Ухвала суду № 74423452, 30.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/18662/17

Номер провадження 11-сс/775/196/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року місто Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шигірта Ф.С.,

суддів Ковалюмнус Е.Л., Стародуба О.Г.,

за участю:

секретаря Долі В.В.,

прокурора Абрамова В.І.,

захисника ОСОБА_1,

підозрюваної ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Донецької області апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 16 травня 2018 року у кримінальному провадженні №12014040630002772, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючої, не одруженої, на утриманні має чотирьох малолітніх дітей, не судимої, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

підозрюваної у скоєнні злочину, передбаченого ст.190 ч.4 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 16 травня 2018 року у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_2 за ст.190 ч.4 КК України відмовлено.

З ухвалою не погодився прокурор та оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою до підозрюваної застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не було повідомлено учасникам судового провадження про дату та час оголошення повного тексту ухвали і прокурором копію оскаржуваної ухвали отримано 23 травня 2018 року. Судом безпідставно не враховані докази на підтвердження наявності підозри, а саме показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, висновок судово-психіатричної експертизи № 1215 від 06.11.2017р., відповідно до якого, померлий ОСОБА_4, укладаючі договори дарування майна на дітей не міг керувати власними діями та передбачати їх наслідки. Також, судом не взято до уваги реальність ризику ухилення підозрюваної від кримінального переслідування та можливість виїхати за межі юрисдикції органу досудового розслідування. Вказане підтверджується віддаленістю місця проживання підозрюваної до місця проведення досудового розслідування.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Сторона захисту заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, та просила залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, вивчивши матеріали судової справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін, з таких підстав.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. , а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, з 2014 року здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014040630002772 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (а.с.1).

08 травня 2018 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України; наявність ризиків, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, які на переконання слідчого свідчать про наявність підстав для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, на стадії досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення злочину є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя дійшов правильного висновку, що надані сторонами кримінального провадження докази не доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. При цьому, відповідно до ч. 5 даної статті цього Кодексу, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Приписами ст. 5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З рішення «Єлоєв проти України» вбачається, що компетентний суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалися затримання або подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічюс проти Литви» (Butkevicius v. Lithuania), N 48297/99, п. 43, ECHR 2002-II).

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, однак виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Суд першої інстанції, перевіряючи доводи та обставини на які посилаються слідчий та прокурор, прийшов до правильних висновків, щодо відустності доказів, які об'єктивно зв'язують дії підозрюваного з певним злочином.

Так, на підтвердження вчинення підозрюваною злочинних дій - введення ОСОБА_4 в оману, будь-яких об’єктивних доказів суду не надано. Про такі дії стверджує лише свідок ОСОБА_5, який сам є заінтересованою особою в отриманні спірного майна.

З матеріалів наданих суду вбачається факт вчинення за життя ОСОБА_4 низки правочинів щодо свого майна. Чинність зазначених правочинів була предметом розгляду судом в порядку цивільного судочинства за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2. Рішення суду у цивільній справі про відмову у визнанні правочинів недійсними набрало законної сили.

Крім того, на думку апеляційного суду, висновки суду першої інстанції, щодо відсутності існування будь-яких ризиків, передбачених ст.177 ч.1 КПК України, відповідають матеріалам справи.

Так з матеріалів судової справи вбачається, що кримінальне провадження відкрито у 2014 році і за цей час підозрювана ОСОБА_2 не намагалася змінити місце проживання або перешкодити досудовому розслідуванню.

Після повідомлення їй про підозру вона з’являється до суду для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.

Про хибність тверджень про наявність ризиків переховуватись від органів слідства, прокуратури та суду вказує і наявність у підозрюваної трьох малолітніх дітей, наявність постійного місця проживання, постійного місця роботи, наявність стійких соціальних зв’язків.

Доказів про спроби підозрюваної незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні суду також не надано.

Доводи прокурора про отримання копії оскаржуваної ухвали лише 23 травня 2018 року не спростовують правильності висновків суду і могли лише бути підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, у разі такого пропуску.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновків, що слідчий суддя, відмовивши у задоволенні клопотання, ухвалив законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 404, 407, 419, 422 КПК України, суд апеляційної інстанції,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 16 травня 2018 року у кримінальному провадженні №12014040630002772 про відмову у застосуванні до підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді