Постанова № 74415913, 31.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 травня 2018 рокусправа № 804/8321/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Малиш Н.І.

судді: Баранник Н.П. Щербак А.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року (суддя 1-ї інстанції Кальник В.В., дата ухвалення 16.01.2018р., місце ухвалення - м. Дніпро)у справі № 804/8321/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2017р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2016 року Ф-3378-17, від 14.02.2017 року Ф-3378-17/64, від 03.08.2017 року №Ф-3378-17/64.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимоги про сплату боргу є протиправними, оскільки згідно до норм чинного законодавства, звільнена від сплати за себе єдиного внеску.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодившись з рішення суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з підстав в ній викладених. Додатково зазначила, що пенсійного віку набула у травні 2014р., а чинне законодавство дає право не сплачувати за себе єдиний внесок.

Представник відповідача до суду апеляційної інстанції не з’явився, повідомлений про день та час розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 30.07.1998 року, перебуває на обліку в Лівобережній об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до пенсійного посвідчення Серії ААИ № 061085, виданого 07.04.2015р., позивач отримує пенсію за вислугу років довічно.

Податковим органом сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2016 року Ф-3378-17, від 14.02.2017 року Ф -3378-17/64, від 03.08.2017 року №Ф-3378-17/64.

Не погоджуючись з вимогами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову зазначив, що позивач не перейшла на інший вид пенсії – за віком, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на позивача не поширюється зазначена норма Закону.

Колегія суду приходить до висновку про можливе часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно довідки наданої позивачем суду апеляційної інстанції, остання з 11.06.2010р. перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду та отримує пенсію за вислугу років.

З 30.07.1998р. позивач перебуває на обліку в Лівобережній об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Податковим органом сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2016 року Ф-3378-17, від 14.02.2017 року Ф -3378-17/64, від 03.08.2017 року №Ф-3378-17/64.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон №2464), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058), Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788) тощо.

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 та підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За положеннями статті 1 Закону № 1058 пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464 (в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07 липня 2011 року № 3609, який набув чинності з 06 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Проте відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 (в редакції № 2148-VIII від 03.10.2017) особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" , та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином зміни до зазначеної норми Закону обмеження прав на пільгове оподаткування пенсіонерів, які з тих чи інших підстав обрали певний вид пенсії та по досягненню пенсійного віку також з певних підстав не змінили його, усунуті.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи, що позивач досягла пенсійного віку у травні 2014р. та норму ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 (в редакції № 2148-VIII від 03.10.2017) та з урахуванням ст. 58 Конституції України, колегія суду вважає позивні вимоги позивача щодо скасування вимоги Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від11.11.2016р. №Ф 3378-17, підлягають задоволенню.

Проте щодо оскарження позивачем вимог від 14.02.2017 року Ф -3378-17/64, від 03.08.2017 року №Ф-3378-17/64 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи вимоги від 14.02.2017 року Ф -3378-17/64, від 03.08.2017 року №Ф-3378-17/64 прийняті ГУ ДФС у Дніпропетровській області (а.с. 16, 17).

Таким чином, оскаржені вимоги прийняті не відповідачем у справі - Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 КАС України, в редакції на час звернення Позивача до суду, відповідач - суб’єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Аналогічна норма закріплена в п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, в редакції, що набрала чинності 15.12.2017р.

Статтею 52 КАС України, в редакції на час звернення Позивача до суду, було врегульовано питання заміни судом першої інстанції неналежної сторони.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, в редакції, що набрала чинності 15.12.2017р., якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Отже, вказаними нормами статті встановлено, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

Проте Позивачем пред’явлено позов до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області, суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував, що в даній справі Позивач звернувся до неналежного Відповідача та не залучив його до участі в справі, що призвело до порушення норм процесуального законодавства.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції за приписами статті 48 КАС України, не наділений повноваженнями щодо здійснення заміни неналежного відповідача під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості розглянути по суті позов в частині правомірності вимог від 14.02.2017 року Ф -3378-17/64, від 03.08.2017 року №Ф-3378-17/64 прийняті ГУ ДФС у Дніпропетровській області

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, та вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснено відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 139, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі № 804/8321/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог – скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від11.11.2016р. №Ф 3378-17.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39499924) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати за сплату судового збору та за подання апеляційної скарги в розмірі 1333грн. (одна тисяча триста тридцять три).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 04 червня 2018року.

Головуючий суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак