Постанова № 74420887, 04.06.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/5226/18

Провадження №3/263/1482/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року м. Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Папаценко Павло Ілліч, розглянувши матеріали, які надійшли з Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ІПН відповідно до довідки від 02.05.2018 року не встановлено, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2, за ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Маріуполя надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 22.04.2018 року о 15.28 год. ОСОБА_2, знаходячись за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинила відносно своєї матері ОСОБА_3 насильство в сім'ї, а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_3, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судові засідання призначені на 21.05.2018 року та 04.06.2018 року не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про місце, день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз протии Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Отже, обставини неявки у судові засідання ОСОБА_2 якій було відомо про складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, повідомлення про місце та час судового розгляду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків.

За зазначених обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 була своєчасно та належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим, згідно зі ст.268 КУпАП, справа розглянута на підставі матеріалів, які маються у справі.

Факт адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП №173703 від 23.04.2018 року., заявою ОСОБА_3, письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_2, рапортом чергового Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області.

Частина 2 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Абзацом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» визначено, що насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю. В абзаці 4 вищевказаної статті зазначено, що під психологічним насильством в сім'ї розуміється насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, представлені докази підтверджують факт вчинення ним адміністративного правопорушення, у встановленому порядку такі не спростовані.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП України, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь її вини, обставини, щопом'якшують та обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 40-1, 173-2 ч. 2, 283, 284 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ІПН відповідно до довідки від 02.05.2018 року не встановлено, визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.2 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. на користь держави

Стягнути з ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ІПН відповідно до довідки від 02.05.2018 року не встановлено, на користь держави судовий збір у розмірі 352,40 грн. ( № рахунку - 31211206700052 , отримувач - Маріуп. УК/Центральний р-н/22030101 (Жовтневий районний суд м.Маріуполя), Банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Маріуполя ,МФО - 834016 , ЄДРПОУ - 37989721, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу - судовий збір).

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя.

Суддя : П.І.Папаценко