Рішення № 74409941, 31.05.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.05.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/257/18Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., секретар судового засідання Бабенецька А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рона інжиніринг",

вул.Будіндустрії, 6, м.Київ, 01013,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м'ясокомбінат",

вул. Симона Петлюри, буд.10, м. Івано-Франківськ, 76005,

про стягнення заборгованості в сумі 32 955 грн 69 к.

за участю:

від позивача: Непомнящий О.Є. - представник, (довіреність №4 від 03.05.18);

від відповідача: не з'явився;

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рона інжиніринг" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м'ясокомбінат" заборгованість в сумі 32 955,69 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.18 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 26.04.18.

Судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., "Чуйкіна проти України" № 28924/04 від 13.01.2011р.).

В засіданнях суду 26.04.18 та 10.05.18 постановлено ухвали повідомлення про судові засідання.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав. Ухвали суду з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві. При цьому суд зауважує, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №1003815602 від 02.04.18 місцезнаходженням відповідача, Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м'ясокомбінат": вул. Симона Петлюри, буд.10, м. Івано-Франківськ, 76005, що є ідентичною тій адресі по якій надсилалась ухвали відповідачу. Повідомлення про зміну місцезнаходження чи місце проживання відповідачем суду не подано, як і не подано інформації про офіційну електронну адресу чи інші засоби зв'язку відповідача.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми Господарського процесуального кодексу України, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити з підстав зазначених у позовній заяві, при цьому вказує на: невиконання відповідачем умов договору №174 про надання послуг від 29.09.17, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 29 990,40грн.; на п.6.4 договору договору, відповідно до якого відповідачу нараховано 2 046,74грн. пені; на нарахування 723,82грн. інфляційних втрат та 194,73грн. - 3% річних (за простроченя грошового зобов'язання ). Матеріально-правовою підставою позову визначені стст. 625,853,854 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рона інжиніринг» (виконавцем) та ПАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» (замовником) 29.09.17 укладено договір № 174 про надання послуг.

Згідно з п. 1.1 договору, замовник доручив, а виконавець зобов'язався надати такі послуги: Гідродинамічне очищення каналізаційної мережі за адресою: 76005, м. Івано-Франківськ, т. Петлюри, 10 (1 етап).

Як вбачається з матеріалів справи 25.12.17 позивач виконав взяті на себе зобов'язання по договору, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками та копія якого знаходиться в матеріалах справи.

В силу п.1.2 договору замовник зобов'язався своєчасно прийняти і оплатити послуги , які визначені у п.1.1 цього договору.

Загальна сума договору складає 29 990,40грн., у тому числі ПДВ (20%) 4 998,40грн. (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору замовник сплачує виконавцю суму, яка буде визначена актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що оплата здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання замовником та виконавцем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до п.3.3договору, сторони погодились, що кінцевий термін оплати замовником наданих і прийнятих послуг з урахуванням п.3.2 здійснюється не пізніше 31 грудня 2017 року.

Однак, відповідач не виконав взяті на себе за договором зобов'язання що стосується оплати за надані послуги в строк до 31.12.17. Борг відповідача становить 29 990,40грн.

Позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості (вих.№17 від 02.02.18). Однак, відповідач відповіді на вимогу не надав, борг не сплатив.

Відповідно до п.6.4 договору, при несвоєчасній оплаті замовником вартості наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Позивач нарахував відповідачу 2 046,74грн. пені (за період з 01.01.18 по 20.03.18).

За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 723,82грн. інфляційних втрат та 194,73грн. - 3% річних.

Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано.

Станом на день подання позовної заяви відповідач не виконує своїх зобов'язань, борг відповідача становить 32 955,69грн., із них: 29 990,40грн. основного боргу, 2 046,74грн. пені, 723,82грн. інфляційних втрат та 194,73грн. - 3% річних.

Беручи до уваги викладене вище судом взято до уваги наступне. З правового аналізу змісту укладеного між сторонами договору, вбачається, що останній за своєю правовою природою є договором підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Зі змісту наведеної норми слідує, що предмет договору підряду становить виготовлення речі, її обробка, переробка, ремонт або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, наслідком діяльності підрядника є створення уречевленого (матеріального) результату, тобто реального, фізично існуючого предмету, який є самостійним об'єктом цивільних прав, являє собою цінність для замовника і підлягає оплаті останнім.

За договором підряду підрядник зобов'язаний не лише виконати обумовлену роботу, але й передати її результат замовнику. На відміну від договору підряду, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України). Отже, під послугами слід розуміти дії виконавця, спрямовані на досягнення певного корисного ефекту не у вигляді створення уречевленого результату, а у вигляді діяльності самої по собі.

Тобто відмінність предмету договору підряду від договору про надання послуг полягає у тому, що за договором підряду цінність для замовника становить тільки результат робіт - річ як самостійне матеріальне благо, у той час як за договором про надання послуг цінність для замовника становлять самі дії виконавця, навіть якщо вони спрямовані на досягнення певних результатів, невід'ємних від самої роботи.

Оскільки послуги не завжди мають матеріальний результат, вони не можуть бути передані замовнику по акту з фіксацією кількості та якості.

Отже, з аналізу наведених норм та положень договору слідує, що між сторонами виникли правовідносини з договору підряду, наслідком чого є застосування до них саме тих норм права, якими визначаються особливості, притаманні для договорів даного виду.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду порушено відповідачем і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 29 990,40грн. основної заборгованості у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань з оплати виконаних робіт за договором №174 від 29.09.17 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки судом встановлений факт прострочення виконання зобов'язання щодо оплати, то дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.6.4 договору, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 2 046,74грн. (за період з 01.01.18 по 20.03.18).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою «Юридичної інформаційно пошукової системи Законодавство», зазначає, що з відповідача слід стягнути 2 022,91грн. (за вказаний період).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов'язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/. Позивач нарахував відповідачу 723,82грн. інфляційних втрат та 194,73грн. - 3% річних. Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок за допомогою «Юридичної інформаційно пошукової системи Законодавство», зазначає, що за порушення відповідачем грошового зобов'язання, слід стягнути 723,82грн. інфляційних втрат та 192,27грн. за період вказаний у розрахунку. З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України). Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. В силу п.2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином, на основі вказаного вище, вимоги позивача визнаються судом та підлягають до часткового задоволення. З огляду на викладене, стягненню з відповідача в судовому порядку підлягає: 29 990,40грн. основного боргу, 2 022, 91грн. пені, 723,82грн. інфляційних втрат, 192,27грн. - 3% річних; в решті позовних вимог слід відмовити. Враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11,525,526,530,610,625-629,837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 73-79,86,129,233,236-238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м'ясокомбінат", вул. Симона Петлюри, буд.10, м. Івано-Франківськ, 76005 н6а користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рона інжиніринг", вул.Будіндустрії, 6, м.Київ, 01013

29 990,40грн. основного боргу, 2 022, 91грн. пені, 723,82грн. інфляційних втрат, 192,27грн. - 3% річних, 1 762,00грн. судового збору.

Видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 04.05.2018

Суддя Булка В.І.