Постанова № 74416940, 31.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2849/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Попка Я.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року (ухвалене за правилами спрощеного провадження головуючим-суддею Сакалош В.М. у м. Львові) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (далі - Городоцьке ОУПФУ, відповідач) №2 від 15.01.2018 щодо відмови у призначенні їй дострокової пенсії за віком, зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) з 11.01.2018.

Позов мотивований наявністю у позивача права на пільги, визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на підставі встановленого рішенням суду факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з громадянином ОСОБА_2, який помер внаслідок виконання військової служби.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що судом не було взято до уваги подану нею заяву про призначення пенсії разом з оригіналом та копію посвідчення члена сім'ї померлого (загиблого) серії НОМЕР_1, виданого управлінням соціального захисту населення Яворівської РДА 22.02.2017, яким визначено її статус «члена сім'ї померлого (загиблого)». Також зазначає, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 12.03.2016 було встановлено родинні відносини із ОСОБА_2. Крім того, позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 10.03.2015 по справі №21-615а14 не є аналогічною, оскільки у зазначеній справі позивач просить призначити пенсію згідно вимог ч.1 ст. 36 Закону № 1058-IV, а в цій справі ставиться вимога про призначення пенсії згідно Прикінцевих положень цього Закону. Тому просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити її позов.

У письмовому запереченні на апеляційну скаргу, відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 27 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 11.01.2018 ОСОБА_1 звернулася до Городоцького ОУПФУ із заявою про призначення їй дострокової пенсії за віком, при цьому разом із заявою подала трудову книжку, згідно якої страховий стаж становить 21 рік 2 місяці 28днів, диплом про навчання, свідоцтво про смерть (серія НОМЕР_2), яким підтверджено факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, витяг з протоколу засідання Військово-Лікарської комісії Західного регіону про причинний зв'язок захворювання, контузії, травми, каліцтва у колишнього військовослужбовця, витяг з наказу командира військової частини пп В4264 № 208 від 14.08.2015, згідно якого ОСОБА_2 включено до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 14.08.2015, повідомлення про смерть, рішення Яворівського районного суду Львівської області від 12.03.2017 по справі 460/263/16-ц, яким встановлено факт проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 15.01.2013 до часу смерті, ухвалу Яворівського районного суду у Львівській області від 12.01.2017 по справі № 460/263/16-ц № 2-р/460/1/17 про роз'яснення судового рішення, посвідчення члена сім'ї загиблого серії НОМЕР_1, видане управлінням соціального захисту населення Яворівської РДА 22.02.2017.

Рішенням відповідача № 2 від 15.01.2018, позивачці було відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком, з підстав не надання нею свідоцтва про шлюб, яке є необхідним документом для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки засвідчує родині стосунки з померлим ОСОБА_2 Законом не передбачене надання права на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника особам, які проживали однієї сім'єю, але не передували у зареєстрованому шлюбі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України у сфері гарантій соціального захисту ветеранів війни, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті отриманих опіків полум'ям 2-3 АБ ступеня 71% поверхні тіла, триманих 05.08.2015 на Яворівському полігоні. Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу (діла - СК) України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Частиною четвертою статті третьої СК України передбачено, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1,2 ст.21 цього Кодексу, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї, але не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки.

Такі відносини подібні до шлюбних, однак, попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттям «чоловік» та «дружина», тобто - «подружжя», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб'єкта правовідносин між собою.

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чітко й однозначно визначено, що до членів сімей загиблих військовослужбовців належать один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні, до яких жінка чи чоловік, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не належать.

Отже, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верхового Суду України від 10 березня 2015 року по справі № 21-615а14.

Аналізуючи наведене вище та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що Городоцьке ОУПФУ діяло у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року по справі № 813/440/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Я. С. Попко