Рішення № 74414431, 31.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 травня 2018 р. № 820/2754/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,61183) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під.,6-7 пов.,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ39792822) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом,у якому просить суд: - визнати протиправним рішення Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за № Д-32000/06/6-26397/0/21-17 від 28.12.2017 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.0 га, номер кадастрової зони: 6320882500:01:001:0032, яка розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області; зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.0 га, що розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно до положень Земельного кодексу України; стягнути судові витрати

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, проте йому безпідставно відмовлено у наданні такого дозволу, що обумовило звернення до суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, з тих підстав, що при прийнятті вказаного рішення відповідач діяв у межах та у спосіб, визначені діючим законодавством.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.0 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Листом від 28.12.2017 року № Д-32000/0/6-26397/0/21-17 позивачу відмовлено у надані такого дозволу з тих підстав, що триває реформа децентралізації, метою якої є створення спроможних об'єднаних територіальних громад, ключове місце в досягненні якої займає саме децентралізація земельних відносин передача повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності від територіальних органів Держгеокадастру до органів місцевого самоврядування, для чого Верховною Радою України заплановано прийняття низки законів. Крім того повідомлено, що вказана у заяві земельна ділянка планується до включення до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги.

Перевіряючи оскаржувані рішення, дії (бездіяльність) відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

По суті позовних вимог суд зазначає, наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За приписами абз.1 ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом ( ч.3 ст.116 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст. 117 ЗК України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Уповноваженим державним органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею ( ч.6 ст.118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку ( ч.7 ст.118 ЗК України).

Отже, законом унормовано виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Оскільки, така підстава, як планування Головним управлінням для включення до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги, що наведена у листі відповідача від 28.12.2017 р. № Д-32000/0/6-26397/0/21-17 не передбачена у Земельному Кодексі України, то зазначена у ньому відмова є протиправною.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відмовляючи у клопотанні позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, порушив приписи ст.118 ЗК України, якою визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні зазначеного дозволу, а отже, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення ч. 2 ст. 2 КАС України діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б однозначно спростовували наявність у позивача суб'єктивного права на одержання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Разом з тим, з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим статтею 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 № 21-11а14.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача, що полягають у відмові у наданні дозволу позивачеві на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 28.12.2017 року №Д-32000/0/6-26397/0/21-17, а тому зобов'язує Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд

вирішив

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за № Д-32000/06/6-26397/0/21-17 від 28.12.2017 року про відмову у наданні дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.0 га, номер кадастрової зони: 6320882500:01:001:0032, яка розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (місцезнаходження - 61022, Харківська область, місто Харків, м-н Свободи, буд.№5, Держпром, п-д 1, поверх 6-7; ідентифікаційний код - 39792822) повторно розглянути питання надання ОСОБА_4 (індекс 61098, м..Харків, АДРЕСА_2, ідент.номер НОМЕР_1) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.0 га, що розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно до положень Земельного кодексу України

В іншій частині вимог - позов залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 04.06.2018 року

Суддя Зоркіна Ю.В.