Рішення № 74417116, 23.05.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/125/15-ц

Провадження № 2/520/1934/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2018

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І., розглянувши в місті Одеса в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_2 підприємства «ЖКС Чорноморський», третя особа Департамент житлового комунального господарства Одеської міської ради, про визнання права постійного користування квартирою та зобов’язання укласти договір, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який вмотивував тим, що на підставі Посвідчення на тимчасове відселення до маневрового житлового фонду міста від 22.06.1990р., що було видано його метері ОСОБА_3, він постійно мешкає в квартирі АДРЕСА_1 на період проведення капітального ремонту у будинку №90 по вул.Клименка в м.Одесі. Матір померла у 2012р., посилаючись на норми ст.47,48 Конституції України, ст.61,63 ЖК УРСР, просив суд визнати за ним право постійного користування квартирою №116 по вул.Ак.Вільямса,77 м.Одеси та зобов’язати укласти відповідачів з ним договір найму жилого приміщення за вказаною адресою.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 підприємства «ЖКС Чорноморський» не проти задоволення позову.

Представники Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Департаменту житлового комунального господарства Одеської міської ради проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що позивач не має права на постійне проживання у спірній квартирі.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач є сином ОСОБА_3, яка померла 19.05.2012р. (а.с.13).

ОСОБА_3 була зареєстрована у 1990 році за договором піднайму на 5 років за адресою м.Одеса вул.Кордонна (Клименко),90, що вбачається з листа КП «Комунальне підприємство «Домоуправління №18 від 14.08.2014 року № 395 (а.с.20) і на правовідносини між нею та наймодавцем житла поширювалася норми ст.91-97 ЖК УРСР.

У подальшому, на підставі посвідчення на тимчасове відселення в маневрений житловий фонд міста Оджеси, ОСОБА_3 разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_4 вселилася у квартиру АДРЕСА_2 за листом ЖЕО Малиновського району №114 від 14.06.1990 року у зв’язку з чим відкрито особистий рахунок з 01.06.1990 року для сплати побутових та житлових послуг, вселення відбулось з приводу капітального ремонту квартири АДРЕСА_3.

У період з 18.02.2009р. по 31.07.2013р. позивач був зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.6-7).

Відповідач користувався за призначенням спірною квартирою №116. Спірна квартира надавалась для тимчасового проживання ОСОБА_3 та її сину позивачу ОСОБА_4. ОСОБА_3 померла та у спірній квартирі залишився проживати позивач, який входив у склад її сім’ї та зазначений у посвідченні про тимчасове відселення в маневрений жил фонд міста.

Пунктом шостим постанови кабінету Міністрів СРСР від 26 серпня 1967 року № 807 «Про заходи по покращенню експлуатації житлового фонду і об’єктів комунального господарства» передбачалось створити в містах і селищах міського типу постійний маневровий житловий фонд в розмірах, що забезпечують виконання планів капітального ремонту житлових будинків. Будівництво будинків, призначених для створення маневрового житлового фонду, здійснювалось за рахунок капітальних вкладень, що виділяються на житлове будівництво.

Згідно вимог ч.4 ст.132 ЖК УРСР жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання і їх сукупний дохід недостатній для придбання або найму іншого житлового приміщення набути альтернативне місце проживання.

Відповідно до ст.101 ЖК УРСР, Інструкції "Про порядок використання маневрового відселенського жилфонду в місті Одесі", затвердженою рішенням виконкому Одеської міської ради від 03.10.68р. № 729, проживання громадян в приміщеннях маневрового відселенського фонду являється тимчасовим і можливо виключно у зв'язку з відселенням громадян із жилих будинків міської ради на період їх капітального ремонту або з аварійних жилих будинків міської ради, проживання в яких стало небезпечним.

Приміщення маневрового відселенського фонду не входять у жилий фонд для надання громадянам у порядку поліпшення житлових умов.

Маневрений відселенський фонд – це житлові приміщення, які належать до спеціальних житлових приміщень і проживання громадян у маневреному відселенському фонді є тимчасовим і можливо лише у зв’язку з відселенням громадян з житлових будинків місцевих рад на період їх капітального ремонту або аварійних житлових будинків місцевої ради, проживання у яких є небезпечним.

Стаття 64 ЖК УРСР визначає, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки, та якщо вони перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті,селищної, сільської ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

На підставі викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки позивачу, право на проживання якого у спірній квартирі походить від права ОСОБА_3 на проживання за договором піднайму на 5 років за адресою м.Одеса вул.Кордонна (Клименко),90, і є тимчасовим, позивачем у порушення вимог ст.81ч.1 ЦПК України не наведено законних підстав для визнання за ним права постійного проживання у спірній квартирі, ордеру, який дає право на постійне проживання, на вселення позивача в спірну квартиру не видавалося, а отже суд вважає, що позивач не набув права на постійне користування нею, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Одеської області через Київський райсуд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бескровний Я. В.