Постанова № 74411584, 17.11.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 р. Справа № 804/6853/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1, розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 28.09.2016 № 723/13-02, -

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (далі - ДП "Криворізька теплоцентраль", позивач ) до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 28.09.2016 № 723/13-02 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування заявленого позову позивачем зазначено, що 04 жовтня 2016 року ним отримано рішення від 28.09.2016 № 723/13-02 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на підставі п.2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а саме: штрафу у розмірі 98277,29 грн. та пені у розмірі 1791,32 грн. за період з 21.09.2016 по 26.09.2016. Зазначене рішення позивач вважає незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем не враховано, що позивач фактично був обмежений у можливості вчасно сплачувати заробітну плату та, відповідно, єдиний внесок. Такі обмеження виникли у зв’язку з дією нормативно - правового акту виконавчої влади – постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2014 №217) та накладеними на все майно та кошти підприємства арештами державних виконавців відповідних відділів державної виконавчої служби (постанова про арешт коштів від 26.10.2015 та 13.04.2016), а тому сплата єдиного внеску відбувалася відповідно до ч.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». З урахуванням наведеного, оскаржене рішення від 28.09.2016 № 723/13-02 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року відкрито провадження по справі № 804/6853/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04 листопада 2016 року на 10:30. Останнє судове засідання відбулося 17 листопада 2016 року.

В судове засідання 17 листопада 2016 року представник позивача з’явився, заявив клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання 17 листопада 2016 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, заперечень проти позову не надав.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем до податкового органу було надано звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за серпень 2016 року від 19.09.2016 №9171769154 J30401

Проте, вчасно Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" не було перераховано суму єдиного внеску за серпень 2016 року.

У зв’язку з чим, Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 28.09.2016 на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято рішення №723/13-02 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до змісту вищезазначеного рішення контролюючим органом було нараховано штраф (20% з 01.01.2015) у розмірі 98 277,29 грн. та пеню (0,1% від суми недоїмки) у розмірі 1791,32 грн. за період з 21.09.2016 по 26.09.2016.

Позивач наголосив, що у нього були об'єктивні причини, через які він був позбавлений можливості своєчасно сплачувати єдиний внесок, що повинно було бути враховано відповідачем під час прийняття оспорюваного рішення.

Так, постановою старшого виконавця відділу примусового виконання рішень управніння державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 26.10.2015 про арешт коштів боржника (ЗВП №8902686) та постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої сліжби Міністрерства юстиції України від 13.04.2016 про арешт коштів (ВП №4932345) було накладено арешт на кошти позивача.

Через арешт коштів, єдиний внесок за серпень 2016 року був сплачений ДП «Криворізька теплоцентраль» протягом серпня – жовтня 2016 року згідно платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 24 – а.с. 70).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі –Закон № 2464-VI).

За визначенням п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону №2464 визначений порядок обчислення і сплати єдиного внеску.

Так, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 9 вказаного Закону встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За правилами ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідні положення кореспондуються із п.п.7 п.3 Розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449, згідно якого платники під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі).

Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, визначені підпунктом 7 цього пункту, або за результатами звірки стану розрахунків платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань;

За правилами ч. 3 ст. 25 Закону №2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

У відповідності до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший частини четвертої статті 25 в редакції Закону №406-VII від 04.07.2013 р.).

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (в редакції Закону №406-VII від 04.07.2013 р.).

За пунктом другим частини 10 статті 25 Закону України №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п.2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 % своєчасно не сплачених сум.

Як вище зазначалось, в рамках виконавчих проваджень ЗВП №8902686, ВП №4932345 державними виконавцями винесені постанови від 26.10.2015 та від 13.04.2016, на підставі яких був накладений арешт на кошти Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", тож підприємств умисно не ухилялось від сплати єдиного внеску, а лише було обмежено в своїх діях.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення, які підтверджують факт оплати Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" єдиного внеску (а.с. 24- а.с.70). Отже, позивачем у повному обсязі єдиний внесок за серпень 2016 року сплачувався пропорційно з виплатою заробітної плати.

Відтак, позивач хоча і був обмежений у можливості вчасно сплачувати заробітну плату та єдиний внесок (у повному обсязі), у зв’язку з дією Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2014 № 217 та арештами накладеними на все майно та кошти підприємства державними виконавцями відповідних відділ ДВС, все ж таки перераховував єдиний внесок за звітний період щоденно.

З урахуванням того, що відповідач заперечень проти позову не надав, не довів, як суб’єкт владних повноважень, факту наявності вини позивача у допущенні несвоєчасної сплати єдиного внеску за період з 21.09.2016 по 26.09.2016, суд доходить висновку, що відповідач, приймаючи рішення від 28.09.2016 № 723/13-02 не врахував усіх обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення, а тому суд доходить висновку необхідність його скасування.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 122, 128, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.09.2016 № 723/13-02 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.09.2016 №723/13-02.

Стягнути з Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (і.к. 00130850) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1501 (одна тисяча п’ятсот одна) грн. 03 коп..

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1