Рішення № 74405939, 01.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5577/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Іщенко С.О.,

за участі сторін:

представника позивача Скрипника С.Є. (за довіреністю),

представника відповідача Поперечного Д.І. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІСА» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІСА» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, за результатом розгляду якого, позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.10.2017 року № 0035381409, яким товариству з обмеженою відповідальністю «АДІСА» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80042,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.10.2017 року № 35371409, яким товариству з обмеженою відповідальністю «АДІСА» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафної санкції в сумі 1083222,50 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.10.2017 року № 0035351409, яким товариству з обмеженою відповідальністю «АДІСА» визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств з урахуванням штрафної санкції у розмірі 1053975,00 грн.; стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору у сумі 33258,60 грн.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 25.09.2017 року № 502/15-32-14-09/39705695.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем, 09.10.2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

Форми «В4» № 0035381409, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80042,00 грн.;

Форми «Р» № 35371409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1083222,50 грн. (за податковим зобов'язанням 866578,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 216644,50 грн.);

Форми «Р» № 0035351409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1053975,00 грн. (за податковим зобов'язанням 851958, 00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 202017,00 грн.).

Підставою для вказаних висновків та винесення податкових повідомлень-рішень стало припущення відповідача викладене в акті перевірки про нереальність виконання здійснених господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ «ТВЛ» та ТОВ «НВ МОНТАЖ». На думку позивача необґрунтованими є висновки відповідача щодо нереальності виконання контрагентами - ТОВ «ТВЛ» та ТОВ «НВ МОТАЖ» на адресу позивача ідентифікованих робіт за відповідною номенклатурою, визнання господарських операцій позивача та його підрядників ТОВ «ТВЛ» та ТОВ «НВ МОНТАЖ», як таких, що мали безтоварний характер, та не спрямовані на настання реальних наслідків, через неможливість отримати роботи від ТОВ «ТВЛ» та ТОВ «НВ МОНТАЖ», оскільки у ТОВ «ТВЛ» та ТОВ «НВ МОНТАЖ» немає достатніх трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності; порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України та завищення від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 800042,00 грн.

Представник позивача, також, вказує, що на підставі невірних висновків щодо віднесення матеріалів на сервісне обслуговування, відповідач занизив податкові зобов'язання за 2015 рік та за 2016 рік по податку на прибуток підприємств.

12.03.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, зміст якого відповідає змісту акту перевірки. У відзиві в розділі 3 зазначено про правомірність висновків відповідача щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб. При цьому, суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються позивачем не стосуються податку на доходи фізичних осіб. Представник відповідача у судовому засіданні 24.04.2018 року пояснив, що вказані відомості у відзиві зазначені помилково.

Ухвалою суду від 01.11.2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 20.11.2017 року.

Ухвалою суду від 20.11.2017 року провадження по справі зупинено за клопотанням представника відповідача для надання часу представити суду письмові заперечення та письмові докази по справі.

12.02.2018 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання провадження у справі поновлено.

Також, відповідно до ухвали суду від 12.02.2018 року суд ухвалив проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 15 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 29.03.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання/, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 24.04.2018 року.

Представник позивача під час судового розгляду справи 24.04.2018 року позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов та зазначив, що незважаючи на те, що у якості додатків до позову позивач надав угоди та докази на підтвердження їх виконання, щодо яких у акті перевірки зазначено про їх відсутність, ГУ ДФС в Одеській області вважає, що такі угоди та докази на підтвердження їх виконання не існують, оскільки під час перевірки не надавалися.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд робить наступні висновки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Приписами ст. 75 ПКУ передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

У відповідності до наказу № 3265 від 03.08.2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «АДІСА», код ЄДРПОУ 39705695 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року з 29 серпня 2017 року тривалістю 10 робочих днів. Строк проведення перевірки було продовжено з 12.09.2017 року на 5 робочих днів (наказ № 4204 від 11.09.2017 року), про що наявні відмітки у направленнях на проведення перевірки від 19.08.2017 року № 5650/14-09, № 5659/14-09, № 5651/14-09, № 5652/14-09, № 5653/14-09, № 5654/14-09, № 5655/14-09, № 5656/14-09, № 5657/14-09, № 5658/14-09, № 5659/14-09.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області складено акт № 502/15-32-14-09/3970569 від 25.09.2017 року, з огляду на який перевіркою встановлено порушення, у тому числі, п.44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 11, 12, 13, 14, 15,20 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 851958 грн., у тому числі по періодам: за 2015 рік - 43890 грн., 2016 рік - 808068 грн.;

п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПКУ, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1, п. 2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , п. 2.1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 866578 грн., у тому числі : за грудень 2015 року в сумі 48767 грн., за лютий 2016 року в сумі 46333 грн., за березень 2016 року в сумі 50292 грн., за червень 2016 року в сумі 64431 грн., за липень 2016 року в сумі 184195 грн., за грудень 2016 року 472560 грн..;

п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПКУ, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.19995 року за № 168/704, в результаті чого завищено від'ємне значення з ПДВ у періоді, що перевірявся на загальну суму 80042 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2016 року в сумі 80042 грн.

09.10.2017 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0035381409, № 35371409, № 0035351409.

Відповідно до п. п. 44.1,44.2 ст. 44 ПКУ, (в редакції чинній у перевіряємому періоді) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з п. 133.1.1 ст. 133 ПКУ (в редакції чинній у перевіряємому періоді), платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є: суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Приписами п. 134.1.1 ст. 134 ПКУ (в редакції чинній у перевіряємому періоді) передбачено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПКУ (в редакції чинній у перевіряємому періоді), базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПКУ (в редакції чинній у перевіряємому періоді), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПКУ (в редакції чинній у перевіряємому періоді) встановлює, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті..

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПКУ(в редакції чинній у перевіряємому періоді), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п. 198.2 статті 198 ПКУ, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПКУ (в редакції чинній у перевіряємому періоді), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПКУ(в редакції чинній у перевіряємому періоді), на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п 198.5 ст. 198 ПКУ (в редакції чинній у перевіряємому періоді), платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» ( в редакції чинній в перевіряємому періоді), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» ( в редакції чинній в перевіряємому періоді), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи, в розумінні, наведених норм законодавства.

Суд зазначає, що висновки відповідача, зазначені в акті перевірки та які стали підставою, для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються на нереальності певних господарських операцій, які вчинялися позивачем з контрагентами ТОВ «ТВЛ» та ТОВ « НВ МОНТАЖ».

Так, відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «АДІСА» за 2016 рік відобразило у рядку 2050 форми № 2 «собівартість реалізованих товарів (робіт та послуг)» витрати на агентські послуги за січень та лютий 2016 року, отримані від ТОВ «ТВОЛ» на загальну вартість (без ПДВ) 57500, 00 грн. Дана операція проведена на виконання умов угоди від 05.01.2016 року № М-01/16 та віднесена до складу інших витрат, проте, до перевірки не надано ані угоду, ані акт виконаних робіт.

Суд зазначає, що у якості додатку до адміністративного позову представником позивача надано копію договору про надання послуг № М-01/16 від 05.01.2016 року, з огляду на який, ТОВ «ТВЛ» в порядку та на умовах цього договору, зобов'язалося, за агентську винагороду, надати ТОВ «АДІСА» послуги по організації продажу та просуванню товарів на ринку України.

На підтвердження виконання умов даного договору суду надано, розрахунок суми винагороди № 01 від 29.02.2016 року, акт № тв-0000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.02.2016 року, податкову накладну № 16 від 29.02.2016 року.

Таким чином, суд зазначає, що вказані докази спростовують висновок відповідача щодо відсутності документів, які б підтверджували реальність здійснення агентських послуг та завищення фінансового результату до оподаткування на суму 57500, 00 грн.

Щодо висновків відповідача з приводу того, що до перевірки не надано будь-яких документів на підтвердження виконання робіт по налагоджуванню насосної станції ТОВ «ТВЛ», суд зазначає наступне.

Відповідно до договору № 2902 від 29.02.2016 року, ТОВ «ТВЛ» (підрядник) зобов'язується виконати за дорученням ТОВ «АДІСА» роботи по налагодженню насосних станцій. На підтвердження виконання казаного договору позивач надав: розрахунок вартості щита керування 2-х насосів № 1 від 31.03.2016 року, розрахунок вартості монтажа гідравлічної частини НС № 2 від 31.03.2016 року, розрахунок вартості монтажа електротехнічної частини НС № 3 від 31.03.2016 року, акт виконаних робіт № тв.-0000003 від 31.03.2016 року, податкову накладну № 15 від 29.02.2016 року, платіжні доручення, довідку про вартість виконаних робіт за договором від 16.11.2015 року, що укладений між ТОВ «АДІСА» та ОК «Набережний квартал - Жаботинського», акт виконаних робіт за червень 2016 року за договором від 16.11.2015 року.

На думку суду зазначені документи підтверджують реальність надання вказаних вище послуг, а зауваження відповідача в акті перевірки, у тому числі, щодо відсутності локального кошторису, не спростовують вказаний факт.

Щодо висновків відповідача з приводу нереальності господарський операцій між ТОВ «ТВЛ» та ТОВ «АДІСА» щодо надання ТОВ «ТВЛ» послуг з монтажу системи опалення на об'єкті за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, суд зазначає наступне, які ґрунтуються у тому числі на відсутності угод та актів виконаних робіт, а також дефектності певних документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до договору № Д-17-11/16 від 03.02.2016 року, ТОВ «ТВЛ» бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами з свого обладнання та матеріалів за рахунок замовника виконати підрядні роботи з монтажу системи опалення на об'єкті замовника (ТОВ «АДІСА») - 2 секційному 27-поверховому житловому будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського ( в районі 6-ї станції Великого Фонтану). На підтвердження виконання умов вказаної угоди позивач надав: договірну ціну, розрахунки, локальний кошторис, відомість ресурсів до локального кошторису, доповідну записку, довідку про вартість виконаних робіт за червень 2016 року, акт № твл-001 приймання виконаних робіт за травень 2016 року, відомість ресурсів, платіжні доручення.

Також, позивач надав договір № 17-01/16 від 12.01.2016 року, відповідно до умов якого, ТОВ «АДІСА» (підрядник) зобов'язалося своїми силами і засобами з свого обладнання та матеріалів за рахунок замовника виконати підрядні роботи з монтажу системи опалення на об'єкті замовника (ОК «Набережний квартал - Жаботинського») - 2 секційному 27-поверховому житловому будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського ( в районі 6-ї станції Великого Фонтану). На підтвердження умов виконання вказаної угоди суду надано: графік платежів, договірну ціну, розрахунки, локальні кошторис, пояснювальну записку, довідку про вартість виконаних робіт та витрат, акт приймання виконаних робіт, відомості, податкову накладну № 88, № 20, № 21, № 28.

На думку суду надані докази повністю спростовують висновки відповідача викладені в акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов, а доводи з приводу дефектності документів у зв'язку з тим, що у довідці про вартість виконаних робіт у якості замовника вказано ТОВ «АДІСА», а не фактичного замовника, суд не приймає до уваги, оскільки за договором № Д-17-11/16 від 03.02.2016 року, до якого складена вказана довідка, саме позивач виступає замовником, а не ОК «Набережний квартал - Жаботинського». Зазначений договір не визнаний недійсним у встановленому законодавством порядку.

З приводу висновків відповідача щодо нереальності господарських операцій між ТОВ «ТВЛ» та ТОВ «АДІСА» щодо надання ТОВ «ТВЛ» послуг з монтажу двох теплових лічильників по вул. Курортна та по вул. Гвардійська, суд зазначає наступне.

Відповідно до договору № 28-01/16/2 від 04.02.2016 року, ТОВ «ТВЛ» зобов'язується виконати на адресу ТОВ «АДІСА» послуги з монтажу двох теплових лічильників по вул. Курортна, буд. 2 та по вул. Гвардійська, б. 34, смт. Чорноморське, Комінтернівського району, Одеської області.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав: договірну ціну, розрахунки, пояснювальну записку, локальний кошторис, відомості, довідку про вартість виконаних робіт, акт № 14 приймання виконаних робіт, податкову накладну.

Також, позивач надав договір № 17-01/16 від 08.02.2016 року, відповідно до умов якого, ТОВ «АДІСА» (підрядник) зобов'язалося виконати на адресу ЖКГ Чорноморської селищної ради послуги з монтажу двох теплових лічильників по вул. Курортна, буд. 2 та по вул. Гвардійська, б. 34, смт. Чорноморське, Комінтернівського району, Одеської області. На підтвердження умов виконання вказаної угоди суду надано: дефектний акт, локальний кошторис, підсумкову відомість, довідку про вартість виконаних робіт, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт , платіжне доручення, податкову накладну № 69.

На думку суду надані докази повністю спростовують висновки відповідача викладені в акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов, а доводи з приводу дефектності документів у зв'язку з тим, що у довідці про вартість виконаних робіт у якості замовника вказано ТОВ «АДІСА», а не фактичного замовника, суд не приймає до уваги, оскільки за договором № 28-01/16/2 від 04.02.2016 року, до якого складена вказана довідка, саме позивач виступає замовником, а не ЖКГ Чорноморської селищної ради. Зазначений договір не визнаний недійсним у встановленому законодавством порядку.

Щодо господарських правовідносин між ТОВ «АДІСА» та ТОВ «НВ МОНТАЖ» суд зазначає, що відповідач встановив, що у перевіряємому періоді між ТОВ «АДІСА» та ТОВ «НВ МОНТАЖ» укладено угоди від 18.11.2015 року № 18-11/15, від 18.12.2015 року № Д-14-12/15 від 03.12.2015 року, від 07.12.2015 року № Д-11-12/15-1. Відповідач зазначає, що дата підписання довідки про вартість виконаних робіт за червень 2016 року відсутня, в інших довідках не зазначено посадових осіб контрагентів, що підписали довідки, не надано акти виконаних робіт. Зазначені факти, а також, відсутність за інформацією відповідача у ТОВ «НВ МОНТАЖ» трудових ресурсів станом на 01.01.2016 року стали підставою для висновків відповідача щодо нереальності вказаних господарських операцій.

Суд зазначає, що позивачем надано суду вказані вище договори, надані акти приймання виконаних робіт, що складені за вказаними вище договорами.

Судом встановлено, що дійсно, у довідках про вартість виконаних робіт не зазначено прізвища та ініціали посадових осіб ТОВ «АДІСА» та ТОВ «НВ МОНТАЖ», які підписали вказані довідки, проте, на думку суду наявність підписів, які засвідчені печатками вказаних підприємств, є достатнім доказом реальності складення таких довідок, а відсутність підписів, враховуючи наявність всіх інших первинних документів, які підтверджують вказані господарські операції, не можуть бути підставою для визнання господарської операції нереальною.

Щодо посилання відповідача з приводу того, що в довідці про вартість виконаних робіт за червень 2016 року до договору № 18/11/15 від 18.11.2015 року відсутня дата складання, суд зазначає, що у якості додатків до адміністративного позову позивач надав вказану довідку із зазначенням дати підписання 30.06.2016 року.

Крім цього, з приводу висновків відповідача щодо відсутності ТОВ у «НВ МОНТАЖ» трудових ресурсів на виконання зазначених у договорах послуг, суд зазначає, що в акті перевірки зазначено, що у ході перевірки запити, щодо проведення зустрічних звірок з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб'єктами господарювання-контрагентами не надсилались. Таким чином, на думку суду, твердження відповідача з приводу відсутності у ТОВ «НВ МОНТАЖ» трудових ресурсів є передчасними, оскільки ТОВ «НВ МОНТАЖ» для виконання умов вказаних договорів могло залучити третіх осіб. Вказані обставини не були досліджені відповідачем. Крім того, суд зазначає, що позивач не зобов'язаний при укладенні договорів з контрагентами пересвідчуватися у наявності у цих контрагентів трудових ресурсів для виконання укладених угод.

Крім цього, суд зазначає, що відповідач в акті перевірки допустився помилки та зазначив про наявність акту приймання-передачі виконаних монтажних робіт від 30.06.2016 року на загальну суму (без ПДВ) 251460,60 грн., ПДВ 50292,12 грн., тоді як існує лише один акт від 31.03.2016 року № 1 на вказану суму, про який також вказано в акті перевірки, що призвело до завищення донарахувань податку на прибуток на суму 45263,00 грн. та податку на додану вартість на суму 50292, 12 грн. у суми штрафної санкції.

Також, суд не погоджується з висновками відповідача з приводу того, що до складу собівартості реалізованих робіт та послуг по рахунку 903 у 2015 році віднесено вартість матеріалів на загальну суму 243825, 00 грн., тоді як вартість самого сервісного обслуговування склала 16950,00 грн., оскільки сума 243835,00 грн. включає в себе не тільки вартість матеріалів на сервісне обслуговування, а саме: 1489,00 грн. - переміщення матеріалів з головного складу н відповідальне зберігання, 5774,00 грн. - вартість канцелярських товарів, 84365,00 грн. - комплектуючі на монтаж обладнання згідно з Договором від 17.12.15 року № 14-12/15, 5107,00 грн. - вартість матеріали використаних на сервісне обслуговування.

Також, суд не погоджується з висновками відповідача з приводу того, що до складу собівартості реалізованих робіт та послуг по рахунку 903 у 2016 році віднесено вартість матеріалів на загальну суму 1169151,00 грн., тоді як вартість самого сервісного обслуговування склала 982461,00 грн., оскільки сума 1169151,00 грн. включає в себе не тільки вартість матеріалів на сервісне обслуговування, а саме: 479605,00 грн. - вартість комплектуючих на монтаж обладнання згідно із договором від 12.01.2016 року № 16-01/16, 1643,00 грн. - вартість комплектуючих на монтаж обладнання згідно з договором від 25.11.2015 року № 10-11/15, 2908927, 00 грн. - вартість комплектуючих на монтаж обладнання згідно із Договором від 01.12.2015 року № 10-12/15, 11878,00 грн. - вартість комплектуючих на монтаж обладнання згідно з договором від 01.12.2015 року № 11-12/15, 22893,00 грн. - вартість комплектуючих на монтаж обладнання згідно з договором від 14.06.2016 року № 39-06/16, 362977,00 грн. - вартість матеріалів на сервісне обслуговування.

Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, суд робить висновок, що адміністративний позов ТОВ «АДІСА» належить до задоволення.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач під час судового розгляду справи не спростовував доводи позивача, які викладені в адміністративному позові, а лише зазначив, що оскільки документи, які надані до суду були відсутні під час перевірки, відповідач вважає, що їх не існує.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 33528,60 грн. Таким чином, сума судового збору, яка має бути стягнута на користь позивача складає 33528,60 грн.

У зв'язку з знаходженням судді Бжассо Н.В. на лікарняному з 02.05.2018 року по 31.05.2018 року, повний текст рішення суду складено 01 червня 2018 року.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІСА» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0035381409 від 09.10.2017 року, № 35371409 від 09.10.2017 року, № 0035351409 від 09.10.2017 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ: 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « АДІСА» (код ЄДРПОУ: 39705695) судовий збір у розмірі 33528 грн. 60 коп. (тридцять три тисячі п'ятсот двадцять вісім гривень шістдесят копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АДІСА» (адреса: 67400, Одеська область, місто Роздільна, вулиця Димитрова, 37 квартира 1, код ЄДРПОУ: 39705695).

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області (адреса: 65044, Одеська область, місто Одеса, вулиця Семінарська, будинок 5, код ЄДРПОУ: 39398646).

Повний текст рішення складено та підписано судом 01.06.2018 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.