Постанова № 74423446, 30.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/2279/17 Номер провадження 22-ц/775/678/2018

Категорія 48

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Соломахи Л.І., Космачевської Т.В.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Бахмут Донецької області у залі судового засідання № 3 цивільну справу номер 235/2279/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Національний Банк України, про поділ спільного сумісного майна подружжя, з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Красноармійського міськ-районного суду Донецької області від 18 січня 2018 року (суддя Величко О.В.), -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), Національний Банк України про поділ спільного сумісного майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог зазначи-ла, що з відповідачем по справі перебуває у шлюбі з 24 червня 2005 року. Від сумісного проживан-ня мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. На теперішній час в суді пере-буває справа про розірвання шлюбу між сторонами. У період шлюбу з відповідачем по справі було придбано наступне майно: житловий будинок № 5 з надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1, вартістю 84 946 грн., договір купівлі-продажу оформлений на відповідача. Також придбано наступне майно: автомобіль Daihatsu, придбаний у 2014 році, вартість якого на цей час складає 97 200 грн., стільці кухонні, вартістю 700 грн., стіл письмовий вартістю 1 200 грн., килим вартістю 1000 грн., велосипед вартістю 1500 грн., велосипед дитячий вартістю 600 грн., велосипед вартістю 1 500 грн., та велосипед вартістю 1 000 грн., кухонний стіл вартістю 500 грн., мийку вартістю 1 000 грн., кухонний гарнітур вартістю 2 000 грн., дверний блок вартістю 7 000 грн., автокрісло вартістю 1 500 грн., відеореєстратор вартістю 500 грн., навігатор вартістю 700 грн., утюг «Браун» вартістю 1 000 грн., хлібопіч вартістю 1 000 грн., пароварку вартістю 700 грн., мультиварку вартістю 1 000 грн., кухонний комбайн вартістю 500 грн.; плед-покривало вартістю 700 грн., газову піч вартістю 1 500 грн., електропіч вартістю 300 грн., холодильник вартістю 1 000 грн., диван вартістю 1 000 грн., пральну машинку «Малютка» вартістю 1 500 грн., центрифуга вартістю 1 000 грн., телефон «Бравіс» вартістю 2 000 грн., фотоапарат вартістю 900 грн., ноутбук «Асер» вартістю 4 000 грн., комплект зимової резини на автомобіль вартістю 3 000 грн., кухонний гарнітур вартістю 5 000 грн., електром'ясорубка вартістю 1 500 грн., пральна машина вартістю 4 000 грн., електропіч «Мрія» вартістю 1 500 грн., холодильник вартістю 2 000 грн., мікрохвильові піч вартістю 1 000 грн., бак водонагрівальний вартістю 3 000 грн., електрочайник вартістю 300 грн., витяжка вартістю 1 500 грн., пилосос вартістю 2000 грн., на загальну суму 290 846 грн. У позові просила вищевказане майно визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 та поділити, визнавши за нею право особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1 вартістю 84 946 грн., за відповідачем визнати право особистої власності на усе інше майно на загальну суму 205 900 грн., стягнувши з відповідача на її користь суму у розмірі 60 477 грн. як грошову компенсацію від вартості 1/2 частини спільно нажитого майна.

В подальшому позивач ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спірний житловий будинок вартістю 84 946 грн. Поділити вказане майно, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку № 5 з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку, стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2018 року визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловий будинок № 5 з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 84946 грн.

Майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 поділено наступним чином: визнано за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на жи-тловий будинок № 5 з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, третя особа ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2018 року скасувати та ух-валити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк» 25 вересня 2007 року був укладений договір іпотеки № 725/нд-09-07/1 (далі - Іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Богатовою І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 8174. Предметом іпотеки відповідно зазначеного Іпотечного договору є житловий будинок з на-двірними будівлями, який знаходиться у АДРЕСА_1, сторони оцінили предмет іпотеки у 84 946,00 грн.

30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» ук-ладено Договір про передачу Активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколо-вим О.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 2258. Заявник зазначив, що згідно даного договору АТ «Дельта Банк» на підставі ст.ст. 512-514 ЦК України набув статусу нового кредитора, в тому числі і за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2

Заявник звертає увагу, що на теперішній час заборгованість відповідача перед Банком не по-гашена, право власності на спірний будинок є обтяженим правом Банку як іпотекодержателя до по-вного погашення кредиту. Зазначена обставина проігнорована судом першої інстанції як і проігно-ровані умови пункту 3.1.2 Іпотечного договору, які забороняють відчужувати предмет іпотеки, або будь-яку його частину, іншим особам без попередньої письмової згоди Іпотекодержателя.

На думку апелянта поза увагою суду були залишені і вимоги ст. 520 ЦК України, відповідно до якої боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Крім того, судом не врахована норма ст. 586 ЦК України відповідно якої заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його у користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержате-ля, якщо інше не встановлено договором. Аналогічне положення міститься і у частині 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку».

Заявник наголосив, що перехід права власності на предмет іпотеки від відповідача до пози-вача є його відчуження. Згоди на відчуження предмету іпотеки Банк не надавав, отже поділ застав-ного майна до погашення кредитної заборгованості перед Банком, в тому числі і визнання права власності за позивачем на частину майна, порушує законодавчо закріплені за Банком, як за іпотеко-держателем, права та інтереси.

Також заявник зазначив, що враховуючи норми ст. 57, 61, 70 СК України спільною сумісною власністю чоловіка і дружини є виключно та частина заставного майна, кредит за яку був сплачений подружжям за час перебування у шлюбі. Натомість частка заставного майна, кредит за яку буде сплачено після розлучення за рахунок особистих коштів, є приватною власністю того хто оплатить кредит і не підлягає розподілу між подружжям. Враховуючи зазначене на думку заявника, немає правових підстав для прийняття судом рішення стосовно поділу всього заставного майна між подружжям, оскільки кредит на придбання цього майна ще не погашено.

Крім того, апелянт вважає, що дане рішення створює перешкоди належній діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та покладених на нього державою завдань.

Позивачем ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» надано письмовий відзив, в якому вона просить залишити рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2018 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначивши, що суд першої інстанції дійшов законних і обґрунтованих висновків, повно та всебічно з'ясував обставини справи.

Сторони та їх представники були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання представник третьої особи ПАТ «Дельта Банк» не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю - доповідача, позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_9, а також відповідача ОСОБА_2, які проти скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга третьої особи ПАТ «Дельта Банк» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що поділ майна, яке знаходиться в іпотеці, між подружжям можливий, відповідає принципу захисту одним з подружжя своїх прав на майно, що набуто в період шлюбу. Закон не забороняє визнання права власності на відповідну частку іпо-течного майна, яке є спільною власністю подружжя, оскільки таке визнання не є відчуженням. До-води представника ПАТ «Дельта Банк» про те, що спірне майно є іпотечним, а тому не може бути предметом поділу спільного сумісного майна подружжя відхилені судом, оскільки заборона щодо поділу іпотечного майна між подружжям законом не встановлена, крім того ст. 23 Закону України «Про іпотеку» передбачає збереження сили іпотеки для нового набувача спірного майна.

Такий висновок суду колегія суддів апеляційного суду вважає законним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриман-ням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодек-сом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляцій-ного суду виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24 черв-ня 2005 року (а. с. 9), мають двох неповнолітніх дітей: синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 10,11).

За час шлюбу 25 вересня 2007 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за яким останній придбав житловий будинок № 5 з надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1, право власності зареєстровано за ОСОБА_2, відповідачем по справі (а. с. 14, 26).

Ринкова вартість вказаного об'єкту нерухомості на момент розгляду справи становить 84 650 грн. (а. с. 48-55).

Відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,0513 га, що розташована за адресою зазначеного будинку ( а.с. 32).

25 вересня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, за умовами якого спірний будинок передано відпові-дачем в іпотеку банку для забезпечення повернення іпотекодавцем іпотекодержателю кредиту в су-мі 15 000 доларів США згідно кредитного договору № 725/нд-09-07/L. (а. с. 27-31).

Поручителем за вказаним кредитним договором виступає позивачка по справі, що підтвер-джено договором поруки за договором № 725/нд-09-07/L/Р від 25.09.2007 року (а.с.33).

30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта банк» ук-ладено нотаріально посвідчений Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпром-банку на користь Дельта Банку. Згідно даного договору ПАТ «Дельта Банк» набув статусу нового кредитора, в тому числі і за кредитним договором № 725/нд-09-07 від 25.09.2007 року (а. с. 91-96).

На момент розгляду справи заборгованість відповідача перед ПАТ «Дельта банк» не пога-шена (а. с. 97-101).

Відповідно копії рішення виконавчого комітету Красноармійської міської ради від 18.11.2015 року № 270 «Про найменування та перейменування вулиць та інших географічних назв міста Красноармійська», яке розміщено на веб-сайті Покровської міської ради, АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1 ( т. 2 а.с. 22,23).

Тобто з матеріалів справи встановлено, що спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що на-лежить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Також ч. 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спі-льної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не ви-значено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 ро-ку «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розір-вання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч.3 ст. 368 ЦК), відповідно до ч.ч.2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зо-бов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'я-зання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до при-пинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Тобто іпотека діє до кінця дії кредитного договору.

Положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини щодо іпотечних зо-бов'язань вказують на те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися майном без згоди іпоте-кодержателя до закінчення терміну дії іпотеки. Право володіння та користування майном не забо-ронено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним. До такого висновку обґрунтовано дій-шов суд першої інстанції з урахуванням норм матеріального права.

Відповідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, на-лежить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми) са-мостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно частини 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини.

Здійснення права спільної сумісної власності врегульовано ст. 63 СК України, відповідно до якої дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ни-ми.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-1803 цс16 від 31 травня 2017 року

Отже доводи апеляційної скарги щодо того, що перехід права власності на предмет іпотеки від відповідача до позивача є його відчуженням і поділ заставного майна до погашення кредитної заборгованості перед Банком, в тому числі і визнання права власності за позивачем на частину май-на без згоди Банку, порушує його права як іпотекодержателя є необгрунтованими.

Крім того, згідно ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» в разі переходу права власності (права господар-ського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадку-вання чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, на-віть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існу-вали до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, посилання ПАТ «Дельта Банк» в апеляційній скарзі, що судом проігноровані вимоги щодо дотримання обов'язковості згоди іпотекодержателя на відчуження іпотечного майна безпідставні. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що закон не забороняє визнавати пра-во власності на відповідну частку іпотечного майна, яке є спільною власністю подружжя, оскільки таке визнання не є відчуженням.

Довід апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду створює перешкоди належній діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та виконанню покладених державою на нього завдань не ґрунтується на законі.

Суд першої інстанції повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права. Суд першої інстанції належним чином виклав мотивувальну частину рішення, з якою апеляційний суд повністю погоджується.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без за-доволення, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційно-му порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосереднього до Верховного Суду.

Головуючий: Ю.М. Мальований

Судді: Л.І. Соломаха

Т.В. Космачевська

Повне судове рішення складено 01 червня 2018 року

Головуючий: Ю.М. Мальований