Постанова № 74421849, 29.05.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м.Суми

Справа №583/1007/18

Номер провадження 22-ц/788/848/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання Пархоменко А.П.,

боржника ОСОБА_1, представника Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Сумській області ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 квітня 2018 року в складі судді Плотникової Н.Б., постановленої у м. Охтирка, повний текст якої складений 04 квітня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

26 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії старшого державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Сумській області ОСОБА_2 (далі – Виконавча служба), в якій просив визнати незаконними дії державного виконавця стосовно того, що йому не була надіслана копія постанови про арешт коштів боржника від 30 січня 2018 року, а також просив визнати цю постанову незаконною та скасувати її в частині накладення арешту на всі інші відкриті рахунки боржника в установах ПАТ «Державний ощадний банк України». Вимоги скарги заявник обґрунтував тим, що на підставі рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 вересня 2018 року з нього, як боржника, підлягають стягненню 1600 грн судового збору та 10608 грн. надміру виплачених коштів щомісячної адресної допомоги. 30 січня 2018 року Виконавчою службою були арештовані його кошти на рахунках у банках, у тому числі і на відкритому ним на своє ім’я рахунку № 2625****6517 в ПАТ «Державний ощадний банк України», які фактично використовувались ним для оплати комунальних послуг у квартирі ОСОБА_3, в якій він тимчасово проживає. При цьому, заявник уточнив, що кошти на вказаному рахунку належать ОСОБА_3, так як за її кошти він здійснював оплату комунальних послуг. Таким чином, як вважає заявник, арешт був накладений на рахунок, який використовувався для здійснення комунальних платежів. Крім того, як зазначив боржник, виконавчою службою були заарештовані рахунки, на яких розміщені кошти у карбованцях колишнього СРСР, проте, судове рішення за рахунок цих коштів не виконується. Оскільки оскаржувана постанова про арешт рахунків боржнику не направлялась, на чому останній наголошує в скарзі, тому таке порушення вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для визнання дій державного виконавця незаконними і тягне за собою скасування оскаржуваної постанови.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 квітня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відмовлено.

З вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 не погодився і оскаржив її в апеляційному порядку. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, заявник просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою визнати незаконними дії державного виконавця щодо того, що йому не надсилалась копія постанови про арешт коштів боржника від 30 січня 2018 року, а також визнати цю постанову незаконною і скасувати її в частині накладення арешту на всі інші відкриті рахунки боржника в установах ПАТ «Державний ощадний банк України».

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова на його адресу не надходила, а належний йому в банку рахунок призначений для оплати комунальних послуг і не входить до переліку тих рахунків, на який державний виконавець мала право накладати арешт згідно зі ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

15 та 18 травня 2018 року на адресу апеляційного суду від Виконавчої служби надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник визнав ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 квітня 2018 року такою, що відповідає вимогам закону і просив залишити її без змін. При цьому, заявник уточнив, що дії державного виконавця відповідають вимогам ст.ст. 28, 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення боржника ОСОБА_1 про задоволення апеляційної скарги, державного виконавця Гончар Н.Б. про залишення ухвали суду без змін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції за наявними в справі і додатково поданими доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу – без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 вересня 2017 року з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради Сумської області були стягнуті надміру виплачені кошти у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі і стосовно оплати житлово-комунальних послуг, в сумі 10608 грн, а також 1600 грн судового збору на користь держави.

Постановою старшого державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Сумській області ОСОБА_2 від 13 січня 2018 року було відкрито виконавче провадження № 55528816 з виконання виконавчого листа № 583/1628/17, виданого 28 грудня 2017 року Охтирським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в сумі 1600 грн.

Також, постановою старшого державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Сумській області ОСОБА_2 від 30 січня 2018 року було відкрито виконавче провадження № 55668895 з виконання виконавчого листа № 583/1628/17, виданого 28 грудня 2017 року Охтирським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради надміру виплачених коштів у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання в сумі 10608 грн.

Того ж дня, тобто 30 січня 2018 року, державним виконавцем вказані виконавчі провадження були об’єднані у зведене виконавче провадження за № 55668895.

З матеріалів виконавчого провадження також вбачається, що 22 січня 2018 року ОСОБА_1 з’явився за викликом до державного виконавця і надав декларацію про свої доходи та майно, а також повідомив Виконавчу службу про наявні в ПАТ «Державний ощадний банк України» його заощадження, за рахунок яких просив стягнути з нього 1600 грн судового збору.

Постановою державного виконавця Гончар Н.Б. від 30 січня 2018 року було накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1, що містяться на рахунках в ПАТ «Державний ощадний банк України», а саме: № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6.

Крім того, цією ж постановою був накладений арешт на грошові кошти, що містяться на всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, а всього на суму 13739,90 грн.

Копія вказаної постанови про арешт коштів боржника того ж дня, тобто 30 січня 2018 року, була направлена останньому простою кореспонденцією.

З викладених вище обставин вбачається, що постановою державного виконавця від 30 січня 2018 року було накладено арешт не лише на грошові кошти заявника, розміщені на ощадних рахунках ПАТ «Державний ощадний банк України», про які він повідомив Виконавчу службу, але і на всі інші банківські рахунки, відкриті на ім’я боржника.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про її необґрунтованість, з чим колегія суддів повністю погоджується.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Зі змісту скарги ОСОБА_1 вбачається, що предметом оскарження є постанова державного виконавця від 30 січня 2018 року про арешт його коштів, як боржника, яку заявник просив визнати неправомірною та скасувати.

Порушення своїх прав, як сторони виконавчого провадження, боржник вбачає у неврученні йому вказаної постанови, а також внаслідок накладення арешту на всі інші рахунки, крім вказаних ним ощадних рахунків у карбованцях колишнього СРСР.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається, в першу чергу, на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19 1 та 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (ч. 3 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, однією зі складових у процедурі звернення стягнення на майно боржника є виявлення та арешт державним виконавцем майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. (абз. 1, 3 ч. 2 ст. 56 Закону).

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Отже, державний виконавець, отримавши інформацію, у тому числі і від самого боржника ОСОБА_1 про наявні у нього кошти на рахунках в банку, на відповідних правових підставах, передбачених ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесла постанову про арешт його коштів у межах загальної суми боргу, який складає 13739,90 грн.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи заявника апеляційної скарги про порушення державним виконавцем вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо не надсилання йому копії постанови про арешт коштів боржника від 30 січня 2018 року, оскільки державним виконавцем вимога закону про надсилання цієї постанови простою кореспонденцією виконана. Також, ОСОБА_1 не заперечує, що адреса місця його проживання у постанові про арешт коштів боржника вказана вірно, до того ж, копію оскаржуваної постанови він отримав 14 березня 2018 року у відділі виконавчої служби.

Крім того, колегія суддів критично відноситься до доводів ОСОБА_1 про незаконність арешту його рахунку, відкритого ним у банку ніби то для сплати комунальних послуг, так як зазначений рахунок, як визнає сам боржник, був відкритий на його ім’я, тому призначення коштів, які перебувають на цьому рахунку, правового значення не має.

Також, посилання заявника на те, що кошти на вказаний рахунок ніби то надходять від іншої особи не знайшли свого підтвердження належними доказами.

Не заслуговують на увагу також і доводи боржника стосовно того, що державний виконавець не звертає стягнення на ощадні рахунки в карбованцях колишнього СРСР, оскільки, як зазначалось вище, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Отже, дії державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника відповідають вимогам закону, є правомірними та такими, що здійснені у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом та відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

За таких обставин, колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 і вважає, що судове рішення щодо цього є правильним.

Судом з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому таке судове рішення необхідно залишити без змін, а скаргу – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 квітня 2018 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий – (підпис) ОСОБА_4 (суддя-доповідач)

Судді: (підпис) ОСОБА_5

(підпис) ОСОБА_6