Ухвала суду № 74416752, 01.06.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/7925/15-к

Провадження № 1-кп/520/628/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2018 року м.Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді Тонконоженка М.М., судді Галія С.П., судді Войтова Г.В.

за участю секретаря Чебан О.О.

прокурора Третяк О.В.

захисника ОСОБА_1

представників потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013170000000065 від 09.02.2013 року, за обвинуваченням: ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 192 ч.2, 190 ч.3, 209 ч.1, 279 ч.3 КК України та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст..ст. 27 ч.5, 192 ч.2, 27 ч.5, 190 ч.3 КК України, -

ВСТАНОВИВ

30.01.2018 року до Київського районного суду з апеляційного суду Одеської області після визначення підсудності надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 192 ч.2, 190 ч.3, 209 ч.1, 279 ч.3 КК України та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст..ст. 27 ч.5, 192 ч.2, 27 ч.5, 190 ч.3 КК України.

02.02.2018 року відповідно до ч.1 ст. 314 КПК України, було призначено підготовче судове засідання.

Прокурор та представники потерпілих вважали можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду, вважаючи, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України.

Захисник ОСОБА_1 та обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 просили повернути обвинувальний акт прокурору.

Вислухавши думку учасників судового провадження, ознайомившись з обвинувальним актом та з додатками, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «ОСОБА_8 проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому йдеться про право особи бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти ОСОБА_9» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти ОСОБА_9», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Обвинувальний акт і додані до нього обов’язкові документи повинні відповідати вимогам КПК України, оскільки, за змістом процесуального закону, це сприяє розгляду кримінального провадження протягом розумного строку та виконанню завдань процесуального кодексу, встановлених ст. 2 КПК України, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Досудовим слідством ОСОБА_4 обвинувачується у скоєні злочину, передбаченому ст.192 ч.2 КК України - завданні майнової шкоди у великому розмірі, скоєному за попередньою змовою групою осіб шляхом обману за відсутності ознак шахрайства. Іншім обвинуваченим ОСОБА_10, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 інкримінується пособництво в скоєнні вказаного злочину.

Як зазначено у вказаному обвинуваченні ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, шляхом незаконного збору грошових коштів з власників торгових павільйонів в рахунок оплати оренди та за надані підприємцям послуги: охорону, прибирання території ринку, незаконно заволоділи грошовими коштами ТОВ «Авторинок «Куяльник» в великих розмірах та використали їх на власні потреби. При цьому в обвинувачені відсутні дані про безпосередні суми збираємих коштів.

Тобто в обвинувачені об’єктивною стороною вказаного злочину вказано незаконне заволодіння грошовими коштами, що взагалі не передбачене диспозицією ст.192 КК України.

В тексті обвинувачення є посилання на експертний висновок про недоотримання ТОВ «Авторинок «Куяльник» за період січня 2011 року по березень 2013 року доходів в розмірі 19 731 719 гривень.

При цьому в обвинуваченні, крім загального посилання про те, що скоєння вказаного злочину ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 здійснювали шляхом збирання грошових коштів у розмірі від 5 до 20 грн. за квадратний метр займаної площі з кожного торгівельного місця у перших числах наступного місяця, інших даних про обставини скоєння обвинуваченими цього злочину не вказано. Так відсутні дані про те, яким саме чином вказана юридична особа недоотримала вказані грошові кошти. Відсутні дані про конкретні дії обвинувачених в конкретний період часу направлені на спричинення вказаної шкоди, та дані про причинний зв'язок таких дій з спричиненням шкоди. В обвинувальному акті відсутні дані про те, в який саме спосіб обвинувачені вчинили, на думку досудового слідства, вказаний злочин, тобто в обвинувачені відсутні дані про об’єктивну сторону скоєння вказаного злочину.

Таким чином обвинувальний акт в частині скоєння вказаного злочину не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ст.192 ч.2 КК України, які прокурор вважає доведеними, в зв’язку з чим складений в порушення вимог п.5 ч.2. ст.291 КПК України.

Також, згідно до обвинувального акту ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 обвинувачуються в скоєнні шахрайства вчиненого за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах. Обвинуваченому ОСОБА_4 інкримінується скоєння злочину, передбаченого ст.190 ч.3 КК України. Іншим обвинуваченим ОСОБА_10, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 інкримінується пособництво в скоєнні вказаного злочину.

Згідно до обвинувачення вказаний злочин обвинувачені скоїли теж шляхом збирання грошових коштів з конкретних власників торгових павільйонів ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 на загальну суму 197 072 гривень.

Тобто згідно до обвинувачення, тими самими діями, обвинувачені скоїли як злочин, передбачений ст.192 КК України, який не передбачає ознак шахрайства, так і скоїли шахрайство, тобто злочин, передбачений ст.190 КК України.

Також, крім загального посилання про те, що скоєння вказаного злочину ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 здійснювали шляхом збирання грошових коштів у розмірі від 5 до 20 грн. за квадратний метр займаної площі з кожного торгівельного місця у перших числах наступного місяця, інші дані, які б свідчили про об’єктивну сторону скоєння обвинуваченими цього злочину в обвинуваченні відсутні.

В обґрунтування шахрайських дій обвинувачених досудове слідство посилається на створення ОСОБА_4, двох споживчих кооперативів «ТЗК Куяльник» та «Вікторія», при чому останній, на думку слідства, створений для звернень до судів про скасування рішень Біляївської РДА та визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, а також слідство посилається на відсутність в подальшому судових рішень на користь СК «Вікторія». Інших даних, які б свідчили про шахрайські дії обвинувачених в обвинувальному акті не наведено.

Таким чином обвинувальний акт в частині скоєння цього злочину не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.3 КК України, які прокурор вважає доведеними. Тобто обвинувальний акт в цій частині також складений в порушення вимог п.5 ч.2. ст.291 КПК України.

Також, згідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в вчинені правочину – купівлі автомобілю, з грошовими коштами, отриманими внаслідок вчинення суспільно небезпечного противоправного діяння, тобто злочину, передбаченому ч.1 ст.209 КК України.

Разом з тим, в обвинуваченні вказано тільки про купівлю і реєстрацію обвинуваченим автомобілю «ТOYOTA CAMRY» і взагалі відсутні дані про те, за які саме конкретні гроші обвинувачений скоїв вказаний правочин, чому саме слідство вважає, що правочин здійснений за гроші, отримані внаслідок вчинення злочину, якого саме злочину, і взагалі, чому обвинувачення прийшло до висновку про скоєння обвинуваченим легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Тобто і в цій частині обвинувальний акт не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ст.209 ч.1 КК України, які прокурор вважає доведеними і складений в порушення вимог п.5 ч.2. ст.291 КПК України.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в блокуванні транспортних комунікацій, шляхом влаштування перешкод, що спричинили загибель людини, тобто в скоєнні злочину, передбаченому ч.3 ст.279 КК України.

Згідно з диспозицією вказаної статті, предметом цього злочину є шляхи сполучення, споруди на них, транспортні засоби, засоби зв’язку та сигналізації, інші устрої та елементи залізничного, водного, повітряного, автомобільного, міського електротранспорту або магістрального трубопровідного транспорту.

Об’єктивною стороною злочину є блокування транспортних комунікацій, що не дає можливості рухатися транспортним засобам.

Обов’язковою ознакою передбаченою диспозицією вказаною статті є те, що наслідками блокування є порушення нормальної роботи транспорту, а також створення небезпеки для життя людей, або настання інших тяжких наслідків.

Суб’єктивною стороною злочину є прямий умисел особи щодо вказаних дій, в тому числі щодо настання таких наслідків.

Проте, в обвинуваченні відсутні дані про те, чи є виїзд зі стоянки автомобільного ринку «Куяльник» транспортною комунікацією і якою саме і на підставі яких даних досудове слідство прийшло до висновку про те, що вказаний виїзд є предметом скоєння злочину, передбаченого ст.279 КК України.

В обвинувачені вказано, що обвинувачений після 27.03.2010 року дав вказівку натягнути трос з металевими стовпами, яким закривали виїзд зі стоянки після 16-ї години, але відсутні дані про те, кому саме обвинувачений ОСОБА_4 дав таку вказівку. Також згідно до обвинувального акту в ньому відсутні дані про особу яка 05.07.2012 року, натягнула тросу в період часу з 15 годин 00 хвилин до 15 годин 40 хвилин, в результаті чого сталася ДТП. Тобто, виходячи з обвинувального акту, в обвинуваченні відсутні дані про безпосереднього виконавця злочину, скоєного, згідно обвинувального акту, за вказівкою обвинуваченого ОСОБА_4

Проте, в якості підстави для притягнення обвинуваченого до відповідальності і обґрунтування скоєння вказаного злочину саме обвинуваченим ОСОБА_4 в обвинуваченні вказано на те, що постановою апеляційного суду Одеської області від 07.11.2012 року встановлена достатність доказів для притягнення його до відповідальності за даним фактом.

Тобто, згідно до тексту обвинувачення, об’єктивною стороною скоєння вказаного злочину обвинуваченим ОСОБА_4 є дання ним вказівки про натягнення тросу з металевими стовпами, яким закривали виїзд зі стоянки, не вказаній в обвинуваченні особі, в не вказаний в обвинуваченні час і при не вказаних в обвинуваченні обставинах.

Інших даних, зокрема, посилання на мотив скоєння злочину, даних, які б свідчили про умисний характер дій обвинуваченого, бажання наступу вказаних наслідків, скоєння обвинуваченим ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3 ст.279 КК України, обвинувальний акт не містить.

Таким чином в обвинувальному акті не міститься викладення фактичних обставин вказаного кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Крім того, в обвинувальному акті вказано про скоєння злочинів ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 і ОСОБА_6

По даному кримінальному провадженню обвинувачення пред’явлено ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, а ОСОБА_24, ОСОБА_25 і ОСОБА_26 обвинувачення не пред’явлено. Проте всі їх спільні дії досудовим слідством кваліфіковані в даному кримінальному провадженні, як вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Тобто ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 обвинувачуються в злочині, який скоєний разом з особами відносно яких відсутні дані про притягнення їх до кримінальної відповідальності, і що відносно дій яких прокурором надана належна правова оцінка.

В реєстрі матеріалів даного кримінального провадження, в порушення вимог ст. 109 КПК України, про те, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити, зокрема, номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, не має письмової інформації про прийняття прокурором процесуальних рішень стосовно ОСОБА_24, ОСОБА_25 і ОСОБА_26

Згідно реєстру матеріалів кримінального провадження, по даній справі, відсутні також дані (вирок суду який набрав чинності) про встановлення досудовим слідством ролі ОСОБА_24, ОСОБА_25 і ОСОБА_26, прізвища яких як співвиконавців злочинів вказані слідчим в обвинувальному акті, в скоєнні злочинів разом з обвинуваченими ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Проте, згідно до до вимог ч.4 ст.217 КПК України заборонено виділяти в окреме провадження і проводити досудове слідство в окремому провадженні, стосовно встановлених досудовим слідством осіб які скоїли противоправні дії разом з особою яку досудове слідство обвинувачує, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судовий розгляд.

Згідно ч.5 ст.217 КПК України рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором.

Викладене свідчить про те, що органом досудового розслідування допущено порушення вимог ст.291 КПК України відносно обвинувального акта і вимог ст.109 КПК України відносно реєстру матеріалів досудового розслідування, що унеможливлює, при викладених обставинах, призначення кримінального провадження до розгляду судом по суті.

Крім того, органу досудового розслідування необхідно з’ясувати також вказані захисником ОСОБА_1 обставини щодо смерті потерпілих, особи, вказаної в якості представника потерпілого ОСОБА_27, дійсних анкетних даних обвинувачених, а також дати оцінку заяві потерпілого ОСОБА_9 про не спричинення йому шкоди діями обвинувачених, а також, щодо обсягу аркушів обвинувального акту.

При вказаних обставинах органу досудового розслідування потрібно обвинувальний акт, з доданими до нього матеріалами стосовно обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 привести у відповідність з чинним законодавством України і з отриманими даними.

Отже, обвинувальний акт не відповідає вимогам пунктів 4 та 5 частини 2 статті 291 КПК України, оскільки в ньому викладений лише зміст обвинувачення і відсутні фактичні відомості про конкретні обставини скоєння кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюються обвинувачені.

При цьому суд з цих же підстав позбавлений можливості розглянути обвинувальний акт за яким фактично не було висунуте обвинувачення відповідно до вимог чинного законодавства та ухвалити судове рішення в порядку ст.ст.370, 373 і 374 КПК України, оскільки ненадання до суду обвинувального акту в якому вичерпно викладені всі дані про кваліфікацію дій обвинувачених, позбавляє суд можливості усвідомити обсяг доказів, зробити певне уявлення у справі та спланувати час її розгляду з урахуванням вимог безперервності судового розгляду, встановлених ст. 322 КПК України, а також унеможливлює правильне застосування закону при прийнятті рішення по справі.

Тобто вказані порушення, шляхом позбавлення гарантованих Конституцією України та КПК України прав учасників кримінального провадження та недотримання визначеної законом процедури судочинства, на думку колегії суддів, взагалі перешкоджають розгляду обвинувального акту відносно обвинувачених по суті та унеможливлюють за результатами такого судового розгляду ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

В зв’язку з викладеним, обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами підлягають поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам цього Кодексу.

Обвинувальний акт відносно вказаних в ньому обвинувачених в межах висунутого їм обвинувачення вже був предметом розгляду колегії суддів Київського районного суду м. Одеси, яка ухвалою від 24.11.2015 року повернула його разом з доданими матеріалами прокурору для усунення недоліків, які він містив.

Вказане рішення було залишено без змін ухвалою колегії суддів апеляційного суду Одеської області.

Проте, як вбачається з обвинувального акту та доданих до нього матеріалів об’єм та формулювання обвинувачення цим обвинуваченим не змінилися, і він містить ті самі недоліки. Будь яких слідчих дій, направлених на усунення цих недоліків, які були вказані в попередній ухвалі від 24.11.2015 року, досудовим слідством не проводилось.

В зв’язку викладеним клопотання обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_28 і ОСОБА_29 про повернення обвинувального акту прокурору підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-317, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 42013170000000065 за обвинуваченням: ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 192 ч.2, 190 ч.3, 209 ч.1, 279 ч.3 КК України та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст..ст. 27 ч.5, 192 ч.2, 27 ч.5, 190 ч.3 КК України, повернути прокурору Одеської місцевої прокуратури №1, як такий, що не відповідає вимогам цього Кодексу для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині ухвали/

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Тонконоженко М. М.

Суддя Галій С.П.

Суддя Войтов Г.В.