Постанова № 74422997, 23.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 729/1054/17 Провадження № 22-ц/795/518/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Скрипка А. А.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Харечко Л.К.

секретар: Поклад Д.В.

за участі: представника відповідача - адвоката ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області у складі судді Демченко Л.М. від 22 листопада 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк ’’ПриватБанк’’ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Вимоги заявленого позову публічне акціонерне товариство комерційний банк ’’ПриватБанк’’ обгрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 29.07.2011 року, ОСОБА_4 було надано кредит у розмірі 3 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з ’’Умовами та правилами надання банківських послуг’’, ’’Правилами користування платіжною карткою’’ та ’’Тарифами ОСОБА_5’’ складає між нею та банком договір, що підтверджується її особистим підписом. Згідно п.2.1.1.5.5. ’’Умов та правил надання банківських послуг’’, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених укладеним договором. Відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Доводи позовної заяви зазначають, що відповідач порушила умови договору, не надавши своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами, у зв’язку з чим у позивача є право на стягнення суми заборгованості за укладеним договором, яка станом на 31.08.2017 року становить 38 092 грн. 35 коп., і складається з наступного: 3 898 грн. 89 коп. - заборгованість за кредитом, 28 903 грн. 35 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 000 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 790 грн. 11 коп. - штраф (процентна складова). Вказану суму заборгованості позивач просив стягнути на свою користь із відповідача, а також відшкодувати понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Заочним рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області 22.11.2017 року задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк ’’ПриватБанк’’ до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ’’ПриватБанк’’ заборгованість за договором кредиту в сумі 38 092 грн. 35 коп., а також 1 600 грн. в рахунок відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 07.02.2018 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22.11.2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк ’’ПриватБанк’’ до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції від 22.11.2017 року та направити справу до Бобровицького районного суду Чернігівської області для розгляду по суті в іншому складі суду. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим, його судом ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. ОСОБА_4 вказує на наявність підстав для скасування оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції від 22.11.2017 року, оскільки судом першої інстанції її не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, при цьому вона була позбавлена можливості подавати докази, надавати відповідні пояснення та висловлювати свої заперечення щодо вимог заявленого позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що ОСОБА_4 не отримувала рекомендованої кореспонденції із суду першої інстанції щодо розгляду даної справи. Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_4 не заперечує факт отримання нею кредитних коштів, але при цьому вона не погоджується із розрахунком суми заборгованості, наданої позивачем. З посиланням на правову позицію Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі №6-2320 цс 16, ОСОБА_4 вказує, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували, що саме Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, і що самі ці Умови та Правила надання банківських послуг мала на увазі відповідач, підписуючи відповідну заяву. Доводи апеляційної скарги стверджують, що розрахунок відсоткових коштів за несвоєчасне виконання зобов’язань відповідачем за період з 29.07.2011 року по 31.08.2017 року на рівні облікової ставки Національного банку України необхідно здійснювати за формулою: (сума боргу) х (ставка - %)/ : 100/ : 365 днів / х (кількість днів) = (сума), і при цьому зміниться сума боргу, яка підлягає стягненню.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_4- адвокат ОСОБА_2 підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду представник публічного акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” - ОСОБА_3 просив залишити без задоволення апеляційну скаргу у зв’язку із її безпідставністю та залишити без змін обґрунтоване заочне рішення суду першої інстанції від 22.11.2017 року.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_4, належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду даної справи, відповідно до приписів ч.5 статті 130 ЦПК України (а.с.142), не з’явилась. Згідно ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів п.4 ч.1, ч.2 статті 376 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, при цьому заочне рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22.11.2017 року необхідно змінити, виклавши перший, другий, третій абзаци його резолютивної частини у наступній редакції:

”Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” 35 092 (тридцять п’ять тисяч дев’яносто дві) грн. 35 коп. в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” 1 472 (одну тисячу чотириста сімдесят дві) грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви ”.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 29.07.2011 року між ПАТ КБ ’’ПриватБанк’’ та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір б/н, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 3 900 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_4 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з ’’Умовами та правилами надання банківських послуг’’ та ’’Тарифами ОСОБА_5’’ складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її особистим підписом (а.с.6,7).

Пунктом 1.1.7.12. ’’Умов та правил надання банківських послуг’’ передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонговується на той самий строк. Відповідно до п.1.1.3.2.2.’’Умов та правил надання банківських послуг’’, у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов договору та/або у разі виникнення Овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов’язків та інших обов’язків за цим договором (а.с.8-31).

По справі встановлено, що відповідач порушила умови укладеного із позивачем договору, не надавши своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими платежами, у зв’язку з чим у позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за укладеним договором, яка станом на 31.08.2017 року становить 38 092 грн. 35 коп. Вказана сума заборгованості складається із наступного: 3 898 грн. 89 коп. - заборгованість за кредитом, 28 903 грн. 35 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 000 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 790 грн. 11 коп. - штраф (процентна складова).

Задовольняючи вимоги заявленого позову, суд першої інстанції виходив із фактичних обставин справи та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і при цьому прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором кредиту у розмірі 38 092 грн. 35 коп., а також 1 600 грн. в рахунок відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті судового збору.

Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції від 22.11.2017 року підлягає скасуванню, оскільки справу було розглянуто судом першої інстанції у відсутності відповідача, яка не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду даної справи.

На думку апеляційного суду, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції, виходячи із наступного. Як вбачається із заочного рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22.11.2017 року (а.с.53-54), розглядаючи дану справу у відсутності ОСОБА_4, суд першої інстанції зазначив, що відповідач належним чином повідомлена про час і місце розгляду даної справи, пославшись при цьому на повідомлення про вручення ОСОБА_4 поштового відправлення (а.с.52), яке направлялось судом першої інстанції за місцем реєстрації відповідача (а.с.47). Доводи апеляційної скарги стверджують, що ОСОБА_4 не підписувала і не отримувала вказане рекомендоване повідомлення, адресоване їй судом першої інстанції. Разом з тим, необхідно зазначити, що відповідачем, всупереч приписам статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов’язок доказування і надання доказів, не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні статей: 77, 78, 80 ЦПК України на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_4 не отримувала поштове відправлення, адресоване їй судом першої інстанції. Відповідачем не спростовані відомості, які містяться у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.52), на яке послався суд першої інстанції, розглядаючи справу у відсутності відповідача, належним чином повідомленої про час і місце судового розгляду даної справи. Копії скарг ОСОБА_4 на адресу ПАТ ’’Укрпошта’’ щодо неналежного виконання працівниками Бобровицького відділення Укрпошта посадових обов’язків (а.с.90-91,94-95), на які посилається ОСОБА_4 у доводах апеляційної скарги, не спростовують відомостей, які містяться у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.52). Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги зазначають, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували, що саме Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, і що самі ці Умови та Правила надання банківських послуг мала на увазі відповідач, підписуючи відповідну заяву. ОСОБА_4 у доводах позовної заяви стверджує, що матеріали справи не містять даних відносно того, що сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов, підписавши заяву-анкету. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог заявленого позову, приймаючи до уваги наступне. В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються іі матеріалами, що 29.11.2011 року відповідач ОСОБА_4 звернулась до банку із заявою, у якій зазначила про свою згоду з приводу наступного: ’’Я згодна з тим, що ця заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась і згодна з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які було надано мені для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.com.ua. Я зобов’язуюсь виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.com.ua.” (а.с. 6, 6 зворот). За даних обставин суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що 29.11.2011 року між ОСОБА_4 та позивачем було укладено договір про надання банківських послуг, при цьому 29.11.2011 року відповідачу була видана кредитна картка. В подальшому ОСОБА_4 у відповідності до умов договору отримувала перевипущені кредитні картки, а саме, 19.11.2013 року та 20.03.2014 року. Виходячи із положень статей: 526, 530, 610, 611, 629, 634, 1054 ЦК України, у разі, якщо умови договору приєднання порушують права особи, яка приєдналась до нього, то особа вправі поставити питання про його зміну або розірвання. Матеріали даної цивільної справи не містять в собі належних та допустимих доказів відносно того, що відповідач зверталась до банку з відповідними пропозиціями щодо внесення змін до умов кредитного договору, і вказані обставини свідчать про її згоду з усіма умовами укладеного договору. Відповідач підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у публічному акціонерному товаристві комерційний банк ’’ПриватБанк’’, в якій виявила бажання, в тому числі, і на отримання кредитних коштів та підтвердила, що вона ознайомлена і погоджується з Умовами та Тарифами банку. При цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому.

З врахуванням положень п.14.8. Закону України ”Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, з умовами використання та повернення кредитних коштів відповідач була ознайомлена, як вбачається із підписаної відповідачем 29.07.2011 року довідки про умови кредитування з використанням кредитки ”Універсальна,55 днів пільгового періоду” (а.с.7).

За користування кредитними коштами відповідачу нараховувались проценти в розмірі 2,5% на місяць, з 01.09.2014 року процентна ставка за користування кредитом складала 2,9% на місяць, з 01.04.2015 року - 3,6% на місяць. Вказаний розмір процентів за користування кредитними коштами відповідає тарифному плану кредитної картки ’’Універсальна,55 днів пільгового періоду”.

Відповідно до пункту 2.1.1.12.6. Умов та Правил надання банківських послуг Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому “Тарифами ОСОБА_5”, які викладені на банківському сайті, із розрахунку 360 календарних днів на рік.

Пунктом 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни ОСОБА_5.

Згідно пунктів 1.1.2.3. та 1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, до обов’язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам. При незгоді із змінами Правил та/або ОСОБА_5, до обов’язків позичальника відноситься звернення до банку для розірвання договору, також необхідно погасити перед банком заборгованість, у тому числі, і заборгованість, яка утворилась протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих держателю і його довіреним особам.

Матеріали справи не містять в собі даних відносно того, що ОСОБА_4 зверталась до позивача з відповідними заявами про дострокове розірвання договору.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також виходячи із приписів статті 47 Закону України ’’Про банки і банківську діяльність’’, статей: 6, 526, 527, 530, 627, 629 ЦК України, доводи апеляційної скарги відносно того, що розрахунок відсоткових коштів за несвоєчасне виконання зобов’язань відповідачем за період з 29.07.2011 року по 31.08.2017 року на рівні облікової ставки Національного банку України необхідно здійснити за формулою: (сума боргу) х (ставка - %)/ : 100/ : 365 днів / х (кількість днів) = (сума), не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє часткове підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що при задоволенні вимог заявленого позову судом першої інстанції не в повній мірі перевірено правильність розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем за договором №б/н від 29.07.2011 року. Як вбачається із оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції від 22.11.2017 року, судом з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у сумі 38 092 грн. 35 коп., яка складається з наступного: 3 898 грн. 89 коп. - заборгованість за кредитом, 28 903 грн. 35 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 000 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 790 грн. 11 коп. - штраф (процентна складова). При цьому апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За даних обставин апеляційний суд приходить до висновку, що заочне рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22.11.2017 року необхідно змінити, виклавши перший, другий, третій абзаци його резолютивної частини у наступній редакції:

”Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” 35 092 (тридцять п’ять тисяч дев’яносто дві) грн. 35 коп. в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” 1 472 (одну тисячу чотириста сімдесят дві) грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви”.

Розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем за договором кредиту є наступним: 3 898 грн. 89 коп. - заборгованість за кредитом + 28 903 грн. 35 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом + штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) + 1 790 грн. 11 коп. - штраф (процентна складова) = 35 092 грн. 35 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог апеляційний суд вважає за необхідне відмовити.

Розрахунок часткового відшкодування документально підтверджених понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, які підлягають стягненню з відповідача на підставі приписів статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами: 1 600 грн. (сума сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви) (а.с.1) х 92% (задоволено судом вимоги заявленого позову) = 1 472 грн.

Апеляційний суд також вважає за необхідне на підставі статті 141 ЦПК України стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” на користь ОСОБА_4 192 грн. в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених (а.с.135) понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Розрахунок наступний: 2 400 грн. (сума сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги) х 8% (задоволено судом вимоги апеляційної скарги) = 192 грн.

Керуючись статтею 549, 629 ЦК України, статтями: 141, 367, 368, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2017 року змінити, виклавши перший, другий, третій абзаци його резолютивної частини у наступній редакції:

”Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” 35 092 (тридцять п’ять тисяч дев’яносто дві) грн. 35 коп. в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” 1 472 (одну тисячу чотириста сімдесят дві) грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви”.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” на користь ОСОБА_4 192 грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 29.05.2018 року.

Головуючий:Судді: