Агро» та задовольнити вимоги по зустрічному позову, визнавши недійсним договір оренди від 24 квітня 2012 року, посилаючись на те, що їх мати ОСОБА_4 на час укладання договору хворіла на тяжке психічне захворювання та перебувала на диспансерному обліку у лікаря-психіатра. В момент вчинення правочину вона не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними, тому укладений договір є недійсним відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України.

30 січня 2018 року рішенням Олександрівського районного суду Донецької області в задоволенні позову ТОВ «Олександрівка-Агро» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 24 квітня 2012 року між ТОВ "Олександрівка-Агро" та ОСОБА_4, зареєстрований у відділі Держкомзему в Олександрівському районі за № 142038104001556 від 11 липня 2012 року. Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, позивач ТОВ «Олександрівка-Агро» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просило скасувати рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 30 січня 2018 року та постановити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позов ТОВ «Олександрівка-Агро». У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТОВ «Олександрівка-Агро» про визнання договору оренди недійсним відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначив, що висновки суду, викладені у рішенні, спростовуються матеріалами справи, є необґрунтованими та свідчать про неповне з'ясування судом обставин справи. В оскаржуваному рішенні судом зазначено про перебування орендодавця ОСОБА_4 на час укладання договору у стані, що не відображає справжньої волі особи щодо встановлення, припинення цивільних прав та обов'язків. Позивач звернув увагу, що в матеріалах справи наявні копії видаткових касових ордерів про отримання орендної плати за 2012-2013 роки особисто ОСОБА_4, а також власноручно написана нею заява про перерахування орендної плати на картковий рахунок дочки ОСОБА_2, що, на думку позивача, додатково свідчить про вираження волі орендодавця на виконання умов оскаржуваного договору оренди. Факт отримання орендної плати ОСОБА_4 та відповідачами підтверджено останніми в судовому засіданні. На думку заявника вказані документи беззаперечно виключають будь-яку із форм вияву стану, про який іде мова у ст. 225 ЦК України, оскільки вказують на усвідомлення ОСОБА_4 факту та характеру укладеного нею правочину і фактично є конклюдентними діями по реалізації прав та обов'язків, що виникають із правовідносин оренди. Заявник вважає, що системне виконання орендодавцем протягом тривалого часу з 2012 року та до моменту смерті близько 5 років умов укладеного нею договору та повноцінна реалізація нею наданих договором прав неспростовно означає усвідомлення не тільки змісту та характеру правочину у момент його укладення, відповідність останнього інтересам орендодавця, а й наслідків та природи правочину, в тому числі щодо його виконання.

Крім того, позивач в апеляційній скарзі зазначив, що неможливо вважати належним та достатнім доказом висновок судово-психіатричної експертизи № 112 від 15 серпня 2017 року, оскільки у вказаному висновку відсутні підстави та аргументи, з яких експерти зробили висновок про стан ОСОБА_4 саме на момент укладення правочину 24 квітня 2012 року. Відомості про стан ОСОБА_4 у період з 2008 року по 2016 рік відсутні, не підтверджуються жодними медичними документами, а ґрунтуються виключно на припущеннях та здогадках певних осіб. За життя ОСОБА_4 не була визнана недієздатною, її дієздатність судом не обмежувалась. Тому заявник вважає, що договір оренди земельної ділянки від 12 квітня 2012 року між ТОВ «Олександрівка-Агро» та ОСОБА_3 укладений без порушень суб'єктного складу в розумінні ст. 225 ЦК України, оскільки орендодавець усвідомлював зміст та природу правочину та мала волю до його укладення, що підтверджується її особистим підписом на примірнику договору.

Також заявник зазначає, що судом не враховано, що відповідачами, як і їх матір'ю вчинялись дії, спрямовані на реалізацію діючого правочину. У власній заяві, направленій ОСОБА_4 на адресу заявника, орендодавець просила зараховувати орендну плату на банківську картку дочки - ОСОБА_2 Більш того, відповідачі продовжували отримувати орендну плату і після оформлення Свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки. На думку заявника відповідачами не доведено обставин, на які вони посилаються як на підставу зустрічних позовних вимог і зазначені вимоги спростовуються матеріалами справи.

В апеляційній скарзі позивач звернув увагу на те, що відповідачі не заперечували та підтвердили факт самостійного користування земельною ділянкою, переданою в оренду ТОВ «Олександрівка-Агро». Відмовляючи у задоволенні позову, суд аргументував рішення в частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Олександрівка-Агро» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою виключно задоволенням зустрічного позову про визнання договору оренди недійсним.

Крім того зазначає, що судом необґрунтовано задоволені вимоги про покладення на позивача судових витрат та витрат відповідачів на правову допомогу.

Відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до апеляційного суду письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача ТОВ «Олександрівка-Агро» не надано.

Сторони та їх представники були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак відповідачі та їх представник Кириченко О.О. у судове засідання не з'явилися, надавши заяву про слухання справи у їх відсутність, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю - доповідача, представника ТОВ «Олександрівка-Агро» - Різниченко О.О., яка наполягала на доводах апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ТОВ «Олександрівка-Агро» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за зустрічним позовом про визнання договору оренди землі недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що орендодавець ОСОБА_4 у момент вчинення правочину 24 квітня 2012 року перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними, тому є підстави для визнання вчиненого правочину недійсним відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України.

Вирішуючи спір за позовом ТОВ «Олександрівка-Агро» про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою, суд виходив з того, що відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю і відшкодування завданих збитків. З огляду на те, що оспорюваний договір від 24 квітня 2012 року суд визнав недійсним, позивачем не наведено законних підстав для користування спірною земельною ділянкою, а відповідачі довели право користування нею як власники, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого на підставі розпорядження Олександрівської райдержадміністрації Донецької області від 23 липня 2004 року № 330, надано у власність земельну ділянку, площею 12,87 га, на території Беззаботівської сільради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт видано 3 грудня 2004 року та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1084. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 17-18)

29 грудня 2004 року орендодавець ОСОБА_4 та орендар ТОВ «Агрофірма Агротіс» уклали договір оренди земельної ділянки в розмірі 12,87 гектар строком на 12 років. Договір зареєстровано в Олександрівському районному відділі ДРФ ДП «ЦДЗК» 29 грудня 2004 року за № 8/80 (т. 1 а.с. 69)

24 квітня 2012 року ТОВ «Агрофірма «Агротіс», в особі директора філії «Світанок» - Григораша Д.А., та ОСОБА_4 уклали угоду про дострокове розірвання договору оренди землі від 29 грудня 2004 року. Складено акт прийому - передачі земельної ділянки від орендаря - ТОВ «Агрофірма «Агротіс» до орендодавця - ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 91,92).

Того ж дня, 24 квітня 2012 року ТОВ «Олександрівка - Агро», в особі директора Григораша Д.А., та ОСОБА_4 уклали договір оренди землі, за яким остання, передала в строкове платне користування належну їй земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 12,87 га, що розташована на території Беззаботівської сільської ради ( п.п. 1, 2 договору). Строк дії договору - 13 років ( п. 7 договору).

Договір зареєстровано у відділі Держкомзему в Олександрівському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 11 липня 2012 року № 142038104001556 (т. 1 а.с. 84-86).

За актом приймання - передачі земельної ділянки від 11 липня 2012 року ОСОБА_4 передала належну їй земельну ділянку, площею 12,87 га, на території Беззаботівської сільської ради ТОВ «Олександрівка-Агро», в особі директора - Григораша Д.А., а останній прийняв вказану земельну ділянку (т. 1 а.с. 89).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, про що 15 лютого 2016 року у виконавчому комітеті Беззаботівської сільської ради Олександрівського району Донецької області складено актовий запис № 3, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії I-НО № 933158. (т. 1 а.с.66).

Опитані судом першої інстанції в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 пояснили, що за станом здоров`я мати не могла розуміти значення своїх дій. З 2005 року у неї погіршилась пам`ять і зі спливом часу ця ситуація ставала все гірше. Вона поривалась кудись іти, не могла обслуговувати себе, вчиняти навіть звичайні побутові дії. Мати не пам'ятала своїх дітей та онуків, їх імена, неадекватно себе поводила. На облік до лікаря-психіатра її було взято у 2008 році. У 2012 році її стан ще погіршився, бо наявна у матері хвороба була невиліковною.

Згідно довідки Комунального закладу охорони здоров`я «Олександрівська лікарня планового лікування» № 01-11/308 від 22 травня 2017 року ОСОБА_4, перебувала на обліку у лікаря-психіатра з 22 травня 2008 року з діагнозом: органічна деменція внаслідок церебросклерозу. За станом здоров`я не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т. 1 а.с. 71).

Відповідно виписки з амбулаторної карти № 13149 ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала під наглядом лікаря-психіатра Комунального закладу охорони здоров`я «Олександрівська лікарня планового лікування» з 22 травня 2008 року з діагнозом: атеросклероз з гіпертензією, хронічна судинна мозкова недостатність 3 ступеня, деменція внаслідок церебросклерозу. Хвора скаржилась на головні болі, запаморочення, слухові галюцинації, порушення сну та пам`яті. ОСОБА_4 пройшла обстеження, отримала рекомендації фахівців. З 11 червня 2008 року по 10 липня 2008 року знаходилась на лікуванні у Слов`янській психіатричній лікарні Після виписки зі стаціонару продовжувала спостерігатися психіатром за місцем проживання, амбулаторно отримувала підтримуючу терапію. 14 липня 2008 року, 30 червня 2015 року і 06 листопада 2015 року видавалися довідки про стан здоров'я хворої про те, що вона не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. Знята з обліку у зв'язку зі смертю (т. 1 а.с. 170-172).

Згідно протоколу засідання ВКК № 422 від 14 липня 2008 року, ОСОБА_4 пройшла курси лікування в Олександрівській ЦРЛ та Слов'янській психіатричній лікарні, скаржиться на погану пам'ять, періодичну дезорієнтацію в часі та на місцевості. За висновком ВКК хвора потребує постійного догляду (т. 1 а.с.231-232).

Відповідно до наданого лікарського свідоцтва про смерть від 12 лютого 2016 року № 20, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Причина смерті - хронічна судинна-мозкова недостатність. Церебросклероз з гіпертензією (т. 1 а.с.188).

Відповідно висновку судово-психіатричної експертизи за № 112 від 15 серпня 2017 року, ОСОБА_4 під час укладання договору оренди землі від 24 квітня 2012 року страждала на хронічне психічне захворювання - органічне слабоумство (тяжка форма) внаслідок церебросклерозу 3 ступеня, гіпертонічної хвороби 2-3 ступеню, діенцефальної енцефалопатії 3 ступеня.

За психічним станом ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час укладання договору оренди землі 24 квітня 2012 року не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними (т. 1 а.с.200-203).

Задовольняючи вимоги за зустрічним позовом, суд першої інстанції зазначив, що висновок експертів не викликає сумнівів в його правильності, є обґрунтованим, оскільки експертиза була проведена компетентною судово-експертною установою, експертів було попереджено про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Експертне дослідження виконано на підставі наданих оригіналів документів та узгоджується з іншими доказами по справі.

Колегія суддів апеляційного суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 225 ЦК України визначено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно положень ст. 203 ЦК України однією з умов чинності правочину є дотримання вимоги закону про те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, при цьому ч. 1 ст. 225 ЦК України визначено умови фактичного стану, які не дозволяють фізичній особі адекватно виразити свою волю щодо вчинюваного правочину.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними",роз'яснено, що правила ст. 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 105 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній психічний стан особи в момент вчинення правочину. Висновок експертизи є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які інші обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 112 від 15 серпня 2017 року ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, в момент укладення договору оренди землі 24 квітня 2012 року страдала хронічним психічним захворюванням - органічним слабоумством (тяжка форма), внаслідок церебросклерозу 3 ступеня, гіпертонічної хвороби 2-3 ступеню, діенцефальної енцефалопатії 3 ступеня.

Отже, за результатами проведеної у справі посмертної судово-психіатричної експертизи складено категоричний висновок про те, що ОСОБА_4 у момент підписання нею договору оренди землі 24 квітня 2012 року не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову про визнання правочинну недійсним, суд першої інстанції, ураховуючи норми матеріального права та обставини справи, дослідивши докази, зібрані у справі, зокрема висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 15 серпня 2017 року, документи амбулаторної карти ОСОБА_4, врахувавши пояснення свідка лікаря-психіатра Комунального закладу охорони здоров'я «Олександрівська лікарня планового лікування» Гурського В.К., який пояснив, що хвора ОСОБА_4 страждала на хронічне слабоумство внаслідок церебросклерозу, після постановлення на облік з 2008 року стан хворої погіршувався, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору оренди недійсним.

ТОВ «Олександрівка-Агро» не адало суду доказів, які спростовують висновки судово -психіатрічної експертизи.

Інші доводи апеляційної скарги щодо вчинення орендодавцем ОСОБА_4 та її спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дій, спрямованих на реалізацію правочину і які, на думку позивача, підтверджують його дійсність в момент вчинення, є неспроможними, оскільки, відповідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги стосовно необґрунтованої відмови у задоволенні позову ТОВ «Олександрівка-Агро» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, погоджуючись з висновками суду та виходить з наступного.

Згідно витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 12,8709 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Беззаботівської сільської ради зареєстроване за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі по 1/2 частині кожному з 8 грудня 2016 року (т. 1 а.с. 67-68).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Олександрівка-Агро» 6 квітня 2017 року спрямувало рекомендованою поштою листи до співвідповідачів з пропозицією укладання змін до договору оренди землі від 24 квітня 2012 року як особам, до яких перейшло право власності на орендовану земельну ділянку у зв`язку зі смертю орендодавця, запропоновано у строк 15 днів з дня отримання пропозиції розглянути її та підписати додаткову угоду до договору оренди (т. 1 а.с. 142-151). Співвласники не прийняли пропозицію і додаткову угоду сторони не укладали, а пізніше звернулися до суду з позовом про визнання правочину недійсним.

18 травня 2017 року комісією у складі спеціалістів ТОВ «Олександрівка-Агро» та землевпорядником Беззаботівської сільської ради складено акти обстеження земельної ділянки № 3, за якими земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 12,87 га, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засіяна озимою пшеницею (т. 1 а.с. 50,51)

Також з матеріалів справи вбачається, що співвідповідачі отримали орендну плату за 2016 рік (в період з 2012 по 2015 роки - орендна плата нараховувалась ОСОБА_4, а у 2017 році виплата орендної плати орендарем призупинена) (т. 1 а.с. 97-139, 140,141)

Вирішуючи спір, судом враховано, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. ( ч.2 ст. 152 ЗК України).

Звертаючись із позовом про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, ТОВ «Олександрівка-Агро» посилалося на право орендаря безперешкодно користуватися земельною ділянкою відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України Про оренду землі», п. 29 укладеного договору від 24 квітня 2012 року.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Олександрівка-Агро» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою суд обґрунтовано виходив з того, що відповідачі довели своє право користування спірною земельною ділянкою як власники ділянки.

З огляду на визнання оспорюваного договору оренди від 24 квітня 2012 року недійсним, враховуючи, що позивачем не наведено законних підстав у користуванні спірною земельною ділянкою, підстав для задоволення позову ТОВ «Олександрівка-Агро» немає.

Таким чином висновки суду першої інстанції ґрунтуються на повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При частковому задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Суд першої інстанції задовольнив вимоги зустрічного позову про стягнення понесених відповідачами судових витрат у повному обсязі, зокрема по 640 грн. сплаченого судового збору кожному, а також на користь ОСОБА_2 стягнув витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.

Рішення в цій частині ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні, оскільки до матеріалів справи додано квитанцію про зарахування на рахунок адвоката Кириченко О.О. 5000 грн. за надану правову дорогу, а також розрахунок суми гонорару, складеного у відповідності до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» .

При зверненні з апеляційної скаргою позивачем по справі був сплачений судовий збір у сумі 4320 грн. З огляду на те, що у задоволенні апеляційної скарги було відмовлено у повному обсязі, сплачений судовий збір покладається на ТОВ «Олександрівка-Агро».

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрівка-Агро» залишити без задоволення, рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 30 січня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосереднього до Верховного Суду.

Головуючий: Ю.М. Мальований

Судді: Л.І. Соломаха

О.С. Санікова

Повне судове рішення складено 1 червня 2018 року

Головуючий: Ю.М. Мальований