Вирок № 74420827, 04.06.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/10200/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 червня 2018 р. Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Харченко О.П.

за участю секретаря Зубенко Т.А.

прокурора Виниченко Р.О.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

захисника Косинського В.І.,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті в залі суду кримінальну справу за обвинувальним актом у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050150003247 від 21.10.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Артемівська, Донецької області, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, не одружений, інваліда 1 групи, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 21 жовтня 2015 року приблизно о 07-30 годині, у світлий час доби, керуючи технічно справним автомобілем марки ГАЗ - 3110 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, з категорією «В, С», рухався по 1-му провулку Пушкіна в м. Артемівську, Донецької області, з боку вул. Польової у напрямку вул. Космонавтів, зі швидкістю 30 км/год, та наближаючись до тролейбусу марки «ЗіУ» №152, який стояв поблизу опори ЛЕП №2096 біля правого краю проїжджої частини, в попутному йому напрямку, не виконавши вимоги: п. 19.3 правил дорожнього руху України, згідно з яким «У разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію . Відновлення руху дозволяється лише після того ,як пройдуть негативні наслідки засліплення», діючи необережно, із злочинною недбалістю ,не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння в результаті своїх дій та бездіяльності ,хоча повинен був і міг їх передбачити ,не зупинившись та не ввімкнувши аварійну світлову сигналізацію продовжив свій рух із швидкістю приблизно 30 км/год, внаслідок чого скоїв наїзд на водія вищевказаного тролейбусу марки «ЗіУ» №152 ОСОБА_1, який знаходився в районі задньої лівої частини даного тролейбусу, здійснюючи його ремонт, та в результаті наїзду ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, а саме: «забита рама тім'яної області, струс головного мозку, закритий перелом остистого відростка 7-го шийного хребця і перелом 2-го ребра зліва», які вимагають для одужання термін понад 21 день, та відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, які знаходяться в прямому-причинному зв'язку з подією, яка трапилась.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 спочатку винним себе не визнавав та суду пояснював ,що водій тролейбуса не поставив знак після зупинки тролейбуса та раптово вийшов на зустрічну смугу і він не встиг загальмувати, а знак поставили пізніше ,після ДТП . Потім він суду пояснив, що дійсно 21 жовтня 2015 року трапилось ДТП за його участю, тролейбус він бачив, але знака, який позначає ремонтні роботи водієм тролейбусу встановлено не бачив, водій тролейбусу був позаду тролейбусу, він у цей час чіпляв токоприймачі, він почав об'їжджати тролейбус, йому сонце засвітило очі, водія він збив збоку, так як водій тролейбусу у цей час вийшов на проїжджу частину з правої сторони ,а він їхав із швидкістю приблизно 30 км/год.. Через те, що йому сонце засвітило очі він повинен був включити аварійку та зупинитися, а він почав гальмувати і трапився удар. Він бачив, що тролейбус був несправний. Позов прокурора в сумі 1410,84 грн. в інтересах лікарні визнає в повному обсязі. Позов потерпілого про стягнення матеріальної шкоди у сумі 7884,55 грн. та моральної шкоди у сумі 30000 грн. він визнає частково за матеріальну шкоду у розмірі 2000 грн., в іншій частині не визнає , оскільки не має грошей, щоб його відшкодувати, бо автомобіль він продав ,оскільки у нього був хворий батько , а тепер він є інвалідом 1 групи і отримує малу пенсію, а заробити не може. Просив суд застосувати до нього амністію та просив вибачення у потерпілого.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4, його винуватість у скоєнні інкримінованого йому злочину за ст. 286 ч.1 КК України підтверджується показаннями потерпілого, свідка, іншими доказами, вивченими судом.

Так потерпілий ОСОБА_1 суду розповів, що він працює водієм тролейбусу, 21 жовтня 2015 року зранку поблизу залізничного мосту у нього впали штанги на тролейбусі, яким він керував, тому зупинка була вимушена, після чого він зробив усе по інструкції, виставив дорожній знак, вийшов з тролейбусу у жовтому жилеті і став ставити штанги і отримав удар у спину, впав, був удар у спину автомобілем, яким керував обвинувачений. Потім водій автомобіля різко загальмував і автомобіль його протягнув до початку тролейбуса . Він спочатку встав, але потім знову впав , втратив свідомість . Знак - червоний трикутник він відразу поставив ззаду тролейбуса на відстані 5 метрів. Коли він направляв токоприймачі, він вийшов на крок від тролейбуса і знаходився на своїй смузі руху. Обвинувачений його збив своїм автомобілем, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження, його забрала швидка і у лікарні він проходив лікування 21 день. У нього був перелом стегна і шийного відростка верхньої частини хребта . Йому рекомендували операцію по видаленню відростка. Обвинувачений ніякої матеріальної допомоги йому на лікування не надавав, у лікарні його не відвідував. Заявлений позов про стягнення матеріальної шкоди у сумі 7884,55 грн. та моральної шкоди у сумі 30000 грн. підтримує.

Свідок ОСОБА_5 суду повідомила, що вона їхала на роботу пасажиром у тролейбусі під керуванням потерпілого і знаходилась у салоні тролейбусу. Тролейбус доїхав до района нового мосту і зупинився , бо впали штанги . Водій тролейбусу поставив тролейбус ближче до правого узбіччя відчинив передні двері ,одягнув жилетку . Вона стояла біля вікна і побачила , як на машині повз вікон пролетів водій. Він лежав на спині без свідомості . В тролейбусі знайшовся лікар . Водій прийшов до тями ,хотів встати, але йому наказали лежати. Обвинувачений вийшов і почав знімати з машини «шашечки» таксі ,його машина стояла під кутом. На водії був жилет салатного кольору. День був сонячний .

Як видно із протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з участю обвинуваченого від 21 жовтня 2015 року зі схемою та фото таблицею до протоколу огляду місця ДТП, згідно з яким було оглянуто місце ДТП, оглянуті транспортні засоби, зафіксовано положення транспортних засобів на місці події, та зафіксовано, що сліди гальмування відсутні, також на фото таблиці є зображення дорожнього знаку, який розташований перед тролейбусом на відстані достатній для видимості водіям транспортних засобів, які рухаються у попутному напрямку і об'їжджаючим вказаний транспортний засіб.

Висновок судової автотехнічної експертизи від 27 жовтня 2015 року засвідчує, що обвинувачений керував технічно справним транспортним засобом. Технічні пошкодження на передній частині його автомобіля найбільш імовірні від контакту з тілом людини.

Висновк судової автотехнічної експертизи №3270 від 27 жовтня 2015 року, підтверджує ,що при виконанні обвинуваченим об'їзду транспортного засобу він був засліплений сонцем, але продовжив рух та скоїв наїзд на водія ОСОБА_1, тому експерт прийшов до висновку, що такі дії обвинуваченого порушують вимоги п. 19.3 Правил дорожнього руху України, який передбачає, що при настанні такої ситуації водій повинен не змінюючи смуги руху, увімкнути аварійну світлову сигналізацію, і зупинитися, і це знаходиться у прямому-причинному зв'язку з наїздом на потерпілого.

У висновку експерта №461-М від 23 жовтня 2015 року зафіксовано ,що зазначені у медичних документах забита рана тім'яної області, струс головного мозку, закритий перелом остистого відростка 7-го шийного хребця і перелом 2-го ребра зліва у ОСОБА_1 утворилися від контакту з тупими твердими предметами, можливо в строк і при обставинах зазначених в постанові і які вимагають для одужання термін понад 21 день та відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

Проаналізувавши усі надані суду докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 діючи необережно зі злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і мав можливість їх передбачити, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження і його дії знаходяться у прямому причинному зв'язку з наслідками які наступили, і він винен у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України і його дії правильно кваліфіковані за цією статтею КК України.

Початкове невизнання обвинуваченим своєї вини суд розцінює як реалізацію ним свого права на захист ,оскільки з самого початку досудового розслідування він стверджував, що під часу руху на автомобілі його засліпило сонце своїми променями і він рухався при повному засліпленні 3-4 секунди і в цей час стався наїзд на водія тролейбуса. Тож за таких обставин він порушив п.19.3 ПДР України , згідно з яким у разі осліплення водій повинен не змінюючи смуги руху, увімкнути аварійну світлову сигналізацію, і зупинитися, що не було виконано обвинуваченим і призвело до ДТП.

При обранні міри покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а також роз'яснення, що містяться п.п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до яких при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, та особу винного.

Обставиною, що пом'якшує відповідальність обвинуваченого суд вважає визнання ним своєї вини та щире каяття .

Обставин які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Суд також враховує особу обвинуваченого , що він не судимий, є громадянином України, має постійне місце проживання, є інвалідом 1групи, характеризується за місцем проживання позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває .

За таких обставин суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства і з урахуванням обставин правопорушення суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді штрафу у дохід держави . Також суд враховує, що хоча обвинувачений є не судимим, але згідно з наявними даними раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ст.286 ч.1 КК України і провадження було закрите за ст.46 КК України ,що характеризує його як особу схильну до порушення ПДР України ,тому суд вважає за необхідне призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами .

Стаття 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» встановила звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: г) яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи.

Судом встановлено що, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» і на день набрання цим Законом чинності 07 вересня 2017 року був інвалідом 3 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_4 виданого Пенсійним фондом України 28.03.2013 року,а на час розгляду справи є інвалідом 1 групи ,що підтверджує пенсійне посвідчення серії НОМЕР_5.

За таких обставин ОСОБА_4 відноситься до осіб, які підпадають під дію п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Обставини, передбачені ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», які б виключали можливість застосування амністії до ОСОБА_4 судом не встановлені, амністія до нього не застосовувалась.

Враховуючи, що ОСОБА_4 є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році» у зв'язку з тим, що на день набрання чинності цим Законом він отримував пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання, кримінальне правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується не є тяжким або особливо тяжким, а також те, що Закон України «Про амністію у 2016 році» поліпшує становище обвинуваченого, зокрема, передбачає звільнення його від призначеного покарання, суд вважає необхідним клопотання обвинуваченого про його звільнення від відбування покарання на підставі п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» задовольнити.

Наслідки застосування амністії обвинуваченому зрозумілі.

Суд вважає за необхідне задовольнити цивільний позов прокурора в інтересах центральної лікарні м. Артемівська (Бахмута), про стягнення з обвинуваченого витрат на лікування потерпілого в сумі 1410,84 гривень, оскільки вина обвинуваченого повністю доведена під час судового розгляду справи.

Цивільний позов потерпілого про стягнення матеріальної шкоди у сумі 7884,55 грн. та моральної шкоди у сумі 30000 грн. підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (ст.1177 ЦК України).

При цьому завдана матеріальна шкода має бути підтверджена відповідними доказами.

В своїй позовній заяві потерпілий вказує на те, що йому була завдана матеріальна шкода на загальну суму 7884,55 грн., але при цьому не вказує з яких витрат та з якого розрахунку складається вказана ним сума лише посилається ,що це витрати на лікування та витрати на придбання ліків. Приєднані до позовної заяви копії чеків та квитанцій на придбання ліків та медичне обстеження обґрунтовують витрати на суму 5153 гривень 10 коп.

Решта матеріальних витрат, які просить стягнути потерпілий взагалі нічим не підтвердженні, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди слід частково відмовити на непідтверджену доказами суму у зв'язку з її необґрунтованістю.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди завданої потерпілому ОСОБА_1 суд враховує, що потерпілий внаслідок кримінального правопорушення певний час перебував на лікування у медичному закладі, що зумовило вимушені зміні у його житті, а також певні фізичні та душевні страждання . Потерпілий пережив не лише фізичний біль у зв'язку із отриманими травмами, але і переживав щодо їх негативних наслідків для його здоров'я і у зв'язку із цим можливої втрати роботи та негативних наслідків такої втрати для його сім'ї .

Поряд із цим, суд не вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди саме в заявленій у позовних вимогах сумі, так як немає і не може бути абсолютних критеріїв майнового виразу душевного болю, морального страждання, при цьому будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням потерпілих і може мати суто умовний вираз.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з конкретних обставин, які мають суттєве значення, матеріального стану обвинуваченого, його стану здоров'я, та враховуючи вимоги розумності, співмірності й справедливості вважає, що в даному конкретному випадку належному розміру відповідатиме сума моральної шкоди в розмірі 5000 гривень, які необхідно стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 88, 100, 124,, 368, 371, 374 КПК України, ст.ст. 85, 86 КК України, ст.3 ЗУ "Про застосування амністії в Україні", п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд,-

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятисот ) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання.

Цивільний позов прокурора задовольнити повністю .

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Артемівська, Донецької області,(ІНН НОМЕР_2) на користь центральної районної лікарні у м. Артемівську (м. Бахмут, вул. Сибірцева, 15, р/р 35412031002151, банк: УДКУ в Донецькій області УДК м. Артемівськ, МФО 834016, ОКПО 01990217 на КЕКВ 1132) витрати понесені на лікування потерпілого в розмірі 1410 (одна тисяча чотириста десять) грн.. 84 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Артемівська, Донецької області ,(ІНН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_3)на відшкодування матеріальної шкоди 5153(п'ять тисяч сто п'ятдесят три ) гривні 10 коп. та на відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Речовий доказ, а саме: автомобіль марки ГАЗ 3110 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_4, необхідно залишити за належністю у останнього, після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення вручити обвинувачену та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя