Рішення № 74417113, 17.05.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/8/18

Провадження № 2/520/8/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2018 року

Київський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого - судді Луняченка В.О.

при секретарі Нефедової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН 2117007672 Миколаївська область, Доманівський район, с. Прибужжя, вул.Щорса, 15 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-2001» ( м.Одеса, пр.-т Адміральский, 7 кв.2 код ЄДРПОУ 31765047) про розірвання договору комісії №279/16-76 від 30.01.2007 року та стягнення грошових коштів ,

ВСТАНОВИВ:

02.01.2018 року до суду з позовом про розірвання договору комісії №279/16-76 від 30.01.2007 року та стягнення грошових коштів, звернувся ОСОБА_1, в якому просить розірвати договір комісії №279/16-76 від 30.01.2007 року; стягнути з ТОВ «Істок-2001» на користь позивача грошові кошти сумою 2390584, 58 гривень та пеню за невиконання договірних зобов’язань.

До судового засідання представник позивача ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2, діючий за ордером, надав заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглядати справу за його відсутністю, а також не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача ТОВ «Істок-2001» в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Згідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи зазначені обставини справи та норми закону ст.280 ЦПК України, а також те, що представник позивача погодився на заочний розгляд справи, суд розглянув справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановив заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, та підтверджено матеріалами що 30 січня 2007 року між громадянином України ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок- 2001» було укладено договір комісії № 279/16-76 від 30.01.2007р.

Договором обумовлене настання таких реальних наслідків:

з боку Відповідача: вчинення правочинів, спрямованих на будівництво ОСОБА_3 (двокімнатної квартири № 77 із загальною площею 72,09 кв.м. на 9 поверсі блоку/секції 11-12 об'єкта, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 118Д), введення Об'єкта в експлуатацію, а також - сприяння реєстрації прав Позивача на квартиру в органах БТІ;

з боку Позивача: перерахувати на розрахунковий рахунок Відповідача або в його касу грошових коштів у сумі, еквівалентній 85527 дол. США, призначених на покриття витрат Відповідача за Договором із урахуванням його комісійної винагороди.

Договір складений у відповідності до положень глави 69 ЦК України, якими регулюються договори комісії. Зокрема, відповідно до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Принцип свободи договору, визначений у ст. 627 ЦК України, передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 598 ЦК України зазначає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Основним способом припинення зобов'язання, відповідно до ст. 599 ЦК України, є його виконання належним чином.

Відповідно до п. 7.1 Договору встановлено, що він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Оскільки Договір не був припинений у зв'язку із виконанням обома сторонами своїх договірних зобов'язань, він є чинним на момент подання цієї позовної заяви.

Відповідно до умов Договору комісіонер, яким виступав Відповідач, повинен був здійснювати юридичні та інші дії від свого імені і за рахунок комітента в межах чинного законодавства, спрямовані на будівництво приміщення - двокімнатної квартири № 77 із загальною площею 72,09 кв.м. на 9 поверсі блоку/секції 11-12 об'єкта, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 118Д.

В якості планового терміну завершення будівництва вказано 30 червня 2008р.

Вартість доручених Відповідачеві робіт на момент укладення договору становила 431911,35 грн., що є еквівалентом 85527 доларів США, при курсі НБУ 5,05 грн. (п'ять грн., 5 коп.) за 1 (один) долар США.

Винагорода комісіонера, визначена у п.4.2 Договору, становить 3% від суми договору і виплачується шляхом утримання Комісіонером з грошових коштів, які поступили йому від комітента.

Позивач в повному обсязі перерахував визначену у п.3.1 суму грошових коштів в касу Відповідача, тим самим виконавши свою частину договірних зобов'язань.

В свою чергу , з боку Відповідача не було вчинено жодних дій на виконання своїх зобов'язань за Договором і не надано Позивачеві жодного документу, який би свідчив про вчинення таких дій.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань. Отже, Договір є чинним на теперішній час, оскільки він не був розірваний, а Відповідачем не виконано своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

ОСОБА_1 виконав умови договору щодо оплати об’єкта будівництва, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів: від 01.02.2007 р. на суму 200000,00 гривень, що є еквівалентом 39603 дол. США, від 13.04.2007 року на суму 43203 гривень, що є еквівалентом 8555 дол. США, від 14.07.2007 року на суму 43203 гривень, що є еквівалентом 8555 дол. США, від 16.10.2007 року на суму 43203 гривень, що є еквівалентом 8555 дол.США, від 19.02.2008 року на суму 43203 гривень, що є еквівалентом 8555 дол. США, від 05.05.2008 року на суму 43203 гривень, що є еквівалентом 8555 дол. США, від 22.08.2008 року на суму 15250 гривень, що є еквівалентом 3150 дол. США ( а.с.16-22), на загальну суму 431265 гривень, що є еквівалентом 85528 дол. США.

Відповідач всупереч вимогам договору не виконав взятих за вказаним договором зобов’язань, не передав позивачу об’єкт нерухомості.

Зі змісту положень ст.ст. 1011, 1013 ЦК України випливає, що договір комісії є відплатним. Зокрема, за правилами ч. 1 ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Пунктом 4.3 Договору встановлено комісійну оплату комісіонерові у розмірі 3% від суми Договору, яка виплачується шляхом утримання комісіонером з грошових коштів, що поступили комісіонерові від комітента. Сума комісійної оплати перераховується останнім платежем.

Сума Договору, визначена у п. 3.1 та еквівалентна 85527 (вісімдесяти п'яти тисячам п'ятистам двадцяти семи) дол. США, є остаточною і може бути зміненою лише в одному випадку, передбаченому п. 4.6 Договору, а саме - у випадку перепланування ОСОБА_3, здійсненого за заявкою комітента.

Виходячи зі змісту п.5.1 Договору, основним обов'язком комітента, який він має виконати в першу чергу, є дотримання порядку платежів, визначеного у п.4.3 Договору. Усі інші обов'язки комітента, передбачені підпунктами 5.1.2-5.1.5 Договору, можуть бути виконані лише після завершення будівництва житлового комплексу, в якому розташоване ОСОБА_3.

Перерахування грошових коштів, відповідно до п. 4.3 договору повинно було відбуватися відповідно до визначеного у договорі графіку платежів на розрахунковий рахунок або в касу Відповідача.

Приміткою №3 до Договору було встановлено, що при зміні комерційного курсу купівлі валюти (доларів США) за гривню більше, ніж на 3% на момент платежу відносно курсу НБУ на момент укладення договору, сума, яка підлягає виплаті, коригується відповідно до курсу покупки валюти на момент платежу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Також судом встановлено, що детально обов'язки комісіонера перераховані у п. 5.3 Договору. Зокрема, до них відносяться такі: укласти договір з підрядником по будівництву Об'єкта, включаючи загально будівельні роботи, а також проектні, спеціальні роботи з електро-, водо- і тепло забезпечення та інші; забезпечити, за волевиявленням комітента, виконання додаткових будівельних робіт в ОСОБА_3, на підставі узгодженого кошторисного розрахунку вартості даних робіт, про що складається додаткова угода до Договору; після готовності Об'єкта направити комітентові повідомлення з визначенням строків, в які необхідно прибути для огляду і прийняття ОСОБА_3; при достроковому завершенні будівництва Об'єкта, за один календарний місяць попередити комітента про необхідність дострокового перерахування грошових коштів, обумовлених Договором.

Зі змісту договору очевидно, що Відповідач повинен вчинити не один правочин в інтересах Позивача, а щонайменше три: укласти договір з підрядником по будівництву об'єкту (пп. 5.3.1 Договору); оформити правовстановлюючі документи на ОСОБА_3 (п. 2.3 Договору); інсталювати телекомунікаційний пакет послуг, які надаються ПКФ «ЦСС» (п. 2.4 Договору.).

Згідно з ч.1 ст. 1022 ЦК України, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. З цього випливає необхідність звітувати перед комітентом про вчинення правочинів на виконання його доручень.

Стаття 612 ЦК України у ч. 1 визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Жодних звітів від Відповідача про стан виконання доручень Позивача за Договором комісії не надходило за весь час дії Договору.

Терміном виконання договірних зобов'язань у частині завершення будівництва ОСОБА_3 є дата визначена у п.2.2 Договору - 30 липня 2008 р., але й на сьогоднішній день будівництво Об'єкту не завершене і інформація про перспективи його зведення від Відповідача не надається.

Згідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом.

Між Позивачем і Відповідачем не було підписано жодної додаткової угоди до Договору про перенесення терміну введення Об'єкту в експлуатацію і передачу Позивачеві ОСОБА_3.

Таким чином, Відповідач є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.

Пункт 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що одним з правових наслідків порушення зобов'язання є його припинення внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

До того ж, частина 3 ст. 612 ЦК України встановлює, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Стаття 615 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

На підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін є істотне порушення умов договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, встановленого абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України, де істотним називається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивач вважає, що бездіяльність Відповідача є істотним порушенням Договору, внаслідок якого порушуються його цивільні права та завдається шкода його майновим інтересам, з чого випливає, що договір підлягає розірванню на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу, а отримана Відповідачем сума - повернута Позивачеві із урахуванням пені, нарахованої на суму невиконаних зобов'язань.

Відповідно до ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

сума грошових коштів, виплачених Позивачем Відповідачеві за умовами Договору, підлягає поверненню і має бути виплачена у гривнях за курсом на день розірвання договору у розмірі, еквівалентному 85528 дол. СІЛА.

Згідно із ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Таким чином, оскільки Договір розривається судом у зв'язку із його істотним порушенням Відповідачем, останній повинен відшкодувати збитки, завдані Позивачеві.

Оскільки Позивачем було сплачено обумовлену Договором суму в повному обсязі, а Відповідачем не вчинено дій на виконання свої договірних зобов'язань, виплачена Позивачем сума підлягаю поверненню у повному обсязі.

Сума грошових зобов'язань за Договором визначена у п.3.1 в розмірі 431911,35 грн. (чотириста тридцять одна тисяча дев'ятсот одинадцять грн., 35 коп.), що є еквівалентом 85527 (вісімдесяти п'яти тисяч п'ятдесяти двадцяти семи) доларів , США.

У п. 4.3 Договору графік платежів визначений у доларовому еквіваленті.

Відповідно до положень ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частина 2 ст. 533 ЦК України встановлює: якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судова палати у цивільних справах Верховного Суду України в Постанові від 01.03.2017р. у справі № 6-284цс17, зазначила, що сума, яка підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, використання еквіваленту у іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, якщо відповідні суми сплачуються за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Як було зазначено вище, загальна сума коштів, сплачених Позивачем у касу Відповідача у національній валюті становить 431265 грн. (чотириста тридцять одна тисяча двісті шістдесят п'ять грн.), що еквівалентно 85528 (вісімдесяти п'яти тисячам п'ятистам двадцяти восьми) дол. США.

Таким чином, на сьогоднішній момент заборгованість Відповідача перед Позивачем становить еквівалент 85528 (вісімдесяти п'яти тисяч п'ятисот двадцяти восьми) дол. США.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 18.05.2016р. у справі № 6-474цс16 зазначила, що при ухваленні судом рішення потрібно перерахувати суму боргу з іноземної валюти на національну, урахувати офіційний курс гривні до іноземної валюти, установлений Національним банком України на день ухвалення судового рішення.

З вищесказаного випливає, що сума грошових коштів, сплачених Відповідачеві підлягає поверненню Позивачу у гривнях в сумі, еквівалентній 85899 (вісімдесяти п'яти тисячам восьмиста дев'яноста дев'яти) доларам США.

Офіційний курс долара СІЛА щодо гривні на 26.12.2017 р. становить 2795.09 грн. (дві тисячі сімсот дев'яносто п'ять грн., 09 коп.) за 100 (сто) дол. США.

Таким чином, еквівалентом 85528 (вісімдесяти п'яти тисяч п'ятисот двадцяти восьми) дол. США є 2390584,58 грн. (два мільйони триста дев'яносто тисяч п'ятсот вісімдесят чотири грн., 58 коп.).

Положеннями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавленим своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на підставах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Матеріалами справи підтверджено, та не спростовано відповідачем, що позивач з 2008 року з вини відповідача позбавлений права отримати у власність об’єкт нерухомого майна, а саме: квартиру №77 із загальною площею 72,09 кв.м на поверсі 9 блоку/секції 11-12 об’єкта, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Левітана,118 Д.

Частина 1 ст. 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 3 тієї ж статті зазначає, що неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сплата неустойки (а отже і пені, як її різновиду) є одним з правових наслідків порушення зобов'язання передбачених ч. 1 ст. 611 ЦК України.

Пункт 6.2 Договору встановлює, що у разі невиконання, неповного або несвоєчасного виконання своїх зобов'язань за договором, винна сторона виплачує другій стороні пеню у розмірі 0,01% за кожен день прострочення від суми невиконаних зобов'язань.

Оскільки на день подання цього позову Відповідачем цілковито не виконано його договірні зобов'язання, пеня нараховується на всю суму, виплачену Позивачем Відповідачеві.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні.

Враховуючи, що до вимог про стягнення неустойки, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України застосовується спеціальна давність в один рік, пеню може бути нараховано лише за цей строк (один рік, або 365 днів).

Таким чином, незважаючи на те, що виконання договірних зобов'язань з боку Відповідача було прострочено більше, ніж на 10 років, що минули з 30 липня 2007 р., пеня може бути розрахована тільки за останні 365 днів.

Розмір пені розраховується за такою формулою.

[Пеня] = [Сума боргу] х [Ставка пені (%)] / 100% х [Кількість днів]

Сума боргу становить 2390584,58 грн.

Ставка пені становить - 0,01%

Кількість днів - 365.

[Пеня] = 2390584,58 х 0,01 (%) / 100 х 365 = 87256,34 (грн.).

Отже, з відповідача має бути стягнута пеня у розмірі 87256,34 грн.

Таким чином, ураховуючи суму основного боргу і суму неустойки (пені), яка підлягає сплаті, Відповідач має сплатити на користь Позивача 2477840,92 грн. (два мільйони чотириста сімдесят сім тисяч вісімсот сорок грн., 92 коп.).

За положеннями ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Враховуючи, наведене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем порушені істотні умови договору щодо терміну закінчення будівництва та введення його в експлуатацію, що є підставою для розірвання договору та стягнення на користь позивача реальних збитків у сумі 2390584, 58 гривень, а також пеню сумою 87256, 34 гривень, а всього 2477840,92 гривень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України вирішуючи питання розподілу судових витрат на користь позивача належить стягнути з відповідача, сплачені ним при подачі позову та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 8640 гривень.

На підставі викладеного, ст.ст.6, 15, 22, 526, 611,626-627, 651,653ЦК України, керуючись ст. ст. 6-13, 76-79, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІПН 2117007672 Миколаївська область, Доманівський район, с. Прибужжя, вул.Щорса, 15) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-2001» (м.Одеса, пр.-т Адміральский, 7 кв.2 код ЄДРПОУ 31765047) про розірвання договору комісії №279/16-76 від 30.01.2007 року та стягнення грошових коштів- задовольнити.

Розірвати договір комісії №279/16-76 від 30.01.2007 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок- 2001».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-2001» ( код ЄДРПОУ 31765047 м.Одеса.ж пр.-т Адміральський, 7 р/р 26009310531401 в АБ «Південний» м.Одеса МФО 328209, ідентифікаційний номер 317650415014, свідоцтво №40380224 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт серії ЕР №479313 виданий Доманівським РСУДМС України 04.06.2013 року ІПН НОМЕР_1) грошові кошти сумою 2477840,92 ( два мільйони чотириста сімдесят сім тисяч вісімсот сорок грн.. 92 коп.) гривень, з яких:2390584,58 грн.- сума основного грошового зобов’язання, 87256,34 грн.- пеня за невиконання договірних зобов’язань.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-2001» ( код ЄДРПОУ 31765047 м.Одеса.ж пр.-т Адміральський, 7 р/р 26009310531401 в АБ «Південний» м.Одеса МФО 328209, ідентифікаційний номер 317650415014, свідоцтво №40380224) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт серії ЕР №479313 виданий Доманівським РСУДМС України 04.06.2013 року ІПН НОМЕР_1) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 8640,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто Київським районним судом м.Одеси за заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після отримання копії рішення відповідачем та - протягом тридцяти з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луняченко В. О.